Постанова

від 27.03.2023 по справі 507/1507/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2133/23

Справа № 507/1507/21

Головуючий у першій інстанції Вужиловський О.В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: ГромікаР.Д.,

Драгомерецького М.М.,

за участю секретаря Хухрова С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу представника Фермерського господарства «Демчевських» - адвоката Пілюка Руслана Валерійовича на ухвалу Любашівського районного суду Одеської області від 29 жовтня 2021 року, постановлену під головуванням судді Вужиловського О.В., про закриття провадження у цивільній справі за позовом Фермерського господарства «Демчевських» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання протиправними та скасування наказів Головного управлінні Держгеокадастру в Одеській області та рішень Любашівської селищної ради, скасування державної реєстрації земельних ділянок,

встановив:

09.09.2021 року Фермерське господарство (далі ФГ) «Демчевських», в особі його керівника Демчевської Л.В., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання протиправними та скасування наказів Головного управлінні Держгеокадастру в Одеській області та рішень Любашівської селищної ради, скасування державної реєстрації земельних ділянок (т.1, а с. 9-21).

20.10.2021 року до того ж суду надійшла уточнена позовна заява ФК «Демчевських» (т.2, а.с. 20-42).

Ухвалою Любашівського районного суду Одеської області від 29.10.2021 року прийнято до провадження уточнені позовні вимоги ФГ «Демчевських» та закрито провадження у цивільній справі за вищевказаним позовом ФГ «Демчевських» на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, так як вказана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (т.2, а.с.118-120).

Цією ж ухвалою було скасовано заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Любашівського районного суду Одеської області від 13.09.2021 року, та скасовані арешти на земельні ділянки з кадастровими номерами (всього 21 земельна ділянка):

5123383800:01:001:0704, 5123383800:01:001:0700, 5123383800:01:001:0693,

5123383800:01:001:0683, 5123383800:01:001:0687, 5123383800:01:001:0686,

5123383800:01:001:0702, 5123383800:01:001:0690, 5123383800:01:001:0694,

5123383800:01:001:0701, 5123383800:01:001:0699, 5123383800:01:001:0697,

5123383800:01:001:0698, 5123383800:01:001:0696, 5123383800:01:001:0703,

5123383800:01:001:0692, 5123383800:01:001:0684, 5123383800:01:001:0685,

5123383800:01:001:0688, 5123383800:01:001:0689, 5123383800:01:001:0691,

та заборона органам державної реєстрації прав здійснення будь-яких реєстраційних дій із зазначеними земельними ділянками.

В апеляційній скарзі представник ФГ «Демчевських» - адвокат Пілюк Р.В. ставить питання про скасування ухвали Любашівського районного суду Одеської області від 29.10.2021 року та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права (т.2, а.с.191-196).

Вирішуючи питання про слухання справи в прядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином повідомлені про час і місце судового засіання, у тому числі у тому числі представник 20 позивачів адвокат Комісар О.В. (т.2, а.с.133-152,т.3, а.с.156, 158), а також відповідач ОСОБА_3 ,оскільки зазареєстрованим місцемсвого проживання,відсутній(т.3, а.с. 156, 180).

Також колегія суддів приймає до уваги, що від представника позивача ФГ «Демчевських» - адвоката Вигнанюк Т.Л. 18.01.2023 року надійшло клопотання про слухання справи у його відсутність (т.3, а.с.151-152).

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, розгляд даної справи здійснений 15.03.2023 року в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, у відсутність учасників справи, оскільки учасники справи повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, про що вказано вище. Повний текст судового рішення складений 27.03.2023 року.

Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції більше року (т.2, а.с. 205-206), від учасників справи не надходило заяв або клопотань про відкладення слухання справи, колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами, у відсутність учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Вирішуючи дане питання, суд першої інстанції виходив із того, що згідно ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

При цьому, суд першої інстанції вказав, що ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним і Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Має значення також і суб`єктний склад саме сторін правовідносин та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (постанова ВП ВС 15 травня 2019 року № 757/12726/18-ц).

З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції судів залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін (постанова ВП ВС 30 січня 2019 року № 569/5553/17).

Суд першої інстанції вказав, що з уточнених позовних вимог ФГ «Демчевських» вбачається, що позивач просить визнати недійсними та скасувати накази ГУ Держгеокадастру в Одеській області щодо надання дозволу для розробки проекту землеустрою за заявами фізичних осіб, скасування державної реєстрації зазначених земельних ділянок, встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що земельна ділянка47,09га право постійного довгострокового користування якою підтверджується державним актом на право постійного користування землею серн І-ОД №009286знаходиться на території колишньої Троїцької сільської ради, колишнього Любашівського району Одеської області.

При цьому, суд послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2019 року по справі № 910/4896/18 (провадження № 12-47гс19), в якій мається висновок про те, що рішення органу державної влади у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

Суд також вказав, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикційної належності спору, предметом якого є оскарження рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання або відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому пославшись на постанови від 21 березня 2018 року (справа № 536/233/16-ц), 24 квітня 2018 року (справа № 401/2400/16-ц), 30 травня 2018 року (справа № 826/5737/16), 19 червня 2018 року (справа № 922/864/17).

Суд обгрунтовано вказав, що вимога провстановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що земельна ділянка47,09га, право користування якою підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії І-ОД №009286знаходиться на території колишньої Троїцької сільської ради, колишнього Любашівського району Одеської області, не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства, так як відповідно до ст.ст. 315-318 ЦПК України взагалі не передбачено право юридичних осіб на звернення до суду в порядку цивільного судочинства із заявами про встановлення факту, що має юридичне значення.

Проте, закриваючи провадження у справі з тих підстав, що даний спір виник між юридичними особами, в результаті господарювання позивача на земельній ділянці, яка на його думку належить йому на праві постійного користування, а тому не врахував, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є помилковим.

Так, судом першої інстанції не враховано, що відповідачами у справі є 21 фізична особа і спір виник саме з підстав визнання за ними права власності на їх земельні ділянки, тобто основний спір виник стосовно 21 земельної ділянки, права власності на які визнано за відповідачами фізичними особами, а тому даний спір має вирішуватись за правилами цивільного, а не господарського судочинства.

Зазначене також слідує зі змісту п.п. 6, 7 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ».

Що стосується позовних вимог ФГ «Демчевських» до суб`єктів владних повноважень, якими в даному випадку є Головне управління Держгеокадастру в Одеській області та Любашівська селищна рада Одеської області, то колегія суддів зазначає, що згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Разом з цим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

У разі порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових чи особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги її повністю спростовують, оскільки ухвала постановлена не у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу суду скасувати і направити справу до того ж суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст. 374, п.4 .ч.1 ст. 379, ст.ст. 381 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника Фермерського господарства «Демчевських» - адвоката Пілюка Руслана Валерійовича задовольнити.

Ухвалу Любашівського районного суду Одеської області від 29 жовтня 2021 року про закриття провадження у справі і скасування заходів забезпечення позову скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.03.2023 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький