Ухвала

від 05.06.2023 по справі 914/203/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

УХВАЛА

05.06.2023 Справа № 914/203/23

м. Львів

За позовом: заступника керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області

в інтересах держави

до відповідача-1: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача-2: Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельного кооперативу «Автосвіт», с. Рясне-Руське, Яворівського району Львівської області

про визнання недійсними рішень та скасування державної реєстрації

Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА

Секретар с/з Маркіян-Павло ЛАБАЗ

Представників сторін:

від прокуратури: Леонтьєва Н.Т. прокурор,

від відповідача-1: Коржевич У.Ф. представник,

від відповідача-2: Попов Д.І. адвокат.

Суть спору: Заступник керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області в інтересах держави звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача-1 Львівської міської ради та відповідача-2 Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельного кооперативу «Автосвіт» про визнання недійсними рішень Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» земельної ділянки» №4830 від 12.11.2020 року, №4829 від 12.11.2020 року, №4828 від 12.11.2020 року, №4827 від 12.11.2020 року, №4826 від 12.11.2020 року та скасування державної реєстрації права власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» на земельну ділянку за кадастровим №4610137500:11:016:0088, площею 0, 4915 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2323300146101, номер запису про право власності/довірчої власності: 41212890.

Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду, в підготовчому засіданні 15.05.2023 оголошено перерву до 05.06.2023.

В підготовче засідання 05.06.2023 з`явилися прокурор та представники відповідачів.

Заслухавши прокурора та представників відповідачів, в підготовчому засіданні 05.06.2023 суд розглянув клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі (вх.№1888/23 від 12.05.2023).

Обґрунтовуючи клопотання про зупинення провадження у справі відповідач-2 покликався на необхідність застосування практики ВС, висловленої у постанові ВС від 15.06.2021 року у справі №908/1664/19, від 25.05.2021 року у справі №916/3638/20, від 07 квітня 2021 року у справі № 917/273/20, а саме щодо того, що визначення прокурором свого правового статусу як самостійного позивача у справі, за наявності органу місцевого самоврядування, уповноваженого на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не нівелює його обов`язку щодо дотримання порядку представництва, дотримання процедури, встановленої частинами 3 і 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", та надання можливості такому органу самостійно звернутися до суду за захистом порушених прав держави.

Відповідачем-2 зазначено, що ухвалою Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 15.07.2021р. прийнято до розгляду справу № 925/1133/18 за касаційною скаргою заступника прокурора Черкаської області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021р.

У зв`язку з висновками викладеними у ухвалі від 07.07.2021 у справі №925/1133/18, суд касаційної інстанції у справі №925/1133/18 дійшов висновку про необхідність відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 908/1664/19 про те, що визначення прокурором свого правового статусу як самостійного позивача не нівелює його обов`язку дотримання процедури, передбаченої абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру.

Відповідач-2 вважає, що обставини справи №925/1133/18 у переданій на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду і у розглядуваній справі № 914/203/23 є подібними, а відповідний висновок судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду має суттєве значення для вирішення спору в цій справі.

Враховуючи, що висновки судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №925/1133/18 стосуватимуться обов`язку прокурора при самостійному зверненні до суду за захистом порушених прав дотримуватися процедури, встановленої ст.23 Закону України «Про прокуратуру» (як вказано у постанові ВС від 15.06.2021 року у справі № 908/1664/19, від 25.05.2021 року у справі № 916/3638/20, від 07 квітня 2021 року у справі № 917/273/20), щодо повідомлення відповідного органу про звернення із позовом, у випадку визначення такого органу одним із співвідповідачів, з метою дотримання єдності судової практики, відповідач-2 просить зупинити провадження у справі №914/203/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №925/1133/18 та оприлюднення повного тексту постанови.

Прокурор щодо вказаного клопотання заперечила, зазначила, що ухвалою Верховного Суду від 07.07.2021 справу №925/1133/18 передано на розгляд об`єднаної палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 908/1664/19 про те, що визначення прокурором свого статусу як самостійного позивача не нівелює його обов`язку дотримання процедури, передбаченої абзацом третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Провадження у вказаній справі було зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справ №488/2807/17 та №483/448, які на даний час є розглянутими.

Так в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №483/448/20 (оприлюднено 13.03.2023) зроблено наступний висновок: « 7.18. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом, як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Інакше кажучи, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює (пункт 26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18)».

Прокурор вказує, що на даний час висновки з питання про те, що визначення прокурором свого статусу як самостійного не зобов`язує його щодо дотримання процедури, передбаченої абзацом третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» висловлені в трьох судових рішеннях Великої Палати Верховного суду, є чіткими логічними і прогнозованими до застосування при розгляді інших справ та не передбачають вільного та неоднозначного трактування.

