Рішення

від 27.03.2023 по справі 138/1533/22

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 138/1533/22

Провадження №:2/138/89/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Холодової Т.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Паламарчук І.В.,

представника позивача адвоката Варцаби С.А.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Країла С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

14.07.2022 адвокат Варцаба С.А. звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області в інтересах позивача ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.01.2022 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 безвідсоткову позику в сумі 400000 грн. строком на 30 днів. Відповідно до розписки від 19.01.2022 ОСОБА_1 підтвердила отримання нею всієї суми позики. Однак, станом на 24.03.2022 відповідачем сума позики не повернута. За таких підстав представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики в сумі 400000 грн.

Разом з позовом представник позивача подав заяву про забезпечення позову, яку задоволено ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 18.07.2022 та накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 0522686800:02:000:0188, площею 1,9907 га, що знаходиться на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 25.07.2022 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, надано відповідачу строк для подання відзиву, призначено підготовче засідання.

10.08.2022 від представника відповідача адвоката Країла С.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача позов не визнав у зв`язку з відсутністю підстав для його задоволення. Відзив мотивовано тим, що викладені в позовній заяві факти не відповідають дійсності, оскільки рукописний текст в розписці про отримання суми позики вчинено не ОСОБА_1 , а іншою особою та грошові кошти в сумі 400000 грн. відповідач не отримувала. За вказаних обставин договір позики не може вважатись укладеним, а тому позов є безпідставним та не підлягає задоволенню.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 17.10.2022 за клопотанням представника відповідача у справі призначено судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадження до отримання висновку експерта.

Ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 30.01.2023 поновлено провадження у справі у зв`язку з надходженням висновку експерта № 7308/7309/22-21 від 20.01.2023 та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 22.03.2023.

22.03.2023 у судовому засіданні представник позивача адвокат Варцаба С.А. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених в позові. Додатково зазначив, що закон не вимагає того, щоб текст розписки був написаний власноручно позичальником, а особистий підпис ОСОБА_1 в розписці є доказом на підтвердження як укладення договору позики, так і отримання відповідачем позики від ОСОБА_2 в сумі 400000 грн.

22.03.2023 у судовому засіданні відповідач та його представник позовні вимоги не визнали з підстав викладених у відзиві.

Відповідач ОСОБА_1 , заперечуючи проти позову, пояснила, що ОСОБА_2 вона особисто ніколи не бачила. Приблизно у січні 2022 року вона спілкувалась з водієм позивача ОСОБА_3 , який привіз її до будівлі, де юрист підприємства «Прогрес» передав кошти її сину в сумі 112000 грн., які вона вважала платою за продаж своєї земельної ділянки. Відповідач також вказала, що незнайомою жінкою їй були надані на підпис якісь папери, які вона не читала та підписувала, вважаючи, що укладає договір купівлі-продажу земельної ділянки. Також відповідач вказала, що писала розписку про отримання нею саме 112000 грн. за продаж земельної ділянки.

Додатково до пояснень ОСОБА_1 представник відповідача зазначив, що відповідач є людиною похилого віку, вважала, що укладає з позивачем договір купівлі-продажу земельної ділянки за 112000 грн. При цьому грошові кошти ОСОБА_2 відповідачу не передавались. Також представник відповідача наголошував на тому, що текст розписки написано не власноручно відповідачем, а наявність її підпису на розписці пояснюється тим, що відповідач підписувала документи, не читаючи їх, оскільки вважала, що продає земельну ділянку. Вказане, на думку представника відповідача, свідчить про те, що договір позики між сторонами не укладався, а укладався договір купівлі-продажу земельної ділянки, відтак не має підстав для задоволення позову. Також представник вказував на те, що за правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу земельної ділянки, а також, що відповідач грошові кошти в сумі 400000 грн. від позивача не отримувала. При цьому, на думку представника відповідача факт неотримання ОСОБА_1 позики в сумі 400000 грн. підтверджується показами ОСОБА_1 та висновком експерта, згідно якого текст розписки виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Заслухавшипояснення відповідача, представників сторін, показання відповідача в якості свідка, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до такого висновку.

Частина 1 ст. 84 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1047 ЦК України визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.08.2019 року по справі № 369/3340/16-ц, провадження № 61-7418св18, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, саме власноручний підпис сторони (сторін) договору є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору. Наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

При цьому закон не вимагає власноручного написання боржником самого тексту договору. Вказане спростовує посилання представника відповідача як на підставу для відмови у задоволенні позову на те, що текст розписки написаний не власноручно відповідачем, а іншою особою.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Суд встановив, що 12.01.2022 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір позики (далі - Договір), за умовами якого позикодавець надає позичальнику безвідсоткову позику в сумі 400000 грн., а останній зобов`язується повернути позику у визначений цим Договором строк. Згідно п. 2.1 Договору строк надання позики становить тридцять днів з моменту реальної передачі всієї грошової суми. (а.с. 4).

Також, п. 6.1 визначено, що цей Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і являється дійсним до моменту його остаточного виконання, однак, в будь-якому випадку до 21.02.2022.

19.01.2022 ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 400000 грн. та зобов`язалась їх повернути в строк, зазначений в Договорі. Вказане підтверджується оригіналом розписки (а.с. 84).

Згідно висновку експерта № 738/7309/22-21 від 20.01.2023 рукописний текст « ОСОБА_4 » та підпис у розписці про отримання позики в сумі 400000 грн. від 19 січня 2022 року, наданої ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 , - виконані самою ОСОБА_1 . Рукописний текст у розписці про отримання позики в сумі 400000 грн. від 19 січня 2022 року, наданою ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 , що починається зі слів «м. Могилів-Подільсь. «19» січня 2022 р.»…» та закінчуючи словами «… «19» січня 2022 г.»…», - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 100-104).

За змістом положень частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків (частина перша, друга статті 76 ЦПК України).

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 110 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на поставлені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Наданий суду висновок експерта № 738/7309/22-21 від 20.01.2023 відповідає вказаним вимогам закону, а тому суд приходить до висновку про його належність та допустимість як доказу щодо предмета доказування у даній справі.

За таких підстав суд вважає, що висновком експерта № 738/7309/22-21 від 20.01.2023 підтверджено факт підписання відповідачем розписки про отримання від ОСОБА_2 у борг суми в розмірі 400000 грн. (а.с. 100-104).

З`ясовуючи юридичну природу вказаного документу, суд виходить з того, що із розписки від 19.01.2022 вбачається як сам факт отримання відповідачем в борг від позивача грошової суми у розмірі 400000 грн., так і дати її отримання.

За таких обставин, зазначена розписка є підтвердженням укладення між сторонами договору позики, а наявність у позивача оригіналу боргової розписки, яка долучена до матеріалів справи (а.с. 84), є належним та допустимим доказом як факту укладення договору та змісту умов договору, так і факту отримання відповідачем від позивача грошової суми у розмірі 400000 грн., а також свідчить про невиконання відповідачем умов договору а саме неповернення відповідачем позики у розмірі та в строки, передбачені договором позики від 12.01.2022.

Щодо показань допитаної в судовому засіданні як свідка за правилами ст. 92 ЦПК України відповідача ОСОБА_1 суд зазначає таке.

Відповідач дала суду покази про те, що ОСОБА_2 вона не знає, грошові кошти у сумі 400000 грн. від нього не отримувала та в договірні відносини з останнім не вступала. Також свідок зазначила, що вона продала позивачу належну їй земельну ділянку та отримала за неї грошові кошти в сумі 112000 грн. Вказані грошові кошти передавались її сину юристом підприємства «Прогрес». При цьому вона підписувала не читаючи якісь папери. Також свідок зазначила, що на даний час земельної ділянки в неї у власності не має.

Як вбачається з витягу з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованого 17.02.2022 ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 1,9907 га з кадастровим номером 0522686800:02:000:0188, розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області (а.с. 13-14).

При цьому доказів на підтвердження відчуження ОСОБА_1 належної їй на праві власності земельної ділянки та переходу права власності на неї до ОСОБА_2 відповідачем та її представником суду не надано.

Крім того, згідно з абзацом 2 частини першої статті 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Аналогічні положення містяться й у статті 1051 ЦК України, згідно з якою позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Отже, якщо договір позики укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином свідчення ОСОБА_1 не є доказом, які спростовують факт отримання нею позики в сумі 400000 грн., а тому суд їх відхиляє.

При цьому відповідачем та її представником не надано будь-яких інших доказів на спростування отримання відповідачем коштів у сумі 400000 грн. або отримання їх в меншій сумі, як стверджує ОСОБА_1 , а саме в розмірі 112000 грн. начебто як за договором купівлі-продажу земельної ділянки.

Матеріали справи також не місять доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 написала розписку під тиском чи не розуміючи значення своїх дій. Зважаючи на передбачену чинним законодавством презумпцію правомірності правочину, ОСОБА_1 , заперечуючи передачу їй грошових коштів за договором позики, не була позбавлена можливості оспорювати чинність такого правочину шляхом пред`явлення відповідного позову, однак таким правом не скористалась Крім того, ОСОБА_1 не зверталась до ОСОБА_2 з вимогою про повернення їй боргової розписки, з підстав не отримання вказаних у розписці грошових коштів. Також договір позики від 12.01.2022 не визнаний недійсним у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами та встановленими судом обставинами підтверджено, що 12.01.2022 між сторонами було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 у борг грошові кошти в розмірі 400000 грн, які зобов`язалась повернути не пізніше 21.02.2022. Згідно розписки від 19.01.2022 ОСОБА_1 отримала вказані грошові кошти та зобов`язалась повернути їх в строк, заначений в Договорі. Проте, станом на момент розгляду справи відповідач свій обов`язок по поверненню грошових коштів не виконала.

За таких підстав суд приходить до висновку, що у ОСОБА_2 виникло право звернення до суду за захистом порушених прав та стягнення з відповідача заборгованості за договором позики та таке право підлягає судовому захисту, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Зокрема, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду з даним позовом сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3200 грн. та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 396,96 грн., який відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також представник позивача в позовній заяві визначив, що орієнтовний розрахунок суми судових витрат складає 45000 грн. Враховуючи, що представник позивача зробив заяву щодо подання доказів для встановлення розміру судових витрат, суд відповідно до ч. 8 ст. 141, ч. 7 ст. 265 ЦПК України вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати.

Керуючись ст.ст. 218 ч. 1, 207, 638 ч. 1, 1046, 1047 ч. 2, 1049 ч. 1, 1051 ЦК України, ст.ст. 12, 13 ч. 1, 76-81, 84, 89, 92, 110, 133, 141 ч. 1, 8 263-265, 273 ЦПК України суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , заборгованість за договором позики від 12.01.2022 у розмірі 400000 (чотириста тисяч) гривень

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , судові витрати у виді судового збору за подання позовної заяви в сумі 3200 (три тисячі двісті) грн. та за подання заяви про забезпечення позову в сумі 396 (триста дев`яносто шість) грн. 96 коп.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 05 квітня 2023 року на 10 год. 30 хв. в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області за адресою: вул. Сагайдачного, 1/30, м. Могилів-Подільський Вінницької області.

Надати представнику позивача строк п`ять днів з дня ухвалення рішення суду для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Представник позивача: адвокат Варцаба Сергій Анатолійович, адреса для листування: м. Вінниця, 21028, до запитання, адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Представник відповідача: адвокат Країло Степан Васильович, місце знаходження: вул. Героїв Майдану, 224, смт Шаргород, Вінницька область, адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_3

Суддя: Т.Ю. Холодова

Повне судове рішення складене 27.03.2023.