Рішення

від 14.03.2023 по справі 127/11941/22

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/11941/22

Провадження № 2/127/1479/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого судді Бойко В.М.,

при секретарі Голодняк В.Ф.,

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Вінницької міської ради до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, скасування державної реєстрації права власності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ВМР звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, скасування державної реєстрації права власності.

Позов мотивовано тим, що Виконавчими органами ВМР встановлено факти, які свідчать про порушення інтересів громади під час формування та передачі у власність земельної ділянки площею 0,3600 га (кадастровий номер 0520655900:07:017:0131), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (колишня територія Стрижавської селещної ради, за межами населеного пункту). Позивачем встановлено, що вказана земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_1 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на підставі Наказу ГУ Держземагенства у Вінницькій області «Про затвердження документації із землеутрою та надання земельної ділянки у власність» №2-234/15-15-СГ від 26.01.2015 року із порушеннями. Позивач зазначив, що розробником документації - ТОВ «Юридично-земельний союз «Альянс» та органом, який приймав рішення про передачу земельної ділянки у власність - ГУ Держземагенства у Вінницькій області не враховано положення містобудівної документації міста Вінниці - Генерального плану м.Вінниці. Окрім того, територія на якій розташована земельна ділянка з кадастровим номером 0520655900:07:017:0131 площею 0,3600 га, увійшла в межі м.Вінниці на підставі Постанови ВРУ від 13.05.2015 року №401-VIII «Про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області». Вказана земельна діянка на момент її передачі у приватну власність перебувала в зоні транспортної інфраструктури та рекреаційної зони. Враховуючи дані обставини, позивач вважає, що дана земельна ділянка повинна використовуватися для розвитку інфраструктури Вінницької міської територіальної громади, а саме як землі загального користування. Отже, державна реєстрація земельної ділянки площею 0,3600 га із кадастровим номером 0520655900:07:017:0131 порушує права та інтереси міської територіальної громади в особі ВМР. Про порушення законних прав та інтересів міської територіальної громади позивачу стало відомо 24.01.2022 року, після опрацювання усіх витребуваних документів з ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області. За даних обставин, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Держземагенства у Вінницькій області №2-234/15-15-СГ від 26.01.2015 року «Про затвердження документації із землеутрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено проет землеутрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,3600 га із кадастровим номером 0520655900:07:015:013, для ведення особистого селянського господарства. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0520655900:07:015:0131, припинивши право власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку. Крім того, стягнути судові витрати.

Також, разом із позовною заявою позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 10.06.2022 року заяву Вінницької міської ради про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Вінницької міської ради до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, скасування державної реєстрації права власності - задоволено. Вжито заходів для забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,3600 га, кадастровим номером 0520655900:07:017:0131, цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 22.06.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за загальними правилами позовного провадження та призначено до підготовчого засідання. На адресу відповідачів судом була надіслана копія ухвали про відкриття провадження у справі, у якій був встановлений строк для подання відзиву, а також копія позовної заяви і доданих до неї документів, які ними отримані.

18.07.2022 року від представника відповідачки ОСОБА_1 - Проценко Ю.Л. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, представник зазначила, що відповідачка позовні вимоги не визнає у повному обсязі враховуючи наступне. Представник вказала, що позивач у позові посилався на початок відліку строку позовної давності від 24.01.2022 року, під час ознайомлення із копіями відповідних документів, які були долучені до відповіді ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 17.01.2022 року. Однак, ключові події відносно набуття права власності ОСОБА_1 та включення спірної земельної ділянки в межі міста відбулися в 2014-2015 роках з моменту реєстрації земельної ділянки з відповідним кадастровим номером в реєстрі ДЗК, прийняття рішення про передачу земельної ділянки у власність, її державну реєстрацію, а також включення в межі м.Вінниці. Тобто, відомості про її наявність та місце розташування стали піблічно доступними і строк позовної давності має відраховуватися з 2014 року або ж з 13.05.2015 року від дати набрання чинності постанови ВРУ щодо включення земельної ділянки в межі міста. Позивач звернувся до суду із позовною заявою через більше ніж 7 років після включення спірної земельної ділянки в межі м.Вінниці та після того, як інформація про земельну ділянку стала доступною. Крім того, позивачем не обгрунтовано причини не здійснення дій щодо звернення з перевіркою законності передачі земельних ділянок у власність протягом 2015-2021 років. За даних обставин, відповідачка вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду та просить суд застосувати наслідки пропущення такого строку. Крім того, вказала, що на момент передачі у власність спірної земельної ділянки не було підстав для відмови у задоволенні відповідного клопотання ОСОБА_1 , оскільки остання повністю дотрималася процедуру отримання земельної ділянки у власність та не було інших підстав для уповноваженого органу, який від імені Держави вправі засвідчувати факт надання землі у власність.

У свою чергу, 01.08.2022 року на адресу суду також надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, відповідно до якого представник вказав, що позов є необгрунтованим та безпідставним, оскільки виданий Наказ ГУ Держземагенства у Вінницькій області №2-234/15-15-СГ «Про затвердження документації із землеутрою та надання земельної ділянки у власність» є правомірним та законним. За результатами розгляду ГУ поданого на затвердження ОСОБА_1 проекту землеутрою, та у зв`язку з відсутністю підстав для відмови у його затвердженні ГУ було прийнято оскаржуваний Наказ, який відповідав вимогам чинного законодавства. Враховуючи вищевикладене просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

20.07.2022 року представником відповідачки Проценко Ю.Л. подано апеляційну скаргу на Ухвалу суду від 10.06.2022 року про забезпечення позову.

Постановою Віницького апеляційного суду від 10.08.2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Проценко Ю.Л. залишено без задоволення. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 10.06.2022 року про забезпечення позову залишено без змін.

Ухвалою суду від 12.09.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказав, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду із позовом та просив суд застосувати наслідки пропущення такого строку.

Представник відповідача ГУ Держгеокадастру у Вінницької області в судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність, підтримав відзив на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд дійшов до наступного висновку.

У відповідності до ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Судом по справі встановлені наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.

25.12.2014 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держземагенства у Вінницькій області із заявою про затвердження проекту землеутрою щодо відведення земельної діянки у васність, загальною площею 0,3600 га, що розташована на території Стрижавської селещної ради (а.с.117).

Відповідно до Наказу ГУ Держземагенства у Вінницькій області №2-234/15-15-СГ від 26.01.2015 року «Про затвердження документації із землеутрою та надання земельної ділянки у власність, затверджено проект землеутрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, за межами населеного пункту. Надано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Стражавської селещної ради Вінницького району, площею 0,3600 га із кадастровим номером 0520655900:07:015:0131, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення - 01.03) (а.с.11).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 0520655900:07:017:0131, площею 0,36 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с.35).

На підставі Постанови ВР України від 13.05.2015 року №401-VIII «про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області» територія на якій розратоваша земельна ділянка з кадастровим номером 0520655900:07:017:0131 увійшла в межі м.Вінниці.

Як зазначив, представник позивача підставою для звернення до суду із даним позовом стало здійснення моніторингу містобудівної ситуації та виявлення ряду порушень відповідачкою ОСОБА_1 .

Як вбачається з Листа №01-00-010-3838 від 27.01.2021 року, ВК ВМР звернувся до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області із проханням здійснити заходи державного контролю стосовно перевірки законності формування, передачі у власність земельної ділянки площею 0,36 га з кадастровим номером 0520655900:07:017:0131, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.28).

Відповідно до Акту перевірки дотримання вимог земельного законодаства за об`єктом - земельної ділянки №776-ДК/572/АП/0901/-21 від 13.05.2021 року державним інспектором у сфері державного контролю за використачанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницької області Макогоном В.В. була проведена перевірка земельної ділянки площею 0,36 га з кадастровим номером 0520655900:07:017:0131, яка знаходиться у власності ОСОБА_1 . Виїздом на місце розташування земельної ділянки, за результатами її обстеження було встановлено, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:07:017:0131 площею 0,1283 га використовується для тимчасового розміщення автотранспорту, а також для проїзду та проходу. Тобто, фактичне використання земельної ділянки не відповідачає її цільовому призначенню. Інша частина земельної ділянки площею 0,1283 га вкрита гранітним щебенем, відсівом, та частково асфальтовим покриттям, що свідчить про використання землі у спосіб, який погіршує її природну родючість. Решта земельної ділянки площею 0,2317 га знаходиться у забур`яненому стані та відбувається само заліснення ділянки кущами та деревами. (а.с.12).

Згідно Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою №1840-ДК/1413 АН 09 01-21 від 11.10.2021 року державним інспектором у сфері державного контролю за використачанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницької області Макогоном В.В. встановлено, що ОСОБА_1 не виконано припис №776/ДК/036311/03/01-21 виданого 02.06.2021 року на усунення порушення вимог земельного законодавства, яке полягало у використування частині земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення приватної власності на території ВМР в межах населеного пункту м.Вінниця з кадастровим номером 0520655900:07:017:0131 площею 0,1283 га у спосіб, який погіршує її природну родючість (а.с.13).

Крім того, державним інспектором у сфері державного контролю за використачанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницької області Макогоном В.В. видано ще Акти за №1841-ДК/14 АН09/01-21 від 11.10.2021 року, №1842-ДК/1415 АН 09/01-21 від 11.10.2021 року про невиконання вимог припису (а.с.14-15).

У результаті невиконання вимог припису, 02.06.2021 року державним інспектором у сфері державного контролю за використачанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницької області Макогоном В.В. винесено Протоколи про адіміністративне правовопрушення №776-ДК/0262П/07/01/-21, №776-ДК/0261П/07/01/-21, №776-ДК/0260П/07/01/-21 щодо невиконання ОСОБА_1 вимог щодо використання та охорону земель за цільовим призначенням (а.с.16-18).

Також, 09.12.2021 року державним інспектором у сфері державного контролю за використачанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницької області Макогоном В.В. виненесно Протоколи № 1840-ДК/0703П/07/01/-21, №1841-ДК/0703П/07/01/-21, №1842-ДК/0703П/07/01/-21 щодо невиконання ОСОБА_1 вимог щодо використання та охорону земель за цільовим призначенням (а.с.19-21).

02.06.2021 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 52 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн., що підтверджується Постановами про накладення адміністративного стгнення №776/ДК/0260По/08/01/-21, №776/ДК/0261По/08/01/-21, №1840-ДК/0700По/08/01/-21 (а.с.22-25).

На аркушах справи №30-33 знаходиться Витяг з Генерального плану та Витяг з плану зонування.

Відповідно до Службової записки №37/00/019/ від 10.05.2022 року про набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площую 0,36 га, (кадастровий номер 0520655900:07:017:0131), на підставі Наказу ГУ Держземагенства у Вінницькій області «Про затвердження проекту землеустрою №2-234/15-15-СГ від 26.01.2015 року, Департаменту земельних ресурсів міської ради стало відомо 24.01.2022 року, під час ознайомлення із копією відповідного наказу, яку було долучено до відповіді ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 17.01.2022 року №0-2-0.332-304/2-23 (а.с.27).

Відповідно до ст. 152 Земельного Кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.1 ст. 21 ЦК України).

Отже підставами для визнання незаконним акту (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Системний аналіз положень частини першої статті 15, частини другої статті 16 ЦК України, частини другої статті 152, статті 155 ЗК України та роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» свідчить про те, що вирішуючи питання про недійсність рішення органу місцевого самоврядування та правовстановлюючого документа на право власності на земельну ділянку, суд має встановити не тільки дотримання вимог законодавства щодо відведення земельної ділянки, а й факт порушення таким актом прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав.

Суд зазначає, що з жовтня 2012 року та по даний час діє Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. № 1051.

За приписами ст.1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер це індивідуальна, що не повторюється на всій території України послідовність цифр і знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування земельної ділянки, тому відновлення такого кадастрового номеру земельної ділянки нормами чинного законодавства не передбачено, оскільки він набув статусу архівний.

Інформація про власників, користувачів земельних ділянок вноситься до Державного земельного кадастру після реєстрації речового права на нерухоме майно відповідно п. 24 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 «Про затвердження порядку ведення Державного земельного кадастру».

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що при зверненні позивача до суду допущено ряд невідповідностей стосовно кадастрового номеру спірної земельної ділянки. Так, у тексті позову позивач посилається на неправомірну передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 0520655900:07:017:0131, при цьому у прохальній частині просить визнати Наказ №2-234/15-15-СГ від 26.01.2015 року щодо передачу у власність земельної ділянки з кадастровим номером № 0520655900:07:015:0131. Крім того, усі проведенні Акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки стосувалися земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:07:017:0131. При цьому будь-яких доказів стосовно зміни кадастрового номеру земелної ділянки суду не надано.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, - картографїї та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадасгр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

У відповідності до пп. 31 п. 4 Положення №15 Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Згідно пп.13 п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 року № 333 передбачено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (в редакції Кодексу чинного на час виникнення спірних правовідносин) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Процедура отримання земельної ділянки у приватну власність визначена положеннями статті 118 Кодексу відповідно до якої, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко- економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно- територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Як зазначено у постанові КАС ВС по справі № 480/313/19 від 27 жовтня 2020 року, єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Таким чином, за результатами розгляду Головним управління Держземагенством у Вінницькій області поданого на затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою, та у зв`язку з відсутністю підстав для відмови у його затвердженні Головним управлінням Держземагенством у Вінницькій області було прийнято Наказ №2-234/15-15-СГ від 26.01.2015 року.

Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч.1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч.ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Ст. 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу

Отже, позовна давність це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю утри роки (стаття 257 ЦК України).

Статтею 261 ЦК України визначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК).

Позивач, посилаючись на початок відліку строку позовної давності вказує про дату 24.01.2022 року під час ознайомлення із копіями відповідних документів, які були долучені до відповіді ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 17.01.2022 р. за №0-2-0.332-304/2-22. Саме вищевказаними обставинами позивач обгрунтовує початок перебігу строку позовної давності.

Суд не погоджується із думкою позивача враховуючи наступне.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на призначення позовної давності, пов`язуючи його із необхідністю забезпечити правову визначеність. Як зазначає ЄСПЛ, строки позовної давності «слугують декільком важливим цілям, зокрема вони забезпечують правову визначеність і остаточність, захищають потенційних відповідачів від задавнених вимог, яким було б важко протистояти, і запобігають несправедливості, що могла б виникати, якби суди мусили ухвалювати рішення стосовно подій, які мали місце в далекому минулому, і на підставі доказів, які вже могли б стати ненадійними й неповними зі спливом часу (Stubbings and Others v. The United Kingdom 22083/93).

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, оспорюваний наказ ГГУ Держгеокадастру у Вінницькій області прийнято 26.01.2015 року. При цьому, датою державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 0520655900:07:015:0131 Управлінням Держземагентства у Вінницькому район Вінницької області проведено 15.12.2014 року. Право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.01.2015 року.

Як вказується позивачем "Територія на якій розташована земельна ділянка з кадастровим номером 0520655900:07:017:0131 площею 0,3600 га, увійшла в меж міста Вінниці на підставі Постанови Верховної Ради України від 13 травня 2015 року № 401-VIII «Про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Вінницького райок Вінницької області»."

Таким чином, протягом 2014 року і до моменту подачі позовної заяви до суду позивач був наділений повноваженнями вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (п.34 ст. 26, ст.ЗЗ Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), які є виключною компетенцією Вінницької міської ради. Жоден нормативно-правовий акт не обмежував позивача порушувати питання перевірки передачі земельних ділянок у власність і проводити в тому числі перевірки відомостей в реєстрах, та витребовувати документи.

Отже, посилання позивача на пербіг процесуального строку звернення до суду для захисту законних прав та інтересів з 24.01.2022 року з моменту ознайомлення із копіями відповідних документів ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області є необгрунтованим.

За даних обставин, суд дійшов до висновку що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в цілому, оскільки при відведенні спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ГУ Держземагенство у Вінницькій області дічло у межах чинного законодавства та відповідних порушень при виділенні земельої ділянки судом не встановено. Крім того, позивачем не конкретизовано, яку земельну ділянку він вважає надано відповідачці ОСОБА_1 незаконно, оскільки вказані у позові земельні ділянки мають різні кадастрові номери. Також, позивачем було пропущено строк позовної давності.

Оскільки, Ухвалою суду від 10.06.2022 року було вжито заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову даний арешт підлягає скасуванню.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судом прийнято рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати підлягають залишенню за ним.

Керуючись ст. ст. 15,117, 125 ЗК України, ст. ст. 4,10,12-13, 81, 141, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Вінницької міської ради до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, скасування державної реєстрації права власності - відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті на підставі Ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 10.06.2022 року, а саме: скасувати накладення арешту на земельну ділянку площею 0,3600 га, кадастровим номером 0520655900:07:017:0131, цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОК1111 НОМЕР_1 ) та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Вінницька міська рада, код ЄДРПОУ - 41029597, адреса: м.Вінниця, вул.Соборна, буд.59.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, код ЄДРПОУ - 39767547, адреса: м.Вінниця, вул.Келецька, буд.63.

Повний текст судового рішення складено 24.03.2023 року.

Суддя: