Постанова

від 28.06.2023 по справі 551/350/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 червня 2023 року

м. Київ

справа № 551/350/21

провадження № 61-5982св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма

«ім. Довженка»,

відповідач: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка Олександр Вікторович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 21 листопада 2022 року у складі судді Сиволапа Д. С. та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 березня 2023 року

у складі колегії суддів: Абрамова П. С., Пікуля В. П., Панченка О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма

«ім. Довженка» (далі - ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О. В. про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування рішення державного реєстратора щодо припинення речового права (права оренди) земельної ділянки.

На обґрунтування позовних вимог ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» зазначало, що воно є орендарем земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 5325781600:00:005:0196, яка належить ОСОБА_1 та була передана нею в оренду товариству строком на 10 років на підставі договору оренди землі від 01 січня 2014 року.

Посилалося на те, що з 2014 року товариство використовує земельну ділянку за її цільовим призначенням, своєчасно та в повному обсязі виплачувало власнику орендну плату.

Однак, 06 лютого 2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень товариству стало відомо, що приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночко О. В.

27 листопада 2019 було прийнято рішення про припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» щодо вищевказаної земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 . Підставою зазначено угоду про дострокове розірвання договору оренди землі, яка укладена

07 вересня 2017 року між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» в особі генерального директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Позивач посилався на те, що зазначена угода про розірвання договору оренди землі не укладалася, була сфальсифікована відповідачем в 2019 році.

У товариства відсутній оригінал такої угоди, при цьому відповідно до існуючої у ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» процедури укладання та розірвання договорів оренди землі ця угода не могла бути укладеною генеральним директором без погодження зі структурними підрозділами і фахівцями товариства та внесення відповідних записів і змін в облікову документацію. Будь-яка інформація про укладання зазначеної угоди у внутрішній документації товариства відсутня.

Зазначав також про наявність зловмисної домовленості між колишнім генеральним директором ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , з огляду на те, що останній отримав оренду плату за землю авансом на 2018-2020 роки, припинивши орендні відносини з товариством 27 листопада 2019 року.

З урахуванням наведеного, ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» просило визнати недійсною угоду про розірвання договору оренди землі від 01 січня 2014 року, яка укладена 07 вересня 2017 року між ТОВ «Агрофірма

«ім. Довженка» та ОСОБА_1 ; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» земельну ділянку кадастровий номер 5325781600:00:005:0196, площею 5,11 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; скасувати рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О. В. індексний номер 49877634

від 27 листопада 2019 року щодо припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» відносно земельної ділянки кадастровий номер 5325781600:00:005:0196 та поновити відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині права оренди вказаної земельної ділянки ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» на підставі вищевказаного договору оренди.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 21 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 16 березня 2023 року, у задоволення позову ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із недоведеності позовних вимог та зазначення позивачем взаємовиключних підстав для визнання оспорюваної угоди недійсною. Суди встановили, що угода була підписана генеральним директором ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» ОСОБА_2., доказів на підтвердження того, що було відсутнє волевиявлення сторін на укладення такої угоди, що ОСОБА_2 не мав повноважень на її підписання, що вона була сфальсифікована та укладена після звільнення ОСОБА_2 із займаної посади позивачем не надано. Необґрунтованими суди вважали також посилання позивача на наявність злочинної домовленості між підписантами оспорюваної угоди.

Позивачем не доведено, що ОСОБА_2 чи ОСОБА_1 отримали будь-яку вигоду від укладання оспорюваної угоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

До Верховного Суду 20 квітня 2023 року ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» подало касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 920/330/18, від 19 серпня 2020 року у справі № 387/970/17, від 23 вересня 2020 року у справі № 544/35/18, від 02 листопада 2020 року у справі

№ 551/410/19, тощо.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не урахували, що відповідач не надав оригіналу оспорюваної угоди про розірвання договору оренди. Вважає, що судами встановлено обставину укладення зазначеного правочину за відсутності належних доказів.

Посилається на відсутність в оспорюваній угоді дати припинення дії договору оренди (дати державної реєстрації угоди про розірвання договору), кадастрового номеру земельної ділянки, її площі та місця розташування, незрозумілі умови щодо порядку повернення земельної ділянки орендодавцю, отримання орендодавцем орендної плати після укладення угоди про розірвання договору оренди, відкладну державну реєстрацію припинення права на підставі угоди. Вважає, що вказане свідчить про суперечливу та недобросовісну поведінку ОСОБА_1 .

Додатково посилається на наявність ознак злочинної домовленості між підписантами оспорюваної угоди, що є підставами для застосування до спірних правовідносин положень статті 232 Цивільного кодексу України. Також звертає увагу на відсутність у товариства наміру розривати договір оренди землі.

У прохальній частині касаційної скарги ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» просить суд передати справу на розгляд Об'єднаної або Великої Палати Верховного Суду.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі. Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,11 га, що розташована на території колишньої Гоголівської сільської ради Шишацького району Полтавської області, кадастровий номер 5325781600:00:005:0196 (дата державної реєстрації права 25 грудня

2003 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 704933553257).

01 січня 2014 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем

ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», в особі директора виробничого підрозділу «Агрофірма «Гоголево» Легейди А. М., укладено договір оренди землі.

За умовами договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове приватне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 5,11 га, кадастровий номер 5325781600:00:005:0196. Строк дії договору становить 10 років.

01 січня 2014 року сторонами договору оренди складено акт

приймання-передачі земельної ділянки в оренду, який є додатком до договору.

17 серпня 2015 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Березою Д. В. здійснено державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» на земельну ділянку кадастровий номер 5325781600:00:005:0196 на підставі вищевказаного договору оренди

від 01 січня 2014 року.

27 листопада 2019 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночко О. В. до державного реєстру внесено запис про припинення іншого речового права (права оренди) належної ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 5325781600:00:005:0196, індексний номер рішення 49877634. Підставою для прийняття даного рішення вказано угоду про розірвання договору оренди землі від 07 вересня 2017 року, укладену між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та ОСОБА_1 .

Згідно з текстом наданої на запит суду державним реєстратором Шишацької селищної ради копії угоди про розірвання договору оренди землі від 01 січня 2014 року, яка датована 07 вересня 2017 року, орендодавець

ОСОБА_1 та орендар ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» в особі генерального директора ОСОБА_2., дійшли взаємної згоди про розірвання договору оренди землі від 01 січня 2014 року. З моменту набуття угодою чинності сторони не вважають себе обтяженими будь-якими правами і обов`язками, що випливали з договору оренди землі та не мають одна до одної будь-яких претензій. Угода набрала чинності з моменту її підписання сторонами.

Відповідно до пункту 4 угоди визначено, що вона складена у 2-х примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендаря, а другий в орендодавця.

Сторонами угоди 07 вересня 2017 року також підписано акт приймання-передачі земельної ділянки кадастровий номер 5325781600:00:005:0196, який є додатком до угоди про дострокове розірвання договору оренди землі від 01 січня 2014 року.

Місцевим судом установлено, що спірна угода від імені ТОВ «Агрофірма імені Довженка» підписана генеральним директором ОСОБА_2. та скріплена печаткою товариства. ОСОБА_2 перебував на посаді генерального директора ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» на момент укладання спірної додаткової угоди. Згідно з п. 18.1, 19.5 Статуту ТОВ «Агрофірма

«ім. Довженка», затвердженого загальними зборами товариства (протокол № 05/18/2016 від 18 травня 2016 року, генеральний директор є одноосібним виконавчим органом товариства, без доручення діє від імені товариства в тому числі розпоряджається майном товариства, укладає договори та інші угоди, затверджує правила, процедури та інші внутрішні документи тощо, тобто мав повноваження укладати угоди про розірвання договорів оренди, що також підтвердили допитані судом свідки ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 . Жодних обмежень на укладання даних договорів генеральним директором статут товариства на момент виникнення спірних правовідносин не містив.

Загальними зборами учасників ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» 27 грудня 2017 року (протокол № 12/27/2017) припинено повноваження генерального директора товариства ОСОБА_2 в зв`язку з відкликанням, зі звільненням з посади, а на посаду генерального директора призначено ОСОБА_5 .

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (стаття 93 ЗК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди укладається в письмовій формі і за бажанням сторін може бути посвідчено нотаріально.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Частиною першою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частина третя статті 31 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до частин першої-третьої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним (частина перша статті 232 ЦК України).

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій, надавши належну оцінку поданим сторонами доказам, правильно виходили із того, що сторони добровільно, на власний розсуд, за взаємною згодою прийняли рішення про розірвання договору оренди землі. Позивач не довів наявності у спірних правовідносинах підстав недійсності угоди від 07 вересня 2017 року про дострокове розірвання договору оренди землі. Товариство не надало доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення сторін на укладення цієї угоди, її підроблення або підписання неуповноваженою особою.

Такі висновки узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду, викладеними в аналогічних справах за позовами ТОВ «Агрофірма

«ім. Довженка», зокрема у постановах від 02 листопада 2020 року у справі

№ 551/410/19, від 10 серпня 2021 року у справі № 551/388/19, від 10 серпня

2021 року у справі № 529/464/19, від 12 жовтня 2021 року у справі

№ 551/1323/19, від 26 листопада 2021 року у справі № 551/1320/19,

від 24 грудня 2021 року у справі № 551/1325/19, від 12 квітня 2022 року у справі № 551/409/19, від 18 травня 2022 року у справі № 551/1324/19, від 07 вересня 2022 року у справі № 551/1321/19, від 27 жовтня 2022 року у справі

№ 551/1322/19.

При цьому, надавши оцінку положенням Статуту товариства, суди зробили обґрунтовані висновки про те, що генеральний директор без доручення діє від імені товариства, у тому числі, укладає договори та інші угоди. На час укладення оспорюваної угоди ОСОБА_2 був генеральним директором товариства, доказів обмеження його повноважень матеріали справи не містять, а тому підписання ним угоди про розірвання договору оренди землі свідчить про належне волевиявлення сторони правочину та створює для орендаря правові наслідки - припинення орендних правовідносин з орендодавцем.

Крім того, судами враховано, що ухвалою суду першої інстанції 20 квітня 2021 року за клопотанням сторони позивача у справі призначено судово-технічну експертизу документів щодо оспорюваної угоди, проте оригінал оспорюваної угоди не було надано у розпорядження експерта жодною зі сторін, а тому матеріали цивільної справи повернуто суду у зв`язку із неможливістю проведення експертизи за її копією. При цьому факту ухилення відповідача від надання витребуваних доказів суди не встановили та правильно зазначили, що чинне законодавство не зобов`язує відповідача зберігати оригінал угоди про дострокове розірвання договору оренди землі, після її реєстрації у нотаріуса та не передбачає за його втрату жодної відповідальності. Другий примірник оригіналу оспорюваної угоди, який повинен зберігатись в ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», суду також не був наданий з посиланням на його відсутність.

Отже, встановивши, що за взаємною згодою між ОСОБА_1 та товариством, від імені якого діяв ОСОБА_2 , який в період з березня 2009 року до листопада 2017 року обіймав посаду генерального директора

ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», підписана угода про розірвання раніше укладеного договору оренди землі, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що позивач не довів належними доказами заявлених вимог, зокрема відсутність волевиявлення сторін на укладення угоди про дострокове розірвання договору оренди землі, її укладення у інший час, чи не укладення такої угоди взагалі.

Також суди правильно вважали, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів фальсифікації спірної угоди про розірвання договору оренди землі.

Не свідчить про таку фальсифікацію і відсутність даних про розірвання договору оренди землі у внутрішній документації товариства та у відповідних бухгалтерських програмах, як вірно встановив місцевий суд, оскільки ведення даної паперового та електронного контролю є організацією внутрішньої роботи товариства, що залежить виключно від волевиявлення і дій самого товариства в особі уповноважених осіб та органів.

Встановлення факту яка саме особа складала та роздруковувала проект спірної угоди, хто виконав рукописний текст в ній не впливає на висновки суду про відсутність підстав вважати спірну угоду сфальсифікованою. Типовий договір розірвання договорів оренди землі чинним законодавством не передбачений, а дотримання чи недотримання працівниками (в тому числі генеральним директором товариства) певних локальних нормативних документів при підготовці проекту спірної угоди жодним чином не повинно впливати на права та обов`язки відповідача ОСОБА_1 , яка, підписуючи спірну угоду у генерального директора товариства - орендаря, не повинна була перевіряти чи якимось чином припускати, що останній діє без дотримання певних внутрішніх інструкцій. Не свідчить і про фальсифікацію той факт, що оригінал самого договору оренди зберігався у місті Києві в ТОВ «Астарта-Київ», оскільки це жодним чином не перешкоджало укладенню угоди про його розірвання.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 18 червня

2019 року у справі № 920/330/18, від 19 серпня 2020 року у справі

№ 387/970/17, від 23 вересня 2020 року у справі № 544/35/18,

від 02 листопада 2020 року у справі № 551/410/19.

Залишаючи без змін судові рішення попередніх інстанцій, Верховний Суд у постанові від 18 червня 2019 року у справі № 920/330/18 вказав на те, що суд першої інстанції неодноразово витребував у відповідача оригінал додаткової угоди (у зв`язку з посиланням позивача на відсутність у нього такого оригіналу), проте відповідач вимог суду не виконав. Встановивши, що для проведення технічної експертизи документа необхідний його оригінал, який на вимогу суду відповідачем не наданий, місцевий господарський суд дійшов висновку про неможливість проведення експертного дослідження (за відсутності об`єкта дослідження). З огляду на викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що оспорюваний правочин не було укладено

01 квітня 2018 року, як і не доведено обставин його укладення 01 квітня

2018 року. Отже, суд правомірно поклав на відповідача обов`язок надання оригіналу додаткової угоди. Оскільки цей обов`язок виконано не було, суд взяв до уваги як доказ відсутність події підписання додаткової угоди відеозапис з відповідними твердженнями відповідача та на підставі частини другої статті 74 ГПК дійшов відповідних висновків.

Верховний Суд відхиляє доводи заявника про порушення судами норм процесуального права щодо розподілу обов`язків доказування, оскільки у наведеній справі та у справі, яка переглядається, встановлено різні фактичні обставини, доказування вимог та застосовані до них норми права. У цій справі, відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з недоведеності ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» заявлених вимог. Тобто з урахуванням фактичних обставин цієї справи, встановлених судами попередніх інстанцій, немає підстав вважати, що суди ухвалили рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Крім того, заявник стверджує, що суди не звернули уваги на те, що у спірній угоді відсутні всі істотні умови, а саме - не зазначено кадастровий номер земельної ділянки, що є підставою для відмови у державній реєстрації прав, оскільки саме така позиція викладена у постанові Верховного Суду

від 19 серпня 2020 року у справі № 387/970/17.

Верховний Суд відхиляє такі доводи заявника, оскільки це не впливає на суть вирішення цього спору.

У постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 544/35/18 сформульовано висновок про те, що при вирішенні позовів про визнання правочину, вчиненого керівником юридичної особи внаслідок зловмисної домовленості з іншою стороною договору, положення частини першої статті 232 ЦК України підлягають застосуванню, оскільки орган юридичної особи (уповноважений керівник), який діє одноособово, має повноваження щодо представництва юридичної особи, створює, змінює припиняє цивільні права та обов`язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва.

Верховний Суд відхиляє доводи ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» про те, що оспорена угода вчинена внаслідок зловмисної домовленості, оскільки позивачем не доведено, що ОСОБА_1 або ОСОБА_6 отримали особисту вигоду від укладення оспорюваної угоди, чи виникнення негативних наслідків для товариства.

Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що суди не дослідили зібрані у справі докази, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини справи у достатньому обсязі для ухвалення правильного по суті, законного та обґрунтованого судового рішення, дали відповіді на кожен аргумент позивача та відповідача, які мають юридично важливе значення. При цьому, порушень порядку надання та отримання доказів судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.

Отже, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження не знайшли своє підтвердження.

Щодо клопотання ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду

У касаційній скарзі ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» заявило клопотання про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на те, що справа містить виключну правову проблему, а тому передача справи на розгляд об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати (частина третя статті 403 ЦПК України).

Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30 жовтня

2018 року у справі № 757/172/16-ц, виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

У справі, яка переглядається, заявник належним чином не мотивував наявність виключної правової проблеми. Навпаки, Верховний Суд у постановах від 02 листопада 2020 року у справі № 551/410/19 (провадження № 61-6092св20); від 10 серпня 2021 року у справі № 551/338/19 (провадження № 61-7342св21); від 10 серпня 2021 року у справі № 529/464/19 (провадження № 61-8600св21); від 12 жовтня 2021 року у справі № 551/1323/19 (провадження № 61-10436св21); від 26 листопада 2021 року у справі

№ 551/1320/19 (провадження № 61-8904св21) уже викладав висновки в аналогічних справах за позовами ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» до фізичних осіб про визнання недійсним угод про дострокове розірвання договорів оренди землі.

За наведених обставин Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки наведені у клопотанні аргументи не свідчать про наявність виключної правової проблеми і необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьоїстатті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» залишити без задоволення.

Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 21 листопада 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 березня

2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара