Ухвала

від 21.03.2023 по справі 621/1715/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №621/1715/22 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11кп/818/300/23 Доповідач: ОСОБА_2 Категорія: ч.3 ст.355 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

-головуючого ОСОБА_2 ,

-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

-при секретарі ОСОБА_5 ,

-за участю прокурора ОСОБА_6 ,

-захисника ОСОБА_7 ,

-обвинуваченого ОСОБА_8 ,

-потерпілої ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні, захисника ОСОБА_7 на вирок Зміївського районного суду Харківської області від 29 грудня 2022 року, -

УСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Борова Зміївського району Харківської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , маючого звання старший солдат та займаючого посаду старший стрілець 3-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти, раніше не судимого,

засуджено за ч.3 ст.355 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Як установив суд, 20 червня 2022 року близько 12:50 години у ОСОБА_8 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, за місцем проживання у приміщенні дачного домоволодіння АДРЕСА_2 , виник умисел на примушування голови СТ "Благодійність" ОСОБА_9 до виконання цивільно-правового зобов`язання, поєднаний з погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров`я особи із застосуванням зброї.

Того ж числа близько 13:00 години, реалізуючи зазначений умисел на примушування до повернення грошових коштів у сумі 8800 грн. 00 к., належних йому у якості виплат за виконану роботу за січень-лютий 2022 року на посаді охоронця та сантехніка СТ «Благодійсність», ОСОБА_8 , взяв автомат АК-74 № НОМЕР_2 , зайшов до приміщення сторожевого будинку на території СТ «Благодійність» Борівської сільської ради Чугуївського району Харківської області де висловлючі вимогу до ОСОБА_9 , про виконання цивільно-правового зобов`язання, з метою примушування останньої до виплати заборгованості за виконану роботу на підставі цивільно-правового договору, здійснив не менше десяти пострілів у бік потерпілої, після чого ОСОБА_9 дістала із сейфу 8800 грн., які ОСОБА_8 , звернув на свою користь, склав письмову розписку та розпорядився на власний розсуд. Таким чином, ОСОБА_8 спричинив СТ «Благодійність» матеріальну шкоду у розмірі 8800 грн. 00 к.

Такі дії ОСОБА_8 , органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.4 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із проникненням у житло, вчинений в умовах воєнного стану.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні посилається не невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що беручи до уваги те, що обвинувачений з метою реалізації свого кримінально-правового умислу, проник до житла потерпілої, здійснив чисельні постріли в її бік та однозначно й безальтернативно вимагав віддати грошові кошти, такі дії можливо виключно кваліфікувати як обов`язкові елементи складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 КК України, а саме - напад, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу. В обґрунтування зазначеного указав, що:

-ст.355 КК України встановлює відповідальність за примушування до виконання чи невиконання лише цивільно-правових, а не будь-яких зобов`язань, обов`язок виконання яких встановлюється нормами інших галузей права (сімейних, трудових тощо). Примушування до виконання чи невиконання будь-яких інших (крім цивільно-правових) зобов`язань, за наявності для того підстав, може бути кваліфіковане як самоуправство чи інший злочин, не виключенням є і вчинення розбійного нападу. Наголосив, що під час судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_8 без укладення письмового трудового договору виконував обов`язки сторожа, сантехніка у СТ «Благодійність» з невстановленого в ході судового розгляду часу по грудень 2021 року, отримував кошти по розрахунковому ордеру. Роботу у січні, лютому 2022 року ОСОБА_8 не виконував, а тому будь-якої заборгованості товариство перед ним не мало, його вимога була неправомірною. Зауважив, що відносини, що виникають з цивільно-правового договору, не є тотожними з трудовими правовідносинами. За результатами укладення цивільно-правового договору трудових відносин не виникає. Також зауважив, що оскільки між обвинуваченим та СТ «Благодійність» були наявні саме трудові правовідносини, а відповідно до положень ч.4 ст.3 КК України, застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено, отже такі обставини виключають кваліфікацію дій ОСОБА_8 за ст.355 КК України;

- СТ «Благодійність» є громадською організацією, що утворена для задоволення потреб членів товариства, та не має на меті отримання прибутку. Право власності на грошові кошти у розмірі 8800 грн. належали юридичній особі - громадській організації СТ «Благодійність» та були сформовані із внесків його членів, а отже вказані грошові кошти для обвинуваченого ОСОБА_8 були об`єктивно чужим майном. Право на отримання заробітної плати не є відповідним титулом права власності та не породжує для обвинуваченого права власності на вказане майно. Зауважив, що висновки суду з цього питання є суперечливими, оскільки у мотивувальній частині вироку було зазначено про те, що судом встановлена відсутність в діях обвинуваченого мети - заволодіння чужим майном, що є обов`язковою ознакою розбою, однак при вирішенні питання про долю речових доказів, суд зазначив, що грошові кошти в сумі 8900 грн необхідно повернути власнику, а саме СТ «Благодійність».

Просить вирок скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України та призначити 11 років позбавлення волі.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , не оспорюючи доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 та правильності кваліфікації його дій, просить звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням в умовах передбаченого законом контролю за його поведінкою, що на думку захисника, буде вважатися співрозмірним характеру вчиненого діяння та його наслідкам.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника; потерпілу ОСОБА_9 , яка підтримала апеляційну скаргу прокурора та заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника; обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали свою апеляційну скаргу та заперечували проти апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, кваліфікація його дій за ч.3 ст.355 КК України ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і належним чином досліджених у судовому засіданні доказах та є правильними.

Доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону не містять у собі необхідних та достатніх підстав для скасування чи зміни вироку і спростовуються сукупністю доказів.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 пояснила, що 20.06.2022 перебувала у сторожці на території СТ «Благодійність», попередньо отримала внески членів товариства та мала у сейфі грошові кошти у сумі 8800 грн., які мали бути спрямовані на потреби спільноти. До будинку зайшов ОСОБА_8 з погрозами та вимогою надати йому гроші, здійснив більше 10 пострілів зі зброї. Розуміючи його перевагу, з огляду на погрози, вона погодилась та надала йому 8800 грн., які знаходились у сейфі, після чого останній склав розписку та пішов. Зазначила, що ОСОБА_8 дійсно без укладення трудового договору працював у СТ «Благодійність» по грудень 2021, отримував кошти по розрахунковому ордеру. Роботу у січні, лютому 2022 ОСОБА_8 , не виконував, а тому будь-якої заборгованості товариство перед ним не мало, його вимога була неправомірною. У березні 2022 ОСОБА_8 було мобілізовано, а у квітні 2022 рішенням СТ «Благодійнійсть» звільнено.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що 20.06.2022 на території СТ «Благодійність» бачила ОСОБА_8 який проходив повз зі зброєю, а в подальшому почула постріли. Через деякий час ОСОБА_8 повернувся вже з грошовими коштами.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснив, що 20.06.2022 зустрів ОСОБА_8 , з автоматом в руках, останній йому повідомив, що йде до ОСОБА_9 з метою вирішити питання по заборгованості по заробітній платі. Почувши постріли він прийшов до сторожки, намагався зупинити дії обвинуваченого та останній повідомив йому про те, що вирішить питання. В подальшому ОСОБА_8 продемонстрував йому отримані грошові кошти та повідомив, що склав письмову розписку.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що була свідком того, як ОСОБА_8 перебував на території товариства зі зброєю, почувши постріли прийшла до приміщення де перебувала ОСОБА_9 , у шоковому стані, місце події мало наслідки здійснення численних пострілів зі зброї.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_8 було обрано охоронцем та сантехніком СТ і останній на постійній основі до часу мобілізації - березень 2022 року виконував свої обов`язки.

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснила, що 20.06.2022 ОСОБА_8 , взяв із собою автомат та пішов у невідомому для неї напрямку, в подальшому прибули працівники поліції і вона дізналась про подію. Зазначила, що ОСОБА_8 дійсно працював у СТ до березня 2022 і неодноразово повідомляв про невиплату заробітної плати за січень, лютий 2022.

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснив, що обвинувачений працював у СТ «Благодійність», був членом товариства, виконував роботу у січні, лютому 2022 та мав заборгованість по заробітній платі.

Свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , допитані у судовому засіданні, кожний окремо, пояснили, що ОСОБА_8 працював у СТ, в тому числі, у січні, лютому 2022 виконував свої обов`язки, повідомляв про те, що ОСОБА_9 не виплачує йому кошти.

Винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, підтверджується також сукупністю наступних досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема:

-даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 20.06.2022, яким підтверджується, що ОСОБА_9 звернулася до ВП №2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області із заявою в якій повідомила, що 20.06.2022 близько 13:00 ОСОБА_8 , із застосуванням зброї в приміщенні сторожевого будинку на території СТ «Благодійність» заволодів її грошовими коштами в сумі 8800 грн. 00 коп. (а.п.111-112 т.1);

-даними протоколу огляду місця події від 20.06.2022, який проведено з письмового дозволу ОСОБА_9 , згідно якого вбачається, що під час огляду сторожевого будинку на території СТ «Благодійність» виявлено візуальні пошкодження бетонних покровів приміщення, вибоїни стін та 11 металевих предметів схожих на гільзи до автомату Калашникова, калібру 5,45 мм; лист с підписом ОСОБА_8 ; два металевих предмета зі слідами деформації схожі на кулі до автомата Клашнікова 74, калібром 5, 45 мм., які вилучені за результатами огляду (а.п.117-119 т.1);

-даними протоколу огляду місця події від 20.06.2022, за місцем проживання ОСОБА_8 , згідно якого вбачається, що у будинку АДРЕСА_2 виявлено та вилучено: мобільний телефон ZTF із сім-картою; три магазини до автомата Калашникова 74; предмети схожі на патрони до автомата у кількості 69 шт., калібру 5,45 мм.; предмет схожий на запал до гранати Ф1 із маркуванням УДЗ С-65-85; предмет схожий на корпус до гранати Ф1; предмети схожі на патрони до автомату Калашникова 74 у кількості 30 шт, із магазину № НОМЕР_3 , калібром 5, 45 мм; один предмет схожий на патрон до автомата Калашникова 74 зі ствола автомата № НОМЕР_4 , калібром 5,45 мм; один предмет схожий на АТ Калашникова 74 № НОМЕР_5 та магазин НОМЕР_7; грошові кошти у сумі 8800 грн., номіналом, купюрами по 500 грн. (а.п.122-126 т.1);

-ухвалами слідчого судді від 23.06.2022 якими було надано дозвіл на обшук, в порядку ч.3 ст.233 КПК України, та вирішено питання про арешт тимчасово вилучених в ході огляду місця події 20.06.2022 речових доказів (предметів та грошових купюр) (а.с.183-186, 195, 197, 198 т.1);

-даними висновку експерта №16560/16608-16646 від 15.08.2022, згідно якого вбачається, що надані на дослідження банкноти (загальною сумою 8900 грн., номіналом 500 гривень України за своїми характеристиками відповідають аналогічним банкнотам, що випускаються (випускалися) в обіг Національним банком України. Спосіб виготовлення наданих банкнот наведено у дослідницькій частині висновку (а.п.217-223 т.1);

-даними висновку експерта №СЕ-19/121-22/8326-БЛ від 31.08.2022, згідно якого вбачається, що виявлені та вилучені в ході огляду місця події 20.06.2022 предмети, надані на дослідження є автоматом «АК-74», калібру 5,45 мм., заводський номер НОМЕР_2 , виготовлений промисловим способом СРСР 1982, придатний для стрільби; бойовими проміжними патронами 5,45*39, калібру 5, 45 мм, призначеними для стрільби з бойової нарізної зброї відповідного калібру та типорозміру патронника, виготовлені промисловим способом; 10 відстріляних патронів придатних для стрільби, в тому числі з наданого автомату. Зовнійшній вигляд та технічний стан 90 патронів, що залишилися, у сукупності із результатами проведеного дослідження, дають підставу припускати, що вони також придатні для стрільби; надані гільзи вистрелені з наданого автомату. Через відсутність на фрагментах оболонок куль необхідних слідів, відповісти на питання чи були вони вистрелені з даного автомату, неможливо. Через відсутність на фрагментах оболонок куль необхідних слідів, відповісти на питання чи були вони частинами одного патрону із наданими гільзами, неможливо (а.с.2-6 т.2);

-даними протоколу слідчого експерименту та відеозаписом до протоколу, який досліджений в ході судового розгляду від 21.06.2022, якими підтверджуються повідомлені обвинуваченим ОСОБА_8 , обставини за яких він 20.06.2022 у стані сп`яніння, зі зброєю АК 74, прибув до сторожевого будинку СТ «Благодійність» де перебувала ОСОБА_9 , у якої мав намір забрати кошти належні йому у якості заробітної плати за січень-лютий у розмірі 8800 грн. Після усної вимоги передати кошти та наміру ОСОБА_9 , направитись у його сторону він здійснив постріли по будівлі, після чого ОСОБА_9 із сейфу дістала 8800 грн. та запропонувала скласти письмову розписку про отримання вказаної суми (а.п.175-178 т.1);

-даними слідчого експерименту 06.08.2022 за участі потерпілої ОСОБА_9 , в ході проведення якого, остання показала про обставини за яких 20.06.2022 ОСОБА_8 , із застосуванням зброї, здійснюючі постріли у приміщенні сторожевого будинку СТ «Благодійність» вимагав у неї грошові кошти, які вона передала під тиском (т.2 а.п.83-86)

20.06.2022 ОСОБА_8 склав письмову розписку згідно якої отримав від ОСОБА_9 заробітну плату за січень-лютий 2022 року - 8800 грн. (а.с.121 т.1);

-даними статуту обслуговуючого кооперативу інвалідів - колясочників «Благодійність», з якого вбачається, що він створений на підставі рішення установчих зборів, протокол №1 від 30.05.2017 та діє на підставі Статуту. Головою кооперативу є ОСОБА_9 (а.с.53-67, 74, 75 т.2);

-даними протоколу зборів СТ «Благодійність» від 30.04.2022, з якого вбачається, що за присутності 25 членів товариства було вирішено питання про виключення ОСОБА_8 із членів Садового товариства та обговорено питання про прийняття на роботу до товариства охоронця та слюсаря (а.с.16-18 т.2);

-даними видаткових касових ордерів СТ «Благодійність», з яких вбачається, що ОСОБА_19 отримував заробітну плату за період травень - грудень 2021 року включно, у сумі 4400 грн. 00 к., щомісячно. Остання виплата грудень 2021. (а.с. 93-100 т.2).

Оцінивши зазначені докази в їх сукупності, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_8 мети заволодіння чужим майном, що є обов`язковою ознакою розбою, у зв`язку із чим дії останнього були перекваліфіковані на ч.3 ст.355 КК України.

За загальним визначенням розбій як злочин проти власності - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Розбій відноситься до усічених складів злочину, вважається завершеним з моменту скоєння самого нападу. У разі вчинення розбою посягання відбувається на основний безпосередній об`єкт - право власності, на який насамперед спрямований цей злочин, та на додатковий безпосередній об`єкт, у зв`язку із посяганням на право власності, - життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом та корисливим мотивом. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони розбою є мета, з якою здійснюється напад, - заволодіння чужим майном.

Так, у провадженні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 не мав наміру заволодіти майном потерпілої ОСОБА_9 , а вчинив протиправні дії з метою примушування останньої повернути належні у якості заробітної плати кошти.

Факт того, що ОСОБА_8 дійсно виконував обов`язки сторожа, сантехніка СТ «Благодійність», у тому числі, у період січня - лютого 2022, підтверджується показаннями допитаних в ході судового розгляду свідків - членів СТ, які, окрім того, узгоджуються з дослідженими письмовими доказами, відомостями видаткових касових ордерів СТ «Благодійність» про отримання останньої виплати у грудні 2021 у розмірі 4400 грн., протоколом зборів СТ «Благодійність» від 30.04.2022.

Даних про те, що ОСОБА_8 не виконував обумовлену роботу до часу мобілізації - березень 2022, суду не представлено, що вказує на наявність невиконаного зобов`язання СТ в особі голови ОСОБА_9 по виплаті належних обвинуваченому сум.

Крім того, як було вірно зауважено судом першої інстанції, безпосередньо після отримання грошових коштів, обвинувачений на пропозицію потерпілої склав письмову розписку про отримання заробітної плати у сумі 8800 грн.

Таким чином, зі встановлених в ході судового розгляду фактичних обставин справи суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_8 мети - заволодіння чужим майном, що є обов`язковою ознакою розбою.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.337 КПК України судовий розгляд в суді першої інстанції проводиться в межах висунутого особі обвинувачення відповідно до обвинувального акта. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Керуючись положеннями вищевказаної норми КПК України, суд першої інстанції дійшов наступного.

Статтею 355 КК України, передбачена кримінальна відповідальність за примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань.

Частина 3 ст.355 КК України, передбачає покарання за примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов`язань, вчинене організованою групою або поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я, або таке, що завдало великої шкоди чи спричинило інші тяжкі наслідки.

Основним безпосереднім об`єктом злочину є встановлений порядок виконання цивільно-правових зобов`язань, обов`язковим додатковим - психічна чи тілесна недоторканість, воля, здоров`я людини, право власності (залежно від конкретного змісту погрози, якою супроводжується примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов`язань).

З об`єктивної сторони злочин вчиняється у формі примушування потерпілого до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов`язань. Зміст такого примушування складають дві взаємопов`язані дії: 1) вимога виконати чи не виконати договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов`язання; 2) погроза застосувати насильство, пошкодити чи знищити майно.

Цивільно-правовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього його обов`язку.

Кримінально караним діянням вимогу виконати чи не виконати цивільно-правове зобов`язання робить протиправний спосіб впливу на потерпілого. Маючи право на пред`явлення вимоги про виконання певного зобов`язання, винний при вчиненні злочину, передбаченого ст.355 КК України, не вправі добиватися задоволення цієї вимоги насильницьким способом.

