Постанова

від 07.12.2023 по справі 910/14581/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2023 р. Справа№ 910/14581/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

розглянувши у письмовому проваджені матеріали справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дабл-Ю Нет Юкрейн"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023

у справі № 910/14581/22 (суддя - Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабельний завод "Фікснет"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дабл-Ю Нет Юкрейн"

про стягнення 76 096,84 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кабельний завод "Фікснет" (далі - позивач, ТОВ "Кабельний завод "Фікснет") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дабл-Ю Нет Юкрейн" (далі - відповідач, ТОВ "Дабл-Ю Нет Юкрейн", скаржник) про стягнення 76 096,84 грн., з яких 50 247,29 грн. заборгованості, 7 364,98 грн. пені, 5 024,73 грн. штрафу, 12 114,62 грн. інфляційних втрат та 1 342,22 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 08071 від 08.07.2016.

Короткий зміст оскаржуваних рішень суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі № 910/14581/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дабл-Ю Нет Юкрейн" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабельний завод "Фікснет" заборгованість у розмірі 50 247 грн 29 коп., пеню в розмірі 7 364 грн 98 коп., штраф у розмірі 5 024 грн 73 коп., 3 % річних у розмірі 1 342 грн 22 коп., інфляційні втрати в розмірі 12 114 грн 50 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481 грн 00 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції встановив факт поставки позивачем товару за Договором загальною вартістю 50 247,29 грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи підписана обома сторонами шляхом накладення електронного підпису видаткова накладна № 28 від 18.01.2022 на суму 50 247,29 грн.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дабл-Ю Нет Юкрейн" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 по справі № 910/14581/22 задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 по справі № 910/1458122 - скасувати, справу направити для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі відповідач зазначає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції всупереч правам сторін, взагалі не врахував факт звернення відповідача із питанням вирішення та затвердження мирової угоди. Також скаржник звертає увагу, що позивач не подавав до суду першої інстанції відповіді на відзив, а отже не був проти вирішення питання мирним шляхом.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2023 справу № 910/14581/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 витребувано справу № 910/14581/22, відкладено вирішення питань пов`язаних з рухом апеляційної скарги до надходження справи.

24.04.2023 справа надійшла на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дабл-Ю Нет Юкрейн" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 по справі № 910/14581/22 залишено без руху, встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Дабл-Ю Нет Юкрейн" строк на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надання платіжного доручення про доплату судового збору в розмірі 1.50 грн.

22.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дабл-Ю Нет Юкрейн" подало заяву про усунення недоліків, в якій надало платіжне доручення №18905 від 20.06.2023 про доплату судового збору за подання апеляційної скарги, яким підтверджується доплата судового збору в розмірі 1,50 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 відкрито провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дабл-Ю Нет Юкрейн" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 по справі № 910/14581/22. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 08.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кабельний завод "Фікснет" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дабл-Ю Нет Юкрейн" (далі - покупець) було укладено Договір № 08071 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар у кількості та асортименті, передбаченому Договором, а покупець зобов`язується прийняти товар від постачальник та оплатити його вартість на умовах даного Договору.

Згідно з п. 1.3 Договору у разі, якщо постачання товару здійснюється без складання Специфікації до даного Договору, всі істотні та узгоджені сторонами умови постави визначаються в товарно-транспортних та/або видаткових документах (накладних, актах приймання-передачі тощо), які складаються постачальником і підтверджуються (акцептуються) покупцем при здійсненні приймання-передачі товару, що свідчить про вчинення господарської операції. У даному випадку складені постачальником товарно-транспортні або видаткові документи (накладні, акти приймання-передачі тощо), до моменту їх акцепту покупцем, є пропозицією постачальника покупцеві вчинити господарську операцію (прийняти поставку товару) за даним Договором в кількості, на умовах і за ціною, зазначених у товарно-транспортних та/або видаткових документах (накладних, актах приймання-передачі тощо).

Підпис у товарно-транспортних та/або видаткових документах особи, уповноваженої покупцем на здійснення приймання товару, так само як і дії покупця, спрямовані на прийняття товару (оформлення довіреності, здійснення перевірки кількості та якості товару, прийняття товару) підтверджують факт акцепту покупцем пропозиції постачальника (пп. 1.3.1 Договору).

У п. 3.6 Договору визначено, що товар за цим Договору поставляється на умовах EXW (в редакції 2010 року) склад постачальника, якщо Специфікацією не передбачено інше або якщо інше не випливає з фактичних дій сторін у разі поставки товару без складання Специфікації.

Ціна товару, що поставляється обумовлюється для кожної партії товару окремо і відображається у відповідній специфікації, а у випадку, передбаченому п. 1.3 Договору - в товарно-транспортних та/або видаткових документах (п. 4.2 Договору).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що у разі, якщо постачання товару здійснюється без складання Специфікації, вартість поставленого товару підлягає оплаті покупцем протягом 10 календарних днів з дня поставки товару.

За умовами пунктів 9.2, 9.3 Договору у випадку порушення покупцем термінів оплати товару, передбачених цим Договору, покупець протягом 5 календарних днів з дня отримання відповідної вимоги постачальника зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нараховується пеня від вартості не оплаченого в строк товару за кожний день прострочення платежу. У разі невиконання покупцем зобов`язань з оплати вартості товару на протязі календарного місяця, протягом якого виникло таке зобов`язання, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості не оплаченого в строк товару.

Згідно з п. 13.1 Договору він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що на виконання своїх договірних зобов`язань він поставив відповідачу товар загальною вартістю 50 247,29 грн, який останній прийняв, проте власні зобов`язання щодо оплати поставленого товару не виконав.

18.10.2022 позивач направив відповідачеві претензію № 1410/01 від 14.10.2022 про сплату заборгованості в розмірі 50 247,29 грн, а також штрафних санкцій.

Однак поштове відправлення № 4900900494977 разом із зазначеною претензією не було вручено відповідачу та за закінченням терміну зберігання було повернуто відправникові.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 50247,29 грн заборгованості, 7364,98 грн пені, 5024,73 грн штрафу, 12114,62 грн інфляційних втрат та 1342,22 грн 3 % річних.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийняті постанови

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається факт поставки позивачем товару за Договором загальною вартістю 50247,29 грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи підписана обома сторонами шляхом накладення електронного підпису видаткова накладна № 28 від 18.01.2022 на суму 50247,29 грн., що самим скаржником у своїй апеляційній скарзі не заперечується.

У контексті вищевикладеного колегія суддів констатує, що вищевказана видаткова накладна відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", будь-які істотні недоліки у ній відсутні, відтак судом першої інстанції вірно прийнято зазначену видаткову накладну як належний доказ на підтвердження поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням погодженого сторонами у пункті 5.1 Договору порядку розрахунків, зобов`язання відповідача щодо оплати товару мало бути виконане протягом 10 календарних днів з дня його поставки.

Відтак колегія суддів констатує, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

При цьому судом першої інстанції обґрунтовано відхилено доводи відповідача про те, що обставиною, яка унеможливила здійснення своєчасного розрахунку за отриманий товар, є відсутність у нього реквізитів рахунку позивача згідно з форматом банківського рахунку IBAN, оскільки рахунок позивача саме у такому форматі наведено у підписаній сторонами видатковій накладній № 28 від 18.01.2022.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 50247,29 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7 364,98 грн. пені, 5 024,73 грн. штрафу, 12 114,62 грн. інфляційних втрат та 1 342,22 грн. 3 % річних.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 9.2 Договору у випадку порушення покупцем термінів оплати товару, передбачених цим Договору, покупець протягом 5 календарних днів з дня отримання відповідної вимоги постачальника зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нараховується пеня від вартості не оплаченого в строк товару за кожний день прострочення платежу.

Колегією суддів перевірено наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що він є арифметично вірним, відтак судом першої інстанції цілком обґрунтовано задоволено позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 9.3 Договору у разі невиконання покупцем зобов`язань з оплати вартості товару на протязі календарного місяця, протягом якого виникло таке зобов`язання, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості не оплаченого в строк товару.

Колегією суддів вище встановлено, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання на понад календарний місяць, що зумовлює для нього настання правових наслідків у вигляді сплати штрафу в розмірі 10 % від вартості не оплаченого в строк товару.

Отже обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача є штраф в загальному розмірі 5 024,73 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Колегією суддів перевірено розрахунки інфляційних втрат і 3 % річних та встановлено, що розмір 3 % річних позивачем розраховано вірно, а розрахунок розміру інфляційних втрат містить арифметичну помилку.

За підрахунком колегії суддів, розмір втрат позивача від інфляції за заявлений період складає 12 114,50 грн.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 50247,29 грн заборгованості, 7364,98 грн пені, 5024,73 грн штрафу, 12114,50 грн інфляційних втрат та 1342,22 грн 3 % річних.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу скаржника, що матеріали справи не містять волевиявлення позивача щодо укладення мирової угоди, а тому доводи апеляційної скарги є нічим іншим як припущеннями самого скаржника.

Водночас, надані відповідачем проект мирової угоди та заява про її укладення підписані тільки представником відповідача, не можуть бути належним та допустимим доказом намагання сторін вирішити спір шляхом підписання мирової угоди.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі № 910/14581/22, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дабл-Ю Нет Юкрейн" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі № 910/14581/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі № 910/14581/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Дабл-Ю Нет Юкрейн".

4. Матеріали справи № 910/14581/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім