Постанова

від 17.01.2024 по справі 672/519/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року

м. Київ

справа № 672/519/22

провадження № 61-10750св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа - ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 червня 2023 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Грох Л. М., Янчук Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У липні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їхній чоловік і батько - ОСОБА_6 , внаслідок чого відкрилася спадщина на 1/3 частинудомоволодіння на АДРЕСА_1 (далі - домоволодіння). Оскільки вони проживали разом з ОСОБА_6 на день його смерті, зазначали, що прийняли спадщину шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном, а саме, проживали зі спадкодавцем на час смерті та здійснили його поховання.

Посилалися на те, що ОСОБА_6 успадкував указану частину домоволодіння після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 свого батька, ОСОБА_3 , спадкоємцями якого за законом також є ОСОБА_4 і ОСОБА_7 . Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 право на спадщину набула його дружина ОСОБА_8 .

Зазначали, що не можуть оформити спадщину після смерті ОСОБА_6 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на домоволодіння.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили суд визнати за ними право власності в порядку спадкування за законом на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якого входять житловий будинок «А», хлів «Б», гараж «В», погріб «Г» у розмірі 1/6 частиниза кожною.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 22 березня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення районного суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не довели належними доказами факт свого вступу в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_6 , тому вони не прийняли цю спадщину в установленому порядку.

Районний суд вважав, що відсутні підстави для застосування строку позовної давності, оскільки позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є необґрунтованим.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 04 травня 2023 року залучено до участі у справу як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_5 .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 22 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено.

Визнано право власності ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 подружжя ОСОБА_6 на 1/6 частки житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , який складається з: житлового будинку «А-1», загальною площею 87,9 кв. м, житловою площею 45 кв. м; хліва «Б» загальною площею 46,8 кв. м; гаража «В» загальною площею 8,8 кв. м; погребу «Г» площею 18,9 кв. м.

Визнано право власності ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_6 на 1/6 частки житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , який складається з: житлового будинку «А-1», загальною площею 87,9 кв. м, житловою площею 45 кв. м; хліва «Б» загальною площею 46,8 кв. м; гаража «В» загальною площею 8,8 кв. м; погребу «Г» площею 18,9 кв. м.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що до спірних правовідносин застосовуються правила ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо кола спадкоємців і порядку прийняття спадщини.

Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , як спадкоємці першої черги за законом, прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 у встановленому порядку шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, у зв`язку із чим набули право у порядку спадкування на 1/6 частки домоволодіння кожна.

У матеріалах справи відсутні достатні і достовірні докази про вчинення ОСОБА_5 дій, які б свідчили про прийняття нею спадщини після смерті батька ОСОБА_6 , що може вплинути на розмір успадкованого позивачами майна. Крім того, згідно із заявою ОСОБА_5 від 29 січня 2001 року, яка адресована державній нотаріальній конторі, вона не претендує на батьківську спадщину та не бажає одержувати її.

Суд апеляційної інстанції вважав, що довідка дочірнього підприємства «Добробут» Комунального підприємства житлово-експлуатаційної контори № 2 від 30 травня 2008 року, відповідно до якої на день смерті ОСОБА_6 проживав і був зареєстрований разом із дружиною ОСОБА_1 , дочками ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_2 , достовірно та об`єктивно підтверджує факт вступу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в управління та володіння спадковим майном, яке залишилося після смерті ОСОБА_6 .

Паспорти громадян України серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 та серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_2 не спростовують факт вступу позивачів в управління та володіння спадковим майном ОСОБА_9 , оскільки ці документи видані задовго після смерті останнього та не містять об`єктивної інформації щодо спірних правовідносин.

Постанови нотаріуса від 15 червня 2021 року № 114/02-31 і від 22 липня 2021 року № 146/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії свідчать про те, що відмова нотаріуса видати ОСОБА_1 і ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 обумовлена відсутністю правовстановлюючих документів на домоволодіння, а не недоведеністю факту прийняття ними спадщини після смерті чоловіка та батька.

Щодо строку позовної давності, то суд апеляційної інстанції вважав, що такий не пропущено позивачами, оскільки лише влітку 2021 року ОСОБА_1 (15 червня 2021 року) і ОСОБА_2 (22 липня 2021 року) звернулися до нотаріуса за видачею їм свідоцтв про право на спадщину.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 червня 2023 року скасувати та залишити в силі рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 22 березня 2023 року.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

У липні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2023 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що позивачами не надано належних, достатніх та достовірних доказів щодо фактичного вступу ними в управління та володіння спадковим майном. Також у матеріалах справи відсутні докази щодо факту прийняття спадщини позивачами.

Вважає, що довідка дочірнього підприємства «Добробут» Комунального підприємства житлово-експлуатаційної контори від 30 травня 2008 року № 2, на яку посилався суд апеляційної інстанції, є неналежним доказом у справі, оскільки підприємство створено у 2006 році та не вело обліку до моменту державної реєстрації.

Посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального права щодо застосування строку позовної давності. Так, суд не взяв до уваги, що право на звернення до суду у позивачів виникло у 2009 році після неналежного реагування Городоцькою державною нотаріальною конторою Хмельницької області та Бюро технічної інвентаризації міста Городок Хмельницької області на звернення Антрацитівської державної нотаріальної контори у січні 2009 року.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_3 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 та постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 554/3192/16-ц, від 08 серпня 2019 року у справі № 307/1044/15-ц, від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17, від 26 серпня 2020 року у справі № 636/4329/16-ц, від 05 березня 2021 року у справі № 585/2993/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2023 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Чухась М. С. подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не містять підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, яке відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України.

Зазначає, що позивачами доведено позовні вимоги та наявність підстав для задоволення позову, натомість відповідачем не спростовано позовні вимоги та наявні у матеріалах справи докази, які підтверджують прийняття позивачами спадщини після смерті ОСОБА_6 .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_7 , ОСОБА_4 і ОСОБА_6 є дітьми ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на домоволодіння, що складається зі: шлакобетонного житлового будинку «А-1», загальною площею 87,9 кв. м, житловою площею 45,0 кв. м; шлакобетонного хліва «Б» загальною площею 46,8 кв. м; дерев`яного гаража «В» загальною площею 8,8 кв. м; камінного погребу «Г» площею 18,9 кв. м.

28 серпня 1995 року - ОСОБА_6 , 31 серпня 1995 року - ОСОБА_7 , 19 вересня 1995 року - ОСОБА_4 подали до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 .

З ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 і ОСОБА_8 перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилася дочка ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 помер.

На день смерті ОСОБА_7 постійно проживав разом із дочкою ОСОБА_3 у житловому будинку на АДРЕСА_1 .

Дружина ОСОБА_8 відмовилася від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7

08 листопада 2017 року приватний нотаріус Городоцького районного нотаріального округу Хмельницької області Косінська Н. А. видала ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом (зареєстроване в реєстрі за № 1055), згідно з яким остання успадкувала після смерті батька ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,0600 га з кадастровим номером 6821289400:06:001:0067, розташовану на території Юринецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області та призначену для ведення індивідуального садівництва.

З 10 жовтня 1975 року ОСОБА_6 і ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилося дві дочки - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

На день смерті ОСОБА_6 проживав разом із дружиною ОСОБА_1 , дочками ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_2 .

Постановами нотаріуса від 15 червня 2021 року № 114/02-31 і від 22 липня 2021 року № 146/02-31 ОСОБА_1 й ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 через відсутність правовстановлюючих документів на домоволодіння.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

Касаційна скарга ОСОБА_10 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Спірні правовідносини регулються ЦК УРСР, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, тобто на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 .

Статтею 527 ЦК УРСР (тут і далі у редакції, чинній на час відкриття спадщини) передбачено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Відповідно до частини першої статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Згідно із статтею 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту

відкриття спадщини.

Положеннями частин першої, другої статті 549 ЦК УРСР визначено, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

01 січня 2004 року набрав чинності ЦК України.

Відповідно до пунктів 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки спадщина позивачами була прийнята, то апеляційний суд правильно застосував положення ЦК УРСР 1963 року.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності на майно у порядку спадкування, суд апеляційної інстанції вважав доведеною обставину фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_6 , навівши дії, які спадкоємці для цього вчинили.

З такими висновками суду апеляційної інстанції Верховний Суд погоджується та вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків у цій частині.

Так, суд апеляційної інстанції взяв до уваги наявну у матеріалах справи довідку дочірнього підприємства «Добробут» Комунального підприємства житлово-експлуатаційної контори від 30 травня 2008 року № 2, у якій зазначено, що на день смерті ОСОБА_6 проживав і був зареєстрований разом із дружиною ОСОБА_1 , дочками ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_2 .

Верховний Суд не погоджується з доводами касаційної скарги про те, що зазначена довідка не є належним доказом у справі, та вважає, що вказана довідка містить у собі достатню і достовірну інформацію щодо місця проживання ОСОБА_6 на момент смерті та членів його сім`ї, які проживали з ним на момент смерті.

Суд апеляційної інстанції надав правильну оцінку вказаній довідці дочірнього підприємства «Добробут» Комунального підприємства житлово-експлуатаційної контори від 30 травня 2008 року № 2 та, посилаючись на неї у мотивувальній частині судового рішення, визнав зазначений доказ належним.

Посилання заявника касаційної скарги на те, що на момент смерті спадкодавця ОСОБА_6 дочірнє підприємство «Добробут» Комунального підприємства житлово-експлуатаційної контори № 2 (ЄДРПОУ 34166003) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зареєстровано не було, не заслуговує на увагу, оскільки не спростовує факт проживання спадкодавця на момент смерті з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_2 .

Наявні у матеріалах справи копія паспорта ОСОБА_1 з інформацією про місце її реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , ордер та свідоцтво про право власності на квартируза адресою: АДРЕСА_3 , також є доказами фактичного вступу позивачів в управління спадковим майном. Зазначені документи підтверджують право власності ОСОБА_1 на зазначену квартиру та її місце реєстрації у ній, що не заперечується стронами справи.

Оскільки під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про доведеність позовних вимог, так як позивачами надано докази вступу у володіння або управління спадковим майном.

При цьому суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 як спадкоємці першої черги за законом прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 у встановленому порядку, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, у зв`язку із чим набули право у порядку спадкування на 1/6 частки домоволодіння кожна.

Верховний Суд не погоджується з висновком апеляційного суду про те, що позивачем позовна давність не пропущена, так як позивачі у 2021 році звернулися до нотаріуса і нотаріус їм відмовив у видачі свідоцтв. Такий висновок суперечить положенням частини першої статті 256 ЦК України, частини першої статті 261 ЦК України.

Разом з тим, це не вплинуло на правильне вирішення спору і з формальних підстав судове рішення не може скасовуватися (частина друга статті 410 ЦПК України). Верховний Суд зазначає, що позовна давність позивачами не пропущена, але з інших підстав.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У цій справі позивачі фактично прийняли спадщину шляхом вступу у володіння і управління спадковим майном у визначений законом шестимісячний строк, а зареєструвати своє право власності у передбаченому порядку або звернутися до суду можуть протягом будь-якого строку.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 452/938/18 (провадження № 61-6582св21).

Отже, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України забезпечив повний та всебічний розгляд справи, дійшовши обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності на майно у порядку спадкування.

Колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_3 про застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 та постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 554/3192/16-ц, від 08 серпня 2019 року у справі № 307/1044/15-ц, від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17, від 26 серпня 2020 року у справі № 636/4329/16-ц, від 05 березня 2021 року у справі № 585/2993/17, оскільки фактичні обставини у зазначених справах відмінні від фактичних обставин, встановлених судами у цій справі.

Інші наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судами, що в силу положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець