Ухвала

від 28.03.2023 по справі 509/1529/23

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/1529/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2023 року суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Кочко В.К., розглянувши матеріали клопотання представника позивача - адвоката Мельник Н.Ю. про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебуває вказана вище цивільна справа.

Представником позивача - адвокатом Мельник Н.Ю., подано клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах ціни заявлених позовних вимог на суму 19500 доларів США, на земельні ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастрові номери:

- 5123755800:02:005:2634; - 5123755800:02:005:2635; - 5123755800:02:005:2636; - 5123755800:02:005:2637; - 5123755800:02:005:2640; - 5123755800:02:005:2641; - 5123755800:02:005:2642; - 5123755800:02:005:2643; - 5123755800:02:005:2644; - 5123755800:02:005:2645; - 5123755800:02:005:2646; - 5123755800:02:005:2648; - 5123755800:02:005:2649; - 5123755800:02:005:2650; - 5123755800:02:005:2651; - 5123755800:02:005:2652; - 5123755800:02:005:2653; - 5123755800:02:005:2655, що належать відповідачеві ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

В обгрунтування клопотання, представник позивача зазначає, що предметом спору є невиконання відповідачем свого обов`язку по забезпеченню будівництва та введення в його експлуатацію за договором купівлі-продажу майнових прав, у зв`язку з чим уникає повернення сплачених позивачкою коштівза договором у сумі, що відповідає еквіваленту 19500 доларів США. Представник позивача, вказує, що відповідач намагається позбавитись майна, щоб уникнути відповідальності за договором позики і не сплачувати борг.

Згідно положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України розгляд заяви про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали заяви та додані до неї матеріали, матеріали цивільної справи, дійшов до наступного висновку.

Згідно положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно положень ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст.149 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Звертаючись із клопотанням про забезпечення позову, заявник у своїй заяві зазначив, що до ухвалення рішення у справі відповідачем може бути відчужено вказане нерухоме майно, що ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду.

Разом із тим, заявником не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження підстав вважати, що виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову, може бути утрудненим чи неможливим,

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, з урахуванням розумності, співмірності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд відмовляє представнику позивача у задоволенні клопотання про забезпечення зазначеного позову .

Враховуючи викладене та керуючись ст. 149 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Мельник Н.Ю. про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав та стягнення коштів - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Кочко В.К.