Рішення

від 22.03.2023 по справі 672/519/22

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №672/519/22

Провадження №2/672/47/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 року м.Городок

Городоцький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Пономаренко Л.Е.,

за участю: секретаря судового засідання Ратушняк Л.В.,

представника позивачів ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовомузасіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про визнання права власності на майно в порядку спадкування

ВСТАНОВИВ:

Представник позивачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - адвокат Чухась М.С. звернулася досуду зпозовом провизнання прававласності на майно в порядку спадкування.В обґрунтуваннязаявлених вимогзазначила,що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , чоловік позивача ОСОБА_4 та батько позивача ОСОБА_5 .. Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить 1/3 частина домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_1 . Дане домоволодіння належало ОСОБА_2 - батькові спадкодавця, право на яке набуто після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 . При зверненні до державного нотаріуса Другої Хмельницької державної нотаріальної контори позивачі отримали відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно. Просить визнати за позивачами право власності на спадкове майно у розмірі 1/6 частині кожній.

В судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, зазначила, що позивачі відповідно до ст..549 ЦК України (в редакції 1963 р) прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7 шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном, що підтверджується довідкою виданою ДП «Добробут», з якої вбачається, що на день смерті ОСОБА_7 з ним проживали та були зареєстровані позивачі, позовні вимоги просить задовольнити та вирішити питання стягнення витрат на правничу допомогу..

Відповідач ОСОБА_2 та її представник позовні вимоги не визнали, зазначили, що позивачами не доведено фактичне прийняття спадщини відповідно до вимог ст.549 ЦК УРСР, крім того ними пропущено строки позовної давності. Обґрунтування своєї позиції щодо позову викладено стороною відповідача ОСОБА_2 у відзиві.

Відповідач ОСОБА_6 , належним чином, у відповідності до вимог п.2 ч.7, п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, відзиву не подав. Суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивачів, відповідача ОСОБА_2 , її представника, дослідивши та вивчивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 . Після його смерті спадщину прийняли шляхом подачі заяв ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 . Інформація щодо вчинення спадкоємцями дій, спрямованих на отримання свідоцтв про право на спадщину за законом відсутня.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 помер. Спадщину після його смерті прийняла ОСОБА_2 , яка в цій справі визначена відповідачем.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , чоловік позивача ОСОБА_4 та батько позивача ОСОБА_5 .

За твердженням позивачів вони прийняли спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння нею, оскільки проживали зі спадкодавцем на час його смерті, здійснили його поховання.

Вважають, що до складу спадщини входить 1/3 частина домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_1 , яке успадкував ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_2 .

В 2021 році позивачі звернулися до Другої Хмельницької державної нотаріальної контори з заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом. Постановами №114/02-31 від 15.06.2021 та №146/02-31 від 22.07.2021 відповідно їм було відмовлено.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці 2 та 3 пункту 1 своєїпостанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правиламиЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правилаЦК УРСР.

За правиламист.529-530 ЦК УРСРпри спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, подружжя та батьки померлого.

Відповідно до ст.529 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а, якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Згідност.549 ЦК Української РСРвизнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні були бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Тобто,судом оцінюється підстави для позову в аспекті встановлення факту прийняття спадщини позивачами після смерті ОСОБА_7 .

Доказів подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини позивачами не надано.

Що стосується фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном, то з огляду на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 305/235/17, під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплаті податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Позивачами на підтвердження факту прийняття спадщини надано суду копію довідки виданої ДП «Добробут», з якої вбачається, що на день смерті ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_2 з ним проживали та були зареєстровані дружина ОСОБА_4 , донька ОСОБА_5 та неповнолітня донька ОСОБА_9 .

Однак, із відомостей паспорта позивача ОСОБА_4 встановлено, що ОСОБА_4 була прописана за вказаною адресою з 17.11.2009; із відомостей паспорта позивача ОСОБА_5 встановлено, що ОСОБА_5 була прописана за вказаною адресою з 04.09.2008.

Суперечності відомостей, зазначених в довідці та паспортах не дають можливості точно встановити що спадкоємці безпосередньо перед смертю спадкодавця проживали разом з ним.

Оцінюючи довідкуДП «Добробут»на предметналежності доказу,суд з`ясував,що діяльністьДП "Добробут"код ЄДРПОУна цейчас припинено,однак вперіод існуванняздійснювало наступнівиди діяльностіза КВЕД: 70.20.0 Здавання в оренду власного нерухомого майна (основний), 45.33.1 Монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, 45.42.0 Столярні та теслярські роботи, 60.24.0 Діяльність автомобільного вантажного транспорту. Зазначені види діяльності підприємства ставлять під сумнів правомірність надання вищезазначеної довідки.

Зазначене знайшло своє відображення в постановах державного нотаріуса про відмову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Так, нотаріусом зазначено, що однією з підстав відмови є неможливість доведення фактичного прийняття заявниками спадщини відповідно до вимог ст.549 ЦК УРСР, оскільки документів, які б підтверджували фактичний вступ спадкоємця в управління та володіння спадковим майном немає.

Інших доказів вчинення позивачами дій, які б свідчили про вчинення ними будь-яких дій, спрямованих на управління, розпорядження і користування майном, належним спадкодавцю суду не надано.

Крім того, звертає на себе увагу й той факт, що згідно наданої довідки ДП Добробут, разом зі спадкодавцем проживала й неповнолітня донька ОСОБА_9 . Представник позивачів не зміг пояснити чи була нею прийнята спадщина, чому вона виключена позивачами з числа потенційних спадкоємців.

Таким чином, позивачами не наведено переконливих доказів про прийняття ними спадщини після смерті ОСОБА_7 .

Що стосується заяви відповідача ОСОБА_2 та її представника про застосування строків позовної давності, слід зазначити, що Позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256Цивільного кодексу України). Загальна позовна давністьустановлюється тривалістю утри роки(ст. 257 ЦК України).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосуванняКонвенції(п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, щопозовна давність- це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Однак, суд застосовуєпозовну давністьлише тоді,коли єпідстави длязадоволення позовноївимоги.Тобто,перш ніжзастосувати позовнудавність,суд маєз`ясуватита зазначитиу судовомурішенні,чи порушенеправо абоохоронюваний закономінтерес позивача,за захистомякого тойзвернувся досуду.Якщо такеправо чиінтерес непорушені,суд відмовляєу задоволенніпозову черезйого необґрунтованість (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Враховуючі, що позовні вимоги є недоведеними, суд вважає безпідставним застосування строків позовної давності.

При вирішенні питання розподілу судових витрат, в тому числі заявлених представником позивачів витрат на професійну правничу допомогу, вони відповідно до ст..141 ЦПК України покладаються на позивачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 263-265, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про визнання права власності на майно в порядку спадкування залишити без задоволення.

Апеляційна скарганарішеннясудуможебутиподанапротягом тридцятиднівздняпроголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду безпосередньо або через Городоцький районний суд Хмельницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відомості про учасників справи:

Позивачі: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3

Представник позивачів: ОСОБА_1 , місце знаходження: АДРЕСА_4 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання:

АДРЕСА_5 .

ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_6 .

Представник відповідача ОСОБА_2 : ОСОБА_3 , місце знаходження: АДРЕСА_7 .

Суддя Л.Е.Пономаренко