Постанова

від 16.03.2023 по справі 551/350/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 551/350/21 Номер провадження 22-ц/814/2526/23Головуючий у 1-й інстанції Сиволап Д. С. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Пікуля В.П., Панченка О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О.,

представника позивача - адвоката Говорової С.Л.,

представника відповідача - адвоката Шведенка П.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу представника позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка», генерального директора ОСОБА_3 на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 21 листопада 2022 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» до ОСОБА_1 , Приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки Олександра Вікторовича, про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, витребування земельної ділянки, скасування рішення нотаріуса щодо припинення іншого речового права та поновлення відомостей в реєстрі

УСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року позивач, ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», в особі уповноваженого представника звернувся до суду із вказаним позовом, відповідно до якого прохав:

1. визнати недійсною угоду про розірвання договору оренди землі від 01.01.2014, що укладена 07.09.2017 між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки кадастровий номер 5325781600:00:005:0196;

2. витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» земельну ділянку з кадастровим номером 5325781600:00:005:0196, площею 5,11 га та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

3. скасувати рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О.В. індексний номер 49877634 від 27.11.2019 щодо припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» відносно земельної ділянки з кадастровим номером 5325781600:00:005:0196 та поновити відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині права оренди вказаної земельної ділянки позивачем на підставі вищевказаного договору оренди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі договору оренди землі від 01 січня 2014 року ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» є орендарем належної ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5325781600:00:005:0196. Даний договір належним чином зареєстрований та укладений строком на 10 років.

За весь час орендних відносин позивач використовує земельну ділянку за її цільовим призначенням, своєчасно та в повному обсязі виплачує орендну плату. ОСОБА_1 із вимогою про дострокове припинення договору оренди не зверталась до товариства, що підтверджується журналом вхідної кореспонденції.

В той же час, позивачу 06.02.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень стало відомо, що приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. 27.11.2019 було прийнято рішення про припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» щодо вищевказаної земельної ділянки ОСОБА_1 .

В якості підстави для прийняття такого рішення в реєстрі вказана угода про дострокове розірвання договору оренди землі від 07.09.2017 між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» в особі генерального директора ОСОБА_2. та ОСОБА_1 .

Позивач вказує на те, ця угода товариством не укладалась, а була сфальсифікована відповідачем у 2019 році шляхом проставлення на угоді минулої дати (07.09.2017), а ОСОБА_1 могла поставити на ній свій підпис лише в 2019 році. Доказом фальсифікації спірної угоди є порушені за заявою ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» кримінальні провадження (номер об`єднаного кримінального провадження № 12019170360000105).

Також, позивачем зазначено, що відповідно до існуючої у ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» процедури укладання та розірвання договорів оренди землі, спірна угода не могла бути укладеною на той час генеральним директором ОСОБА_2 без погодження з рядом структурних підрозділів і фахівців товариства, розробки проекту угоди працівниками юридичного відділу товариства та внесення відповідних записів і змін в облікову документацію товариства. У товариства відсутній другий оригінальний примірник даної угоди, жодна інформація про її укладання у внутрішній документації товариства також відсутня. ОСОБА_2 був звільнений з посади 27.12.2017 року, а на час реєстрації спірної угоди від 07.09.2017 (у 2019 році) генеральним директором ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» був призначений ОСОБА_3 , який спірної угоди не укладав та не підписував.

Дії ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» свідчать, що йому не було відомо про розірвання договору оренди землі, так як товариство продовжувало нести витрати в 2018-2020 році по поліпшенню стану землі, її обробку. Розірванням договору оренди землі товариству спричинено матеріальну шкоду у вигляді упущеної вигоди.

Крім того, позивач посилався про наявність зловмисної домовленості (ст. 232 ЦК України) між колишнім генеральним директором ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що свідчить той факт, що ОСОБА_2 діяв не в інтересах товариства, зменшуючи земельну масу, всупереч умов укладеного з ним контракту, а також той факт, що ОСОБА_1 , припинивши за спірною угодою від 07.12.2019 орендні правовідносини з товариством, фактично отримала оренду плату за землю авансом за 2018-2020 роки у загальній сумі 44 508,22 грн.

Таким чином, позивач прохав визнати недійсною спірну угоду на підставі ст. 215, ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України, а також на підставі 232 ЦК України.

Щодо позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора зазначено, що державна реєстрація припинення права оренди ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» проведена на підставі недійсної угоди про розірвання договору оренди землі, оскільки така угода підписана неуповноваженою особою та всупереч волі позивача. ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» не подавало на реєстрацію заяву про реєстрацію припинення договору оренди земельних ділянок.

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 21 листопада 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

Із вказаним рішенням не погодився позивач, ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», та оскаржив його в апеляційному порядку через свого представника. В апеляційній скарзі прохали рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Вказували, що ОСОБА_1 навмисно не надала оригінал спірної угоди, щоб унеможливити проведення експертизи у справі; суд фактично звільнив відповідача ОСОБА_1 від доказування та безпідставно не зробив висновок відповідно до вимог ст. 84 ЦПК України, тоді як остання ухилилася від надання оригіналу спірної угоди; суд безпідставно не застосував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 920/330/18 та від 17.07.2018 у справі № 915/1145/17.

В судовому засіданні не було встановлено, яка особа складала та роздруковувала проект спірної угоди, хто виконав рукописний текст в ній. У спірній угоді відсутні істотні умови договору, а саме дата розірвання договору, кадастровий номер земельної ділянки, її площа, місце розташування, з чого можна зробити висновок, що у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на час укладення спірної угоди був відсутній договір оренди землі. Зібраними у справі доказами підтверджується, що спірна угода була сфальсифікована.

Скаржником також зазначено, що зі змісту спірної угоди вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 дійшли до зловмисної домовленості з метою нанесення збитків ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка». Уклавши спірну угоду, ОСОБА_2 , всупереч своїм обов`язкам, зменшив кількість орендної землі, не організував збереження «земельного банку», тобто діяв всупереч інтересам товариства. ОСОБА_2 шляхом укладення спірної угоди мав умисел не тільки на власне збагачення, а й на заподіяння шкоди позивачу, так він був звільнений з посади генерального директора ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» не за власним бажанням.

Про зловмисну домовленість свідчать суперечливі дії ОСОБА_1 , оскільки після укладення 07.09.2017 спірної угоди про розірвання договору оренди землі, товариство фактично продовжило користуватись земельною ділянкою, ОСОБА_1 не повідомляла товариство про припинення орендних правовідносин, а навпаки зверталась із заявами про видачу авансових орендних платежів та отримала авансом орендну плату за 2018-2020 роки.

узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи;

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції;

Місцевим судом установлено, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,11га, що розташована на території колишньої Гоголівської сільської ради Шишацького району Полтавської області, кадастровий номер 5325781600:00:005:0196 (дата державної реєстрації 25.12.2003, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 704933553257) (т.1 а.с.24-33).

01 січня 2014 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» в особі директора виробничого підрозділу «Агрофірма «Гоголево» Легейди А.М. укладено договір оренди землі б/н.

За умовами даного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове приватне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 5,11га з кадастровим номером 5325781600:00:005:0196. Строк дії договору згідно п.9 становить 10 років. (т.1 а.с. 19-22)

01 січня 2014 року сторонами договору оренди складено акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду, який є додатком до договору. (т.1 а.с. 23)

17 серпня 2015 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Березою Д.В. здійснено реєстрацію іншого речового права (права оренди) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» на земельну ділянку з кадастровим номером 5325781600:00:005:0196 на підставі вищевказаного договору оренди б/н від 01.01.2014 (т.1 а.с. 30-31).

27 листопада 2019 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О.В. до реєстру внесено запис про припинення іншого речового права (права оренди) належної ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 5325781600:00:005:0196, індексний номер рішення 49877634. Підставою для прийняття даного рішення вказано угоду про розірвання договору оренди землі б/н від 07.09.2017, укладену між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» в особі Генерального директора ОСОБА_2. та ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 17).

Згідно тексту угоди про розірвання договору оренди землі від 01 січня 2014 року, яка датована 07 вересня 2017 року, сторони, а саме: орендодавець ОСОБА_1 та орендар ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» в особі Генерального директора ОСОБА_2., дійшли взаємної згоди про розірвання договору оренди землі від 01.01.2014. З моменту набуття угодою чинності сторони не вважають себе обтяженими будь-якими правами і обов`язками, що випливали з договору оренди землі та не мають одна до одної будь-яких претензій з приводу виконання договору оренди землі. Дана угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами. Відповідно до п. 4 даної угоди визначено, що вона складена у 2-х примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендаря, а другий в орендодавця. (т. 2 а.с. 32)

Не зазначення у тексті спірної угоди місця її укладання, а також кадастрового номеру земельної ділянки не є підставою для визнання її сфальсифікованою.

Сторонами даної угоди також 07.09.2017 складено та підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5325781600:00:005:0196, який є додатком до угоди про дострокове розірвання договору оренди землі від 01.01.2014. (т.2 а.с. 32 зворотня сторона аркуша).

Допитані в судовому засіданні в якості свідків заступник Генерального директора з земельних активів ТОВ «Агрофірма «імені Довженка» ОСОБА_4 та начальник юридичного відділу цього товариства ОСОБА_5 вказали, що оспорювану угоду вони вважають сфальсифікованою в 2019 році, вже після звільнення ОСОБА_2 з посади генерального директора товариства, оскільки жодної угоди такого змісту товариство не укладало, спрямовуючи свою діяльність лише на збільшення земельного банку. Зокрема, розірвання договорів оренди допускалось лише з метою подальшого укладення договорів емфітевзису щодо даних земельних ділянок. Інших підстав для дострокового розірвання договорів оренди землі товариство не допускало. Згідно з пояснень свідків, за своєю посадою генеральний директор товариства ОСОБА_2 мав право підписувати угоди про розірвання договорів оренди землі, але перед цим вони підлягали обов`язковому вивченню та погодженню певними структурними підрозділами товариства відповідно до існуючої процедури роботи з пайовиками. Спірна угода не проходила жодної реєстрації в товаристві, не погоджувалась його працівниками, у товаристві відсутній її другий примірник.

Місцевим судом установлено, що спірна угода від імені ТОВ «Агрофірма імені Довженка» підписана генеральним директором ОСОБА_2 та скріплена печаткою товариства. ОСОБА_2 перебував на посаді генерального директора ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» на момент укладання спірної додаткової угоди. Згідно з п. 18.1, 19.5 Статуту ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», затвердженого загальними зборами товариства (протокол № 05/18/2016 від 18 травня 2016 року, генеральний директор є одноосібним виконавчим органом товариства, без доручення діє від імені товариства в тому числі розпоряджається майном товариства, укладає договори та інші угоди, затверджує правила, процедури та інші внутрішні документи тощо, тобто мав повноваження укладати угоди про розірвання договорів оренди, що також підтвердили допитані судом свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Жодних обмежень на укладання даних договорів генеральним директором статут товариства на момент виникнення спірних правовідносин не містив.

Загальними зборами учасників ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» 27 грудня 2017 (протокол № 12/27/2017) припинено повноваження генерального директора товариства ОСОБА_2 в зв`язку з відкликанням, зі звільненням з посади, а на посаду генерального директора призначено ОСОБА_3 (т.1 а.с. 132-137).

Позивач лише заперечував, що спірна угода підписана сторонами у вказану в ній дату та вважає, що її підписано фактично в 2019 року, коли ОСОБА_2 вже не обіймав посаду генерального директора товариства. (т. 1 а.с. 217).

Надавши правову оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції виходив з того, що, звернувшись до суду із позовом про визнання угоди недійсною, саме позивач повинен довести суду законність та обґрунтованість своїх вимог. В той же час, позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що спірна угода була укладена не у зазначену у ній дату, а пізніше, коли ОСОБА_2 вже не перебував на посаді Генерального директора ТОВ «Агрофірма ім. Довженка». Так само не надано позивачем й доказів того, що на час укладання спірної угоди Генеральний директор товариства ОСОБА_2 не мав повноважень на укладання даних договорів, або того, що вони виконанні в супереч існуючому в товаристві порядку. Доводи позивача про фальсифікацію дати укладання спірної угоди носять виключно характер припущень. В той же час, визначений у Статуті товариства обсяг повноважень ОСОБА_2 жодним чином не перешкоджав йому в укладенні даних угод від імені товариства.

Крім того, місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання спірної угоди недійсною і на підставі ст. 232 ЦПК України, оскільки, намагаючись скасувати оспорювану угоду в судовому порядку, позивач одночасно навів взаємовиключні підстави їх недійсності. Так, позивач стверджував, що дані угоди не відповідають волевиявленню ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та були підписані не уповноваженою особою, оскільки наміру їх укладати товариства не мало та вони були сфальсифіковані відповідачем та колишнім директором товариства ОСОБА_2 в 2019 року, вже після того, як ОСОБА_2 звільнився з посади генерального директора товариства. Тобто, в даному випадку основною підставою недійсності правочину вказується недотримання вимог ч.2 ст. 203, абз. 2 ч.2 ст. 207 ЦК України, оскільки після звільнення з посади генерального директора ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» ОСОБА_2 не має прав підписувати договори від імені товариства. Дана обставина цілком суперечить подальшим доводам позивача про те, що оспорювана додаткова угода була укладена ОСОБА_2 внаслідок його зловмисної домовленості з відповідачем ОСОБА_1 в супереч інтересам товариства та призвели до негативних наслідків для нього. В даному випадку підставі недійсності правочину встановлена положеннями ст. 232 ЦК України. Відповідно до системного аналізу ст. 232 ЦК України та правових висновків Верховного Суду у постанові від 18 липня 2018 року у справі № 57/6663/16-ц (провадження № 61-19241св18) однією з необхідних ознак правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є те, що дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду дійшла наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. ч. 1, 3, 5 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України: ч. 1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з пунктами 5, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). Особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина 1 статті 92 ЦК України).

Відповідно до ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Згідно з ч.1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 9 ст. 93 ЗК України).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з абз. 11 ч.1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.

Згідно зі ст. 364 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, єдиною законодавчою вимогою щодо оформлення взаємної згоди сторін на розірвання договору оренди землі є укладання відповідного договору (угоди) у письмовій формі з подальшою державною реєстрацією.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину. Так, згідно даної норми правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях

Як встановлено місцевим судом, спірна угода про розірвання договору оренди землі від 01.01.2014 датована 07.09.2017 та підписана ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» (орендар) в особі Генерального директора ОСОБА_2. та ОСОБА_1 (орендодавець), додатком до якої є Акт прийому-передачі земельної ділянки (т. 1 а.с. 17).

Пунктом 37 договору оренди землі від 01.01.2014 передбачена можливість його припинення шляхом розірвання за взаємною згодою сторін (т.1 а.с.21).

Станом на 07.09.2017 ОСОБА_2 перебував на посаді Генерального директора ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», в свою чергу, згідно з п. 18.1, 19.5 Статуту товариства генеральний директор є одноосібним виконавчим органом товариства, без доручення діє від імені товариства в тому числі розпоряджається майном товариства, укладає договори та інші угоди, затверджує правила, процедури та інші внутрішні документи тощо.

Висновок місцевого суду, про те, що генеральний директор наділений одноосібними повноваженнями укладати угоди про розірвання договорів оренди є вірним та не спростований жодними доказами у справами. Не є такими доказами Положення «Про встановлення порядку використання та зберігання печаток та штампів» від 01.04.2009, копії посадових інструкцій юрисконсульта та фахівця з землеустрою товариства (т. 1 а.с. 34-40, 112-118), Регламент взаємодії з власниками земельних ділянок ТОВ «Астарта-Київ» від 12.08.2016 (т. 1 а.с. 40-60) чи Контракт від 03.01.2017, укладений ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» зі ОСОБА_2 (т.1 а.с. 155-160).

Жодних обмежень на укладання даних договорів генеральним директором ОСОБА_2. на момент виникнення спірних правовідносин Статут ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» не містив, що не спростовано ані доказами, зібраними під час розгляду справи місцевим судом, ані під час апеляційного перегляду справи, що свідчить про належне волевиявлення сторони правочину та створює для орендаря правові наслідки - припинення орендних правовідносин з орендодавцем.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справах з аналогічними правовідносинами, а саме: № 551/1322/19 (постанова від 27.10.2022), № 551/1324/19 (постанова від 18.05.2022), № 551/388/19 (постанова від 10.08.2021), № 551/1323/19 (постанова від 12.10.2021), № 551/410/19 (постанова від 02.11.2020),

Щодо підстав недійсності спірної угоди.

Саме на позивача покладається обов`язок доведення підстав недійсності спірної угоди.

Як на підставу недійсності угоди від 07.09.2017 про розірвання договору оренди землі, позивач вказував на те, що вона була сфальсифікована - підписана заднім числом і тоді, коли ОСОБА_2 вже не займав посаду Генерального директора ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», а отже не мав жодних повноважень.

Жодних належних та допустимих доказів фальсифікації спірної угоди про розірвання договору оренди землі позивачем не надано.

Не свідчить про таку фальсифікацію і відсутність даних про розірвання договору оренди землі у внутрішній документації товариства та у відповідних бухгалтерських програмах, як вірно встановив місцевий суд, оскільки ведення даної паперового та електронного контролю є організацією внутрішньої роботи товариства, що залежить виключно від волевиявлення і дій самого товариства в особі уповноважених осіб та органів.

Встановлення факту яка саме особа складала та роздруковувала проект спірної угоди, хто виконав рукописний текст в ній не впливає на висновки суду про відсутність підстав вважати спірну угоду сфальсифікованою. Типовий договір розірвання договорів оренди землі чинним законодавством не передбачений, а дотримання чи недотримання працівниками (в тому числі генеральним директором товариства) певних локальних нормативних документів при підготовці проекту спірної угоди жодним чином не повинно впливати на права та обов`язки відповідача ОСОБА_1 , яка, підписуючи спірну угоду у генерального директора товариства - орендаря, не повинна була перевіряти чи якимось чином припускати, що останній діє без дотримання певних внутрішніх інструкцій. Не свідчить і про фальсифікацію той факт, що оригінал самого договору оренди зберігався у місті Києві в ТОВ «Астарта-Київ», оскільки це жодним чином не перешкоджало укладенню угоди про його розірвання.

Факту фальсифікації спірної угоди не було доведено також в межах об`єднаного кримінального провадження № 12019170360000105.

Щодо доводів скаржника про те, що ОСОБА_1 навмисно не надала оригінал спірної угоди, щоб унеможливити проведення експертизи у справі, а суд фактично звільнив відповідача від доказування та безпідставно не зробив висновок відповідно до вимог ст. 84 ЦПК України та безпідставно не застосував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 920/330/18, від 17.07.2018 у справі № 915/1145/17, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази.

Згідно з частиною 10 вказаної статті у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві позивач заявив клопотання про витребування у відповідачки ОСОБА_1 оригінал оспорюваної угоди про розірвання договору оренди землі, обґрунтовуючи це відсутністю примірника у товариства через протиправні дії колишнього директора товариства ОСОБА_2 .

Ухвалою Шишацького районного суду Полтавської області від 05.04.2021 (а.с. 211 т. 1) витребувано у ОСОБА_1 оригінал оспорюваної угоди від 07.09.2017.

Ухвалю Шишацького районного суду Полтавської області від 20.04.2021 за клопотанням позивача була призначена судово-технічна експертиза у справі (а.с. 219 т. 1), на вирішення якої поставлені наступні питання: 1. Яка послідовність та спосіб нанесення тексту, відбитку печатки та підписів на угоді про розірвання Договору оренди землі від 01.01.2014 року, яка укладена 07.09.2017 між ТОВ «Агрофірма імені Довженка» та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5325781600:00:005:0196? 2. Чи відповідає давність виконання угоди про розірвання Договору оренди землі від 01.01.2014, даті її укладення, що вказана в ній, а саме 07.09.2017? ???Чи відповідає давність нанесення відтиску печатки та підпису, виконаного від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 даті укладання угоди про дострокове розірвання договору оренди землі від 01.01.2014, а саме 07.09.2017? ??Чи виготовлена угода про дострокове розірвання договору оренди землі від 01.01.2014, яка укладена 07.09.2017 року між ТОВ «Агрофірма імені Довженка» та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5325781600:00:005:0196 шляхом монтажу за допомогою комп`ютерної або копіювально-розмножувальної техніки?

Даною ухвалою також витребувано у сторін по справі: ТОВ «Агрофірма імені Довженка», ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Ганночки Олександра Вікторовича оригінал або копію/сканкопію (в разі відсутності оригіналу) угоди про дострокове розірвання договору оренди землі від 01.01.2014, яка укладена 07.09.2017 між ТОВ «Агрофірма імені Довженка» та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5325781600:00:005:0196.

Згідно з відповіддю нотаріуса Ганночки Олександра Вікторовича (а.с. 231 т. 1), оригінал спірної угоди був повернутий заявнику після проведення реєстраційних дій.

Оскільки в розпорядження суду не було надано об`єкт експертного дослідження (оригінал чи навіть копія спірної додаткової угоди), а тому справу не було направлено до експертної установи для проведення судово-технічної експертизи, провадження у справі було відновлено. (а.с. 234 т. 1)

Адвокат відповідачки, ОСОБА_1 , Шведенко П.Ю. (а.с. 239 т. 1) прохав витребувати дану угоду в ЦНАП Шишацької РДА та повідомив суду у відзиві на позов (а.с. 7 т.2), що оригінал примірника угоди у ОСОБА_1 відсутній у зв`язку із відсутністю обов`язку їх збереження та утилізацією.

За клопотанням сторони відповідача спірну угоду витребувано судом з Миргородської РДА (а.с. 248 т. 1), але угоду не надано (а.с. 12 т. 2).

Адвокат Шведенко П.Ю. (а.с. 23 т. 2) повторно прохав витребувати угоду з Шишацької селищної ради, про що судом було постановлено відповідну ухвалу (а.с. 25 т. 2), на виконання якої було надано копію спірної угоди разом із Актом прийому-передачі спірної земельної ділянки. (а.с. 26, 31, 32 т. 2)

Факту ухилення відповідача від надання витребуваних доказів не вбачається.

Місцевим судом зазначено, що чинне законодавство не зобов`язує відповідача зберігати оригінал угоди про дострокове розірвання договору оренди землі, після її реєстрації у нотаріуса та не передбачає за його втрату жодної відповідальності. Другий примірник оригіналу оспорюваної угоди, який повинен зберігатись в ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», суду також не був наданий з посиланням на його відсутність.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи те, що факт укладення спірної угоди, що була зареєстрована у передбаченому законом порядку, не заперечувався сторонами, а неможливість позивача через відсутність оригіналу документу довести належним засобом доказування інший факт - факт фальсифікації спірної угоди - не є підставою для визнання цієї підстави недійсності правочину доведеною в силу ч. 10 ст. 84 ЦПК України.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи скаржника про те, що ознакою фальсифікації оспорюваної угоди є також не зазначення в ній дати розірвання договору, кадастрового номеру земельної ділянки, її площі, місця розташування. Так, договір вважається розірваним з дати реєстрації угоди про розірвання договору оренди; кадастровий номер спірної земельної ділянки вказано сторонами в акті приймання-передачі, який є додатком до спірної угоди, що є достатньою ідентифікуючою ознакою земельної ділянки.

Таким чином, відмовляючи за недоведеністю у задоволенні позовних вимог про визнання спірної угоди недійсною з підстави її фальсифікації, місцевий суд вірно надав оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності.

Посилання скаржника на не застосування правової позиції, викладеної у постанові Конституційного господарського суду Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 920/330/18 та від 17.07.2018 у справі № 915/1145/17 є нерелевантним, оскільки обставини ц цих справах та справі, що переглядається є різними.

Так, у справі у справі № 920/330/18 позивач посилався на те, що Додаткову угоду він не підписував (відсутність події), а тому суд правомірно зобов`язав Відповідача, який, заперечуючи проти позову, стверджував про існування підписаного документа, подати відповідні докази наявності події підписання Додаткової угоди. Суд першої інстанції неодноразово витребував у Відповідача оригінал Додаткової угоди (у зв`язку з посиланням Позивача на відсутність у нього такого оригіналу), проте Відповідач вимог суду не виконав. Оскільки цей обов`язок виконано не було, суд взяв до уваги як доказ відсутності події підписання Додаткової угоди відеозапис з відповідними твердженнями Відповідача про те, що оригінал Додаткової угоди у нього відсутній, оскільки взагалі не існує, та дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано твердження Позивача про те, що оспорюваний правочин не було укладено.

У справі № 920/330/18 ТОВ «Вікра» в особі керуючого санацією - арбітражного керуючого звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до ТОВ «Вікра» про визнання недійсним ліцензійного договору від 08.06.2011 про передачу прав на використання торговельної марки. Верховний Суд погодився із висновком апеляційного суду про те, що оскільки для проведення експертизи оригінал спірного договору не був наданий на ухвалу про витребування доказів, то відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що оспорюваний правочин не було укладено 08.06.2011.

При оцінці доказів судом, правило частини четвертої, десятої статті 81 ЦПК України передбачає, що саме у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У даній справі, що переглядається факт укладення спірної угоди, що була зареєстрована нотаріусом, сторонами не заперечувався, а позивач, як на підстави своїх вимог, посилався на її підписання іншим числом, ніж зазначено, однак неможливість доведення цієї обставини належними засобами доказування не є підставою її визнання судом у порядку ч. 10 ст. 84 ЦПК України, за якою суд може визнати або обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Щодо визнання спірної угоди недійсною на підставі ст. 232 ЦК України.

Згідно зі ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.09.2020 № 544/35/18, під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, що представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен утілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним. Тобто, в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання. При цьому не має значення, від кого виходила ініціатива здійснити змову - від представника чи від другої сторони правочину. Головне, що характеризує цей правочин - наявність усвідомленості і волі другої сторони правочину та представника на здійснення дій усупереч інтересам особи, яку він представляє. Кваліфікація правочину, як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості, зумовлює встановлення, що: від імені однієї із сторін правочину виступав представник, хоча й не виключаються випадки, коли від імені обох сторін виступають представники; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; існував умисел в діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють; існує причинний зв`язок поміж зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи позивача про те, що оспорювана додаткова угода була сфальсифікована її підписантами в 2019 році, вже після звільнення ОСОБА_2 з посади генерального директора товариства автоматично виключають можливість визнання даних угод недійсними на підставі ст. 232 ЦК України, оскільки в останньому випадку однією із необхідних умов для визнання правочину недійсним є те, що представник діє в межах наданих йому повноважень. Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 57/6663/16-ц.

Разом із тим, дійшовши висновку, що ОСОБА_2 на підставі наявних повноважень представника, місцевий суд дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено наявності умислу в діях представника щодо зловмисної домовленості.

Змістом спірної угоди, як безпідставно вважає скаржник, не доводиться існування зловмисної домовленості на укладення спірної угоди з метою нанесення збитків ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка».

Не є доказом наявності зловмисної домовленості ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з метою нанесення збитків і факт продовження використання товариством земельної ділянки після підписання спірної угоди 07.09.2017 та здійснення товариством авансом виплати орендної плати орендодавцю за 2020 рік. Судом першої інстанції зазначено з цього приводу, що позивач не позбавлений у такому випадку заявити до орендодавця вимогу про повернення безпідставно отриманих коштів.

Доводи апеляційної скарги про те, що шляхом укладення спірної угоди ОСОБА_2 мав умисел не тільки на власне збагачення, а й на заподіяння шкоди позивачу, так як він був звільнений з посади Генерального директора ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» не за власним бажанням є такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦПК України не має значення чи одержав учасник такої угоди яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений із метою завдання шкоди довірителю (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 23.09.2020 у справі № 544/35/18). Не доведення належними та допустимими доказами наявності у діях ОСОБА_2 зловмисної домовленості з ОСОБА_1 , як орендодавцем, на укладення оспорюваного правочину.

Також, скаржник посилався на ту обставину, що дії сторін свідчили про відсутність реального наміру на укладення і виконання спірної угоди. Така обставина є необхідною для кваліфікації правочину як фіктивного. Частиною першою статті 234 ЦК України визначено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним, однак позивач, як на підстави недійсності спірної угоди, не посилався на її фіктивність та на статтю 234 ЦК України.

Оскільки наведені позивачем у позові підстави недійсності спірної угоди, а саме відсутність волевиявлення сторін на розірвання договору оренди, підробка угоди про розірвання договору оренди землі, підписання її неуповноваженою особою, чи укладення спірної угоди за наявності злочинної домовленості сторін, не знайшли свого підтвердження, а враховуючи встановлену ст. 204 ЦК України презумпцію дійсності правочину, місцевий суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за недоведеністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки позивачем встановлених судом обставин та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених скаржником під час апеляційного перегляду справи, відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка», генерального директора ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 21 листопада 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 березня 2023 року.

Головуючий П.С. Абрамов

Судді В.П. Пікуль

О.О. Панченко