Постанова

від 24.05.2023 по справі 138/1533/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 138/1533/22

Провадження № 22-ц/801/1100/2023

Категорія: 39

Головуючий у суді 1-ї інстанції Холодова Т. Ю.

Доповідач:Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 рокуСправа № 138/1533/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати

у цивільних справах:

судді-доповідача Рибчинського В.П.,

суддів Голоти Л.О., Денишенко Т.О.,

за участі секретаря судового засідання Різник Д.С., представника ОСОБА_1 адвоката Варцаби С.А., представника ОСОБА_2 адвоката Країла С.В., розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Країла Степана Васильовича на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 22 березня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и в:

В лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувсядо судуз позовомдо ОСОБА_2 про стягненняборгу задоговором позики,мотивуючи своївимоги тим,що 12.01.2022 між ним та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до якого він надав ОСОБА_2 безвідсоткову позику в сумі 400 000 грн строком на 30 днів. Відповідно до розписки від 19.01.2022 ОСОБА_2 підтвердила отримання нею всієї суми позики. Однак, станом на 24.03.2022 відповідачем сума позики не повернута. За таких підстав просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь борг за договором позики в сумі 400 000 грн.

Разом з позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, яку задоволено ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 18.07.2022 та накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 0522686800:02:000:0188, площею 1,9907 га, що знаходиться на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 22 березня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,на користь ОСОБА_1 заборгованістьза договоромпозики від 12.01.2022 у розмірі 400 000 (чотириста тисяч) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , судові витрати у виді судового збору за подання позовної заяви в сумі 3 200 (три тисячі двісті) грн та за подання заяви про забезпечення позову в сумі 396 (триста дев`яносто шість) грн 96 коп.

Не погоджуючись з таким рішенням суду представник ОСОБА_2 адвокат Країло С.В. подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність фактичним обставинам справи, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом встановлено,що 12.01.2022 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір позики, за умовами якого позикодавець надає позичальнику безвідсоткову позику в сумі 400 000 грн, а остання зобов`язується повернути позику у визначений цим Договором строк. Згідно п. 2.1 Договору строк надання позики становить тридцять днів з моменту реальної передачі всієї грошової суми (а.с. 4).

Також п. 6.1 визначено, що цей Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і являється дійсним до моменту його остаточного виконання, однак, в будь-якому випадку до 21.02.2022.

19.01.2022 ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 400 000 грн та зобов`язалась їх повернути в строк, зазначений в Договорі. Вказане підтверджується оригіналом розписки (а.с. 84).

Згідно висновку експерта № 738/7309/22-21 від 20.01.2023 рукописний текст « ОСОБА_3 » та підпис у розписці про отримання позики в сумі 400 000 грн від 19 січня 2022 року, наданої ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 , - виконані самою ОСОБА_2 . Рукописний текст у розписці про отримання позики в сумі 400 000 грн від 19 січня 2022 року, наданою ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 , що починається зі слів «м. Могилів-Подільс. «19» січня 2022 р.»…» та закінчуючи словами «… «19» січня 2022 г.»…», - виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою (а.с. 100-104).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з презумпції правомірності правочину, зазначивши, що відповідачкою не надано будь-яких доказів на спростування отримання нею коштів у сумі 400 000 грн або отримання їх в меншій сумі, як стверджує ОСОБА_2 , а саме в розмірі 112 000 грн начебто як за договором купівлі-продажу земельної ділянки.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позикиє укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2017 року № 6-996цс17 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19), від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18 (провадження № 14-48цс21).

Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Установлено, що відповідно до висновку експерта № 738/7309/22-21 від 20.01.2023 рукописний текст « ОСОБА_3 » та підпис у розписці про отримання позики в сумі 400 000 грн від 19 січня 2022 року, наданої ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 , - виконані самою ОСОБА_2 .

Рукописний текст у розписці про отримання позики в сумі 400 000 грн від 19 січня 2022 року, наданою ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 , що починається зі слів «м. Могилів-Подільс. «19» січня 2022 р.»…» та закінчуючи словами «… «19» січня 2022 г.»…», - виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою (а.с. 100-104).

Суд першої інстанції дослідив зазначений висновок експерта з іншими доказами на підтвердження заявлених вимог, та установив, що з наведеного висновку експерта слідує, що 19 січня 2022 року ОСОБА_2 власноручно підписала текст розпискипро отримання нею в борг від ОСОБА_1 400000 грн, які зобов`язалась повернути у строк, зазначений у договорі позики.

Твердження апелянта про те, що сам рукописний текст розпискивиконаний не ОСОБА_2 не дає підстав вважати про відсутність між сторонами договірних відносин з отримання та повернення позики, оскільки відповідач поставивши свій підпис під текстом рукописноїрозписки зобов`язалась виконати свій обов`язок за вказаним договором та сплатити суму виниклої заборгованості, оскільки підписуючи вказаний договір позикивідповідач розуміла його зміст та своїм особистим підписом підтвердила згоду з викладеними в ньому умовами.

Встановлення експертом факту, що саме рукописний текст розпискивиконаний не ОСОБА_2 , не є підставою для відмови в позові, за наявності встановлених обставин справ та оцінених судом доказів у їх сукупності.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Отже, розпискаяк документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Установлено, щорозписка від 19 січня 2022 року містить усі вищезазначені реквізити, що дає підстави стверджувати про наявність підстав для стягнення коштів за вказаною розпискою.

Доводи апеляційної скарги носять формальний характер, ретельно досліджені судом, висновків судуне спростовуютьта наїх правильністьне впливають.Ніяких новихобставин,які бдавали підставидля проведенняапеляційним судомпереоцінки доказів,зроблених судомпершої інстанції,доводи апеляційноїскарги немістять.

Оскільки рішення суду правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Країла Степана Васильовича слід залишити без задоволення, а рішення Могилів-Подільськогоміськрайонного судуВінницької областівід 22березня 2023року без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Країла Степана Васильовича залишити без задоволення.

Рішення Могилів-Подільськогоміськрайонного судуВінницької областівід 22березня 2023року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 24 травня 2023 року.

Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський

Судді: Л.О. Голота

Т.О. Денишенко