Рішення

від 22.12.2022 по справі 910/2919/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.12.2022Справа № 910/2919/22Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Гаврищук K.M., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської

ради (пл. Молодіжна, 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50101)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Аркада буд

Холдинг" (вул. Будіндустрії 7, м. Київ, 01013)

про розірвання договору та стягнення 2 500 000,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився.

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Аркада Буд Холдинг" про розірвання Договору №695-Т від 07.10.2020 року та стягнення 2 500 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами договору № 695-Т від 07.10.2020 року в частині виконання будівельних робіт у визначені строки та згідно здійсненої позивачем авансової оплати в сумі 2 500 000,00 грн., внаслідок чого позивач звернувся до суду з вимогами про розірвання укладеного договору згідно статей 612, 651, 849 Цивільного кодексу України та стягнення утриманих відповідачем коштів авансу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2022 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2022 року за результатами розгляду заяви про усунення недоліків позовної заяви, останню прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2919/22, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Через відділ діловодства суду 04.07.2022 року від позивача надійшло клопотання № 12/15/1846 від 24.06.2022 року про розгляд справи № 910/2919/22 з повідомленням (викликом) осіб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 року задоволено клопотання позивача та, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України постановлено здійснювати розгляд справи № 910/2919/22 у порядку загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання у справі призначене на 10.08.2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2022 року у зв`язку з нез`явленням представника відповідача підготовче судове засідання відкладено на 21.09.2022 року.

Через канцелярію суду 16.09.2022 року від позивача - Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради надійшла заява № 12/15/2778 від 12.09.2022 року про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, разом з доказами надсилання на адресу відповідача, в якій згідно статті 137 ГПК України позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову у даній справі до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 року заяву Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради № 12/15/2779 від 12.09.2022 року про вжиття заходів забезпечення позову повернуто.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/2919/22 та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.10.2022 року.

Проте, у зв`язку із відключенням електроенергії згідно з графіком від ДТЕК "Київські Регіональні Електромережі" у місті Києва 20.10.2022 року судове засідання не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 року розгляд справи по суті призначено на 22.12.2022 року.

Уповноважені представники позивача та відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті 22.12.2022 року не з`явились.

Про дату, час і місце судового розгляду позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105493070602.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З метою повідомлення відповідача про дату, час і місце судового розгляду ухвала господарського суду від 08.11.2022 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: вул. Будіндустрії 7, м. Київ, 01013.

Проте, ухвала суду від 08.11.2022 року повернута відділенням поштового зв`язку неврученою відповідачу у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

В той же час судом згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено відповідність адреси місцезнаходження відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Аркада Буд Холдинг» зазначеній на конверті, що повернувся.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача, матеріали справи не містять та суду невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Окрім того, згідно пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, постанові від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/18).

Крім того, відповідач додатково повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи шляхом надсилання судом засобами електронного зв`язку на електронну адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, а саме: bkabh@ukr.net, копії ухвали суду від 08.11.2022 року про призначення судового засідання у справі №910/2919/22, факт отримання якої 08.11.2022 року підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа до електронної скриньки.

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 08.11.2022 року про призначення судового засідання у справі №910/2919/22 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтями 165, частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 10.06.2022 року, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд звертає увагу, що сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу суду про відкриття провадження у справі та про призначення судового засідання у справі для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернута до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду та нереалізації своїх процесуальних прав, зокрема, в частині надання відзиву на позовну заяву та участі у судовому засіданні, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду не надано.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на вищевикладене, оскільки сторони не скористались наданими їм процесуальними правами, зокрема, представники сторін не прибули в судове засідання з розгляду справи по суті, а відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд здійснював розгляд справи 22.12.2022 року виключно за наявними матеріалами за відсутності уповноважених представників позивача та відповідача.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлені Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Статтею 1 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 10 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, зокрема, оголошення про проведення відкритих торгів, тендерну документацію та проект договору про закупівлю не пізніше ніж за 15 днів до кінцевого строку подання тендерних пропозицій, якщо вартість закупівлі не перевищує межі, встановлені у частині третій цієї статті, та не пізніше 30 днів у разі перевищення таких меж.

