Рішення

від 21.03.2023 по справі 592/10542/22

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа№592/10542/22

Провадження №2/592/438/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі: головуючого судді Фоменко І.М., за участю секретаря судового засідання Щербань Г.Г., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Кондратенко С.Ю. , представника відповідача Мазнєвої С.Г. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального закладу Сумської обласної ради «ІНФОРМАЦІЯ_2» про скасування наказу про призупинення дії трудового договору, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із вказаним цивільним позовом, який разом з представником підтримала у судовому засіданні, та вимоги мотивує тим, що починаючи з 04.09.2017 вона, ОСОБА_1 , перебувала у трудових відносинах з КЗ СОР «ІНФОРМАЦІЯ_2», а саме працювала на посаді вихователя. Наказом в.о. директора Закладу Курашвілі О. № 107-К від 28.09.2022 її було звільнено з роботи 01 жовтня 2022 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги та компенсації за 23 календарні дні невикористаної щорічної відпустки. В день звільнення відповідач не видав позивачу копії наказу про звільнення, письмового повідомлення про нараховані та виплачені їй суми, не провів з нею повного розрахунку у строки, визначені ст. 116 КЗпП України. З наданих КЗ СОР «ІНФОРМАЦІЯ_2» на адвокатський запит бухгалтерських відомостей вбачається, що у 2022 році ОСОБА_1 недоотримала виплати, які входять до структури заробітної плати, а саме: 8 108,19 грн. поточної заробітної плати, оскільки в простої чи відпустці без збереження заробітної плати вона не перебувала; 7 880,40 грн. гарантованої державної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки; 4 453,38 грн. грошової компенсації за 9 календарних днів невикористаної відпустки, так як позивачу у період 2021-2022 року було надано лише частину такої відпустки тривалістю 24 календарних дні, виплачено компенсацію за 23 календарних дні, в той час як щорічна основна відпустка становить 56 календарних днів.

Крім того, зазначає, що наказом в.о. директора закладу освіти № 33 від 06.07.2022, призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 з 07.07.2022 до закінчення проголошеного на території України воєнного стану. Позивач вважає, що існують правові підстави для скасування вищевказаного наказу, яким призупинено дію укладеного трудового договору за відсутності обставин, що виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Фактичним відстороненням позивача від роботи без збереження заробітку, відповідач позбавив її професіональної взаємодії та засобів для існування на невизначений строк, що прирівнюється до звільнення і, очевидно, є непропорційним, а тому такий наказ про призупинення дії трудового договору є незаконним і підлягає скасуванню. Будучи відстороненою від посади, ОСОБА_1 фактично перебувала у вимушеному прогулі з 07.07.2022 по 01.10.2022, за час якого підлягає стягненню середній заробіток в розмірі 30 678,58 грн.

Оскільки в день звільнення, всупереч ст. 116 КЗпП України, остаточний розрахунок з працівником проведений не був, то відповідач має нести відповідальність у порядку, визначеному ст. 117 КЗпП України, шляхом виплати на користь ОСОБА_1 середнього заробітну за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати - 494,82 грн., починаючи з 01 жовтня 2022 року. Тому позивач просить суд: визнати незаконним і скасувати наказ КЗ СОР «ІНФОРМАЦІЯ_2» «Про призупинення дії трудового договору з вихователем ОСОБА_1 » № 33-к від 06.07.2022; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 не виплачені при звільненні сумі: 8 108,19 грн. - заробітної плати, 7 880,40 грн. - допомоги на оздоровлення, 4 453,38 грн. - грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки, а також 30 678,58 грн. - заробітної плати за час вимушеного прогулу; стягнути з КЗ СОР «ІНФОРМАЦІЯ_2» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 01.10.2022 до прийняття рішення по справі; вирішити питання розподілу судових витрат.

Ухвалою суду від 27.12.2022 відкрито спрощене позовне провадження в даній цивільній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті з викликом сторін.

