Постанова

від 23.03.2023 по справі 127/28107/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/28107/22

Провадження № 22-ц/801/593/2023

Категорія: 9

Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 рокуСправа № 127/28107/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Оніщука В. В. (суддя-доповідач),.

суддів: Копаничук С. Г., Медвецького С. К.,

за участю секретаря судового засідання Литвина С. С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ХОЛДИНГ КОМПАНІ», Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМИНВЕСТХОЛДИНГ»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу № 127/28107/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ХОЛДИНГ КОМПАНІ» на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 30 січня 2023 року, постановлену у складі судді Іщук Т. П. у залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ХОЛДИНГ КОМПАНІ» (далі ТОВ «ІНВЕСТ ХОЛДИНГ КОМПАНІ»), Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМИНВЕСТХОЛДИНГ» (далі ТОВ «ПРОМИНВЕСТХОЛДИНГ») про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

27 січня 2023 року представник позивачки подала до суду заяву про забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що фактично підставою спору стало проведення 23 лютого 2022 року державним реєстратором реєстрації права власності на нерухоме майно, яке є часткою цілого об`єкту по АДРЕСА_1 , як окремого об`єкта нерухомості із зазначенням частки «1», за ТОВ «ПРОМИНВЕСТХОЛДИНГ», яке надалі в цей же день було зареєстроване за ТОВ «ІНВЕСТ ХОЛДИНГ КОМПАНІ», компанією яка є пов`язаною особою з ТОВ «ПРОМИНВЕСТХОЛДИНГ» (остання є учасником ТОВ «ІНВЕСТ ХОЛДИНГ КОМПАНІ»).

Указує, що власником приміщень площею 63559,8 кв. м в головному корпусі літ. «А» було ТОВ «ПРОМХОЛДИНГ». Рішенням Господарського суду від 03 жовтня 2008 року в справі № 9/120-08 за позовом Державного науково-дослідного інституту «Гелій» до ТОВ «ПРОМХОЛДИНГ» за позивачем визнано право власності на 11/200 частки майнового комплексу, який знаходиться в АДРЕСА_1 , а саме: приміщення головного корпусу літ. «А», загальною площею 3750 кв. м, які складаються з приміщень за переліком на першому, другому та третьому поверхах. ДНДІ «Гелій» в 2009 році замовив та отримав технічний паспорт на належну йому частку, а в 2021 році дану частину будівлі літ. «А» площею 3750 кв. м, яка складає 11/200 часток усього майнового комплексу за згодою РВ ФДМУ України по Вінницькій та Хмельницькій областях купила позивачка згідно договору купівлі-продажу від 22 жовтня 2021 року. Її право власності зареєстроване в Державному реєстрі права власності 22 жовтня 2021 року, номер запису 44600764.

Тобто, як указує позивачка, 11/200 часток усього майнового комплексу, який знаходиться в АДРЕСА_1 , а саме: приміщення головного корпусу літ. «А», загальною площею 3 750 кв. м, зареєстроване за позивачкою та 23 лютого 2022 року - за ТОВ «ІНВЕСТ ХОЛДИНГ КОМПАНІ» у складі окремого об`єкту нерухомого майна.

Позивач зазначає, що вона не має наміру відчужувати належні їй приміщення, однак, указуючи на розміщення оголошення про продаж вказаного вище нерухомого майна як окремого об`єкту нерухомого майна, вважає, що у відповідача не існує жодних перешкод щодо його відчуження, що істотно ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду в разі його задоволення.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію права власності, скасування реєстрації прав власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесених до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо об`єкта нерухомості: комплексу нежитлових будівель та споруд: літера «А» - головний корпус з прибудовами, загальною площею 63 559,8 кв. м, літ. «Б» - скляний корпус загальною площею 19 395,7 кв. м., літ. «В» - складовий корпус загальною площею 3 818,8 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2589972805020, зареєстрований за ТОВ «ІНВЕСТ ХОЛДИНГ КОМПАНІ», код ЄДРПОУ 44731564.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 січня 2023 року заяву задоволено.

Заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію права власності, скасування реєстрації прав власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесених до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо об`єкта нерухомості: комплексу нежитлових будівель та споруд: літера «А» - головний корпус з прибудовами, загальною площею 63 559,8 кв. м, літ. «Б» - скляний корпус загальною площею 19 395,7 кв. м., літ. «В» - складовий корпус загальною площею 3 818,8 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2589972805020, зареєстрований за ТОВ «ІНВЕСТ ХОЛДИНГ КОМПАНІ», код ЄДРПОУ 44731564.

Ухвала суду мотивована тим, що враховуючи предмет позову, яким зокрема є і скасування державної реєстрації права власності, такий вид забезпечення як заборона органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії пов`язані з державною реєстрацією прав щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційний номер 2589972805020, є співмірним, а тому суд вважав за можливе задовольнити заяву.

Суд першої інстанції зазначив, що забезпечення позову має тимчасовий запобіжний характер і спрямоване на забезпечення можливості виконання ймовірного рішення суду та на недопущення порушень прав осіб, інтересів яких стосується спір, а вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У лютому 2023 року ТОВ «ІНВЕСТ ХОЛДИНГ КОМПАНІ» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 14 лютого 2023 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Оніщук В. В., судді: Копаничук С. Г., Медвецький С. К.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 лютого 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23 лютого 2023 року справу призначено до розгляду на 09 березня 2023 року о 10:20 год з повідомленням сторін.

09 березня 2023 року розгляд справи відкладено на 16 березня 2023 року о 10:30 год.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 березня 2023 року відкладено розгляд справи на 23 березня 2023 року о 10:00 год та продовжено строк розгляду апеляційної скарги на п`ятнадцять днів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

-суд першої інстанції не звернув увагу на те, що належну скаржнику частину майнового комплексу було виділено рішенням Господарського суду Вінницької області від 24 вересня 2008 року у справі № 2/18-08 та від 02 червня 2008 року у справі № 2/19-08 і в подальшому набуто скаржником. ТОВ «ІНВЕСТ ХОЛДИНГ КОМПАНІ» володіє будівлею «А» загальною площею 63 559,8 кв. м. та будівлями «Б» і «В». Вказане майно є окремим об`єктом нерухомості і зареєстроване в ДРРП за реєстраційним номером 2589972805020;

-згідно договору купівлі-продажу від 22 жовтня 2021 року ОСОБА_1 набула у власність приміщення в літері «А», загальна площа якого складає 3 750 кв. м. і є складовою частиною комплексу, загальна площа будівель якого складає 134 159 кв. м. Про літери «Б» і «В» у даному договорі немає згадки. Належне ОСОБА_1 майно зареєстроване за реєстраційним номером 1521318105101. Тобто заявлене ОСОБА_1 майно і належне ТОВ «ІНВЕСТ ХОЛДИНГ КОМПАНІ» майно є різними об`єктами права власності та різними будівлями;

-постановляючи ухвалу суд не вказав, як саме невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також не навів відомості, які б свідчили про загрозу відчуження майна;

-жодних дій, які б давали підстави вважати загрозу відчуження майна та утруднення виконання рішення суду, ТОВ «ІНВЕСТ ХОЛДИНГ КОМПАНІ» не вчинялося.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.

Указує на необґрунтованість мотивів викладених в апеляційній скарзі заявника.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник позивача щодо задоволення апеляційної скарги заперечила.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною другою статті 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язані з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Підстави забезпечення позову необхідно доводити документально, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зроблено висновок, що:

«співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Аналогічний висновок викладений, зокрема, в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 363/2197/17 (провадження № 61-15477св19).

При вирішенні питання про забезпечення позову,суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пленум Верховного Суду України у пункті 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 роз`яснив, що:

«розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів».

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18.

З матеріалів справи слідує, що предметом позову є, зокрема, скасування державної реєстрації права власності, тому такий вид забезпечення як заборона органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії пов`язані з державною реєстрацією прав щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 2589972805020, є співмірним заявленим вимогам, а також необхідний та достатній для забезпечення виконання судового рішення.

Ураховуючи, що об`єкт нерухомості за відповідачем зареєстрований як окремий (новостворений) об`єкт нерухомості з визначеною часткою «1», будівлі, які входять до його складу, не мають визначення розміру часток, а тому така заборона стосуватиметься об`єкта в цілому.

При цьому, указаний вид забезпечення позову щодо об`єкта нерухомого майна до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача на володіння та користування майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд першої інстанції у межах вимог чинного ЦПК України здійснив належну оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності і обґрунтованості заявлених вимог щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, ймовірність ускладнення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів, та дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову у цій справі у визначений позивачем спосіб.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанціїбез змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ХОЛДИНГ КОМПАНІ» залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 30 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді: С. Г. Копаничук

С. К. Медвецький