Ухвала

від 20.03.2023 по справі 914/203/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

20.03.2023 Справа № 914/203/23

м. Львів

За позовом: заступника керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області

в інтересах держави

до відповідача-1: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача-2: Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельного кооперативу «Автосвіт», с. Рясне-Руське, Яворівського району Львівської області

про визнання недійсними рішень та скасування державної реєстрації

Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА

Секретар с/з Маркіян-Павло ЛАБАЗ

Представників сторін:

від прокуратури: Леонтьєва Н.Т. прокурор,

від відповідача-1: Наумець А.Г. представник,

від відповідача-2: Медвідь Ю.А. адвокат.

Суть спору: Заступник керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області в інтересах держави звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача-1 Львівської міської ради та відповідача-2 Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельного кооперативу «Автосвіт» про визнання недійсними рішень Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» земельної ділянки» №4830 від 12.11.2020 року, №4829 від 12.11.2020 року, №4828 від 12.11.2020 року, №4827 від 12.11.2020 року, №4826 від 12.11.2020 року та скасування державної реєстрації права власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» на земельну ділянку за кадастровим №4610137500:11:016:0088, площею 0, 4915 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2323300146101, номер запису про право власності/довірчої власності: 41212890.

Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду, в підготовчому засіданні 06.03.2023 оголошено перерву до 20.03.2023.

В підготовче засідання 20.03.2023 з`явилися прокурор та представники відповідачів.

Суд в підготовчому засіданні розглянув клопотання відповідача - 2 про залишення позовної заяви без руху, яке викладене у відзиві на позовну заяву (вх.№2549/23 від 02.02.2023).

Обґрунтовуючи клопотання про залишення позовної заяви без руху відповідач-2 вказує на порушення при поданні позовної заяви, зокрема недотримання прокурором вимог щодо сплати судового збору як за вимоги майнового характеру

На переконання відповідача - 2 позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно в розумінні ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та практики В С - є майновою вимогою. З врахуванням наведеного прокурором, в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст.164 ГПК України не додано до поданої позовної заяви доказів сплати судового збору у повному розмірі або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону.

У зв`язку з наведеним відповідач 2 просить суд залишити без руху позовну заяву у справі № 914/203/23 за позовною заявою заступника керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області в інтересах держави до Львівської міської ради, обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельного кооперативу «Автосвіт» про визнання недійсними рішень, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Прокурор щодо вказаного клопотання заперечила, зазначила, що позов прокурора заявлений до господарського суду щодо правовідносин у сфері господарювання, зважаючи на його підстави, отже, не стосується правовідносин сторін щодо адміністрування і підпорядкування, які взагалі не можуть розглядатися господарським судом, а стосується спору сторін щодо законності виникнення у відповідача права власності на спірну земельну ділянку, одночасно, оскільки реєстраційні дії не являються юридичними фактами, вони і не являються підставами виникнення, зміни, припинення прав, у тому числі, права власності відповідача на спірну земельну ділянку, що є предметом позовної вимоги про припинення права власності відповідача 2 на спірну земельну ділянку. З огляду на все вищевказане, у даному випадку, на думку прокурора скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень є немайновою позовною вимогою.

Розглянувши вказане клопотання про залишення позовної заяви без руху, заслухавши пояснення представників сторін, суд зазначає таке.

Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір», який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 цього Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2), а позовної заяви немайнового характеру - 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 2).

У постанові від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162, пунктів 1-3 частини першої статті 163 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17).

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Так, предметом позову у справі №914/203/23 є визнання недійсними рішень Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» земельної ділянки» та скасування державної реєстрації права власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» на земельну ділянку.

На думку відповідача-2 вимога про скасування державної реєстрації права власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» на земельну ділянку є майновою, оскільки пов`язана з позбавленням прав на нерухоме майно (земельну ділянку) власника - відповідача 2, та їх перехід до нового власника - органу місцевого самоврядування.

Однак варто зауважити, що згідно з положеннями ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є, передусім, встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Аналогічну позицію містить Постанова Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18.

Щодо практики Верховного суду, на яку посилається відповідач-2 обґрунтовуючи свою заяву, варто зазначити, що кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів.

Суд зазначає, що справи наведені представником Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» різняться за суб`єктним складом сторін спору, змістом правовідносин, фактичними обставинами справи, відтак має місце неоднакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що вимога прокурора про скасування державної реєстрації права власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» на земельну ділянку є немайновою, відтак відсутні правові підстави для задоволення клопотання відповідача-2 про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. ст. 2, 46, 177, 182, 183, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні клопотання відповідача-2 ОК «Гаражно-будівельного кооперативу «Автосвіт» яке викладене у відзиві на позовну заяву (вх.2549/23 від 02.02.2023) про залишення позовної заяви без руху відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України.

Суддя Щигельська О.І.