Рішення

від 21.03.2023 по справі 914/197/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2023 Справа № 914/197/23

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання: Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОРАДІАТОР від 02.03.2023р. б/н (вх. №862/23 від 03.03.2023р.)

про: стягнення судових витрат

у справі №914/197/23 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОРАДІАТОР, м.Київ;

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю О Л Н О В А, Львівська область, Буський район, м.Буськ;

про: стягнення заборгованості

ціна позову: 74165,72грн.

Представники:

Позивача: Тодорюк О.Г. представник, адвокат (ордер від 05.01.2023р. серії ВС №1178962);

Відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

10.01.2023р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОРАДІАТОР від 05.01.2023р. б/н (вх. №208) до Товариства з обмеженою відповідальністю О Л Н О В А про стягнення заборгованості; ціна позову 99165,72грн.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає неналежне виконання Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань з оплати поставленого за Договором купівлі-продажу від 29.11.2021р. №43394616 товару.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.01.2023р. у цій справі суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; клопотання Позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження задоволити; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначити судове засідання з розгляду справи по суті на 31.01.2023р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання для надання пояснень по суті справи обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Ухвалою від 31.01.2023р. у цій справі суд постановив відкласти судове засідання з розгляду спору по суті до 28.02.2023р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

Ухвалою від 28.02.2023р. у цій справі судом постановлено заяву ТзОВ АВТОРАДІАТОР від 30.01.2023р. б/н (вх.№434/23 від 01.02.2023р.) про зменшення розміру позовних вимог прийняти; подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням заяви Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОРАДІАТОР від 30.01.2023р. б/н (вх. №434/23 від 01.02.2023р.) про зменшення розміру позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.02.2023р. у цій справі суд ухвалив позов задоволити частково; закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю О Л Н О В А (80500, Львівська область, Буський район, м.Буськ, вул.Івасюка, буд.5; ідентифікаційний код: 43394616) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОРАДІАТОР (03134, м.Київ, вул.Кільцева дорога, буд.22; ідентифікаційний код: 43141026) 39900грн. основного боргу; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю О Л Н О В А (80500, Львівська область, Буський район, м.Буськ, вул.Івасюка, буд.5; ідентифікаційний код: 43394616) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОРАДІАТОР (03134, м.Київ, вул.Кільцева дорога, буд.22; ідентифікаційний код: 43141026) 3170,39грн. 3% річних, 30199,15грн. інфляційних втрат та 1207,62грн. судового збору; в решті в позові відмовити; призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл понесених Позивачем судових витрат у справі на 09.03.2023р.; встановити Товариству з обмеженою відповідальністю АВТОРАДІАТОР п`ятиденний строк з моменту ухвалення рішення на подання суду та іншим Учасникам справи доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.03.2023р. у цій справі судом постановлено відкласти судове засідання на 21.03.2023р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

Процесуальні права та обов`язки Учасників справи, згідно ст.ст.42, 46 ГПК України, як підтвердила представник Позивача в судовому засіданні, їй відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з`явилась, надала усні пояснення, подане клопотання підтримала, просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 20000грн. судових витрат Позивача на оплату послуг професійної правничої допомоги.

16.03.2023р. за вх.№6659/23 Позивачем подано до суду Додаткові пояснення до клопотання про стягнення судових витрат (ухвалення додаткового рішення), у яких наводить свої доводи та міркування з приводу поданої заяви і просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 20000грн. судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги. Вказані Додаткові пояснення оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Представник Відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 28.02.2023р. у цій справі суд ухвалив позов задоволити частково; закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю О Л Н О В А (80500, Львівська область, Буський район, м.Буськ, вул.Івасюка, буд.5; ідентифікаційний код: 43394616) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОРАДІАТОР (03134, м.Київ, вул.Кільцева дорога, буд.22; ідентифікаційний код: 43141026) 39900грн. основного боргу; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю О Л Н О В А (80500, Львівська область, Буський район, м.Буськ, вул.Івасюка, буд.5; ідентифікаційний код: 43394616) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОРАДІАТОР (03134, м.Київ, вул.Кільцева дорога, буд.22; ідентифікаційний код: 43141026) 3170,39грн. 3% річних, 30199,15грн. інфляційних втрат та 1207,62грн. судового збору; в решті в позові відмовити; призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл понесених Позивачем судових витрат у справі на 09.03.2023р.; встановити Товариству з обмеженою відповідальністю АВТОРАДІАТОР п`ятиденний строк з моменту ухвалення рішення на подання суду та іншим Учасникам справи доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат.

Також рішенням Господарського суду Львівської області від 28.02.2023р. у цій справі судом встановлено, що:

«…Позивачем при поданні позовної заяви надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи, згідно якого судові витрати Позивача складаються із 2684грн. сплаченого судового збору та 20000грн. судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги. Остаточна сума понесених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції буде визначена за результатами розгляду справи, в залежності від тривалості судового розгляду та кількості вчинених процесуальних дій, та повідомлена суду додатково, з наданням доказів, на їх підтвердження згідно ст.126, 129 ГПК України.

Як доказ сплати судового збору Позивач подав Платіжну інструкцію від 04.01.2023р. №755 про сплату за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 2684грн. Оригінал вказаної платіжної інструкції є додатком №2 до позовної заяви.

В обґрунтування обставини понесення судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги Позивачем долучено до матеріалів справи копію укладеного 03.01.2023р. між Адвокатським об`єднанням КАВЧУК І ПАРТНЕРИ (надалі Об`єднання) та ТзОВ АВТОРАДІАТОР (надалі Клієнт) Договору про правову допомогу в суді та у виконавчому провадження №03-01/23 (надалі Договір про правову допомогу), за умовами якого (п.1.1. Договору про правову допомогу) Клієнт доручає, з Об`єднання приймає зобов`язання надавати Клієнту послуги у галузі права (професійну правничу допомогу), далі-послуги, а Клієнт зобов`язується прийняти та оплатити їх.

Згідно п.1.2. Договору про правову допомогу за Договором надаються послуги щодо стягнення заборгованості з ТзОВ О Л Н О В А, що виникла на підставі Договору купівлі-продажу N43394616 від 29.11.2021р. зокрема, але не виключно: представництво законних інтересів та захист прав Клієнта: в судах усіх інстанцій та юрисдикцій з правами (повноваженнями), які надані представнику учасника провадження (позивачу, відповідачу, третій особі, заявнику тощо); у виконавчому провадженні, з усіма правами, які надані стороні у виконавчому провадженні відповідно до Закону України Про виконавче провадження, в т.ч. пред`явлення, відкликання виконавчих документів, подання і отримання будь-яких заяв, клопотань, інших документів, що необхідні для здійснення виконавчого провадження; у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, фізичними особами; підготовка і подання звернень, адвокатських запитів в інтересах Клієнта; збір, аналіз, подання доказів (відомостей, даних, документів тощо) в інтересах Клієнта; надання Клієнту усних та письмових консультацій, висновків, довідок з правових питань; правовий аналіз документів для Клієнта та перевірка їх відповідності вимогам законодавства; інші юридичні послуги (правнича допомога) в інтересах Клієнта за цим Договором.

Згідно п.2.1. Договору про правову допомогу Клієнт має право отримувати від Об`єднання послуги в порядку та на умовах, визначених Договором; бути проінформованим про порядок надання послуг на всіх етапах; використовувати результат послуг на свій розсуд; отримати від Об`єднання оригінали документів та інших матеріалів, що були передані Об`єднанню за актом приймання - передачі.

Клієнт зобов`язаний прийняти послуги від Об`єднання та здійснити їх оплату; оплачувати додаткові витрати, які пов`язані із наданням послуг та не включені в їх вартість (гонорар), зокрема поштові, транспортні, послуги нотаріуса, перекладача, реєстраційні збори тощо (п.п.2.2.4, 2.2.5. Договору про правову допомогу).

Відповідно до п.3.1. Договору про правову допомогу гонорар є формою винагороди Об`єднання за надання послуг правової допомоги Клієнту.