Як встановлено судом за матеріалами справи, за результатами проведення процедури публічної закупівлі 07.10.2020 року між Департаментом розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької ради (позивач у справі, замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Аркада Буд Холдинг» (відповідач у справі, виконавець за договором) укладено Договір № 695-Т (далі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого виконавець зобов`язується протягом 2020 - 2021 років виконати роботи по об`єкту «Капітальний ремонт мосту №52 через річку Інгулець на вул. Старовокзальній (Урицького) у м. Кривий Ріг» відповідно до договірної ціни (Додаток 1), що додається до договору та є невід`ємною частиною, а замовник прийняти та оплатити виконані роботи.

Найменування робіт: капітальний ремонт мосту №52 через річку Інгулець на вул. Старовокзальній (Урицького) у м. Кривий Ріг (45453000-7 капітальний ремонт і реставрація) (пункт 1.2 Договору).

Розділами 2-11 Договору сторони узгодили якість робіт, ціну договору, порядок здійснення оплати, термін виконання робіт, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін та порядок вирішення суперечок, обставини непереборної сили, строк дії договору тощо.

Згідно з пунктом 10.1 Договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2021 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором у частині взаєморозрахунків та виконання гарантійних зобов`язань.

Вказаний Договір підписаний представниками виконавця замовника та скріплено печатками юридичних осіб.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором будівельного підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 33 Господарського кодексу України та §1, 3 глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 875 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 318 Господарського кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

За умовами пункту 5.1 Договору сторони погодили термін виконання робіт: початок виконання робіт - не пізніше 5 днів після отримання дозволу на виконання будівельних робіт; строк виконання робіт - до 31.12.2021 року.

На виконання умов пункту 5.1 Договору сторонами також було укладено та підписано Додаток 2 до Договору, в якому сторони погодили Календарний графік виконання робіт, відповідно до якого загальний строк виконання робіт - 2020 - 2021 рік, початок виконання робіт - жовтень 2020 року.

Додатковими угодами № 1 від 24.12.2020 року, № 2 від 01.04.2021 року та № 3 від 01.10.2021 року до Договору сторонами вносились зміни у Додаток 2 до Договору - Календарний графік виконання робіт в частині строків виконання робіт.

Так, відповідно до Календарного графіку виконання робіт в редакції додаткової угодою №3 від 01.10.2021 року до Договору загальний строк виконання робіт - 2021 рік, початок виконання робіт - 09.04.2021 року.

Докази того, що сторони узгодили інший порядок та строки виконання робіт за Договором в матеріалах справи відсутні.

За приписами частини 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до пункту 3.1 Договору з урахуванням змін, внесених згідно додаткової угоди №1 від 24.12.2020 року, додаткової угоди №2 від 01.04.2021 року та додаткової угоди №3 від 01.10.2021 року до Договору, вартість виконання робіт за цим договором складає 7 318 637,00 грн.

Відповідно до частини 4 статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (частина 2 статті 854 Цивільного кодексу України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» встановлено, що розпорядники (одержувачі) бюджетних коштів (крім закордонних дипломатичних установ) у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти можуть передбачати попередню оплату в разі закупівлі:

товарів, робіт і послуг за поточними видатками - на строк не більше трьох місяців;

товарів, робіт і послуг за капітальними видатками та державними контрактами (договорами); періодичних видань - на строк не більше 12 місяців;

товарів, робіт і послуг, що закуповуються за зовнішньоекономічними контрактами (договорами), укладеними на виконання міжнародних зобов`язань; товарів, робіт і послуг, що закуповуються для забезпечення національної безпеки та оборони держави; товарів, робіт і послуг, що закуповуються для забезпечення участі України у міжнародних, національних та всесвітніх виставкових заходах, - на строк не більше 24 місяців.

Відповідно до пункту 6 вказаної постанови КМУ передбачено, що розпорядники (одержувачі) бюджетних коштів укладають договори про закупівлю товарів, робіт і послуг відповідно до законодавства з урахуванням, зокрема, такого: повернення після закінчення строку, визначеного у договорі про закупівлю товарів, робіт і послуг, виконавцями робіт, постачальниками товарів і надавачами послуг невикористаних сум попередньої оплати та застосування штрафних санкцій у разі невчасного повернення таких коштів.

Так, умовами пункту 4.1 Договору, в редакції додаткової угоди №2 від 01.04.2021 року до Договору, передбачено, що відповідно до постанови КМУ від 04.12.2019 року №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» (зі змінами) та з урахуванням вимог Постанови КМУ від 22.07.2020 року №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» замовник має право за рахунок бюджетних коштів передбачити в 2021 році попередню оплату на закупівлю робіт в розмірі не більше 30% загальної вартості робіт в сумі 4 635 205,55 грн., у тому числі ПДВ 772 534,26 грн. строком на три місяці.

Попередня оплата здійснюється шляхом перерахування бюджетних коштів виконавцю робіт на небюджетний рахунок, відкритий на його ім`я в органах казначейства у встановленому законодавством порядку, протягом 7 робочих днів з дати виставлення рахунку, з подальшим використанням зазначених коштів виконавцем робіт виключно з такого рахунку на цілі, визначені договором, з наданням підтвердних документів органам Державної казначейської служби для здійснення платежів.

Відповідно до пункту 4.2 Договору виконавець протягом трьох місяців з дня надходження коштів попередньої оплати підтверджує використання цих коштів згідно з актом (актами) виконаних робіт.

Згідно з пунктом 4.3 Договору в разі відсутності документального підтвердження використання коштів попередньої оплати, виконавець після закінчення встановленого у пункті 4.1 строку їх використання, протягом трьох днів повертає кошти на рахунок замовника.

Остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється виконавцю на підставі рахунку (рахунків) та згідно з актом (актами), протягом 10 робочих днів з дня підписання сторонами акта (актів) виконаних робіт (пункт 4.5 Договору).

Докази того, що сторони узгодили інший порядок та строки оплати робіт за Договором в матеріалах справи відсутні.

Судом встановлено за матеріалами справи, що на виконання умов Договору та на підставі виставленого ТОВ «Будівельна компанія «Арка Буд Холдінг» рахунку на оплату №2 від 23.07.2021 року позивачем сплачено авансовий платіж у розмірі 2 500 000,00 грн. платіжним дорученням №884 від 23.07.2021 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Будь - яких заперечень щодо розміру та строків оплати, а також порядку та суми зарахування коштів від сторін до суду не надходило.

В свою чергу судом встановлено відсутність жодних заперечень з боку відповідача щодо повного та належного виконання Департаментом розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької ради як генпідрядником умов Договору в частині здійснення передоплати.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем виконані зобов`язання щодо здійснення попередньої оплати у вказаній сумі згідно Договору, факт перерахування позивачем грошових коштів за правочином належним чином підтверджено матеріалами справи.

В силу частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником та прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

За умовами пункту 4.5 Договору підписання сторонами акта (актів) виконаних робіт є підставою для проведення між сторонами остаточних розрахунків за виконані роботи.

Отже, саме акти виконаних робіт, підписані обома сторонами, є належним підтвердженням виконання підрядником робіт за договором підряду.

Натомість, як свідчать матеріали справи, зазначено позивачем в позовній заяві та відповідачем не спростовано, станом на дату звернення до суду з позовною заявою, не зважаючи на здійснення позивачем попередньої оплати у сумі 2 500 000,00 грн., відповідач до виконання робіт за Договором не приступив та жодного акту приймання-передачі виконаних робіт на підписання позивачу як замовнику не передав.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що відповідно до вимог закону та умов Договору відповідач був зобов`язаний виконати належним чином обумовлені Договором будівельні роботи та здати їх позивачу за актами виконаних робіт.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно визначень частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В свою чергу, за умовами пункту 4.2, 4.3 Договору у разі відсутності документального підтвердження використання коштів попередньої оплати протягом трьох місяців з дати їх отримання, відповідач має здійснити повернення суми невикористаного авансу на рахунок позивача у визначений Договором трьох денний термін.

Таким чином, відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України, умов пунктів 4.2, 4.3 Договору та з урахуванням дати отримання відповідачем коштів попередньої оплати - 26.07.2021 року відповідно до платіжного доручення №884 від 23.07.2021 року на суму 2 500 000,00 грн. ТОВ «Будівельна компанія «Аркада Буд Холдінг» мало виконати обумовлені Договором роботи на суму отриманих коштів та надати підтверджувальні документи щодо використання авансу у строк до 26.10.2021 року або здійснити повернення авансу у строк до 29.10.2021 року.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в обумовлений Договором строк не виконав підрядні роботи по об`єкту на суму отриманого авансу, а також своє зобов`язання щодо повернення позивачу невикористаних коштів попередньої оплати у сумі 2 500 000,00 грн. по закінченню тримісячного строку з дати їх отримання не здійснив.

Зокрема, у зв`язку з невиконанням відповідачем підрядних робіт за Договором позивач звертався до відповідача з листами від 17.09.2021 року №21/20/4479 та від 19.10.2021 року №21.10.5012 (шляхом надсилання вказаних листів на електронну пошту директора ТОВ «Будівельна компанія «Аркада Буд Холдінг» dimamishuk2@gmail.com) про повернення останнім суми попередньої оплати у розмірі 2 500 000,00 грн. у зв`язку з відсутністю документального підтвердження її використання відповідачем відповідно до умов пунктів 4.2, 4.3 Договору або ж про надання належним чином оформлених актів виконаних робіт на вказану суму.

Проте, вказані вимоги позивача щодо повернення суми попередньої оплати відповідач залишив без відповіді та реагування.

Доказів повернення невикористаних коштів попередньої оплати у сумі 2 500 000,00 грн. позивачу, як і належних та допустимих доказів виконання відповідачем підрядних робіт на об`єкті «Капітальний ремонт мосту №52 через річку Інгулець на вул. Старовокзальній (Урицького) у м. Кривий Ріг» на зазначену суму, а саме належним чином оформлених актів приймання-передачі виконаних підрядних робіт, суду не надано, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі внесеної суми передплати.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та зазначено позивачем, відповідач свої зобов`язання щодо повернення невикористаної суми попередньої оплати у розмірі 2 500 000,00 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась прострочена заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у загальному розмірі 2 500 000,00 грн., яку останній просив суд стягнути в поданій позовній заяві.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про розірвання Договору у зв`язку з невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо своєчасного виконання підрядних робіт та неповерненням позивачу невикористаної суми попередньої оплати.

Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно положень частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами пункту 11.4 Договору внесення змін у договір чи його розірвання допускається тільки за згодою сторін. У разі відсутності такої згоди зацікавлена сторона має право звернутися до суду.

Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Із наведеними приписами законодавства узгоджується пункт 11.5 Договору, відповідно до якого сторона договору, яка вважає за необхідне внести зміни у договір чи розірвати його, повинна надіслати відповідну пропозицію другій стороні. Сторона договору, яка одержала пропозицію про внесення змін у договір або про розірвання його, у двадцяти денний строк повідомляє другу сторону про своє рішення.

Окрім цього, згідно п. 6.1 Договору замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений Договором, стає неможливим.

Як встановлено судом, позивачем було надіслано на адресу місцезнаходження відповідача претензію №21/20/6017 від 09.12.2021 року про повернення авансу в сумі 2 500 000,00 грн. та розірвання Договору №695-Т від 07.10.2020 року за згодою сторін на підставі статті 651 Цивільного кодексу України та відповідно до пунктів 11.4 та 11.5 Договору, а також у зв`язку з втратою позивачем інтересу щодо виконання відповідачем зобов`язання за договором згідно з частиною 3 статті 612 Цивільного кодексу України.

Факт надсилання претензії підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення від 09.12.2021 року та накладної №5010102890632 від 09.12.2021 року, а також оригіналом рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (претензії) 21.12.2021 року відповідачу.

Проте, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та реагування, про своє рішення щодо розірвання договору відповідач у передбачений Договором двадцятиденний строк позивача не повідомив, доказів укладання між сторонами будь-яких додаткових угод про розірвання Договору суду не надано.

Відтак, позивач просить суд у поданій позовній заяві розірвати спірний Договір №695-Т від 07.10.2020 року у судовому порядку у зв`язку з його істотним порушенням відповідачем та втратою інтересу для позивача.

Наразі, як зазначено позивачем в позовній заяві, відповідачем в обумовлений Договором тримісячний строк, на який надавався аванс, не виконані гарантовані за договором роботи по об`єкту «Капітальний ремонт мосту №52 через річку Інгулець на вул. Старовокзальній (Урицького) у м. Кривий Ріг», при цьому відповідачем за насідками спливу трьохмісячного строку не повернуто позивачу суму невикористаного авансу у розмірі 2 500 000,00 грн., що є грубим порушенням умов Договору та Постанови КМУ від 04.12.2019 №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти».

Окрім того, позивач зазначає про те, що внаслідок невиконання відповідачем договірних зобов`язань та неповернення позивачу передплати, останньому були зупинені операції з бюджетними коштами по рахунку департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради за КПКВК 1217310» Будівництво об`єктів житлово-комунального господарства», що призвело до того, що позивач позбавлений можливості розраховуватися з іншими підрядними організаціями за іншими господарськими договорами, та може призвести до нарахування виконавцями робіт штрафних санкцій за несвоєчасну оплату за виконані роботи.

Так, згідно листа Управління державної казначейської служби України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області №02-06-06/1491 від 04.11.2021 року «Про порушення бюджетного законодавства» позивача повідомлено про порушення Департаментом розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради бюджетного законодавства, а саме п.22 статті 116 Бюджетного кодексу України щодо здійснення попередньої оплати за товари, роботи та послуги за рахунок бюджетних коштів, а також порушення порядку і термінів здійснення такої оплати та відповідно до вимог постанови КМУ від 19.01.2011 року №21 «Про затвердження Порядку зупинення операцій з бюджетними коштами» надіслано позивачу копію Розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами від 04.11.2021 року №13 та копію протоколу №10 від 01.11.2021 року. Копія вказаного листа наявна в матеріалах справи.

Водночас позивач наголошує на тому, що внаслідок прострочення відповідачем своїх зобов`язань по виконанню робіт, позивач не отримав того, на що він розраховував при укладанні Договору, та це втратило інтерес для позивача.

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві, істотне порушення умов Договору з боку відповідача в частині строків повернення авансу, використання якого документально не підтверджено останнім, а також прострочення виконання відповідачем обумовлених Договором будівельних робіт є підставою для розірвання вказаного Договору у судовому порядку згідно з частиною 2 статті 651, частиною 2 статті 849 та частиною 3 статті 612 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження виконання будівельних робіт за Договором в узгодженому обсязі та строки, повернення авансових платежів та відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним або розірваним на час розгляду справи Договору № 695-Т від 07.10.2020 року та/або його окремих положень суду не надано.

Будь - які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за Договором на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості відповідача на підставі наданих позивачем доказів.

Суд звертає увагу сторін, що цивільне законодавство базується на принципі обов`язкового виконання сторонами зобов`язань за договором.

За загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників.

Зокрема, як встановлено судом, укладений між сторонами спірний правочин є договором підряду, правова природа якого як двостороннього та оплатного договору зумовлює наявність взаємних обов`язків у кожної із сторін договору.

Суд зазначає, що відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов`язання (аналогічна позиці викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.04.2019 р. у справі 910/2693/18).

Так, статтею 654 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Дана норма узгоджується з приписами частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, приписи статті 651 Цивільного кодексу України пов`язують можливість розірвання договору у зв`язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об`єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на, що особа розраховувала при укладенні договору.

Виходячи зі змісту вищенаведених правових норм, підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання виконавцем його зобов`язань, передбачених законом або договором.

При цьому суд зазначає, що заявляючи вимоги про розірвання договору позивач повинен довести обставини, які передбачені статтею 651 ЦК України та необхідні для розірвання правочину судом на вимогу однієї з його сторін.

Зокрема, оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом, та визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина сторони, що припустилася порушення договору, (як суб`єктивний чинник) не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Як зазначено в постановах Верховного Суду від 24.02.2021 року у справі № 912/354/20, від 17.03.2021 року у справі № 910/5816/20 надаючи оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір. Проте йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Тобто суди повинні встановити, чи є насправді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Тобто, за висновками суду чинним законодавством передбачене право сторони за договором на звернення до суду з вимогою розірвати такий договір у разі невиконання зобов`язань однієї зі сторін, якщо вбачається істотне порушення його умов.

Окрім цього відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Судом встановлено, що відповідачем як виконавцем порушено прийняті на себе зобов`язання по виконанню обумовлених Договором будівельних робіт на об`єкті «Капітальний ремонт мосту №52 через річку Інгулець на вул. Старовокзальній (Урицького) у м. Кривий Ріг», зокрема, незважаючи на здійснену позивачем передплату та її прийняття замовником без будь-яких зауважень, відповідач до виконання роботи навіть не приступив, що істотно порушує зазначений Договір, внаслідок чого позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при його укладенні.

Крім того, порушення відповідачем умов Договору в частині повернення невикористаної суми попередньої оплати у розмірі 2 500 000,00 грн. у передбачений пунктом 4.3 Договору строк завдає шкоди позивачу.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з невиконанням відповідачем договірних зобов`язань та неповернення позивачу передплати, останньому були зупинені операції з бюджетними коштами по рахунку департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради за КПКВК 1217310» Будівництво об`єктів житлово-комунального господарства» відповідно до Розпорядження Управління державної казначейської служби України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області «Про зупинення операцій з бюджетними коштами» від 04.11.2021 року №13 та протоколу №10 від 01.11.2021 року.

Наведене позбавляє позивача можливості розраховуватися з іншими підрядними організаціями за іншими договорами, що може призвести до нарахування виконавцями робіт штрафних санкцій за несвоєчасну оплату за виконані роботи.

Окрім цього, відповідачем під час розгляду справи не надано заперечень факту невиконання зобов`язання з виконання підрядних робіт, а також доказів неможливості такого виконання у відповідності до умов Договору.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та приписи статей 611, 612, 651, 664 Цивільного кодексу України, а також встановлений судом факт невиконання відповідачем обов`язку щодо своєчасного виконання підрядних робіт та неповернення в обумовлені Договором строки суми невикористаної попередньої оплати, оскільки, за висновками суду, невиконання відповідачем підрядних робіт є порушенням однієї з істотних умов спірного Договору в розумінні відповідних положень законодавства, а отже, як наслідок, свідчить про наявність правових підстав для розірвання укладеного між сторонами Договору № 695-Т від 07.10.2020 року на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Разом з цим судом встановлено за матеріалами справи, що відповідач не приступив до виконання спірного Договору, а підрядні роботи на об`єкті протягом всього періоду дії Договору відповідачем не виконувались, у зв`язку з чим позивач втратив інтерес до подальшого виконання відповідачем Договору, що є додатковою підставою для розірвання спірного Договору.

Щодо посилання позивача на положення частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України як на підставу для розірвання спірного Договору у судовому порядку, суд зазначає, що за положеннями статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Згідно з частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Подібні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16.

Зокрема, законодавцем чітко визначено правові наслідки порушення сторонами зобов`язань за договором підряду відповідно до статті 849 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з частиною 1 зазначеної норми замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3 статті 849 Цивільного кодексу України).

За змістом частини 4 статті 849 цього Кодексу замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Тобто, у статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).

Відповідно, правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі статті 849 Цивільного кодексу України є різними.

Таким чином, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін.

При цьому, якщо замовник відмовився від договору підряду згідно зі статтею 849 Цивільного кодексу України, підстави для його розірвання у судовому порядку відсутні.

Наразі судом встановлено згідно матеріалів справи, що позивачем до моменту звернення з даним позовом до суду не були вчинені дії щодо відмови від Договору підряду в односторонньому порядку на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, а саме шляхом звернення позивача до відповідача з відповідним повідомленням про розірвання договору, позаяк наявна в матеріалах справи претензія №21/20/6017 від 09.12.2021 року свідчить про те, що позивачем було запропоновано відповідачу розірвати Договір за домовленістю сторін на підставі статті 651 Цивільного кодексу України та пунктів 11.4, 11.5 Договору, що, в свою чергу, передбачало отримання згоди відповідача на таке розірвання.

Таким чином, з огляду на вищевикладене та наявні в матеріалах справи документи, за висновками суду спірний Договір не можна вважати припиненим відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи доказів вчинення позивачем односторонньої відмови від договору.

Згідно з частиною 5 статті 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається змінений або розірваний з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки матеріалами справи підтверджується істотне порушення відповідачем умов договору, що полягає у невиконанні зобов`язань щодо здійснення будівельних робіт на об`єкті «Капітальний ремонт мосту №52 через річку Інгулець на вул. Старовокзальній (Урицького) у м. Кривий Ріг» та неповерненні невикористаної попередньої оплати, у зв`язку з чим позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні спірного договору та зважаючи на те, що відповідач в установленому законом порядку не спростував встановлених обставин справи, суд на підставі вищезазначених норм чинного законодавства прийшов до висновку про задоволення позовної вимоги в частині розірвання Договору № 695-Т від 07.10.2020 року. на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі №918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі №910/12382/17).

При цьому суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала.

Випадок, коли договір було розірвано у судовому порядку або коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору, належить до таких підстав.

Зокрема, про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначається також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Аналогічна правова позиція викладені в постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/5027/18.

Отже, вирішення питання про стягнення безпідставно набутих коштів залежить від висновків про наявність/відсутність між сторонами договірних правовідносин, на підставі яких здійснено відповідне перерахування заявлених до стягнення коштів.

У даному випадку, факт припинення правовідносин за договором підряду, тобто існуючої між сторонами у справі домовленості щодо отримання відповідачем суми попередньої оплати з метою подальшого використання зазначених коштів для виконання робіт за договором підряду, у зв`язку з розірванням Договору згідно частини 2 статті 651 та частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України, є підставою для повернення суми попередньої оплати у розмірі 2 500 000,00 грн., позаяк відсутність існування договірного характеру правовідносин сторін за наслідками розірвання судом спірного правочину передбачає можливість застосування до них положень частини 1 статті 1212 вказаного Цивільного кодексу України.

Наразі, відповідачем, у відповідності до приписів чинного процесуального закону не спростовано жодними доказами встановлені судом обставини щодо відсутності правових підстав для утримання спірних грошових коштів, сплачених в якості авансу за Договором підряду.

З огляду на вищенаведене, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення статті 1212 Цивільного кодексу України, в зв`язку з чим зазначає про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача як безпідставно отриманих коштів в сумі 2 500 000,00 грн.

При цьому судом враховано правові висновки, викладені постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, згідно яких суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язань за Договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів виконання робіт або повернення суми попередньої оплати відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 2 500 000,00 грн. перерахованих коштів (передплати) за невиконані за вказаним Договором роботи підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права (ч. 1ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір №695-Т від 07.10.2020 року (зі змінами, внесеними додатковими угодами №1 від 24.12.2020 року, № 2 від 01.04.2021 року, № 3 від 01.10.2021 року), укладений між Департаментом розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Аркада буд Холдинг".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Аркада буд Холдинг" (вул. Будіндустрії 7, м. Київ, 01013, код ЄДРПОУ 42375545) на користь Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради (пл. Молодіжна, 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50101, код ЄДРПОУ 03364234) 2 500 000,00 грн. (два мільйони п`ятсот тисяч грн. 00 коп.) боргу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 39 981,00 грн. (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят одна грн. 00 коп.).

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 27 березня 2023 року

Суддя А.М. Селівон