Постанова

від 11.08.2023 по справі 340/5704/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 серпня 2023 року м. Дніпросправа № 340/5704/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Мельника В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року

у адміністративній справі № 340/5704/22 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -Новгородківського районного суду Кіровоградської області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суддівської винагороди, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 , визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо ненарахування та невиплати судді Новгородківського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 10 по 31 жовтня 2022 року та за листопад 2022 року, а також зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити судді Новгородківського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 10 по 31 жовтня 2022 року та за листопад 2022 року. У задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено.

Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку відповідачем з підстав неповного з`ясування судом фактичних обставин, що мають значення для справи та неправильного застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим просить скасувати рішення суду та ухвалити у справі інше рішення про відмову у задоволені вимог позивача в повному обсязі.

Апеляційна скарга відповідача мотивована безпідставним не врахуванням судом першої інстанції правомірності застосування відповідачем у спірних правовідносинах положень ч.3 ст.119 КзЗпПУ, які мають застосовуватися до спірних правовідносин у зв`язку з тим, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачено правове регулювання проходження суддею військової служби із збереженням суддівської винагороди. Оскільки з набранням чиності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» з 19.07.2022 року середній заробіток мобілізованим працівникам за місцем роботи не виплачується, а позивач будучи увільненим з 10.10.2022 року від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства та не здійснюючи правосуддя у зв`язку з призовом на військову службу по мобілізації, на переконання апелянта позивач з вказаного часу не має права на отримання суддівської винагороди.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши рішення суду на предмет повноти встановлення фактичних обставин та застосування до них норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та для скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з нижченаведеного

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працює суддею Новгородківського районного суду Кіровоградської області, зарахований до штату цього суду та обіймає посаду голови цього суду, а відповідно до Указів Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні", №69/2022 від 24.02.2022 року "Про загальну мобілізацію" позивач був призваний п`ятим відділом Кропивницького районного ТЦКСП на військову службу до Збройних Сил України по мобілізації з 10.10.2022 року.

У зв`язку з призовом судді ОСОБА_1 на військову службу до Збройних Сил України по мобілізації, наказом голови Новгородківського районного суду Кіровоградської області №28/к від 10.10.2022 року позивача було увільнено від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства з 10.10.2022 року із збереженням місця роботи і посади. За вказаних обставин ТУ ДСА в Кіровоградській області нарахувало та виплатило судді ОСОБА_1 суддівську винагороду за період роботи з 1 по 9 жовтня 2022 року у сумі 28 745 грн., а вже з 10.10.2022 року позивачу не здійснювалося нарахування та виплата суддівської винагороди у період жовтня та листопада 2022 року, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті у цій справі, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до статей 126, 130 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України, а держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. При цьому, розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Так, ст.4 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом, а зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Суд першої інстанції правильно послався на положення ч.5 ст.48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" якою встановлено, що незалежність судді забезпечується: 1) особливим порядком його призначення, притягнення до відповідальності, звільнення та припинення повноважень; 2) недоторканністю та імунітетом судді; 3) незмінюваністю судді; 4) порядком здійснення правосуддя, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення; 5) забороною втручання у здійснення правосуддя; 6) відповідальністю за неповагу до суду чи судді; 7) окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом; 8) належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; 9) функціонуванням органів суддівського врядування та самоврядування; 10) визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім`ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту; 11) правом судді на відставку, а відповідно до ч.7 ст.48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не допускається звуження змісту й обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Дійсно, процедура нарахування та виплати суддівської винагороди чітко врегульована Законом України "Про судоустрій і статус суддів" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Так, відповідно до ст.135 цього Закону встановлено, що:. суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. А базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Крім того, згідно ч.4 вказаної норми, до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб, а у випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду, а ч.5 цього Закону передбачено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово висловлював позиції щодо незалежності суддів та послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення суддів як під час здійснення ними своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

З урахуванням наведених положень чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що саме Закон України "Про судоустрій і статус суддів" є спеціальним законом про судоустрій, яким врегульовано питання виплати суддівської винагороди, а право на отримання суддею суддівської винагороди є гарантією його незалежності та невід`ємною складовою його статусу. Оскільки вказаний Закон передбачає вичерпний перелік обмежень у виплаті суддівської винагороди і перебування судді на військовій службі не є таким випадком.

Відповідно до статей 1, 2, 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає зокрема прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби.

Дійсно, за загальними правилами призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану громадяни України користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, якою в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX від 01.07.2022 року роботодавці з 19.07.2022 року звільненні від обов`язку виплачувати мобілізованим працівникам середній заробіток, який обраховувався за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, виходячи із розміру середньоденної заробітної плати.

Разом з тим, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX від 01.07.2022 року не регулює правовідносини, пов`язані з нарахуванням та виплатою суддівської винагороди, а до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не вносилися будь-які зміни, які б передбачали втрату діючими суддями, які перебувають на військовій службі, права на суддівську винагороду.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що факт проходження позивачем військової служби у складі Збройних Сил України за призовом під час мобілізації з 10 жовтня 2022 року та у листопаді 2022 року, з увільненням від виконання обов`язків з відправлення правосуддя у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації не скасовує конституційних гарантій незалежності суддів, пріоритетності норм Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" над іншими нормами законодавства, а відповідно, позивачу як судді, суддівська винагорода має виплачуватися у повному обсязі у розмірі, установленому статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно зі статтею 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ТУ ДСА в Кіровоградській області здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності місцевих загальних судів та на нього покладено обов`язок щодо нарахування та виплати суддям місцевих загальних суддів Кіровоградської області, зокрема Новгородківського районного суду Кіровоградської області, суддівської винагороди у розмірі, установленому Законом України "Про судоустрій і статус суддів", а тому суд першої інстанції правильно визнав, що не нарахування та не виплата відповідачем суддівської винагороди позивачу за період з 10 по 31 жовтня 2022 року та за листопад 2022 року суперечить вимогам Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та свідчить про протиправну бездіяльність ТУ ДСА в Кіровоградській області.

Колегія суддів погоджується також з обраним судом першої інстанції способом захисту прав позивача порушених протиправною бездіяльністю відповідача шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду за період з 10 по 31 жовтня 2022 року та за листопад 2022 року.

Підсумовуючи вищевикладені обставини та факти, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції у цій справі у повному обсязі та вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

Постановив:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий - суддяС.В. Сафронова

суддяД.В. Чепурнов

суддяВ.В. Мельник