Постанова

від 05.11.2024 по справі 509/1529/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1260/24

Справа № 509/1529/23

Головуючий у першій інстанції Кочко В.К.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3

на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 березня 2023 року, постановлену Овідіопольським районним судом Одеської області у складі: судді Кочко В.К. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Предметом апеляційного перегляду є ухвала Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 березня 2023 року, якою у задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Мельник Н.Ю. про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав та стягнення коштів відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу суду скасувати і прийняти нове судове рішення, яким накласти арешт в межах ціни заявлених позовних вимог на суму 19500 доларів США, на земельні ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастрові номери: - 5123755800:02:005:2634; - 5123755800:02:005:2635; - 5123755800:02:005:2636; - 5123755800:02:005:2637; - 5123755800:02:005:2640; - 5123755800:02:005:2641; - 5123755800:02:005:2642; - 5123755800:02:005:2643; - 5123755800:02:005:2644; - 5123755800:02:005:2645; - 5123755800:02:005:2646; - 5123755800:02:005:2648; - 5123755800:02:005:2649; - 5123755800:02:005:2650; - 5123755800:02:005:2651; - 5123755800:02:005:2652; - 5123755800:02:005:2653; - 5123755800:02:005:2655, що належать відповідачеві ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , до ухвалення рішення по справі та набрання законної сили.

Доводами апеляційної скарги є те, що предметом спору є вимога ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав та стягнення з відповідача коштів у розмірі 19500 доларів США та моральної шкоди 50000 грн.

Відповідач є власником 18 земельних ділянок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Одночасно з позовом позивачка подала заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на земельні ділянки.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, не звернув уваги на той факт, що відповідач є власником земельних ділянок, на які позивач просить накласти арешт, а тому має змогу в будь-який час відчужити своє майно третім особам на підставі цивільно-правових угод, що суттєво ускладнить виконання судового рішення по справі про стягнення коштів.

Крім того, до заяви про забезпечення позову представником позивачки були надані докази відчуження земельних ділянок, що перебували у власності на момент виникнення спірних правовідносин, що свідчить про те, що відповідач грубо порушив умови договору та намагається уникнути цивільної відповідальності по договору купівлі продажу майнових прав. А саме інформаційна довідка про наявність майна у відповідача станом на 07.09.2021, на 11.08.2022, з яких вбачається, що кількість об`єктів, які знаходяться у власності відповідача, значно зменшилось за цей період.

За інформаційною довідкою станом на 07.09.2021 у відповідача у власності знаходилось 32 земельні ділянки за зазначеною адресою. У період з 03.11.2021 по 10.12.2021, коли строк зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав було пропущено і відповідач не мав наміру повернути кошти позивачці, відповідач здійснив відчуження земельних ділянок у кількості 14 об`єктів, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на загальну суму 258812 грн, що станом на листопад грудень 2021 року складав 9585,62 долари США. Зараз у власності у відповідача залишилось 18 об`єктів, у загальному обчисленні розміром 0,0702 га. Тобто всього 7 соток.

Відповідач борг перед позивачкою не повернув, на зв`язок з ОСОБА_1 не виходить, уникає зустрічі.

Позивачка вважала, що власник майна не обмежений у можливості в будь-який час здійснити відчуження, що у такому разі може значно ускладнити виконання судового рішення або зробити виконання судового рішення про стягнення коштів не можливим.

Суд першої інстанції на зазначене не звернув уваги, не зважив на предмет позову, і залишив поза увагою, те, що виконання майбутнього рішення про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав та стягнення коштів безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідача присудженої до стягнення суми грошових коштів, а у разі їх відсутності отримання їх за рахунок реалізації майна відповідача.

Крім того, накладення арешту на земельні ділянки, які є власністю відповідача є адекватним заходом забезпечення позову, оскільки такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення та стягнення коштів, у тому числі і за рахунок майна, на яке судом накладено арешт.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача адвокат Мельник Н.Ю. повідомлена про дату, час та місце розгляду справи як користувач Електронного суду, про що свідчить довідка про доставку електронного документу 04.10.2024 17:51:04, що вважається належним повідомленням і позивача згідно ч. 5 ст. 130 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_2 вважається повідомленим у відповідності до вимог п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України (повернення судової повістки-повідомлення з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою») (а.с. 141-142), до судового засідання не з`явився.

Вказане відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктами 1, 2, 4 частини першоїстатті 150 ЦПКУкраїни позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення у разі задоволення позову.

Тобто підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом залежно від конкретних обставин.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.

Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Правова природа арешту майна чи іншого обмеження стосовно майна, вчиненого у зв`язку із провадженням у цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, передання в заставу, іпотеку, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачене законом і є обґрунтованим.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) дійшла висновку, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу».

Подібні правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20 та від 31 січня 2023 року у справі № 295/5244/22.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка 27.03.2023 звернулася до Овідіопольського районного суду Одеської області із позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав та стягнення коштів, який мотивувала невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором купівлі-продажу майнових прав, термін виконання яких настав. Вимогою позову є розірвання договору купівлі-продажу (немайнова вимога) та стягнення з відповідача на користь позивачки грошових коштів у розмірі 717015,00 грн, що в еквіваленті станом на 24.03.2023 становить 19500 доларів США та моральну шкоду у розмірі 50000 грн (майнові вимоги).

Одночасно із вказаним позовом позивачкою подано клопотання про забезпечення позову, в якому ОСОБА_1 просила накласти арешт в межах ціни заявлених позовних вимог на суму 19500 доларів США, на земельні ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастрові номери: - 5123755800:02:005:2634; - 5123755800:02:005:2635; - 5123755800:02:005:2636; - 5123755800:02:005:2637; - 5123755800:02:005:2640; - 5123755800:02:005:2641; - 5123755800:02:005:2642; - 5123755800:02:005:2643; - 5123755800:02:005:2644; - 5123755800:02:005:2645; - 5123755800:02:005:2646; - 5123755800:02:005:2648; - 5123755800:02:005:2649; - 5123755800:02:005:2650; - 5123755800:02:005:2651; - 5123755800:02:005:2652; - 5123755800:02:005:2653; - 5123755800:02:005:2655, що належать відповідачеві ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

В обгрунтування клопотання, представник позивача зазначає, що предметом спору є невиконання відповідачем свого обов`язку по забезпеченню будівництва та введення в його експлуатацію за договором купівлі-продажу майнових прав, у зв`язку з чим уникає повернення сплачених позивачкою коштів за договором у сумі, що відповідає еквіваленту 19500 доларів США. Представник позивача, вказує, що відповідач намагається позбавитись майна, щоб уникнути відповідальності за договором позики і не сплачувати борг.

Відмовляючи у задоволенні клопотання позивачки про забезпечення позову шляхом арешту належних відповідачу земельних ділянок, суд зазначив про те, що звертаючись до суду заявником не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження підстави вважати, що виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову, може бути утрудненим чи неможливим.

Переглядаючи вказану ухвалу суду за доводами апеляційної скарги, колегія суддів не погоджує вказані висновки суду, оскільки по справі наявна достатня обґрунтованість припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Колегія суддів зауважує, що між сторонами дійсно існує спір з приводу невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, через що ОСОБА_1 позивається до нього про стягнення коштів, у зв`язку з чим, враховуючи предмет позову, а також відчуження певної кількості майна відповідачем протягом зазначеного позивачкою терміну, а також наявну реальну можливість відповідача здійснити протягом розгляду справи дії щодо відчуження інших земельних ділянок, з метою недопущення ускладнення розгляду справи і забезпечення подальшого виконання рішення суду, є підстави для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на відповідні земельні ділянки, тобто задоволення заяви, оскільки вказаний захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Колегія суддів також зазначає, що оскільки в позовах немайнового характеру, яким є позов в частині розірвання договору купівлі-продажу майнових прав № 21/20 від 26.06.2020, має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Помилковими є висновки суду про необґрунтованість заявленого позивачкою клопотання як з огляду на наведене, так і з огляду на те, що позивачкою суду надані відомості про те, що порівняння наявного у відповідача майна станом на 07.09.2021 та на 11.08.2022, вказує на зменшення кількості таких об`єктів за цей період.

За інформаційною довідкою станом на 07.09.2021 у відповідача у власності знаходилось 32 земельні ділянки за зазначеною адресою. У період з 03.11.2021 по 10.12.2021 (термін настання строку виконання зобов`язання) відповідач здійснив відчуження земельних ділянок у кількості 14 об`єктів, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на загальну суму 258812 грн, що станом на листопад грудень 2021 року складав 9585,62 долари США, і станом на час звернення позивачки до суду із позовом у власності у відповідача залишилось 18 об`єктів, у загальному обчисленні розміром 0,0702 га.

Слушними є доводи апеляційної скарги про те, що, оскільки заявником надані докази з відповідним обґрунтуванням щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову (перебування у власності Абу Собех Ібрагім Валід Ібрагім 18 земельних ділянок з окремими кадастровими номерами), що суд необгрунтовано не взяв до уваги і підстави звернення позивача до суду з цим позовом та безпідставно не врахував доводи щодо можливості власника земельних ділянок на власний розсуд розпорядитися земельною ділянкою та змінити її юридичну долю в будь-який час.

Суд не врахував, що у сукупності наведені позивачкою доводи, а також долучені до матеріалів справи докази, які вказують як на можливе вчинення дій, які матимуть наслідком неможливість захисту порушеного права у випадку задоволення позовних вимог, так і на вже вчинені ним дії з відчуження майна, на що правильно посилається в апеляційній скарзі позивачка, свідчать про доведеність того, що ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, такі висновки спростовують.

Вірно посилається позивачка і на те, що незастосування заходів забезпечення позову призведе до неможливості або значного ускладнення виконати рішення суду.

Колегія суддів зазначає, що теперішній позов є позовом і немайнового характеру, проте в розрізі вирішення питання щодо забезпечення позову для обґрунтування такої підстави вжиття заходів забезпечення позову як достатнє обґрунтування припущення, що невжиття заявлених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, слід враховувати ті самі обставинибезперешкодної можливість власника розпорядитися спірним майном.

У справі № 904/1934/23 Верховний Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які зберігаються на його рахунках, так і відчужити майно, яке перебуває у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

На переконання колегії суддів апеляційного суду, позивачем наведено достатньо переконливі та мотивовані підстави, які свідчать про реальну імовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав, за захистом яких позивач звернувся до суду в межах цієї справи, у разі задоволення позову.

У той же час, за наведеними вище усталеними висновками Верховного Суду умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що було належним чином обґрунтовано позивачем у поданій заяві.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що спірні заходи забезпечення позову є такими, що відповідають вимозі адекватності заходів забезпечення. По суті такі заходи спрямовані на збереження існуючого наразі стану речей, відтак правильним висновком є те, що такі заходи є ефективним засобом запобігання неможливості чи утруднення ефективного захисту прав, за захистом яких позивачка звернулася з цим позовом, у разі задоволення позовних вимог.

Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14 лютого 2022 року у справах № 644/3734/21, № 367/3628/21.

Ухвалюючи таке рішення, колегія суддів бере до уваги надані представником позивачки докази Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 04.11.2024 10:46:30 щодо належності вищезазначених 18 земельних ділянок відповідачу.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування або зміни судового рішення та ухвалення нового є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права (п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України).

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала про відмову ОСОБА_1 у задоволенні її заяви про забезпечення позову шляхом арешту належного відповідачу нерухомого майна у межах вартості ціни позову підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Задовольняючи апеляційну скаргу та вживаючи вказаний захід забезпечення позову, колегія суддів одночасно зазначає, що заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 у даній справі задоволено.

Керуючись ст. ст.367,374,376, 149-150 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 березня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 про забезпечення позовузадовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав та стягнення коштів шляхом накладення арешту в межах ціни позову на суму 19500 доларів США на земельні ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастрові номери: - 5123755800:02:005:2634; - 5123755800:02:005:2635; - 5123755800:02:005:2636; - 5123755800:02:005:2637; - 5123755800:02:005:2640; - 5123755800:02:005:2641; - 5123755800:02:005:2642; - 5123755800:02:005:2643; - 5123755800:02:005:2644; - 5123755800:02:005:2645; - 5123755800:02:005:2646; - 5123755800:02:005:2648; - 5123755800:02:005:2649; - 5123755800:02:005:2650; - 5123755800:02:005:2651; - 5123755800:02:005:2652; - 5123755800:02:005:2653; - 5123755800:02:005:2655, що належать відповідачеві ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом.

Строк пред`явлення до виконання - три роки.

Стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Боржник: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови 05 листопада 2024 року

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.В.Кострицький

Ю.П. Лозко