Рішення

від 24.03.2023 по справі 752/646/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/646/23

Провадження № 2/752/3559/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 березня 2023 року місто Київ

Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Ольшевської І.О.,

за участю секретаря судових засідань Гладибороди Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Сіваченко Володимир Васильович, до Комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок №3» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із позовом до Комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок №3» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13.10.2022 р. позивач була поновлена на роботі, однак позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у справі про поновлення на роботі судом не розглянута, позивач має право звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу без обмеження будь-яким строком. Тож, позивач наводить розрахунок сум, що підлягає стягненню. 24 вересня 2021 року позивачку звільнено з роботи. У довідці про заробітну плату № 90 від 22 грудня 2022 року наведено розрахунок середньомісячної заробітної плати, який здійснено з урахуванням заробітної плати за липень - серпень 2021 року. Останніми двома повністю відпрацьованими місяцями роботи позивачки є липень 2021 року, в якому було 22 робочі дні та серпень 2021 року, в якому було 21 робочий день. При цьому з довідки про заробітну плату № 90 від 22 грудня 2022 року вбачається, що за липень 2021 року нарахована заробітна плата ОСОБА_1 становила 24063,81 грн, за серпень 2021 року - 46 894,70 грн. За таких обставин середньоденна заробітна плата позивачки становить: 24063,81 грн.) + (46894,70 грн.): 43 робочих дні = 1650,19 грн. Враховуючи те, що позивач була незаконно звільнена 24 вересня 2021 року, то ж у вересні 2021 року середній заробіток нараховується за 5 робочих днів, у жовтні 2021 року за 20 робочих днів, у листопаді 2021 року за 22 робочих дня, у грудні 2021 року за 22 робочих дня, у січні 2022 року за 19 робочих днів, у лютому 2022 року за 20 робочих днів, у березні 2022 року за 22 робочих дня, у квітні 2022 року за 21 робочий день, у травні 2022 року за 22 робочих дня, у червні 2022 року за 22 робочих дня, у липні 2022 року за 21 робочий день, у серпні 2022 року за 23 робочих дня, у вересні 2022 року за 22 робочих дня, у жовтні 2022 року за 21 робочий день, у листопаді 2022 року за 22 робочих дня, у грудні 2022 року за 7 робочих днів. Середній заробіток за час вимушеного прогулу позивачки з 24 вересня 2021 року (дата незаконного звільнення) по 12 грудня 2022 року (дата фактичного поновлення на роботі) становить 513209,09 грн. (1650,19 грн * 311 робочих днів), які позивач просить стягнути на її користь з відповідача.

Ухвалою судді від 27.01.2023 року за вказаною позовною заявою відкрито провадження та вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в судове засідання.

27.02.2023 року судом зареєстровано відзив на позовну заяву, яким представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, з огляду на те, що позивачем проведено некоректний розрахунок сум, що підлягає стягненню. За переконанням відповідача, розрахунок позивачем до розрахунку середнього заробітку безпідставно включено нарахування, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, а саме: надбавки за пролікований випадок, щорічну відпустку, матеріальну допомогу. Крім того, представник відповідача звертає увагу суду, що позивачем порушений строку звернення до суду, встановлений ст. 233 КЗпП України з указаним позовом.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 13.10.2022 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено рішення у справі № 752/25396/21, яким позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок № 3» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про поновлення на роботі задоволено частково, визнано незаконним та скасовано наказ № 188к/тр від 24.09.2021 року директора Комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок № 3» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_2 «Про звільнення із займаної посади лікаря акушера-гінеколога жіночої консультації ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді лікаря акушера-гінеколога відділення жіночої консультації Комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок № 3» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

За результатом виконання вказаного рішення суду, в.о. директора Комунального підприємства «Київський міський пологовий будинок № 3» Камєневою Т. видано наказ № 316к/тр про поновлення на роботі ОСОБА_1 від 09.12.2022 р. із допуском до виконання посадових обов`язків з 12.12.2022р.

Відповідно до частини першої ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи те, що рішенням суду від 752/25396/21 від 13.10.2022 р. встановлено, що звільнення позивача відбулось із порушенням вимог трудового законодавства, позивач була поновлена на посаді, а тому вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу обґрунтовані, а тому право позивача має бути поновлене в судовому порядку.

Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу Законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розрахованого по день поновлення позивача на посаді, а саме за період з 24.09.2021 року по 11.12.2022 року.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 по справі № 761/538/17-ц.

Відповідно до положень п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується серед іншого у випадках вимушеного прогулу.

Пунктом 2 Порядку № 100 від 08 лютого 1995 року передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 5 Порядку № 100 від 08 лютого 1995 року, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно пункту 8 Порядку № 100 від 08 лютого 1995 року нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається із довідки Комунального некомерційного підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київський міський пологовий будинок № 3» № 13 від 16.02.2023, в довідку про заробітну плату (надана по обліковому періоді) ввійшли нарахування, які не входять в розрахунок середньої заробітної плати згідно з пунктом 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 № 100, а саме за липень відпрацьовано 14 календарних днів. Нарахування, які не входять в середньомісячну заробітну плату: надбавка за пролікований випадок за квітень-8187,12 грн.; надбавка за пролікований випадок за травень - 6 866,98 грн.; безповоротна фінансова допомога за липень - 3 181,82 грн.; щорічна відпустка - 431,40 грн.. Загальна сума - 18 667,32 грн. Нарахування, які входять в середньомісячну заробітну плату: оклад - 4 111,55 грн.; вислуга років 30% - 1 233,46 грн.; індексація заробітної плати - 51,48 грн.; надбавка за пролікований випадок за липень - 10 584,72 грн. Загальна сума - 15 981,21 грн.

Серпень - відпрацьовано 21 календарний день. Нарахування, які не входять в середньомісячну заробітну плату: надбавка за пролікований випадок за червень - 7 509,99 грн.; безповоротна фінансова допомога за липень - 5 000,00 грн.; щорічна відпустка - 8 858,80 грн.; допомога на оздоровлення - 6 461,00 грн.. Загальна сума - 27 829,79 грн. Нарахування, які входять в середньомісячну заробітну плату: Оклад-6 461,00 грн.; вислуга років 30% - 1 938,30 грн.; індексація заробітної плати - 80,89 грн. Загальна сума - 8 480,19 грн.

За час вимушеного прогулу з 24.09.2021 року по 11.12.2022 року працівник мав відпрацювати 310 робочих днів. Враховуючи вище викладену інформацію по нарахованій заробітній платі, яка входить в розрахунок, маємо середній заробіток за час вимушеного прогулу: 698,90 грн.* 310 р.д. =216 659,00 грн.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 20 січня 2020 року по 05 лютого 2020 року (13 робочих днів) у розмірі 216 659,00 грн.

Суд приймає розрахунок, наданий відповідачам, оскільки останній відповідає положенням постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Відповідно до частини першої ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої - третьої ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Цивільним процесуальним кодексом України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, які мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга ст. 78 ЦПК України). За положеннями статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша ст. 81 ЦПК України).

У відповідності до частини шостої статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Указане правило діє, якщо в нормах матеріального права не має вказівки про перерозподіл обов`язків доказування.

Законодавець виключає збирання доказів судом, що стосується предмета спору, з власної ініціативи, за винятком витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом, як передбачено частиною сьомою статті 81 ЦПК України.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до частин третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

У свою чергу, під час розгляду даної справи, позивачем, у порядку статті 81 ЦПК України, було доведено суду її право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, однак проведений позивачем розрахунок, складений некоректно та без вираховування положень постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», а тому позов підлягає частковому задоволенню в межах розрахунку, складеного відповідачем, а саме у розмірі 216 659,00 грн.

Європейський суд з прав людини у своїх рішення зазначає, а саме: що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Відповідно до положень частини першої ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вбачається, що позов ОСОБА_1 задоволений частково, а саме у відношенні 42,22 % до заявлених позовних вимог.

Тому, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2166,59 грн.

Поряд із цим, представником відповідача заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12000 грн., про що суд зазначає наступне.

Правничу допомогу відповідачу надавав адвокат Братищенко Юрій Олександрович на підставі договору про надання правової допомоги № 16 від 07.02.2023 р.; додатку № 01 до акту виконаних робіт від 28.02.2023р. по договору № 16 від 07.02.2023 р., детального опису виконаних робіт у справі № 752/646/23, в яких передбачено, що вартість наданих адвокатом послуг становить 12000 грн.

На підтвердження повноважень адвоката до матеріалів справи долучено копію довіреності від07.02.2023 р. .

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що відповідачем зроблено не було.

Разом з тим, фіксація розміру гонорару відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в Постанові від 20 січня 2021 року по справі № 357/11023/18 (провадження № 61-18258св19), у якій зазначено, що «… саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності».

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19 судом також зроблено висновок про те, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Враховуючи, що розмір судових витрат позивача підтверджений належними доказами, однак, позов задоволений частково, а тому в порядку ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню пропорційно до відхиленої частини вимог, а тому на користь відповідача слід стягнути 57,78% (відхилена частина позовних вимог) від заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, а саме 6933,60 грн.

На підставі встановлених обставин, що мають юридичне значення, керуючись ст. ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Сіваченко Володимир Васильович, до Комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок №3» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київський міський пологовий будинок № 3» на користь ОСОБА_1 216 659 (двісті шістнадцять шістсот п`ятдесят дев`ять грн.) 00 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київський міський пологовий будинок № 3» судовий збір у розмірі 2166 (дві тисячі сто шістдесят шість грн.) 59 коп. у дохід держави.

5. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального некомерційного підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київський міський пологовий будинок № 3» судові витрати у розмірі 6933 (шість тисяч девятсот тридцять три грн. ) 60 коп.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київський міський пологовий будинок № 3», вул. Василя Кучера, 7, м. Київ, 03148, код ЄДРПОУ 05496796.

Повний текст складено та підписано 24.03.2023р.

Суддя І.О. Ольшевська