Прокурор зазначає, що за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях палат господарського суду мають перевагу над застосуванням висновків колегії суддів, висновки об`єднаної палати мають переваги над висновками палати чи колегії суддів, а висновок Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати та колегії суду.

З огляду на вказане, клопотання про зупинення провадження у справі прокурор вважає безпідставним.

Відповідач-1 щодо зазначеного клопотання заперечувала, зазначила що таке є безпідставним та не підлягає до задоволення.

Суд зазначає, що ст. 227 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Статтею 228 ГПК України, визначено право суду зупинити провадження у справі. Зокрема суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: 1) перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі; 2) призначення судом експертизи; 3) направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому статтею 84 цього Кодексу; 4) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави; 6) прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом; 7) перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є перегляд судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

За приписами ч. 2 ст. 315 ГПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати. Згідно ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

В той же час, визначені статтею 228 ГПК України підстави передбачають право суду зупинити провадження у справі, а не обов`язок, як то встановлено ст. 227 ГПК України. Суд вирішує питання доцільності зупинення провадження у кожному конкретному випадку, виходячи з обставин справи.

Дослідивши обставини даної справи, доводи заявника та питання, які будуть вирішуватися судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи №925/1133/18, враховуючи вже існуючу практику Верховного Суду відносно здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, суд не вбачає об`єктивної необхідності зупиняти провадження у справі 914/203/23.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі №914/203/23 слід відмовити.

Заслухавши прокурора та представників відповідачів, в підготовчому засіданні 05.06.2023 суд також розглянув клопотання відповідача-2 про залишення позову без розгляду.

Обґрунтовуючи зазначене клопотання ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» зазначає, що зі змісту позову встановлено, що прокурор не звертався перед поданням позовної заяви до суду до будь-якого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування та не повідомляв його про намір здійснювати представництво інтересів в суді. Таким чином, будь-яким іншим органом не вчинено дій щодо звернення до суду, а прокурором не повідомлено такий про необхідність захисту порушеного, на думку прокурора, права.

Відповідач-2 не погоджується доводами прокурора, що орган уповноважений державою здійснювати захист її інтересів в земельній сфері відсутній.

На переконання відповідача-2 уповноваженим органом держави, який здійснює відповідні наглядові (контролюючі) функції є територіальний орган Держгеокадастру, оскільки саме він здійснює контроль за використанням і охороною земель усіх категорій і форм власності, а також за додержанням земельного законодавства, у тому числі органами місцевого самоврядування.

Відтак саме Держгеокадастр є органом, уповноваженим державою здійснювати у спірних правовідносинах функції нагляду (контролю) за дотриманням Рясне-Руською сільською радою Яворівського району встановленого законом порядку передачі земельних ділянок у приватну власність.

Проте, будь-яких покликань прокурора щодо звернення до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, направлення йому повідомлень, клопотань, звернень про проведення перевірки, прийняття відповідних рішень та вчинення дій для скасування рішення органу місцевого самоврядування та державної реєстрації прав на нерухоме майно (зокрема подання позову до суду), чи подання позову в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Львівській області матеріали позовної заяви не містять.

Відповідач-2 наголошує, що позивачем (прокурором) не доведено підстав представництва інтересів держави, а також обставин наявності/відсутності бездіяльності компетентного органу, виходячи із того, що така бездіяльність має місце у разі, якщо компетентний орган упродовж розумного строку після отримання повідомлення не звернувся до суду з позовом в інтересах держави; причин, які перешкоджали захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підстави для звернення прокурора з відповідним позовом до суду.

У зв`язку з наведеним відповідач-2 просить суд залишити без розгляду позов заступника керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області в інтересах держави у справі № 914/203/23 на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України у зв`язку з відсутністю повноважень прокурора на звернення до суду.

Прокурор щодо вказаного клопотання заперечує, вказує, що звертаючись до суду з позовом у цій справі, ним обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави тим, що в межах відносин з розпорядження землями територіальної громади та надання в користування земельної ділянки із земель комунальної власності орган місцевого самоврядування (Рясно-Руська сільська рада) всупереч інтересам територіальної громади прийняв незаконне рішення щодо розпорядження землею, яка є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, порушивши встановлений порядок. Тому Рясне-Руська сільська рада (Львівська міська рада) має бути відповідачем у такій справі. Прокурор стверджує, що в цьому спорі відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, тому прокурор звертається до суду саме як позивач. Державний орган виконавчої влади, який здійснює контроль у сфері земельних відносин, - Держгеокадастр не наділений законом правом на звернення до суду з позовом про скасування рішень органу місцевого самоврядування.

Також прокурор вказує, що за змістом ст. 122 ЗК України та ст. 15-1 ЗК України, до повноважень Держгеокадастру віднесено функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, а також державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом (ч. 2 ст. 188 ЗК України).

Згідно з ст. 1 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель» охорона земель - це система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико- культурного призначення.

Однак у даній справі позов подано прокурором не в межах відносин, зазначених у ст.1 Закону № 963-IV, а в межах спору про право користування земельною ділянкою комунальної власності несільськогосподарського призначення, у якому територіальна громада є учасником цивільних відносин та стороною спору. Територіальна громада здійснює свої цивільні права та обов`язки через орган місцевого самоврядування в межах його компетенції, встановленої законом- Львівську міську раду, замість якої й діє прокурор.

Тому, органи Держгеокадастру, не є уповноважені державою здійснювати захист її інтересів в даному спорі.

Прокурор стверджує, що Держгеокадастр не може представляти інтереси територіальної громади та підміняти раду як єдиного представника інтересів громади. А тому, саме Львівська міська рада є уповноваженим органом для здійснення захисту держави, в межах спору про право користування земельною ділянкою комунальної власності несільськогосподарського призначення.

Також зазначено, що прокурор подав позов для усунення помилки, допущеної, на думку прокурора, самим органом місцевого самоврядування при наданні земельної ділянки в оренду, тобто при здійсненні його власних функцій у земельних відносинах, правильно вказавши, що Рясно-Руська сільська рада, яка не вчинила дій для виправлення допущеного порушення, у такій справі має бути відповідачем. Водночас інший орган, який відповідно до чинного законодавства здійснює функції з розпорядження землями територіальної громади, відсутній.

Прокурор стверджує, що суб`єкт, наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави та територіальної громади у випадку прийняття органом місцевого самоврядування незаконного рішення, яке є однією зі стадій процедури відведення земельної ділянки у користування, відсутній, що становить виключний випадок, коли прокурор має не тільки право, але і обов`язок, звернутися до суду для захисту інтересів держави.

Органи прокуратури України, на даний час є єдиним суб`єктом, який наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави у правовідносинах, пов`язаних із протиправним розпорядженням земельними ділянками, належними територіальній громаді. З огляду на викладене, керівник Франківської окружної прокуратури м. Львова, реалізуючи надані законом представницькі повноваження, з метою захисту інтересів держави звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради, скасування державної реєстрації, припинення речового права, а відтак, реалізує покладені від імені держави повноваження по захисту інтересів держави.

Прокурор стверджує, що ним не порушено порядку, передбаченого частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки прокурор не повинен був попередньо повідомляти про наявне чи потенційне порушення інтересів держави та про звернення до суду орган місцевого самоврядування, який визначений ним як відповідач саме тому, що прокурор стверджує про порушення саме цим органом законодавства у сфері його компетенції у спірному матеріальному правовідношенні.

Відповідач-1 щодо клопотання ОК «Гаражно-будівельного кооперативу «Автосвіт» заперечила, зазначила, про його необґрунтованість та безпідставність.

Положеннями ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Частина 4 ст. 53 ГПК України встановлює, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч. 5 ст. 53 ГПК України).

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

З урахуванням того, що поняття «інтереси держави», відповідно до Рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Така правова позиція висвітлена Верховним Судом у постановах 13.03.2018 у справі № 911/620/17, від 13.11.2018 у справі № 910/2989/18.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15).

Окрім того, Верховний суд в постанові від 08.02.2019 у справі №915/20/18, зазначає, що «інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи».

Згідно із ч. 2-3 ст. 4 ГПК України державні органи та органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Держава може вступати в цивільні (господарські) та адміністративні правовідносини.

У випадку, коли держава вступає в цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цих правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц). У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У постанові від 26.06.2019 у справі N 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновки, що суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу влади, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази про вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (пункти 50, 51 указаної постанови).

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор обґрунтував прийняттям органом місцевого самоврядування незаконного, на його думку, рішення щодо розпорядження землею, яка є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави відповідно до ст. 14 Конституції України, статті 1 ЗК України, статті 2 Закону України "Про охорону земель".

Прокурор зазначив, що у цьому випадку відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, а органи Держгеокадастру законодавством не наділені правом на звернення до суду з позовами про скасування рішень органу місцевого самоврядування. Оскільки спірна земельна ділянка не є землею сільськогосподарського призначення та не належать до агропромислового комплексу, а є комунальною власністю, тому Держгеокадастр у даному випадку не наділений повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, не наділяють Держгеокадастр правом звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі. Крім того, законодавством не передбачена можливість участі у справі одного й того самого органу самоврядування у статусі позивача та відповідача одночасно, у зв`язку з чим міська рада не може бути позивачем у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до частин першої та другої статті 83 ЗК України, землі які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка є комунальною власністю. За статтею 9 ЗК України до повноважень Міськради у земельних відносинах належить розпорядження землями територіальної громади міста, надання у користування земельної ділянки із земель комунальної власності, тобто здійснення функцій у відносинах з надання земельної ділянки у користування.

У рішенні "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (пункт 71) Європейський суд з прав людини зазначав про принцип "належного урядування", який, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 у справі "Менчинська проти Росії" (Menchinskaya v. Russia)).

При цьому прокурор подав позов для усунення помилки, допущеної, на думку прокурора, самим органом місцевого самоврядування при наданні земельної ділянки в власність кооперативу, тобто при здійсненні його власних функцій у земельних відносинах, правильно вказавши, що міськрада, яка не вчинила дій для виправлення допущеного порушення, у такій справі має бути відповідачем. Водночас інший орган, який відповідно до чинного законодавства здійснює функції з розпорядження землями територіальної громади, відсутній.

Щодо того, що уповноваженим органом, який здійснює відповідні функції держави і який повинен був бути визначений як позивач у даній справі є територіальний орган Держгеокадастру, варто зазначити таке.

Так, відповідно до ст. 15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема, організація та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у порядку, встановленому законом та розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 188 ЗК України встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом (частина друга статті 188 ЗК України).

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Відповідно до п. 3 Положення основними завданнями Держгеокадастру є, зокрема, реалізація державної політики у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з під. 33 п. 4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності у частині додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель за: додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконанням вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержанням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і додержанням вимог законодавства про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право, зокрема:

-звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився;

-звертатися до суду з позовом про розірвання договору оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки або договору про встановлення земельного сервітуту, а також про припинення права постійного користування земельною ділянкою( п. 6 Положення).

Згідно зі статтею 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що перебачений Конституцією та законами України.

Суд враховує, що у постанові від 29 листопада 2022 року у справі № 240/401/19 Верховний Суд вказав, що передбачене законами загальне повноваження державного органу на звернення до суду або можливість бути позивачем чи відповідачем у справі, не свідчить про право такого органу на звернення з позовом в конкретних правовідносинах, оскільки Законом має бути прямо визначено, у яких випадках та який орган може/повинен звернутися до суду.

Здійснення вказаних у ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, належить до державного контролю за використанням та охороною земель.

У даній справі, спір стосується права користування земельною ділянкою несільськогосподарського призначення, в якому територіальна громада с. Рясне-Руська є учасником цивільних відносин та стороною спору. Територіальна громада здійснює свої цивільні права та обов`язки через орган місцевого самоврядування в межах його компетенції, встановленої законом, - Львівську міську раду як правонаступника Рясне-Руської сільської ради, замість якої й діє прокурор, а не в межах відносин, зазначених у статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Проте, як встановлено судом, заступник керівника Франківської окружної прокуратури м.Львова, реалізуючи надані законом представницькі повноваження, з метою захисту інтересів держави звертається до суду з позовною заявою про визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради, скасування державної реєстрації, а відтак, реалізує покладені від імені держави повноваження по захисту інтересів держави.

Враховуючи вищенаведене суд зазначає про відсутність підстав для залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, відтак клопотання відповідача -2 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 177 ГПК України завданням підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Зважаючи на вищевикладене, для об`єктивного та всебічного розгляду справи, дотримуючись принципів господарського судочинства, зокрема, рівності учасників судового процесу та змагальності сторін, а також враховуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, суд вважав за необхідне продовжити підготовче засідання в межах необхідних та розумних строків, 05.06.2023 в підготовчому засіданні оголошено перерву.

Керуючись ст. ст. 2, 46, 177, 182, 183, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви відповідача-2 ОК «Гаражно-будівельного кооперативу «Автосвіт» (вх.1888/23 від 12.05.2023) про зупинення провадження у справі відмовити.

2. В задоволенні клопотання відповідача-2 ОК «Гаражно-будівельного кооперативу «Автосвіт» про залишення позову без розгляду, яке викладене у відзиві на позовну заяву (вх.№2549/23 від 02.02.2023) - відмовити.

3. В підготовчому засіданні оголосити перерву до 03.07.2023 о 10:30 год.

Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Львівської області за адресою: вул.Личаківська, 128, зал судових засідань №6 (ІІ-й поверх).

4. Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України.

Суддя Щигельська О.І.