Постанова

від 17.03.2023 по справі 909/709/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2023 р. Справа №909/709/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіГалушко Н.А.

суддівЖеліка М.Б.Орищин Г.В.

без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЦЬКА КЕРАМІКА" б/н від 22.12.2022 (Вх.№ ЗАГС 01-05/3203/22 від 27.12.2022)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.11.2022 (повний текст складено 14.11.2022)

у справі №909/709/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРАМЕЙЯ"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЦЬКА КЕРАМІКА"

про стягнення заборгованості в сумі 185 885,57грн.

Короткий зміст позовних вимог та оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

ТОВ "КЕРАМЕЙЯ" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом ТОВ "ГАЛИЦЬКА КЕРАМІКА" про стягнення заборгованості в сумі 185 885,57грн.

Позивач, мотивуючи заявлені позовні вимоги, вказує на неналежне виконання з боку відповідача договірних зобов`язань в частині оплати вартості отриманого товару.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10.11.2022 у справі №909/709/22 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "ГАЛИЦЬКА КЕРАМІКА" на користь ТОВ "КЕРАМЕЙЯ" 185 885,57грн заборгованості та 2 788,28 грн судового збору.

Рішення суду обгрунтовано тим, що у відповідача виник обов`язок оплатити за товар 01.10.2021 (у момент отримання товару згідно видаткових накладних: № 7826 від 01.10.2021 на суму 109 807,88грн, № 7827 від 01.10.2021 на суму 87 846,30грн, № 7828 від 01.10.2021 на суму 27 860,86грн). Борг відповідача перед позивачем становить 185 885,57грн. Протилежного суду не доведено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

ТОВ "ГАЛИЦЬКА КЕРАМІКА" подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.11.2022 у справі №909/709/22 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що рішення не відповідає дійсним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, прийнято без належної оцінки доказів, з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, викладені в ньому висновки не відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а також недоведеними є ті обставини, які суд визнав встановленими.

Зокрема, скаржник зазначає, що згідно статуту ТОВ "ГАЛИЦЬКА КЕРАМІКА" та згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань єдиною особою, яка може вчиняти дії від імені відповідача та підписувати договори, зокрема видаткові накладні є Сенкевич Віталій Іванович. Право підпису від імені ТОВ "ГАЛИЦЬКА КЕРАМІКА" має виключно Сенкевич Віталій Іванович. Видаткові накладні від 01.10.2021 №7826, №7828 та №7827 не можуть вважатися належно оформленим та підписаним повноважною особою, та як наслідок, не можуть визнаватися такими, що посвідчують факт поставки товару саме ТОВ "ГАЛИЦЬКА КЕРАМІКА", оскільки не підписані уповноваженою особою товариства. Оскільки вказані накладні TOB "ГАЛИЦЬКА КЕРАМІКА" не підписувались, товар, зазначений у даних накладних, товариство не отримувало.

Скаржник також зазначає, що позивачем в обгрунтування позовних вимог не надано первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Позивачем подано клопотання заяву від 03.02.2023, в якій просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що всі доводи, викладені в апеляційній скарзі не заявлялись позивачем у суді першої інстанції. Згідно ч.8 ст.80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обгрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2022 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Галушко Н.А., суддів Орищин Г.В. та Желіка М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.01.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЦЬКА КЕРАМІКА" залишено без руху для усунення встановлених недоліків, а саме: зобов`язано скаржника надати (надіслати) на адресу Західного апеляційного господарського суду належні докази надсилання копії апеляційної скарги позивачу протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.11.2022 у справі №909/709/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ГАЛИЦЬКА КЕРАМІКА" б/н від 22.12.2022 (Вх.№ ЗАГС 01-05/3203/22 від 27.12.2022) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.11.2022 у справі №909/709/22, апеляційну скаргу вирішено розглядати без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що 01.10.2021 між сторонами укладено договір поставки товару у спрощений спосіб, в усній формі.

Позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 225 515,04грн, про що свідчать підписані сторонами видаткові накладні: № 7826 від 01.10.2021 на суму 109 807,88грн, № 7827 від 01.10.2021 на суму 87 846,30грн, № 7828 від 01.10.2021 на суму 27 860,86грн. Частково за отриманий товар відповідач розрахувався, несплаченим залишився борг в сумі 185 885,57грн.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до відповідача, у якому останній просить стягнути з ТОВ "ГАЛИЦЬКА КЕРАМІКА" на користь ТОВ "КЕРАМЕЙЯ" 185 885,57грн заборгованості.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Висновки суду апеляційної інстанції.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Статтею 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частина 4 ст. 180 ГК України передбачає, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Суд першої інстанції встановлено, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Згідно з ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами 1, 6 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З врахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у відповідача виник обов`язок оплатити за товар 01.10.2021 (у момент отримання товару згідно видаткових накладних: № 7826 від 01.10.2021 на суму 109 807,88грн, № 7827 від 01.10.2021 на суму 87 846,30грн, № 7828 від 01.10.2021 на суму 27 860,86грн). Борг відповідача перед позивачем становить 185 885,57грн.

Щодо наведеного судова колегія зазначає таке.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" ГПК України.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як зазначалось вище, судом першої інстанції встановлено факт поставки товару та вирішено стягнути з відповідача 185 885,57грн, посилаючись на видаткові накладні № 7826 від 01.10.2021 на суму 109 807,88грн, № 7827 від 01.10.2021 на суму 87 846,30грн, № 7828 від 01.10.2021 на суму 27 860,86грн.

Зокрема, суд першої інстанції прийшов до висновку, що поставка товару на вказані вище суми підтверджена первинними документами, долученими позивачем до матеріалів справи (видатковими накладними).

Скаржник в ході розгляду справи заперечив факт надання послуг та постачання товару в обсягах, зазначених позивачем, оскільки в підтвердження даного факту останнім надано неналежно оформленні видаткові накладні, оскільки такі підписані неуповноваженими особами.

Відповідно до ст.91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції судом оглянуто оригінали поданих позивачем видаткових накладних та встановлено їх відповідність наявним в матеріалах справи копіям.

Щодо наданих позивачем видаткових накладних № 7826 від 01.10.2021, № 7827 від 01.10.2021, № 7828 від 01.10.2021 судова колегія зазначає таке.

Згідно положень ст. 1, ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про господарську операцію.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис.

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №910/4994/18 від 05.07.2019).

За загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

У зв`язку з цим необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій (аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Проаналізувавши надані видаткові накладні на поставку продукції судова колегія прийшла до висновку, що останні оформленні з порушенням та не відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки не містять інформації про особу, яка здійснила прийняття товару, не скріплені печаткою ТОВ «Галицька кераміка», отже не можуть підтверджувати факт здійснення постачання товару, а також встановлення реальності здійснених господарських операцій у відповідності до вимог законодавства,

Так, у видатковій накладній від 01.10.2021 №7826, яка виписана TOB "КЕРАМЕЙЯ" для TOB "ГАЛИЦЬКА КЕРАМІКА", міститься підпис особи за прізвищем Романко (інформація про особу відсутня).

У видаткових накладних від 01.10.2021 за №7828 та №7827, які виписані TOB "КЕРАМЕЙЯ" для TOB "ГАЛИЦЬКА КЕРАМІКА" містяться підписи, з яких неможливо встановити особу (прізвище та посаду), яка здійснила приймання товару.

Також, згідно з п.11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінтрансу №363 від 14.10.1997 і зареєстрованим в Мінюсті 20.02.1998 за № 128/2568 - основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна за встановленою формою, відповідно до Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, згідно Наказу Міністерства транспорту України № 228/253 від 07.08.1996.

Інші належні та допустимі докази у підтвердження факту поставки товару відповідачу (товаро-транспорті накладні, податкові накладні, довіреності на отримання товару, платіжні документи про часткову оплату товару тощо) в матеріалах справи відсутні та не надані такі в суд апеляційної інстанції.

Окрім того, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену в 5.10 постанови від 07.10.2021 у справі №921/768/19 з приводу того, що відповідно до статті 58-1 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки, однак використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків..

Таким чином, поданими доказами позивачем належним чином не підтверджено факт поставки на адресу відповідача товару (цегла КлінКерам Пр1 Червона) в кількості 6 795 тис. шт, на суму 109 807,88грн, 5 436 тис. шт на суму 87 846,30 грн та 1 359 тис шт на суму 27 860,86грн відповідно і обґрунтованість заявлених до відповідача вимог із визначених ним у позові підстав.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в підтвердження здійсненої поставки товару, наданими позивачем первинними документами не спростовуються заперечення скаржника.

В силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" завданням суду є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, прав і свобод, тоді як особливо вузьке тлумачення процесуальних норм суперечить цим завданням.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на описані вище встановлені обставини, Західний апеляційний господарський суд вважає, що, оскільки матеріалами справи не доведено обставини, що мають значення для справи, відтак, у відповідності до вимог до ст.277 ГПК України наявні обгрунтовані підстави для скасування прийнятого у справі судового рішення і ухвалення нового про відмову в позові.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий витрати за розгляд справи покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282 ,284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЦЬКА КЕРАМІКА" б/н від 22.12.2022 (Вх.№ ЗАГС 01-05/3203/22 від 27.12.2022) задоволити.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.11.2022 у справі №909/709/22 скасувати. В позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРАМЕЙЯ" (вул. Курська, буд. 18, м. Суми, 40020; ідентифікаційний код 34327895) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЦЬКА КЕРАМІКА" (вул. Галицька, буд. 31Є, с.Мединя, Галицький район, Івано-Франківська область, 77163; ідентифікаційний код 35694507) 4 182,42грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції..

Місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддяГалушко Н.А.

СуддяЖелік М.Б.

СуддяОрищин Г.В.