Згідно п.3.2. Договору про правову допомогу Сторони досягли згоди, що Клієнт сплачує Об`єднанню гонорар у фіксованому розмірі в сумі 20000грн., за надання послуг, вказаних в п.3.3. Договору.

Пунктом 3.3. Договору про правову допомогу Сторонами встановлено, що гонорар, вказаний в п. 3.2.1. Договору, сплачується Клієнтом за надання послуг правової допомоги з представництва інтересів та захисту прав Клієнта в суді першої інстанції, а саме: вивчення наданих Клієнтом документів, що стосуються спору, та їх правова оцінка; правовий аналіз судової практики в подібних спорах; визначення правової позиції у спорі в інтересах Клієнта та стратегії представництва в суді; збір, формування і підготовка доказів для подання до суду; складання і подання до суду позовної заяви; складання і подання до суду відповіді на відзив (при необхідності); ознайомлення з матеріалами справи (при необхідності, одна дія); участь в судових засіданнях (до п`яти засідань); складання і подання заяв по суті та інших процесуальних документів (заяви, клопотання) у справі (при необхідності, до 3 (трьох) документів); опрацювання і підготовка відповідей (заперечень) на процесуальні документа інших учасників справи (при необхідності, до 3 (трьох) документів); ознайомлення з судовими рішеннями (ухвалами) під час провадження у справі; вчинення процесуальних дій щодо стягнення судових витрат в користь Клієнта.

Відповідно до п.3.4. Договору про правову допомогу вказаний в п.3.2.1. Договору гонорар визначено Сторонами у фіксованому розмірі, що не залежить від фактичної кількості наданих Об`єднанням послуг з переліку, зазначеному в п.3.3. Договору, та отриманого Клієнтом результату з розгляду справи в суді відповідної інстанції.

Згідно п.3.5. Договору про правову допомогу Клієнт сплачує гонорар, вказаний в п.3.2. Договору, протягом п`яти днів з моменту укладення Договору.

Остаточна вартість послуг (гонорар) фіксується в Акті наданих послуг, який Об`єднання надає Клієнту для підписання. Перелік фактично наданих Об`єднанням послуг в суді відповідної інстанції фіксується Сторонами в детальному описі послуг, який Об`єднання надає Клієнту для підписання (п.3.9. Договору про правову допомогу).

Пунктом 3.10. Договору про правову допомогу передбачено, що Клієнт компенсує Об`єднанню витрати, необхідні для надання послуг правової допомоги за Договором (транспортні, поштові, переклад тощо) на підставі документів, наданих Об`єднанням на їх підтвердження. Оплата таких витрат не включена до гонорару Об`єднання.

Відповідно до п.3.12. Договору про правову допомогу оплата гонорару здійснюється в національній валюті України - гривні, шляхом внесення коштів на банківський рахунок Об`єднання, вказаний в цьому Договорі або в рахунку.

Згідно п.4.7. Договору про правову допомогу по факту надання послуг (їх частини) Об`єднання складає і надає Клієнту Акт наданих послуг.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та діє до моменту остаточного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань, якщо інше не погоджено між Сторонами (п.8.1. Договору про правову допомогу.

Вказаний Договір про правову допомогу підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб Сторін Договору про правову допомогу.

03.01.2023р. Об`єднанням виставлено Клієнту до оплати Рахунок №03/01 на оплату послуг в галузі права (правнича допомога) в господарському суді Львівської області щодо стягнення боргу з ТОВ О Л Н О В А за Договором на суму 20000грн.

Платіжною інструкцією від 04.01.2023р. №754 Клієнтом перераховано на користь Об`єднання 20000грн. Призначення платежу: Оплата згідно рахунку №03/01 від 03 січня 2023 року. Без ПДВ..

Тодорюк Олеся Георгіївна є адвокатом та представником Позивача, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Ордеру від 05.01.2023р. серії ВС №11798962.

…

З врахуванням наведеного, в тому числі зробленої Позивачем у позовній заяві заяви про подання доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду суд зазначає, що згідно до ч.ч.1-3 ст.221 ГПК України у випадку, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог; у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

…

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем станом на час проведення судового засідання в порядку, визначеному главою 8 розділу І ГПК України, іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 2684грн., недоведення Відповідачем розміру понесених судових витрат у справі, суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 2684грн. слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та стягнути з Відповідача на користь Позивача 1207,62грн. судового збору, в решті судові витрати Позивача на сплату судового збору в розмірі 32,43грн. покласти на Позивача.

…

Також суд дійшов висновків про наявність правових підстав до призначення судового засідання для вирішення питання про розподіл понесених Позивачем судових витрат у справі на 13:50год. 09.03.2023р. і встановлення Позивачу п`ятиденного строку з моменту ухвалення рішення на подання суду та іншим Учасникам справи доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат.…».

05.03.2023р. за вх.№862/23 Позивачем в підсистемі «Електронний суд» сформовано клопотання від 02.03.2023р. б/н про стягнення судових витрат, у якому зазначає, що в позовній заяві Позивач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи, зазначивши очікуваний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката 20000грн. Розмір вказаних витрат Позивача, факт їх понесення, надання та прийняття наданих послуг підтверджується Договором про надання правової допомоги від 03.01.2023р. №03-01/23; Рахунком на оплату від 03.01.2023р. №03/01, виставленим Адвокатським об`єднанням «КАВЧУК І ПАРТНЕРИ»; Платіжною інструкцією від 04.01.2023р. №754; Актом надання послуг від 28.02.2023р. № 28/02 та Детальним описом наданих послуг від 28.02.2023р.

При цьому, Позивач зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача; Частиною третьою ст.130 ГПК України передбачено, що якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

З підстав наведеного Позивач просить суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000грн. Вказану заяву оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

На підтвердження викладених доводів Позивачем до клопотання долучено Ордер на надання правової допомоги; Акт надання послуг 28.02.2023р.; Детальний опис послуг та докази надсилання клопотання Відповідачу.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок; якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день; строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку (ч.ч.1, 4, 7 ст.116 ГПК України).

З врахуванням наведеного суд зазначає про подання Позивачем клопотання від 02.03.2023р. б/н (вх.№862/23 від 03.03.2023р.) про стягнення судових витрат у встановлений рішенням суду від 28.02.2023р. у справі №914/197/23 строк.

В обґрунтування викладених в заяві доводів Позивачем долучено до клопотання копію Детального опису послуг від 28.02.2023р. б/н, у якому, відповідно до Договору про правову допомогу Об`єднання надало, а Клієнт прийняв послуги у справі №914/197/23 під час розгляду в Господарському суді Львівської області, а саме: вивчення наданих Клієнтом документів, що стосуються спору, та їх правова оцінка; правовий аналіз судової практики в подібних спорах; визначення правової позиції у спорі в інтересах Клієнта та стратегії представництва в суді; збір, формування і підготовка доказів для подання до суду; складання і подання до суду позовної заяви (в тому числі надсилання іншій стороні); складання і подання до суду заяви про зменшення розміру позовних вимог (в тому числі надсилання іншій стороні); підготовка до участі та участь в судових засіданнях 31.01.2023р., 28.02.2023р.; складання та подання клопотання про повернення судового збору; складання та подання заяви про компенсацію судових витрат.

Узгоджена фіксована вартість послуг складає 20000грн. Клієнт підтверджує, що не має претензій до об`єму, якості та строків надання послуг.

Вказаний Детальний опис послуг підписано повноважними представниками, підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб Сторін Договору про правову допомогу.

Актом надання послуг від 28.02.2023 №28/02 Виконавцем за Договором про правову допомогу було надано послуги в галузі права (правнича допомога) в Господарському суді Львівської області щодо стягнення боргу з ТОВ «О Л Н О В А» за Договором купівлі-продажу №43394616 від 29.11.2021 у кількості 1 послуга на суму 20000грн.

Вказаний Акт підписано повноважними представниками, підписи завірено відтисками печаток Сторін Договору про правову допомогу.

У поданих 16.03.2023р. за вх. №6659/23 Додаткових поясненнях до клопотання про стягнення судових витрат (ухвалення додаткового рішення) від 15.03.2023р. б/н Позивач зазначає, що докази на підтвердження витрат Позивача на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 20000грн. подано разом з позовною заявою та клопотанням від 02.03.2023р. відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в частині позовних вимог, щодо яких закрито провадження (основний борг в сумі 39900грн), Позивач додатково повідомляє, що не підтримував своїх вимог в частині стягнення основного боргу унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

Згідно доводів Позивача, на момент звернення до суду з позовом розмір основної заборгованості Відповідача перед Позивачем становив 64900грн. 19.01.2022 (після відкриття провадження у справі) Відповідач сплатив частину основної заборгованості в сумі 25000грн., у зв`язку з чим Позивач подав заяву про зменшення позовних вимог.

31.01.2023р. відбулось перше судове засідання у цій справі. 02.02.2023р. Відповідач доплатив залишок основної заборгованості в сумі 39900грн. Згідно п.2 ч.2 ст.46 ГПК України Позивач вже не мав можливості зменшити розмір позовних вимог. У зв`язку з цим, Позивач в судовому засіданні 28.02.2023р. подав до суду копію платіжної інструкції №113 від 02.02.2023р. про сплату основного боргу, просив закрити провадження у справі в цій частині у зв`язку з відсутністю предмета спору та стягнути з Відповідача 3% річних та інфляційні втрати. Тобто, саме Позивач повідомив суду про відсутність предмета спору в частині основної заборгованості та, відповідно, не підтримував свої позовні вимоги в цій частині.

Позивач зазначає, що частина 3 ст.130 ГПК України не свідчить про необхідність подання саме заяви про відмову від позову для застосування норми, що передбачена у другому реченні зазначеної частини. У разі необхідності подання саме заяви про відмову від позову, норма мала б бути сформульована таким чином: «Однак, якщо позивач відмовився від позову унаслідок задоволення його вимог відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача».

Разом з тим вказує, що не підтримував своїх вимог в частині стягнення основного боргу, про що повідомив суд в судовому засіданні 28.02.2023р. та на підтвердження чого надав копію платіжної інструкції №113 від 02.02.2023 про сплату боргу. Позивач не подавав заяву про відмову від позову, оскільки у такому разі втратив би право на повернення сплаченого судового збору відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» та мав би право на повернення лише 50% (ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір»).

З огляду на викладене, Позивач вважає, що витрати Позивача на професійну правничу допомогу у цій справі підлягають стягненню з Відповідача на підставі ч.3 ст.130 ГПК України. Аналогічна позиція щодо стягнення судових витрат у разі закриття провадження у зв`язку з відсутністю спору (за відсутності заяви позивача про відмову від позову) застосована в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.07.2021р. у справі №910/14980/21 та додатковому рішенні Господарського суду Львівської області від 30.11.2021 у справі №914/2129/21.

В доповнення до наведеного Позивач зазначає, що спір у цій справі виник внаслідок неправильних дій Відповідача, які полягали в несплаті останнім заборгованості за договором. Позивач намагався вирішити спір в досудовому порядку, у зв`язку з чим звертався до Відповідача з письмовою претензією, копія якої наявна в матеріалах справи. Однак, спроба досудового вирішення спору не дала результату.

Саме через неправильні дії Відповідача (несплату боргу та відмову вирішувати спір в досудовому/позасудовому порядку шляхом ігнорування претензії), Позивач був змушений звертатись до суду та нести витрати на професійну правничу допомогу. Відтак, оскільки, спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, витрати Позивача на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з Відповідача.

Згідно п.п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12ч.3ст.2 ГПК України).

Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України).

Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи (ст.ст.73, 74 ГПК України).

Згідно з ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 ГПК України).

17.10.2019р. набрав чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким внесено зміни до ГПК України змінено назву ст.79 ГПК на - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц.

Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Усталеною є практика ЄСПЛ, в якій суд посилається на balance of probabilities (баланс ймовірностей) для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine суд застосовує баланс ймовірностей. У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам.

У постанові Верховного Суду України від 14.06.2017р. у справі №923/2075/15 відхилено висновки апеляційного суду про відмову в позові про стягнення упущеної вигоди лише з тих підстав, що її розмір не може бути встановлений з розумним степенем достовірності, оскільки апеляційний суд не дослідив інших доказів, які надані позивачем, чим фактично позбавив останнього можливості відновити його порушене право, за захистом якого подано позов.

Аналогічний підхід продемонстрував і Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 06.11.2019р. у справі №127/27155/16-ц.

Отже, під розумним ступенем достовірності слід розуміти те, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся, аніж не мав місце.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції при розгляді даної справи застосовує вищезазначений стандарт доказування.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст.13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Приписами ч.1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною третьою вказаної статті встановлено, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч.2 ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 ГПК України).

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі Закон), згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.п.6, 9 ст.1 Закону).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно ст.6 Закону адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно Законом "Про забезпечення функціонування української мови як державної", має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ч.3 ст.4, ч.1 ст.13 Закону адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (ст.19 Закону).

Згідно ст.26 Закону визначені підстави для здійснення адвокатської діяльності. Зокрема, зазначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно п.28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017р.) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

В рішенні Національної асоціації адвокатів України від 04-05.07.2014р. №61 «Про надання роз`яснень щодо інформації, яка зазначається в ордері адвоката та можливості його подання у декілька установ» зазначено, що Закон у ст.26 визначив підстави для здійснення адвокатської діяльності. Так, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, може бути, зокрема, ордер (ч.2 ст.26 Закону).

Згідно з положеннями вищезазначеної статті 26 Закону ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Рішенням Ради адвокатів України №36 від 17.12.2012 затверджено Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів (далі - Положення), яке встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об`єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів.

Згідно ст.30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд також звертає увагу на те, що у разі встановлення клієнтом і адвокатом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних при наданні послуг правничої допомоги не є необхідним. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28.12.2020р. у справі №640/18402/19.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в ст.627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.43 Конституції України. Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28.09.2021р. у справі №918/1045/20.

Крім того метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утриматися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 24.01.2022р. у справі №911/2737/17.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ч.1 ст.9 Конституції України).

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 та практику ЄСПЛ як джерело права (ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно правової позиції Верховного Суду (постанови від 05.06.2018 у справі №904/8308/17, від 01.08.2019 у справі №915/237/18) розмір судових витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, а суд повинен оцінити рівень адвокатських витрат, що були присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично і чи була їх сума обґрунтованою та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною чи її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 20.11.2018р. у справі №910/23210/17.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (East/West Alliance Limited проти України).

Згідно позиції ЄСПЛ заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим ("Гімайдуліна і інші проти України", "Баришевський проти України"). Також висновки ЄСПЛ: "East/West Alliance Limited" проти України" заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у додатковій ухвалі від 21.07.2020р. у справі № 915/1654/19.

При цьому суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі №826/1216/16, що на підтвердження факту понесення судових витрат та їх розміру суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.

Також, судом враховано позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену в постановах від 03.10.2019р. у справі №922/445/19 та від 18.12.2019р. у справі №910/13731/18, відповідно до якої, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №922/902/19, від 12.12.2019 №922/1897/18 та від 20.12.2019 №903/125/19.

Поряд з цим суд зазначає, що згідно ч.5 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц та у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19.

Як вказує Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На предмет відповідності цим критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.5-7, 9 ст.129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція підтримана та застосована у постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі №905/1795/18.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

З врахуванням вищенаведеного, оцінивши подані Позивачем докази в підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що подані Позивачем в обґрунтування розміру витрат на професійну правничу допомогу докази в своїй сукупності підтверджують дійсність, необхідність та розумність таких витрат в розмірі 20000грн. для забезпечення належного захисту прав Позивача під час розгляду справи №914/197/23 Господарським судом Львівської області.

При цьому, суд звертає увагу на те, що Відповідачем не подано жодних доказів в спростування обставин дійсності, необхідності та розумності понесених Позивачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги, а відтак, не доведено в порядку ч.5 ст.126 ГПК України належними засобами доказування неспівмірності здійснених Позивачем витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, а також не заявлено клопотання про зменшення судових витрат Позивача на оплату послуг професійної правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.221 ГПК України у випадку, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог; у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи в власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Приписами п.3 ч.4 ст.129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч.9 ст.129 ГПК України).

Відповідно до ч.3 ст.130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.07.2021р. у справі №910/14980/21, що наведені положення ст.130 ГПК України урегульовують питання які стосуються окремих випадків розподілу всіх судових витрат, оскільки зі змісту положень ч.3 ст.130 ГПК України вбачається, що у разі відмови позивача від позову, позивач має право заявити вимоги про компенсацію, здійснених ним витрат.

Разом з тим, сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат: ст.123 ГПК України (визначення судових витрат), ст.129 ГПК України (розподіл судових витрат) та ст.130 ГПК України (розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) дає підстави дійти висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд також може виходити з положень частини третьої статті 130 ГПК України.

Таким чином, вирішення питання застосування положень ч.3 ст.130 ГПК України має також вирішуватись з урахуванням положень диспозитивності і змагальності сторін та положень Закону України "Про судовий збір", а вирішення питання про відшкодування понесених позивачем витрат у разі закриття провадження у справі залежить від фактичних обставин, які стали підставою для такого закриття та за умови дотримання позивачем вимог ч.8 ст.129 ГПК України щодо строку подання до суду відповідної заяви та доказів до неї. Водночас аналіз змісту другого речення цієї статті свідчить про те, що застосування відповідних положень належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним виключно у разі якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову та за заявою сторони.

З наведеного слідує, що розгляд заяви Позивача про покладення на відповідача судових витрат на підставі частини третьої статті 130 ГПК України залежить як від встановлення фактичних обставин, які стали підставою для такого закриття (задоволення позовних вимог Відповідачем після пред`явлення позову), так і від обставин щодо належного обґрунтування Позивачем необхідності застосування положень цієї норми та за результатами відповідної оцінки суду такому обґрунтуванню.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.07.2021р. у справі №910/14980/21.

Враховуючи вищенаведене, зокрема викладені в мотивувальній частині рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2023р. у цій справі висновки суду щодо порушення Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань щодо оплати товару у встановленому Договором порядку та строки, наявності вини Відповідача щодо неоплати поставленого Позивачем та прийнятого Відповідачем товару за Договором, а також розподілу судових витрат в частині витрат Позивача на сплату судового збору за подання позовної заяви до суду з врахуванням результату вирішення спору, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд встановив доведеність, дійсність, необхідність та розумність понесення Позивачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги в розмірі 20000грн., та, із врахуванням недоведеності Відповідачем неспівмірності здійснених Позивачем витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, суд дійшов висновків про те, що клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОРАДІАТОР від 02.03.2023р. б/н (вх. №862/23 від 03.03.2023р.) про стягнення судових витрат слід задоволити частково, стягнути з Відповідача на користь Позивача 19758,33грн. судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги. В решті доводів клопотання відхилити, оскільки відмова судом в задоволенні позову в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 896,18грн. інфляційних втрат зумовлена не винними діями Відповідача, а помилками Позивача при здійсненні нарахування таких втрат, внаслідок чого такі суми включено Позивачем до ціни позову.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.9, п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76-79, 80, 81, 86, 120, 121, 123, 124, 126, 129, 202, 216, 221, 222, 236, 238, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОРАДІАТОР від 02.03.2023р. б/н (вх. №862/23 від 03.03.2023р.) про стягнення судових витрат задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю О Л Н О В А (80500, Львівська область, Буський район, м.Буськ, вул.Івасюка, буд.5; ідентифікаційний код: 43394616) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОРАДІАТОР (03134, м.Київ, вул.Кільцева дорога, буд.22; ідентифікаційний код: 43141026) 19758,33грн. судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги.

3.В решті доводів клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОРАДІАТОР від 02.03.2023р. б/н (вх. №862/23 від 03.03.2023р.) про стягнення судових витрат відхилити.

4.Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

5.Додаткове рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

6.Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст додаткового рішення складено 27.03.2023р.

Головуючий суддя Фартушок Т.Б.