Постанова

від 07.03.2023 по справі 554/1547/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/1547/18 Номер провадження 22-ц/814/80/23Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н.В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Чумак О.В.

суддів:ДряниціЮ.В., Пилипчук Л.І.

за участю секретаря Даценко Н.В.

розглянула увідкритому судовомузасіданні вм.Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 лютого 2022 року, ухвалене суддею Тімошенко Н.В.,

та надодаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 червня 2022 року, ухвалене суддею Тімошенко Н.В.,

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Київської духовної академії свідомості Крішни, третя особа - приватний нотаріус Полтавського МНО Святецька Ірина Вікторівна, Полтавська районна державна нотаріальна контора, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визначення частки, визнання договору пожертви частково недійсним та визнання права власності на спадкове майно;

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном, стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди та моральної шкоди.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, -

в с т а н о в и л а:

22.03.2018 року ОСОБА_2 звернувся до місцевого суду з позовом до ОСОБА_5 , Київської духовної академії свідомості Крішни в Україні, визначивши третіми особами приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Святецьку І.В., Полтавську районну державну нотаріальну контору про визнання спільного сумісного майна подружжя, визнання частки, визнання договору пожертви недійсним та визнання права власності на спадкове майно.

У позовній заяві просив визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами та 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,1100 га, кадастровий номер 5310137000:18:005:0004, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати, що частка померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 у праві спільної сумісної власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними господарськими спорудами та 1/2 частини земельної ділянками, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , становить 1/4 частину;

визнати за ним, ОСОБА_2 право власності порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 на 1/4 частину житлового будинку з надвірними господарськими спорудами та 1/4 частину земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати договір пожертви, укладений 02.10.2017 р. між 02.10.2017 р. між ОСОБА_5 та Київською духовною академією Крішни в Україні, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Святецькою І.В. частково недійсним в частині передання безоплатно у власність обдарованого 1/5 частини будинку з надвірними господарськими спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 , від пожертвувача ОСОБА_5 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_6 , після його смерті відкрилася спадщина. У встановленому законом порядку позивач ОСОБА_2 подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, однак оформити право на спадщину не зміг, оскільки спадкове майно, а саме частина житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 , було зареєстровано на його дружину (матір позивача) ОСОБА_5 , хоч і було придбано у період шлюбу. Позивач зазначає, що як з`ясувалося, після смерті батька ОСОБА_5 подарувала 1/5 частину вищевказаного будинку Київській духовній академії свідомості Крішни в Україні.

Позивач вважає, що ОСОБА_5 не мала права розпоряджатися вказаним майном на власний розсуд, оскільки 1/2 частини житлового будинку та 1/2 частини земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1 , є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , як такі, що придбані під час перебування у шлюбі, згідно договору купівлі-продажу від 09.07.2004 року.

Позивач вважає, що він є єдиним спадкоємцем після смерті батька, а тому є всі підстави для визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 на 1/4 частину житлового будинку з надвірними господарськими спорудами та 1/4 частину земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Позивач вказує, що 02.10.2017 р. ОСОБА_5 уклала з Київською духовною академією свідомості ОСОБА_7 в Україні договір пожертви, згідно якого подарувала останньому 1/5 частину житлового будинку з надвірними господарськими спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що ОСОБА_5 уклала вище вказаний договір пожертви без належних повноважень, так як предмет пожертви не належав їй на праві приватної власності, а є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Отже, договір пожертви від 02.10.2017 р. підлягає визнанню частково недійсним в частині передання безоплатно у власність обдарованого 1/5 частини житлового будинку з надвірними господарськими спорудами, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 від пожертвувача ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 27.03.2018 р. відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , Київської духовної академії свідомості Крішни в Україні, визначивши третіми особами приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Святецьку І.В., Полтавську районну державну нотаріальну контору, про визнання спільного сумісного майна подружжя, визнання частки, визнання договору пожертви недійсним та визнання права власності на спадкове майно за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Октябрськогорайонного судум.Полтави від06.06.2018року доучасті усправі завказаним позовому якостітретьої особи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спорузалучено ОСОБА_1 .

21.08.2018 р. до суду надійшла позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Київської духовної академії свідомості Крішни в Україні про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на нерухоме майно та виділ частки з майна, що є у спільній частковій власності.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 16.02.2022 р. вищевказана позовна заява залишена без розгляду.

21.11.2019 року до місцевого суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном, зобов`язання вчинити дії та стягнення збитків.

Згідно позову ОСОБА_1 просила: усунути перешкоди у користуванні майном, а саме: нежитловими приміщеннями які знаходяться у АДРЕСА_1 , позначеними в технічному паспорті від 19.03.2015 року літерами «Ж», «в-1» та гаражем НОМЕР_1 площею 32.1 кв.м. який знаходиться в приміщенні будівлі «В-3», шляхом зобов`язання ОСОБА_4 звільнити вказані приміщення;

стягнути з відповідача ОСОБА_4 на її користь збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень, а також моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Позов обґрунтовує тим, що у 2012 році між нею, ОСОБА_5 , яка померла у 2018 році, як власниками нерухомого майна, та відповідачем ОСОБА_4 було укладено трьохсторонній договір оренди нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 строком дії до 16 вересня 2015 року.

Відповідно до умов вказаного договору (п.1.1), власники нерухомого майна передали у строкове користування (на 2 роки 11 місяців) технічне нежитлове приміщення площею 30,45 та 57 кв.м. по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_4 з метою здійснення останнім підприємницької діяльності.

Згідно п.1.1 договору, орендар взяв на себе зобов`язання зі сплати орендної плати та повернення орендодавцю наданого йому в оренду приміщення після припинення дії договору.

Пунктом 4 вказаного договору було встановлено, що в якості (за рахунок) орендної плати орендар проводить ремонтні роботи з поліпшення орендованого приміщення та всі проведені орендарем поліпшення (як від`ємні так і не від`ємні) безкоштовно переходять у власність орендодавця після закінчення терміну дії договору.

Після закінчення дії договору, ОСОБА_4 відмовився звільняти надане йому в оренду приміщення та продовжив здійснювати в ньому підприємницьку діяльність облаштувавши його під станцію технічного обслуговування, використовуючи його по теперішній час.

Позивач вважає, що відповідач незаконно заволодівши її майном (приміщенням) з кінця 2015 року, перешкоджає їй користуватися та розпоряджатися ним, здійснюючи в ньому підприємницьку діяльність. При цьому, договір оренди приміщення від 2012 року сторонами не продовжувався та нових договорів не укладалося.

Згідно висновку експерта №94 від 24 вересня 2019 року ринкова вартість оренди приміщень, якими незаконно володіє відповідач складає 3700 грн. в місяць.

ОСОБА_1 зазначила, що у травні 2014 року від ПП ОСОБА_8 , який на той час орендував у неї житлове приміщення по АДРЕСА_1 , отримала комерційну пропозицію щодо оренди приміщень гаражів які на той час орендував ОСОБА_4 строком на 5 років за 3000 грн. щомісяця.

Прийнявши вказану комерційну пропозицію, 21.05.2014 року сторони уклали протокол про наміри, згідно якого, після спливу договору оренди зі ОСОБА_4 повинні були укласти договір оренди гаражів на умовах визначених комерційною пропозицією та протоколом. Однак, у зв`язку із тим, що відповідач безпідставно відмовся звільняти її приміщення в строк передбачений договором від 16.10.2012 року, договір з ПП ОСОБА_8 укладено не було.

Позивачка вважає, що за умови повернення відповідачем майна 16.09.2015 року, як це передбачалося договором оренди від 16.10.2012 року №1/2012, від здачі його в оренду інший особі (ПП ОСОБА_8 ) вона могла б отримати щонайменш 150 000 грн. (50 місяців х 3000 грн./місяць). Також позивачка ОСОБА_1 вважає, що у даному випадку повинна бути відшкодована і моральна шкода яку їй було завдано відповідачем внаслідок порушення її прав як власника майна, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї яку вона оцінюю у 10000 грн.

Ухвалою суду від 11.06.2020 р. цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Київської духовної академії свідомості Крішни в Україні, терті особи: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Святецька І.В., Полтавська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визначення частки, визнання договору пожертви частково недійсним та визнання права власності на спадкове майно об`єднано з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном, зобов`язання вчинити дії та стягнення збитків.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 16.02.2022 р. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Київської духовної академії свідомості Крішни в Україні, третіх осіб: приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Святецької Ірини Вікторівни, Полтавської районної державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визначення частки, визнання договору пожертви частково недійсним та визнання права власності на спадкове майно- відмовлено.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 - відмовлено.

З цим рішенням не погодилась третя особа ОСОБА_1 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині незадоволених вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов`язання вчинити дії, стягнення втраченої вигоди та моральної шкоди і ухвалити нове рішення у цій частині, яким задовольнити вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 в повному обсязі.

Приймаючи рішення по позову до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном, зобов`язання вчинити дії, стягнення збитків суд безпідставно прийшов до висновку про недоведеність обставин, на які посилається позивач.

ОСОБА_1 вважає, що її позовні вимоги доведені та підлягають до задоволення повному обсязі.

Ця цивільна справа на запит апеляційного суду надійшла 30.05.2022 р.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 03 червня 2022 року дану цивільну справу повернуто до суду першої інстанції для належного оформлення. При цьому, апеляційний суд встановив, що резолютивна частина рішення суду від 16.02.2022 р. не містить висновків суду щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди та моральної шкоди, які були заявлені одночасно з вимогами про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зобов`язання відповідача звільнити спірні приміщення.

Крім того, 14.09.2018 р. до місцевого суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа Київська духовна академія свідомості Крішни в Україні, ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння (том 3 а.с. 164-168). Між тим в матеріалах справи відсутній процесуальний документ щодо цієї зустрічної позовної заяви, а рішення суду не містить висновків суду щодо розгляду вказаного позову.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 24.06.2022 р. відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа - Київська духовна академія свідомості Крішни в Україні, ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Роз`яснено, що вона має право на звернення з вимогами з додержанням загальних правил щодо пред`явлення позову.

Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 24.06.2022 р. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди та моральної шкоди, які були заявлені одночасно з вимогами про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зобов`язання відповідача звільнити спірні приміщення, - відмовлено.

02.09.2022 р. ОСОБА_1 подала до апеляційного суду апеляційну скаргу на додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24.06.2022 р., яке просить скасувати і ухвалити нове та задовольнити її позовні вимоги до ОСОБА_4 в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що 16.10.2012 р. між ОСОБА_5 , ОСОБА_1 як власниками нерухомого майна по АДРЕСА_1 та ОСОБА_4 укладено договір оренди нежитлового приміщення для ведення ОСОБА_4 підприємницької діяльності, строком дії до 16.09.2015 р. Після закінчення строку дії договору ОСОБА_4 безпідставно відмовився звільняти надані йому в оренду приміщення та продовжив здійснювати підприємницьку діяльність, облаштувавши його під станцію техобслуговування. Тривалий час на вимоги власника не реагував, замість звільнення приміщення у серпні 2018 р. подав до суду позов про встановлення факту будівництва ним приміщень, які були надані йому в оренду за вказаним договором, та визнати за ним право власності на ці приміщення та виділити в окремий об`єкт права власності.

Суд, відмовляючи в позові ОСОБА_1 , проігнорував той факт що спірне домоволодіння було придбано ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у 2004 р. за договором купівлі-продажу від 09.07.2004 р., у 2005 приватизована земельна ділянка під будівлею, а спірні нежитлові приміщення побудовані згідно акту введення в експлуатацію та технічного паспорту на будинок, які є в справі, у період з 2007 по 2010 роки, до укладення договору із ОСОБА_4 .

Зазначене доводить те, що ОСОБА_4 нічого не будував за вказаною адресою, а отримав в оренду приміщення за договором оренди для ведення підприємницької діяльності строком на 2 роки 11 місяців, який сплинув у 2015 році.

Також зазначає, що місцевий суд безпідставно відмовив у позові про стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди.

Відзиви на апеляційні скарги від учасників справи не надходили.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За змістом позиції Верховного Суду, сформованої у справі від 01.10.2020 №361/8331/18, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Згідно ч. 6, п. 1, 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України судова повістка,а увипадках,встановлених цимКодексом,разом зкопіями відповіднихдокументів надсилаєтьсяна офіційнуелектронну адресувідповідного учасникасправи,у випадкунаявності унього офіційноїелектронної адресиабо разоміз розпискоюрекомендованим листомз повідомленнямпро врученняу випадку,якщо такаадреса відсутня,або черезкур`єрів заадресою,зазначеною стороноючи іншимучасником справи.

Днем врученнясудової повісткиє: деньвручення судовоїповістки підрозписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи.

До апеляційного суду з`явилися третя особа ОСОБА_1 та її представник адвокат Мушук В.В.

Позивач ОСОБА_2 , відповідачі Київська духовна академія свідомості Крішни, ОСОБА_4 , треті особи приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Святецька І.В., Полтавська районна державна нотаріальна контора до суду не з`явилися. Про день, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, зокрема в порядку ч.6, п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, а також ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України.

Клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Отже, учасники справи, які не з`явилися до суду, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи. Їх неявка не перешкоджає розгляду справи, що відповідає положенням ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

На підставі наведеного, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що не з`явилися та повідомлялися завчасно і належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є: неповнез`ясування обставин,що маютьзначення длясправи; недоведеністьобставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими; невідповідністьвисновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Мушука В.В., перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено і це убачається з матеріалів справи, що 09.07.2004 року укладено договір-купівлі продажу, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М. відповідно до якого ОСОБА_9 продала, а ОСОБА_5 , ОСОБА_1 купили (в рівних частках кожна) житловий будинок та приватизовану земельну ділянку на якій він розташований, площею 1100 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 . На земельній ділянці розташовано: А-1 - житловий будинок, дерев`яний, пл. 46,8 кв.м., Г-вбиральня, К - колодязь, №1-2,4 огорожа, З- госпблок/фундамент, б- погріб.

З копії Витяга про реєстрацію права власності на нерухоме майно №5132158 від 20.10.2004 р. вбачається, що за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстровано право приватної спільної часткової власності на будинок, розташований у АДРЕСА_1 , по 1/2 частині, номер запису 13538, в книзі 98.

З копії державного акту на земельну ділянку серії ПЛ № 180896 вбачається, що ОСОБА_5 є співвласником частини земельної ділянки площею 1100 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 , співвласником частини земельної ділянки є ОСОБА_1 .

З декларації про готовність об`єкта до експлуатації триповерхового будинку загальною площею 672,2 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_1 , вбачається, що дана декларація зареєстрована 24.11.2015р.

У березні 2015 р. ТОВ Бюро технічної інвентаризації «Міжрегіональне» видано технічний паспорт на садибний (індивідувальний) житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав №60071445 від 27.05.2016 року, вбачається, що в реєстрі прав власності у 2016 році на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 24.11.2015 року зареєстровано право приватної спільної часткової власності на два житлові будинки з господарськими будинками та спорудами за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 та ОСОБА_1 по 1/2 частині.

З копії договору пожертви від 02.10.2017 року посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Святецькою І.В. вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 і Київська духовна академія свідомості Крішни в Україні уклали договір пожертви, згідно якого ОСОБА_1 передає безоплатно у власність Київській духовній академії свідомості Крішни в Україні (обдаровувана) 4/25 часток, ОСОБА_5 1/5 частку майна. Предметом пожертви за даним договором є наступне майно: 9/25 двох житлових будинків з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці надані для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 5310137000:16:005:0172. На зазначеній земельній ділянці розташований житловий будинок А-1 загальною площею 64,4 кв.м., житловою площею 22.4 кв.м., житловий будинок В-3житловою площею 672,2 кв.м., житловою площею 105.6 кв.м., альтанка Д, колодязь К, госпблок 3, прибудова з, сарай Ж, сарай Е, гараж в1, зливна яма 3, огорожа 5, огорожа 6.

В користування обдаровуваної переходить частина житлового будинку літ. В-3у складі приміщень: умивальник № 1-3 площею 2.1кв.м., хол № 1-4 площею 104.8 кв.м., вбиральня № 1-5 площею 2,4 кв.м., умивальник № 1-6 площею 4,5 кв.м., коридор № 1-7 пощею 11,3 кв.м., кімната № 1-8 площею 15,3 кв.м., кладова № 1-9 площею 2,9 кв.м., коридор №2-1 площею 2,6 кв.м., кухні № 1-10 площею 19,4 кв.м., сходи № 1-15 площею 9,7 кв.м., зимовий сад №1-26 площею 149,9 кв.м., сарай «Е» крім цього сходи № 1-11 площею 12,2 кв.м., котельня 1-2 площею 3,8 кв.м., сходи № 1-9 площею 10,2 кв.м., коридор № 1-23 площею 1,5 кв.м. у спільному сумісному користуванні з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 : альтанка Д, у спільному користуванні з ОСОБА_1 , колодязь - К- спільному користуванні з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

З повідомлення державного нотаріуса Полтавської Державної нотаріальної контори, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 .. Після її смерті заведена спадкова справа № 289/2018, згідно якої єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5 є син - ОСОБА_2 .

Також місцевим судом встановлено, що відповідно до договору оренди нежитлового приміщення № 1/2012 від 16.10.2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , передали, а ОСОБА_4 прийняв у строкове платне користування нежитлове технічне приміщення площею 30.45 кв.м. та 57 кв.м.

Відповідно до п. 1.1. Договору орендар зобов`язувався своєчасно сплачувати оренду плату та після припинення дії даного Договору повернути приміщення орендодавцеві у належному стані.

Згідно п.п. 2.1., 2.2. Договору приміщення надається в оренду на строк 2 роки 11 місяців з моменту підписання. Строк оренди може бути змінений лише за письмовою згодою сторін.

Також, відповідно до п. 4.2. Договору сторони домовились, що в якості орендної плати орендар проводить ремонтні роботи з поліпшення орендованого приміщення на всю суму орендної плати, яка становить 180000 грн., які зараховуються рендодавцем як попередня оплата за оренду Приміщення за весь період (15 років), крім сплати за електроносії.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині усунення перешкод у користуванні майном, стягнення збитків та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка ОСОБА_1 не довела, що вона зверталась до відповідача ОСОБА_4 з вимогою звільнити приміщення, передане за договором оренди, а також, що їй були спричинені збитки та моральна шкода.

Колегія суддів не в повному обсязі погоджується з цим висновком суду, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 статті 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Згідно із частинами 1,2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений за результатами електронного аукціону строком більше ніж на п`ять років.

Відповідно до пунктів 7.1., 7.3 Договору оренди, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , останній після закінчення строку оренди, визначеного цим Договором, орендар зобов`язаний був передати орендодавцю приміщення протягом 3-х днів з моменту закінчення строку оренди тобто з 16.09.2015 року за актом приймання-передачі.

Приміщення вважаються фактично переданими орендодавцеві з моменту підписання акту приймання-передачі. У момент підписання цього акту орендар передає орендодавцеві ключі від приміщення.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_4 у визначені Договором строки не передав нежитлові приміщення, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 орендарю, чим порушив умови договору та право відповідачів на користування належним їм майном.

Посилання суду першої інстанції на відсутність доказів звернення до відповідача з вимогами щодо звільнення спірного приміщення, спростовується поштовим описом про направлення ОСОБА_4 вимоги про звільнення приміщення від 30.08.2019 року, отримання якої ним не спростовано.

Крім того, про відсутність наміру повернення вказаного нежитлового приміщення власнику, свідчить звернення ОСОБА_4 до суду з позовом про визнання за ним права власності на нього, який за його заявою ухвалою Октябрського районного суду від 16.02.2022 року залишений без розгляду.

Також, колегія суддів приймає до уваги, що як вбачається з договору оренди нежитлового приміщення, укладеного між сторонами, приміщення за адресою: АДРЕСА_1 не було зареєстроване у визначеному законом порядку за орендодавцем. Орендарь повідомлений про вказану обставину (п. 1.4 Договору).

10.11.2015 року житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (в тому числі, що були передані відповідачу ОСОБА_4 в оренду) за адресою АДРЕСА_1 прийняті в експлуатацію (а.с. 47-48). А 24.05.2016 року за ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на вказаний об`єкт.

Проте, в порушення п. 6.3.6. Договору оренди від 16.10.2012 новий договір оренди на спірне приміщення, статус якого змінився, сторонами укладений не був.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Приймаючи до уваги те, що відповідач ОСОБА_4 своїми діями, які полягають у відмові звільнити належне позивачці ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 , чинить їй перешкоди у користуванні та розпорядженні своїм майном, позовні вимоги в частині усуненні перешкод у користуванні майном, шляхом зобов`язання ОСОБА_4 звільнити спірні приміщення підлягають задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності позивачкою ОСОБА_1 факту та розміру спричинених збитків та моральної шкоди, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1, 2ст.22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно ч.3ст. 22 цього Кодексузбитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Поняттю «збитки» дається різне тлумачення відповідними законодавчими нормами. Велика Палата Верховного Суду у справі №920/715/17 виходила з того, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Разом з тим, відповідачка ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами ту, що їй були заподіяні збитки у вигляді упущеної вигоди.

Крім того, як вбачається з договору оренди від 16.10.2012 року, укладеного між сторонами, останні домовились, що в якості орендної плати Орендар провидить ремонтні роботи з поліпшення орендованого приміщення на всю суму орендної плати, яка становить 180000 грн., які зараховуються орендодавцем як попередня оплата за оренду приміщення.

Відповідно до п. 4.4. Договору проведені орендатором поліпшення приміщення, як віддільні так і невід`ємні без пошкодження для цього майна, переходять у власність безкоштовно орендодавця після закінчення терміну дії даного договору, а також у випадку припинення його дії з будь-яких інших підстав, вартість виконаних орендарем робіт о поліпшенню приміщення орендодавцем орендарю не відшкодовуються.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні дані, які саме поліпшення та на яку суму були проведені орендарем ОСОБА_4 , чи можуть вони бути зараховані як орендна плата за користування нежитловим приміщенням, а також чи заподіяні в такому випадку позивачці збитки у вигляді упущеної вигоди.

Також, колегія суддів приймає до уваги те, що відповідно дост.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із роз`ясненнями, що містяться уПостанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року за №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема у приниженні честі та гідності, у порушенні права власності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків, інших цивільних прав. Відповідно до п.9 вищевказаної постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Приймаючи до уваги те, що позивачка ОСОБА_1 не довела, що внаслідок дії відповідача ОСОБА_4 їй була завдана моральна шкода, а також її розмір, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив їй у задоволенні позову в цій частині.

З оглядуна вищевикладене,колегія суддів,приходить довисновку,що апеляційнаскарга ОСОБА_1 підлягає частковомузадоволенню,рішення Октябрськогорайонного судум.Полтави від16.02.2022року вчастинівідмови у задоволенні її позовних вимог до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про усунення ОСОБА_1 перешкоди у користуванні майном, а саме: нежитловими приміщеннями, які знаходяться у АДРЕСА_1 , позначеними в технічному паспорті від 19.03.2015 року літерами «Ж», «в-1» та гаражем НОМЕР_1 площею 32.1 кв.м., який знаходиться в приміщенні будівлі «В-3», шляхом зобов`язання ОСОБА_4 звільнити вказані приміщення. В іншій частині рішення суду першої інстанції та додаткове рішення від 24.06.2022 року слід залишити без змін.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_4 підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 1921 грн.

В частині, відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Київської духовної академії свідомості Крішни в Україні, третіх осіб: приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Святецької Ірини Вікторівни, Полтавської районної державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визначення частки, визнання договору пожертви частково недійсним та визнання права власності на спадкове майно, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16.02.2022 року сторонами не оскаржувалось та апеляційним судом не переглядалось.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376 п.п.3,4, 381-384, 389-391 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 лютого 2022 року задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 лютого 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усуненняперешкод укористуванні майном скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні майном, а саме: нежитловими приміщеннями, які знаходяться у АДРЕСА_1 , позначеними в технічному паспорті від 19.03.2015 року літерами «Ж», «в-1» та гаражем НОМЕР_1 площею 32.1 кв.м., який знаходиться в приміщенні будівлі «В-3», шляхом зобов`язання ОСОБА_4 звільнити вказані приміщення.

В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 лютого 2022 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 червня 2022 року залишити без задоволення.

Додаткове рішенняОктябрського районногосуду м.Полтави від24червня 2022року залишитибез змін.

Стягнути зі ОСОБА_4 накористь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 1921,00 грн (тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В.Чумак

Судді Ю.В.Дряниця

Л.І.Пилипчук