Представник КЗ СОР «ІНФОРМАЦІЯ_2», адвокат Мазнєва С.Г., у судовому засіданні просила відмовити в задоволення заявлених вимог та в обґрунтування своїх заперечень надала пояснення, аналогічні викладеним у письмовому відзиві на позовну заяву, де зазначено, що 24 березня 2022 року набрав чинності ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», враховуючи положення якого відповідач був вимушений призупинити трудові відносини з позивачем, виходячи з абсолютної неможливості надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи. Так, місце роботи ОСОБА_1 - КЗ СОР «ІНФОРМАЦІЯ_2» знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, будівлі якої належать до спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області, управителем являється Управління майном Сумської обласної ради, а відповідач є балансоутримувачем. 06.04.2022 нежитлові приміщення за вищевказаною адресою були передані орендареві - квартирно-експлуатаційному відділу м. Суми для забезпечення потреб ЗСУ, а саме для розміщення в приміщеннях особового складу тактичної групи «С». Вказані приміщення були повернуті в користування відповідача лише 30.09.2022. Тобто, у період з 06.04.2022 по 30.09.2022 за місцем знаходження КЗ СОР «ІНФОРМАЦІЯ_2» розташовувався об`єкт підвищеної небезпеки з особливим режимом його відвідування - військова частина ЗСУ, доступ до приміщень був обмежений. Освітній процес в ліцеї був припинений, учні з 11.06.2022 по 01.09.2022 офіційно перебували на канікулах, тобто застосування дистанційного режиму роботи з вихователями, в т.ч. ОСОБА_1 , не було можливим та доцільним. При таких обставинах роботодавець не мав об`єктивної можливості забезпечити безпечне перебування позивача на робочому місці, а тому видав наказ від 19.05.2022, яким оголошено простій на підприємстві, а з 07.07.2022 - призупинив трудовий договір з ОСОБА_1 . Такі дії відповідача є законними.

Також представник відповідача зауважила, що твердження позивача про недоотримання виплат, зазначених у позовній заяві, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки в період простою виплачувалася заробітна плата в розмірі 2/3 посадового окладу, всі виплати були повністю здійснені 20.06.2022. Матеріальна допомога на оздоровлення педагогічному працівнику не надавалися, у зв`язку з відсутністю від позивача відповідної заяви, яка є підставою для проведення відповідної виплати. В свою чергу, щодо компенсації частини невикористаної відпустки тривалістю 9 календарних днів, то такі вимоги є необґрунтованими, так як для розрахунку тривалості та кількості такої відпустки враховується період з 04.09.2021 по 07.07.2022 (день початку призупинення дії трудового договору).

Суд, заслухавши думку учасників провадження та дослідивши матеріали справи у їх сукупності, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що у період з 04.09.2017 по 01.10.2022 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перебувала у трудових відносинах з Комунальним закладом Сумської обласної ради «ІНФОРМАЦІЯ_2» (а.с.11-16,29).

29.03.2022 між КЗ СОР «ІНФОРМАЦІЯ_2» та ОСОБА_1 , укладено Трудовий договір з працівником (контракт), яким врегульовано трудові відносини між роботодавцем і працівником; визначено, що остання залишається на посаді вихователя (а.с.31-33).

Трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язані виплачувати працівникам заробітну плату та забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України, особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Умови, підстави та порядок розірвання контракту визначені положенням Кодексу законів про працю України.

Наказом КЗ СОР «ІНФОРМАЦІЯ_2» № 33-К від 06.07.2022, у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи (відсутність освітнього та тренувального процесів в закладі, канікулярний період, скорочення днів відпустки педагогічним працівникам), відсутністю можливості переведення на дистанційний та/або гнучкий режим роботи педагогічних працівників закладу, обмеженим доступом до закладу, на підставі ст. 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», призупинено дію трудового договору з вихователем закладу ОСОБА_1 з 07.07.2022 до закінчення проголошеного на території України воєнного стану (а.с.39).

Позивач вважає, що існують правові підстави для скасування вищевказаного наказу, яким призупинено дію укладеного трудового договору за відсутності обставин, що виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України. В той же час, відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на території України введено воєнний стан, який був неодноразово продовжений і триває станом на час розгляду справи.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені положеннями ЗУ «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», в указі Президента України про введення воєнного стану зазначаються вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» встановлено, що на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

15.03.2022 Верховною Радою України прийнято ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ХІ, який набув чинності 24.03.2022 і визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до ЗУ «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно приписів ст. 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.

Призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору.

З аналізу засад, закріплених у ст. 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», вбачається, що саме на керівництво підприємства покладаються дискреційні повноваження щодо визначення переліку працівників, з якими необхідно призупинити дії трудових договорів, з самостійним визначенням відповідних трудових критеріїв для цього (певні посади, що можуть бути незадіяні в умовах зміненої господарської діяльності; кваліфікація окремих працівників, наявність у них певних знань, навичок та умінь, допущення певними працівниками порушень трудового розпорядку тощо).

Пунктом 2 Розділу «Прикінцеві положення» ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» регламентовано, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Отже, положення ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» надано право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, та не виплачувати у період призупинення заробітну плату, гарантійні і компенсаційні виплати працівникам, однак таке право роботодавця не є абсолютним. Головною умовою призупинення трудового договору з працівником є абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її.

Спеціальна норма права передбачає право сторін призупинити дію трудового договору за умови наявності військової агресії проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. При цьому, роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику, а працівник не може виконати роботу. Лише наявність правової норми яка передбачає право сторін призупинити дію трудового договору не є достатньою. Для сторін мають наступити відповідні наслідки за наявності обставин, що передбачає така норма права.

Щодо абсолютної неможливості надавати роботу та виконувати її, то роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику, в свою чергу, працівник - не може виконати роботу. Зокрема, про абсолютну неможливість надання роботодавцем роботи в контексті призупинення трудового договору може свідчити випадки неможливості забезпечувати працівників умовами праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Відповідно до правила ч. 1 ст. 57-1 ЗУ «Про освіту», здобувачам освіти, працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період) були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду гарантується: організація освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників; збереження місця роботи, середнього заробітку, здійснення виплати стипендії та інших виплат, передбачених законом; місце проживання (пансіон, гуртожиток тощо) та забезпечення харчуванням (у разі потреби).

Згідно ст.ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з оскаржуваного наказу КЗ СОР «ІНФОРМАЦІЯ_2» № 33-К від 06.07.2022 про призупинення дії трудового договору з вихователем ОСОБА_1 , прийняття такого рішення було зумовлено військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи (відсутність освітнього та тренувального процесів в закладі, канікулярний період, скорочення днів відпустки педагогічним працівникам), відсутністю можливості переведення на дистанційний та/або гнучкий режим роботи педагогічних працівників закладу, обмеженим доступом до закладу.

Судовим розглядом встановлено, що місце роботи позивача ОСОБА_1 - КЗ СОР «ІНФОРМАЦІЯ_2» знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, будівлі якої належать до спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області.

06.04.2022 нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , були передані балансоутримувачем - КЗ СОР «ІНФОРМАЦІЯ_2» орендареві - квартирно-експлуатаційному відділу м. Суми, на підставі Акта приймання-передачі в оренду нерухомого майна, яке належить до спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області від 06.04.2022, на виконання п. 2.1 Договору оренди № 03-22/57 від 16.08.2022, для забезпечення потреб ЗСУ, а саме для розміщення в приміщеннях особового складу тактичної групи «С» (а.с.60-66).

30.09.2022 Договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області, № 3-22/57 від 16.08.2022 було припинено (а.с.67).

Тобто, у період з 06.04.2022 по 30.09.2022 за місцем знаходження КЗ СОР «ІНФОРМАЦІЯ_2» був розташований об`єкт підвищеної небезпеки з особливим режимом його відвідування - військова частина ЗСУ, доступ до приміщень був обмежений, що достеменно свідчить про неможливість роботодавця і його працівників виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором та посадовою інструкцією вихователя ОСОБА_1 .

Факт розміщення військової частини на місці розташування комунального закладу в згаданий вище проміжок часу також підтверджується Договором про відшкодування витрат за спожиті житлово-комунальні послуги № 274 від 08.09.2022, а також Додатковою угодою № 1 до нього від 07.11.2022, укладеним між КЗ СОР «ІНФОРМАЦІЯ_2» та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Суми.

Крім того, з 11.06.2022 по 01.09.2022 учні офіційно перебували на канікулах, тобто застосування дистанційного режиму роботи з вихователями, в т.ч. ОСОБА_1 , не було можливим та доцільним.

Згідно Довідки КЗ СОР «ІНФОРМАЦІЯ_2» № 495 від 16.03.2023, у період з 19 травня 2022 року по 31 серпня 2022 року дистанційна (надомна, віддалена) форма роботи для вихователів закладу не запроваджувалася.

Наказом відповідача № 88-ОД від 19.05.2022, через відсутність організаційних і технічних умов для діяльності КЗ СОР «ІНФОРМАЦІЯ_2» у повному обсязі під час воєнного стану та неможливістю виконувати у дистанційному режимі посадові обов`язки, з 20.05.2022 до закінчення проголошеного воєнного стану працівникам комунального закладу, серед яких вихователь ОСОБА_1 , було оголошено простій, який визначено оплачувати у розмірі 2/3 посадового окладу. Всі працівники під підпис були ознайомлення із вказаним наказом, окрім позивача, яка відмовилася ознайомлюватися з наказом та засвідчувати факт ознайомлення підписом, що підтверджується Актом, виготовленим у складі: інспектора з кадрів Чекуріної І.О., заступника директора з навчальної роботи Добродумової Л.В. , головного бухгалтера Баранчикової А.Ю .

Однак ОСОБА_1 фактично із простоєм погодилася, оскільки в цей час була відсутня на роботі, що підтверджується табелями робочого часу за травень-червень 2022 року; онлайн занять з виховної роботи вона не проводила, будь-яких матеріалів для опрацювання учнями не розміщувала.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що оскаржуваний наказ відповідає вимогам ст. 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та об`єктивним економічним реаліям, в яких відповідач опинився внаслідок збройної агресії рф, він не містить ознак дискримінації по відношенню до позивача, підтвердженням чого є матеріали справи, його прийняття було зумовлено неможливістю обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, а, отже, підстави для визнання його незаконним та скасування відсутні.

Оскільки судом не було встановлено неправомірність постановленого наказу № 33-К від 06.07.2022 «Про призупинення дії трудового договору з вихователем ОСОБА_1 », а самим наказом передбачено порядок відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат педагогічним працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі за рахунок держави, що здійснює військову агресію проти України, тому підстави для стягнення середнього заробітку за період з 07.07.2022 по 01.10.2022 в даній справі відсутні.

Щодо заявленої вимоги про стягнення невиплачених при звільненні сум, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 22, 94, 97 КЗпП України, ст.ст. 1, 21, 24 ЗУ «Про оплату праці», на власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу покладений обов`язок виплачувати працівнику заробітну плату.

Згідно із ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У відповідності до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

З наданих представником відповідача розрахункових листків за травень, червень та вересень 2022 року вбачається проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 в частині виплати заробітної плати, будь-яка заборгованість за підприємством станом на кінець вересня 2022 року відсутня, а тому позовні вимоги в цій частині слід залишити без задоволення.

Позивач стверджує, що їй не було виплачено 4453,38 грн. грошової компенсації за 9 календарних днів невикористаної відпустки, так як позивачу у період 2021-2022 року було надано лише частину такої відпустки тривалістю 24 календарних дні, виплачено компенсацію за 23 календарних дні, в той час як щорічна основна відпустка становить 56 календарних днів.

Частиною 1 статті 3 ЗУ «Про відпустки» передбачено, що за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості. За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні (ст. 24 ЗУ «Про відпустки).

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про відпустки», керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 6 Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 346 від 14.04.1997, у разі звільнення керівних, педагогічних, наукових і науково-педагогічних працівників закладів освіти та навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічної основної відпустки з розрахунку повної її тривалості, а особам, які до звільнення пропрацювали менш як 10 місяців, - пропорційно до відпрацьованого ними часу (з розрахунку тривалості щорічної основної відпустки за кожний відпрацьований місяць 5,6; 4,2 і 2,8 календарних дня за тривалості щорічної основної відпустки відповідно 56, 42 і 28 календарних днів).

Тобто, вищевказаними положеннями визначена загальна тривалість щорічної основної відпустки педагогічних працівників - 56 календарних днів.

Наказом КЗ СОР «ІНФОРМАЦІЯ_2» № 92-К від 27.05.2022 вихователю ОСОБА_1 , за її особистою заявою, надано частину основної щорічної відпустки терміном 24 календарних дні з 13.06.2022 по 06.07.2022, за робочий рік з 03.09.2021 по 02.09.2022 (а.с.38).

При звільненні, наказом № 107-к від 28.09.2022, ОСОБА_1 встановлено виплату компенсації за 23 календарних дні невикористаної щорічної відпустки (за відпрацьований період з 04.09.2021 по 06.07.2022) (а.с.42). Такий розрахунок повністю відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки при розрахунку трудового стажу, який надає право на щорічну відпустку, період призупинення дії трудового договору (починаючи з 07.07.2022) не враховується.

Відповідно до вимог ст. 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Відповідно, в цей період працівник фактично не працює і за ним не зберігається середній заробіток.

Статтею 9 ЗУ «Про відпустки» визначено, що до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково.

Виходячи з наведеного, період призупинення дії трудового договору не може бути враховано до стажу роботи для надання щорічної основної відпустки працівникові.

Разом з тим, суд зауважує про хибне посилання представника відповідача, як на підставу для невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення педагогічному працівнику під час надання основної щорічної відпустки, на відсутність заяви останнього про необхідність надання такої допомоги.

Відповідно до ст. 57 «Про освіту», держава забезпечує педагогічним і науково-педагогічним працівникам виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 06.09.2021 по справі № 240/722/20, приписи статті 45 Конституції України й субсидіарне застосування положень Кодексу законів про працю України і законодавства про відпустки у їхньому системному взаємозв`язку свідчать про те, що допомога на оздоровлення є елементом гарантій конституційного права на відпочинок та належного матеріального забезпечення.

Водночас право особи на відпочинок у формі щорічної основної відпустки є невідчужуваним та імперативно забезпечується відповідними правовими гарантіями обов`язковості надання відпустки або, у виняткових випадках, її грошовою компенсацією у встановленому законодавством порядку. Аналогічні ознаки властиві допомозі на оздоровлення, що виплачується у порядку ч. 1 ст. 57 ЗУ «Про освіту», як нормативно визначеному елементу права на відпочинок.

Отже, наявність у педагогічного працівника права на щорічну основну відпустку за відпрацьований рік, незалежно від порядку та строків його реалізації, передбачає обов`язкове надання йому допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати), незалежно від часу звернення із заявою про це.

Аналогічне правило щодо збереження права на отримання допомоги на оздоровлення, яке набуто працівником в період перебування у трудових відносинах з роботодавцем, та необхідності її виплати (компенсації) при звільненні, закріплено у постанові Верховного Суду від 26.08.2021 по справі № 440/4434/18.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація допомоги на оздоровлення за період роботи у 2021-2022 році в розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати), що, згідно Довідки-розрахунку КЗ СОР «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 29.11.2022, становить 7880,40 грн.

Вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає, що, відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих в п. 20 постанови № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Разом з тим, згідно із ч. 3 ст. 10 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.

Листом від 28.02.2022 № 2021/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила військову агресію Російської Федерації проти України як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Вказані обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало, згідно з умовами договору, контракту, угоди, виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Таким чином, з 01.10.2022 затримка розрахунку при звільненні з працівником (позивачем) триває не з вини роботодавця (відповідача), а внаслідок ведення бойових дій на території України.

Вирішення питання розподілу судових витрат.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 та ч. 4 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Встановлена на законодавчому рівні можливість сторін отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту своїх прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

02.02.2023 між адвокатом Кондратенко С.Ю. та ОСОБА_1., в якості Клієнта, укладено Договір № 1 про надання правової допомоги, за умовами якого Адвокат зобов`язалася представляти інтереси Клієнта, як позивача, під час розгляду в Ковпаківському районному суді м. Суми цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до КЗ СОР «ІНФОРМАЦІЯ_2» про скасування наказу про призупинення дії трудового договору, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (Справа № 592/10542/22) (а.с.89).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що за надання правової допомоги Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату гонорар в розмірі 6000,00 грн., шляхом перерахування на поточний рахунок Адвоката в АТ КБ «ПриватБанк».

Додатком № 1 від 06.02.2023 до Договору № 1 про надання правової допомоги від 02.02.2023, визначено додаткову сплату Клієнтом на користь Адвоката 1000,00 грн. за складання відповіді на відзив (а.с.90).

На виконання умов Договору ОСОБА_1 сплатила на поточний рахунок ФОП Кондратенко С.Ю. грошові кошти в сумі 7000,00 грн., двома платежами: 4000,00 грн. - 02.02.2023 та 3000,00 грн. - 13.02.2023 (а.с.88).

В свою чергу, 09.01.2023 між КЗ СОР «ІНФОРМАЦІЯ_2», в особі в.о. директора Курашвілі О.О., в якості Клієнта, та адвокатом Мазнєвою С.Г., укладено Договір про надання правової допомоги № б/н, предметом якого є надання послуг з здійснення захисту, представництва та/або надання інших видів правової допомоги (професійної правничої допомоги) Клієнту під час досудового врегулювання, судового розгляду справи № 592/10542/22, стадії її виконавчого провадження, де Клієнт приймає участь в місцевих, апеляційних судах, Верховному Суді на умовах і в порядку, визначених Договором (а.с.96)

Оплата послуг Адвоката здійснюється Клієнтом за певний обсяг виконаних робіт, які сторони погоджують при підписанні акту приймання-передачі виконаних робіт. Загальна вартість Договору складає - 5000,00 грн. (п. 7 Договору від 09.01.2023).

13.02.2023 між КЗ СОР «ІНФОРМАЦІЯ_2», в особі в.о. директора Курашвілі О.О., і адвокатом Мазнєвою С.Г. підписано Акт приймання-передачі виконаних робіт за Договором про надання правової допомоги № б/н від 09.01.2023, в якому визначено перелік виконаних робіт та наданих Адвокатом послуг. Сторони погодили, що вартість вказаних виконаних робіт і наданих Адвокатом послуг по веденню судової справи № 592/10542/22 не залежить від кількості витраченого Адвокатом часу і становить тверду грошову суму - 5000,00 грн. (а.с.99).

Розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Виходячи з наведеного, сторонами належними і допустимими доказами підтверджено факт понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи № 592/10542/22.

Також при зверненні до суду позивачем було сплачено 992,40 грн. судового збору (а.с.1-4).

За правилом п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України. інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеного у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.02.2021 (провадження №61-44217св18), витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Таким чином, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги було задоволено частково (8,3% на користь позивача і 91,7% на користь відповідача), суд вважає необхідним стягнути з КЗ СОР «ІНФОРМАЦІЯ_2» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 581,00 грн. (7000,00 грн. х 0,083 = 581,00 грн.); стягнути з ОСОБА_1 на користь КЗ СОР «ІНФОРМАЦІЯ_2» в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 4585,00 грн. (5000,00 грн. х 0,917 = 4585,00 грн.).

Керуючись ст.ст. 4, 76-83, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального закладу Сумської обласної ради «ІНФОРМАЦІЯ_2» про скасування наказу про призупинення дії трудового договору, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу Сумської обласної ради «ІНФОРМАЦІЯ_2» (код ЄДРПОУ НОМЕР_2, місцезнаходження: 40022, м. Суми, АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) невиплачену допомогу на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2021-2022 робочий рік в розмірі 7880 грн. 40 коп.

В задоволенні іншої частини заявлених вимог - відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Комунального закладу Сумської обласної ради «ІНФОРМАЦІЯ_2» (код ЄДРПОУ НОМЕР_2, місцезнаходження: 40022, м. Суми, АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 581 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального закладу Сумської обласної ради «ІНФОРМАЦІЯ_2» (код ЄДРПОУ НОМЕР_2, місцезнаходження: 40022, м. Суми, АДРЕСА_1) в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 4585 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено, шляхом подання апеляційної скарги через Ковпаківський районний суд м. Суми до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено 27 березня 2023 року

Суддя І.М. Фоменко