Рішення

від 27.03.2023 по справі 910/14581/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.03.2023Справа № 910/14581/22

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабельний завод "Фікснет" (Україна, 04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3; ідентифікаційний код: 39743416)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дабл-Ю Нет Юкрейн" (Україна, 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 48 А; ідентифікаційний код: 40363082)

про стягнення 76 096,84 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кабельний завод "Фікснет" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дабл-Ю Нет Юкрейн" (далі - відповідач) про стягнення 76096,84 грн, з яких 50247,29 грн заборгованості, 7364,98 грн пені, 5024,73 грн штрафу, 12114,62 грн інфляційних втрат та 1342,22 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 08071 від 08.07.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14581/22, справу визнано малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

30.01.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого відповідач погодився із наявною у нього заборгованістю перед позивачем, водночас у задоволенні іншої частини позовних вимог просить відмовити. Також відповідач у відзиві на позовну заяву запропонував позивачеві укласти мирову угоду, додавши три примірники такої угоди і спільної заяви сторін про її затвердження, а також заявив клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2023 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дабл-Ю Нет Юкрейн" про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кабельний завод "Фікснет" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дабл-Ю Нет Юкрейн" (покупець) було укладено Договір № 08071 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар у кількості та асортименті, передбаченому Договором, а покупець зобов`язується прийняти товар від постачальник та оплатити його вартість на умовах даного Договору.

Згідно з п. 1.3 Договору у разі, якщо постачання товару здійснюється без складання Специфікації до даного Договору, всі істотні та узгоджені сторонами умови постави визначаються в товарно-транспортних та/або видаткових документах (накладних, актах приймання-передачі тощо), які складаються постачальником і підтверджуються (акцептуються) покупцем при здійсненні приймання-передачі товару, що свідчить про вчинення господарської операції. У даному випадку складені постачальником товарно-транспортні або видаткові документи (накладні, акти приймання-передачі тощо), до моменту їх акцепту покупцем, є пропозицією постачальника покупцеві вчинити господарську операцію (прийняти поставку товару) за даним Договором в кількості, на умовах і за ціною, зазначених у товарно-транспортних та/або видаткових документах (накладних, актах приймання-передачі тощо).

Підпис у товарно-транспортних та/або видаткових документах особи, уповноваженої покупцем на здійснення приймання товару, так само як і дії покупця, спрямовані на прийняття товару (оформлення довіреності, здійснення перевірки кількості та якості товару, прийняття товару) підтверджують факт акцепту покупцем пропозиції постачальника (пп. 1.3.1 Договору).

У п. 3.6 Договору визначено, що товар за цим Договору поставляється на умовах EXW (в редакції 2010 року) склад постачальника, якщо Специфікацією не передбачено інше або якщо інше не випливає з фактичних дій сторін у разі поставки товару без складання Специфікації.

Ціна товару, що поставляється обумовлюється для кожної партії товару окремо і відображається у відповідній специфікації, а у випадку, передбаченому п. 1.3 Договору - в товарно-транспортних та/або видаткових документах (п. 4.2 Договору).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що у разі, якщо постачання товару здійснюється без складання Специфікації, вартість поставленого товару підлягає оплаті покупцем протягом 10 календарних днів з дня поставки товару.

За умовами пунктів 9.2, 9.3 Договору у випадку порушення покупцем термінів оплати товару, передбачених цим Договору, покупець протягом 5 календарних днів з дня отримання відповідної вимоги постачальника зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нараховується пеня від вартості не оплаченого в строк товару за кожний день прострочення платежу. У разі невиконання покупцем зобов`язань з оплати вартості товару на протязі календарного місяця, протягом якого виникло таке зобов`язання, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості не оплаченого в строк товару.

Згідно з п. 13.1 Договору він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що на виконання своїх договірних зобов`язань він поставив відповідачу товар загальною вартістю 50 247,29 грн, який останній прийняв, проте власні зобов`язання щодо оплати поставленого товару не виконав.

18.10.2022 позивач направив відповідачеві претензію № 1410/01 від 14.10.2022 про сплату заборгованості в розмірі 50 247,29 грн, а також штрафних санкцій.

Однак поштове відправлення № 4900900494977 разом із зазначеною претензією не було вручено відповідачу та за закінченням терміну зберігання було повернуто відправникові.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 50247,29 грн заборгованості, 7364,98 грн пені, 5024,73 грн штрафу, 12114,62 грн інфляційних втрат та 1342,22 грн 3 % річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки позивачем товару за Договором загальною вартістю 50247,29 грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи підписана обома сторонами шляхом накладення електронного підпису видаткова накладна № 28 від 18.01.2022 на суму 50247,29 грн.

Вищевказана видаткова накладна відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", будь-які істотні недоліки у ній відсутні, відтак суд приймає зазначену видаткову накладну як належний доказ на підтвердження поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням погодженого сторонами у пункті 5.1 Договору порядку розрахунків, зобов`язання відповідача щодо оплати товару мало бути виконане протягом 10 календарних днів з дня його поставки.

Відтак суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що обставиною, яка унеможливила здійснення своєчасного розрахунку за отриманий товар, є відсутність у нього реквізитів рахунку позивача згідно з форматом банківського рахунку IBAN, оскільки рахунок позивача саме у такому форматі наведено у підписаній сторонами видатковій накладній № 28 від 18.01.2022.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 50247,29 грн визнається судом обґрунтованою.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7364,98 грн пені, 5024,73 грн штрафу, 12114,62 грн інфляційних втрат та 1342,22 грн 3 % річних.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 9.2 Договору у випадку порушення покупцем термінів оплати товару, передбачених цим Договору, покупець протягом 5 календарних днів з дня отримання відповідної вимоги постачальника зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нараховується пеня від вартості не оплаченого в строк товару за кожний день прострочення платежу.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що її розмір не перевищує розміру, розрахованого судом, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 9.3 Договору у разі невиконання покупцем зобов`язань з оплати вартості товару на протязі календарного місяця, протягом якого виникло таке зобов`язання, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості не оплаченого в строк товару.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання на понад календарний місяць, що зумовлює для нього настання правових наслідків у вигляді сплати штрафу в розмірі 10 % від вартості не оплаченого в строк товару.

Отже обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача є штраф в загальному розмірі 5 024,73 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом перевірено розрахунки інфляційних втрат і 3 % річних та встановлено, що розмір 3 % річних позивачем розраховано вірно, а розрахунок розміру інфляційних втрат містить арифметичну помилку.

За підрахунком суду, розмір втрат позивача від інфляції за заявлений період складає 12 114,50 грн.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

Враховуючи, що позивачем не висловлено намірів щодо укладення мирової угоди, надані відповідачем проєкт мирової угоди та заява про її укладення судом не приймаються.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 50247,29 грн заборгованості, 7364,98 грн пені, 5024,73 грн штрафу, 12114,50 грн інфляційних втрат та 1342,22 грн 3 % річних.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 481,00 грн.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дабл-Ю Нет Юкрейн" (Україна, 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 48 А; ідентифікаційний код: 40363082) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабельний завод "Фікснет" (Україна, 04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3; ідентифікаційний код: 39743416) заборгованість в розмірі 50 247 (п`ятдесят тисяч двісті сорок сім) грн 29 коп., пеню в розмірі 7 364 (сім тисяч триста шістдесят чотири) грн 98 коп., штраф в розмірі 5 024 (п`ять тисяч двадцять чотири) грн 73 коп., 3 % річних в розмірі 1 342 (одна тисяча триста сорок дві) грн 22 коп., інфляційні втрати в розмірі 12 114 (дванадцять тисяч сто чотирнадцять) грн 50 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 27.03.2023

Суддя О.В. Нечай