За ст.355 КК України відповідальність може наставати лише тоді, коли особа примушується до виконання (невиконання) існуючого зобов`язання, що виникло з підстав, передбачених чинним законодавством. Предметом такого зобов`язання можуть бути гроші, майно, послуги, результати творчості тощо. Відповідно до Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р. (ст.525), зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Підставами виникнення зобов`язань у цивільному праві, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

При з`ясуванні змісту цивільно-правового зобов`язання, обсягу прав кредитора та обов`язків боржника (що є важливим для визначення об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст.355 КК України) необхідно мати на увазі кілька важливих цивільно-правових положень зобов`язального права. За загальним правилом, зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та/або кредитора. Закон передбачає певні випадки зміни кредитора у зобов`язанні. Боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом. З`ясування у кожному конкретному випадку цих та інших положень зобов`язального права дасть можливість дати правильну правову оцінку вчиненому, у т. ч. відмежувати злочин, передбачений ст.355 КК України, від суміжних злочинів (зокрема, самоправства, вимагання).

При вчиненні злочину, передбаченого ст.355 КК України, особа може примушуватись до виконання цивільно-правових зобов`язань не лише за дійсними, а й за недійсними. До недійсних (нікчемних та оспорюваних) правочинів закон відносить, зокрема, фіктивні, удавані, а також правочини, вчинені: малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності; без дозволу органу опіки та піклування; з порушенням публічного порядку; під впливом помилки, обману, насильства, тяжкої обставини; в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною та інші.

Вимога виконати (не виконати) цивільно-правове зобов`язання означає викладену в рішучій (категоричній) формі пропозицію винного до потерпілого негайно або у визначений час вчинити (не вчинити) певні дії, які становлять предмет зазначеного зобов`язання. Така вимога може висловлюватись у будь-якій формі (усно, письмово). Вона має бути конкретною, зрозумілою для потерпілого. У складі цього злочину вимога може бути як правомірною (найчастіше), так і неправомірною. Правомірною вимога може бути, наприклад, коли винний вимагає повернення боргу, своєчасного виконання обумовленої договором роботи, виплати вартості купленої речі тощо. Неправомірною ж є, скажімо, вимога про негайну передачу всієї обумовленої договором суми коштів, хоча за умовами договору боржник зобов`язаний зробити це частинами, або вимога про заміну розбитого з вини потерпілого автомобіля на новий, хоча розбитий автомобіль може бути відремонтований. При оцінці правомірності вимоги слід мати на увазі, що цивільне законодавство певним чином регулює питання виконання цивільно-правових зобов`язань.

Склад злочину, передбаченого ст.355 КК України, примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов`язань утворює лише у разі, коли воно поєднане з погрозою застосування насильства, пошкодження чи знищення майна щодо потерпілого або його близьких родичів. Погроза повинна бути дійсною і реальною.

Злочин вважається закінченим з моменту пред`явлення вимоги виконати чи не виконати договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов`язання, поєднаної із зазначеною у ч.1 ст.355 КК України погрозою, незалежно від досягнення винною особою поставленої мети.

Встановивши в діях обвинуваченого склад примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_8 з ч.4 ст.187 КК України на ч.3 ст.355 КК України, що покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає доведеною винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.355 КК України, кваліфікацію його дій правильною, а доводи апеляційної скарги прокурора про зворотнє, - безпідставними.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які могли б бути підставою для зміни або скасування ухваленого судом вироку щодо ОСОБА_8 , не встановлено.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_8 призначено згідно з вимогами ст.65 КК України.

При цьому враховано ступінь тяжкості кримінального правопорушення, який згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий; не одружений; 24.03.2022 відповідно до наказу №11 зарахований до списків військової частини № НОМЕР_6 старшим стрільцем 3 стрілецького відділення і стрілецького взводу 2 стрілецької роти; відповідно до службової характеристики зарекомендував себе в цілому позитивно, виявив здатність до виконання поставлених перед ним цілей та задач, у тому числі в умовах ведення бойових дій, у порушенні військової дисципліни на час несення служби помічений не був до дисциплінарної відповідальності не притягався; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; вчинив злочин щодо особи похилого віку та в стані алкогольного сп`яніння, визнавши останні дві обставини обтяжуючими покарання та відсутність пом`якшуючих покарання обставин.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення обвинуваченого лише в умовах ізоляції від суспільства з призначенням покарання у виді позбавлення волі у розмірі, який колегія суддів вважає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів, без застосування ст.75 КК України.

З огляду на наведене, підстави для скасування або зміни вироку, за доводами апеляційних скарг, - відсутні.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Вирок Зміївського районного суду Харківської області від 29 грудня 2022 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні, захисника ОСОБА_7 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим,- у той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий:

Судді: