Постанова

від 20.03.2023 по справі 918/74/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2023 р. Справа№ 918/74/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Буравльова С.І.

Кропивної Л.В.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (особисто)

від відповідача 1: Марач В.В. (ордер серія ВК №1064707 від 31.01.2023)

від відповідача 2: не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Релігійної громади парафії Покрови Богородиці Рівненсько-Волинської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) м. Рівне

на рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2022

у справі №918/74/22 (суддя Нечай О.В.)

за позовом ОСОБА_1

до 1. Релігійної громади парафії Покрови Богородиці Рівненсько-Волинської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) м. Рівне,

2. Рівненської обласної державної адміністрації

про визнання недійсним рішення загальних зборів, визнання протиправним та скасування розпорядження, скасування реєстраційної дії,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2022 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Релігійної громади парафії Покрови Богородиці Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної церкви (Православної церкви України) (далі - відповідач-1), Рівненської обласної державної адміністрації (далі - відповідач-2), в якій просить суд:

- визнати недійсним рішення загальних зборів релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної церкви м. Рівне (Золотіїв) від 01.02.2020, оформлене Протоколом № 01 від 01.02.2020;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації № 194 від 24.03.2020 "Про реєстрацію статуту релігійної громади у новій редакції", яким зареєстровано статут релігійної громади у новій редакції з юридичною назвою - "Релігійна громада парафії Покрови Богородиці Рівненсько-Волинської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) м. Рівне";

- скасувати реєстраційну дію державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Кир`янчук О.Б. про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу від 04.09.2020 № 1006081070003006472.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що Вигорська О.С. з серпня 2019 року перестала бути практикуючою парафіянкою релігійної громади, а відтак в силу вимог Статуту парафії не була правомочною скликати загальні збори релігійної громади, головувати на них та бути обраною головою парафіяльної ради. З урахуванням чого, що загальні збори 01.02.2020 були проведені неуповноваженими релігійною громадою особами, вказані загальні збори не були і не є правомочними приймати будь-які рішення, зокрема і з зазначених у Протоколі № 01 від 01.02.2020 питань порядку денного.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.09.2022 позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним рішення загальних зборів релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної церкви м. Рівне (Золотіїв) від 01.02.2020, оформлене Протоколом №01 від 01.02.2020.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації №194 від 24.03.2020 "Про реєстрацію статуту релігійної громади у новій редакції", яким зареєстровано статут релігійної громади у новій редакції з юридичною назвою - "Релігійна громада парафії Покрови Богородиці Рівненсько-Волинської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) м. Рівне".

Скасовано реєстраційну дію державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Кир`янчук О.Б. про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу від 04.09.2020 №1006081070003006472.

Стягнуто з Релігійної громади парафії Покрови Богородиці Рівненсько-Волинської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481 грн. 00 коп.

Стягнуто з Рівненської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 962 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи рішення, суд першої інстанції вказав, що загальні збори релігійної громади від 01.02.2020 були проведені з порушенням процедури, визначеної чинною редакцією Статуту.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Релігійна громада парафії Покрови Богородиці Рівненсько-Волинської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) м. Рівне звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2022 по справі №918/74/22 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги, апелянт зазначив, що судом першої інстанції помилково відкрито провадження у даній справі, оскільки позов подано до Релігійної громади парафії Покрови Богородиці Рівенсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Церкви (Православної Церкви України) м. Рівне, відомості щодо реєстрації якої в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні. Суд першої інстанції, виправляючи описку ухвалами суду у назві відповідача, фактично змінив самого відповідача, що є процесуальним порушенням. За твердженням апелянта, обґрунтування позовних вимог позивача зводиться до незгоди з прийнятим релігійною організацією рішенням, однак не стосуються порушення його прав, оскільки ним не доведено належними та допустимими доказами його членства у релігійній громаді. Апелянт зазначає, що спірні загальні збори скликались та проводились відповідно до вимог законодавства та без порушень статуту, оскільки зазначені судом першої інстанції вимоги статуту суперечать положенням статті 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», що відповідно до вимог ст. 12 Закону є неприпустимим. За твердженням апелянта, суд першої інстанції дійшов до невірного висновку про відсутність кворуму під час проведення оскаржуваних загальних зборів.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 апеляційну скаргу у справі №918/74/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №918/74/22 та призначено до розгляду на 20.12.2022.

20.12.2022 судове засідання не відбулося, в зв`язку з перебуванням судді Барсук М.А. у відпустці, яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем.

Відповідно до розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022, справу №918/74/22 передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2022, справу №918/74/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 справу прийнято до свого провадження у визначеному складі суду та призначено до розгляду на 31.01.2023.

02.01.2023 від відповідача 2 надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких останній підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

23.01.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Ухвалами суду від 31.01.2023 та 20.02.2023 розгляд справи було відкладено на 20.02.2023 та 20.03.2023 відповідно.

17.03.2023 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв`язку з тимчасовою непрацездатністю представника позивача.

Відповідно до розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2023, в зв`язку з перебуванням судді Пономаренко Є.Ю. на лікарняному, справу №918/74/22, передано на повторний автоматизований розподіл. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2023, справу №918/74/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Кропивна Л.В., Буравльов С.І.

У судовому засіданні, 20.03.2023 колегія суддів заслухавши думку сторін, стосовно клопотання представника позивача, дійшла висновку, що клопотання не підлягає задоволення, в зв`язку з тим, що сам позивач особисто приймає участь у судовому засіданні, а його представник детально надавав пояснення у справі на минулих судових засіданнях, що підтверджується протоколами судових засідань від 31.01.2023, 20.02.2023.

Так, представник відповідача 1 у судовому засіданні, підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач заперечив проти вимог апеляційної скарги просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача 2, у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, окрім того, свою позицію стосовно апеляційної скарги виклав в письмових поясненнях від 02.01.2023, в яких останній підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 03.12.1991 було проведено державну реєстрацію Релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви м. Рівне (Золотіїв). (том 1, а.с. 41)

Указом консисторії Львівської, Рівненсько-Волинської та Таврійської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви № 360 від 01.12.2001 священика ОСОБА_1 прийнято в клир УАПЦ та призначено настоятелем церкви Св. Покрови Пресвятої Богородиці м. Рівне, Рівненсько-Волинської єпархії. (том 1, а.с. 83)

На парафіяльних зборах Релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви м. Рівне (Золотіїв) 07.10.2016 було прийнято статут релігійної громади, який затверджено Предстоятелем Української Автокефальної Православної Церкви, митрополитом Київським та усієї України, керуючим Рівненсько-Волинською єпархією УАПЦ Макарієм та зареєстровано розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації від 11.05.2017 № 266. (том 1, а.с. 30)

01.02.2020 відбулись загальні парафіяльні збори Релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви м. Рівне (Золотіїв) (том 1,а.с. 14), на яких були присутні 64 члени-учасники загальних парафіяльних зборів. Головою цих зборів визначено Виговську О.С., а секретарем - Яковишину К.Д.

На вказаних зборах були прийняті наступні рішення, зокрема:

- про зміну підлеглості релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об`єднання - Православної Церкви України (п.3 порядку денного);

- про зміну офіційного найменування релігійної громади на "Релігійна громада парафії Покрови Богородиці Рівненсько-Волинської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) м. Рівне" (пункт 4 порядку денного);

- про внесення змін та прийняття статуту релігійної громади шляхом викладення його в новій редакції (пункт 5 порядку денного);

- про обрання головою парафіяльної ради релігійної громади - Виговську О.С., помічником голови парафіяльної ради релігійної громади - Яковишину М.Р. та скарбником парафіяльної ради релігійної громади - Яковишину К.Д. строком на три роки (пункт 7 порядку денного);

- про уповноваження голови та секретаря загальних зборів на підписання прийнятого статуту релігійної громади у новій редакції, а також цього протоколу (пункт 8 порядку денного);

- про проведення реєстрації статуту релігійної громади у новій редакції, а також державну реєстрацію змін до відомостей про Релігійну громаду, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (пункт 9 порядку денного).

12.02.2020 Виговська О.С , як керівник релігійної громади, звернулась до голови Рівненської обласної державної адміністрації із заявою, у якій просила зареєструвати статут "Релігійної громади парафії Покрови Богородиці Рівненсько-Волинської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) м. Рівне" в новій редакції. До вказаної заяви було долучено статут релігійної громади та оригінал протоколу загальних зборів. (том 1, а.с. 26)

Розпорядженням Рівненської обласної державної адміністрації № 194 від 24.03.2020 зареєстровано статут Релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви м. Рівне (Золотіїв), зареєстрований рішенням виконавчого комітету Рівненської обласної Ради народних депутатів від 03 грудня 1991 року № 221, із змінами та доповненнями, зареєстрованими розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації від 11 травня 2017 року № 266, у новій редакції, за адресою: вулиця Золотіївська, будинок 40, м. Рівне, 33009, з юридичною назвою - "Релігійна громада парафії Покрови Богородиці Рівненсько-Волинської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) м. Рівне". (том 1, а.с. 31)

04.09.2020 державним реєстратором Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Кир`янчук О.Б. у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено реєстраційний запис № 1006081070003006472 щодо Релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви м. Рівне (Золотіїв), яким було змінено найменування юридичної особи на "Релігійна громада парафії Покрови Богородиці Рівненсько-Волинської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) м. Рівне".

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 зазначає, що особи, які були присутні на загальних зборах релігійної громади 01.02.2020, не були її членами, а прийняті ними рішення суперечать дійсній волі парафіян релігійної громади. Отже, на думку позивача, наявні підстави для визнання недійсним рішень загальних зборів Релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви м. Рівне (Золотіїв) від 01.02.2020, оформлених протоколом № 01, а також скасування прийнятого на підставі такого рішення розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації № 194 від 24.03.2020 та проведеної реєстраційної дії.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що загальні збори релігійної громади від 01.02.2020 були проведені з порушенням процедури, визначеної чинною редакцією Статуту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Тобто, об`єктом захисту має бути порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає в позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

За таких обставин порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

З огляду на положення статті 4 ГПК України і статтей 15, 16 ЦК України підставною для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17.

Відповідно до частин першої, третьої статті 167 ГК України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. А тому у спорах, що виникають з корпоративних відносин, необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, наведеним у частині першій статті 167 Господарського кодексу України.

Під час вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин, суду слід враховувати приписи статті 4 ГПК України та з`ясовувати наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного права або законного інтересу у правовідносинах, на захист яких подано позов, а також питання про наявність чи відсутність факту їх порушення, невизнання або оспорювання.

Визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачу; натомість установлення обґрунтованості позову - це обов`язок суду, який здійснюється під час розгляду справи.

Аналогічних висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 607/6092/18, від 05.06.2019 у справі №607/6865/2018, від 04.09.2019 у справі № 911/678/19.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 зазначила, що спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом), пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої організації, мають розглядатись в порядку господарського судочинства.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними спорами.

Так, предметом розгляду у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним рішень загальних зборів релігійної громади та скасування розпорядження Рівненської ОДА та відповідних реєстраційних дій.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив про порушення його прав, як учасника релігійної організації, настоятеля парафії та голови парафіяльної ради, щодо питання її створення, діяльності в частині зміни підлеглості релігійної організації у канонічних та організаційних питаннях.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

А тому, оскільки позивачем у поданому позові було належним чином обґрунтовано порушення відповідачами його прав та законних інтересів як учасника релігійної організації, доводи відповідача щодо відсутності обґрунтування позивачем порушеного права є помилковими та відхиляються колегією суддів.

Посилання відповідача 2 в якості відсутності порушення прав позивача у даному випадку на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.12.2022 у справі № 924/173/22, колегія суддів відхиляє, оскільки у даній постанові Верховний Суд не робив висновки щодо відсутності порушеного права позивача при зверненні з відповідним позовом до суду, а перевірив висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності прийнятого статуту релігійної організації.

Стосовно суті заявлених позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 35 Конституції України закріплює право кожного на свободу світогляду і віросповідання. Водночас, відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення релігійної організації врегульовано Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації». (надалі - Закон № 987-ХІІ, тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачено, що церква (релiгiйнi організації) в Україні відокремлена від держави.

Відповідно до ст. 7 Закону № 987-ХІІ релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

За приписами частин 1 - 6 статті 8 Закону № 987-ХІІ релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Частинами 1 - 6 статті 12 Закону № 987-ХІІ передбачено, що статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з`їздах, конференціях.

Статут (положення) релігійної організації повинен містити відомості про:

1) вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження;

2) місце релігійної організації в організаційній структурі релігійного об`єднання;

3) майновий стан релігійної організації;

4) права релігійної організації на заснування підприємств, засобів масової інформації, інших релігійних організацій, створення навчальних закладів;

5) порядок внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної організації;

6) порядок вирішення майнових та інших питань у разі припинення діяльності релігійної організації.

Статут (положення) може містити й інші відомості, пов`язані з особливостями діяльності даної релігійної організації.

Статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству.

Документи, які визначають віросповідну діяльність, вирішують інші внутрішні питання релігійної організації, не підлягають реєстрації в державних органах.

Тобто, законодавець визначив, що рішення про зміну підлеглості релігійної організації ухвалюється загальними зборами релігійної громади шляхом внесення відповідних змін у до статуту порядку, встановленому ст.14 Закону № 987-ХІІ.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, підставою для прийняття Рівненською обласною державною адміністрацією розпорядження № 194 від 24.03.2020 стало рішення загальних зборів Релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви м. Рівне (Золотіїв) від 01.02.2020, оформлене протоколом № 01, що було надано на розгляд відповідача-2 разом із новою редакцією статуту релігійної громади, в якому, зокрема, змінено найменування релігійної громади.

Згідно з частинами 3, 4 статті 14 Закону № 987-ХІІ для реєстрації статуту (положення) релігійної громади у новій редакції до органу реєстрації статуту подаються:

1) заява за підписом керівника або уповноваженого представника релігійної громади;

2) статут (положення) релігійної громади у новій редакції.

До статуту (положення) релігійної громади у новій редакції додатково подаються:

1) належним чином засвідчена копія протоколу (або витяг з протоколу) загальних зборів релігійної громади про внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної громади, ухвалених відповідно до порядку, визначеного у чинному на момент внесення змін статуті (положенні) релігійної громади, із зазначенням списку учасників цих загальних зборів;

2) оригінал чи належним чином засвідчена копія чинної на дату подання документів редакції статуту (положення) релігійної громади, до якого мають бути внесені зміни і доповнення, з відміткою про державну реєстрацію (з усіма змінами, що до нього вносились), та оригінал свідоцтва, виданого органом реєстрації (якщо таке видавалося).

У матеріалах справи наявний Протокол № 01 Загальних зборів релігійної громади Свято-Покровської Парафії Рівенсько-Волинської Єпархії Української Автокефальної Православної Церкви м. Рівне (Золотіїв) від 01.02.2020, за участі 64 осіб.

Цим рішенням серед іншого вирішено змінити підлеглість Релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об`єднання - Православної Церкви України, у зв`язку з чим змінено найменування релігійної громади на «Релігійна громада Парафії Покрови Богородиці Рівенсько-Волинської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) м. Рівне».

Відповідно до приписів ч.2 ст 14 Закону визначено, що до статуту (положення) релігійної громади на підтвердження відомостей, викладених у ньому, додатково подаються належним чином засвідчені копії: рішення (витягу) про утворення релігійної громади, її найменування, затвердження статуту, обрання керівних (виконавчих) органів - протокол загальних зборів віруючих громадян або установчого релігійного з`їзду, конференції тощо (далі - протокол загальних зборів). Зазначене рішення приймається у порядку, передбаченому статутом (положенням) релігійної громади, та оформлюється згідно з внутрішніми настановами цієї релігійної громади.

Станом на час проведення загальних зборів Релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви м. Рівне (Золотіїв) діяв статут у редакції, прийнятій на парафіяльних зборах 07.10.2016, зареєстрований розпорядженням Рівненської обласної державної адміністрації № 266 від 11.05.2017 (далі - Статут).

Пунктом 1.6 Статуту визначено, що право прийняття Статуту парафії та внесення до нього змін і доповнень належить парафіяльним зборам з наступним затвердженням правлячим архиєреєм.

За змістом пунктів 3.7 - 3.9 Статуту парафіянами є повнолітні члени парафії, які перебувають у церковному спілкуванні, живуть відповідно до норм християнської моралі і внесли свої імена до книги членства парафії.

Клир, причет і парафіяни складають парафіяльні збори (загальні збори на парафії), які є вищим органом управління парафії, скликаються не рідше як раз на рік з благословення настоятеля і є правосильними за умови присутності не менше як двох третин членів парафії.

Головою парафіяльних зборів є голова парафіяльної ради, або настоятель, а коли парафія не має настоятеля - священнослужитель, призначений указом єпархіального архієрея для проведення цих зборів.

Відповідно до п. 3.10 Статуту до виключної компетенції парафіяльних зборів належить, зокрема, прийняття парафіяльного статуту, змін і доповнень до нього.

Рішення парафіяльних зборів приймаються простою більшістю голосів і затверджуються указом Голови парафіяльної ради, після чого вони набувають канонічної правосильності для всіх клириків і мирян парафії (п. 3.11 Статуту).

Згідно з пунктом 3.13 Статуту загальні збори обирають парафіяльну раду, яка є виконавчим органом парафії і обирається на три роки. До складу парафіяльної ради входять: Голова парафіяльної ради, Настоятель, скарбник, голова ревізійної комісії, староста та інші особи, яких визначають загальні збори. Кількість членів парафіяльної ради встановлюють загальні збори.

У відповідності до п. 3.17 Статуту парафіяльна рада в особі голови парафіяльної ради або інших її членів, уповноважених парафіяльною радою, виступає повноважним представником парафії перед державними та іншими установами в усіх адміністративно - господарчих справах.

Суд враховує, що відповідно до ч.ч.3-5ст.8 Закону №987-XII (в редакції зі змінами, внесеними згідно Закону № 2673-VIII, які діють з 31.01.2019) держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 Прикінцевих Положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи» статути (положення) релігійних організацій мають бути приведені у відповідність із цим Законом упродовж одного року з дня набрання ним чинності. До приведення статутів (положень) у відповідність із цим Законом релігійні організації керуються положеннями діючих статутів (положень) у частині, що не суперечить цьому Закону.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла до висновку про те, що термін «парафіяльні збори», який використовується у статуті релігійної громади, та термін «загальні збори віруючих громадян», який міститься у ст. 8 Закону №987-XII є тотожними та не суперечать вимогам Закону №987-XII, а тому доводи апелянта, що судом невірно здійснено висновок про те, що саме парафіяльні збори є вищим органом управління парафії, колегія суддів відхиляє.

Частина 2 ст. 8 Закону №987-XII передбачає, що членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

У Протоколі зборів № 01 від 01.02.2020 зазначено, що на загальних зборах присутні були 64 особи.

Натомість, відповідно до парафіяльної книги Релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви м. Рівне (Золотіїв), ведення якої передбачено пунктом 3.7 Статуту, (том 1, а.с. 32) загальна кількість членів релігійної громади становить 161 особу, а відтак загальні збори набувають правомочності за умови присутності на них не менш ніж 106 осіб.

Твердження апелянта, що в матеріалах справи відсутня парафіяльна книга, а наданий позивачем список парафіян не може вважатись такою книгою, оскільки не містить у собі жодних ідентифікуючих ознак, а тому відповідний доказ не підтверджує фактичну кількість членів релігійної громади, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 р. (заява № 22750/02) у справі «Бендерський проти України» суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у медичному експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

В той же час, відповідач не надав належних та допустимих доказів стосовно кількості членів релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви м. Рівне (Золотіїв), і що саме 64 особи є двома третинами від кількості членів такої релігійної громади.

Колегія суддів зазначає, що законодавець однозначно визначив критерії для зміни підлеглості саме у кількісному вираженні від голосів присутніх на зборах. Відтак, залишити поза увагою чи не перевірити, або не уточнити дану обставину щодо вираження фактичної волі усієї релігійної організації, на думу суду, беззаперечно йде у розріз із приписами ч.4 ст.8 Закону № 987-ХІІ.

Відповідач з цього приводу аргументів не навів, а тому в цілому його посилання у апеляційній скарзі на те, що рішення на загальних зборах прийнято не менш як 2/3 від кількості членів релігійної громади та засвідчене підписами членів релігійної громади, які підтримали таке рішення, з огляду на принципи змагальності, є таким, що не ґрунтується на доказах, а тому і не враховується судом апеляційної інстанції при винесені рішення.

Серед іншого, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду з приводу того, що збори були проведені з порушенням процедури визначеної чинною редакцією Статуту релігійної громади.

Так, зокрема, в матеріалах справи відсутні докази того, що ці загальні збори релігійної громади скликалися настоятелем (позивачем), а також що усі члени указаної релігійної громади (парафії) були повідомлені про ці збори.

А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що загальні збори релігійної громади від 01.02.2020 були проведені з порушенням процедури, визначеної чинною редакцією Статуту, за відсутності кворуму для їх проведення та прийняття рішень, адже в силу вимог Статуту та ст. 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" загальні (парафіяльні) збори є правосильними (правомочними) за умови присутності на них не менш ніж двох третин від кількості членів релігійної громади.

Доводи апелянта, що не участь позивача, тобто 1 особи, у загальних зборах членів релігійної громади, жодного впливу на кворум не мала, колегія суддів відхиляє, оскільки позивачеві не може бути відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів тільки з мотивів недостатності його голосів для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами учасників (акціонерів, членів) рішень, оскільки вплив його, як члена релігійної громади, на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав; зобов`язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі; виділу юридичної особи; провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення юридичної особи; припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження судового рішення, на підставі якого вчинено реєстраційну дію.

Отже, судове рішення про визнання недійсним рішення загальних зборів релігійної організації є підставою для приведення суб`єктом державної реєстрації відомостей про релігійну організацію, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у відповідність до відомостей статуту релігійної організації в попередній редакції, що є ефективним способом судового захисту у даному випадку.

З цих підстав суд першої інстанції правомірно задовольнив позовну вимогу про визнання недійсним рішення загальних зборів Релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної церкви м. Рівне (Золотіїв) від 01.02.2020, оформленого Протоколом № 01 від 01.02.2020.

Згідно із статтею 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи те, що судом було вірно встановлено неправомірність рішення загальних зборів Релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної церкви м. Рівне (Золотіїв) від 01.02.2020, оформленого Протоколом № 01 від 01.02.2020, п. 9 якого передбачено проведення реєстрації статуту Релігійної громади у новій редакції, Рівненська обласна державна адміністрація, з урахуванням встановлених вище порушень, відповідно до положень статті 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", безпідставно вчинила реєстрацію статуту Релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви м. Рівне (Золотіїв) у новій редакції, а зареєструвавши його, порушила права членів релігійної громади.

Оскільки позовні вимоги про скасування розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації № 194 від 24.03.2020 та реєстраційної дії від 04.09.2020 №1006081070003006472 про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу фактично є похідними від вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів Релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної церкви м. Рівне (Золотіїв) від 01.02.2020, оформленого Протоколом № 01 від 01.02.2020, яка була задоволена судом, суд першої інстанції правомірно задовольнив зазначені вище позовні вимоги.

Вказане не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 06 квітня 2021 року в справі № 910/10011/19 щодо ефективного способу захисту порушеного права у схожих правовідносинах, оскільки у даній справі позивачем, як основну вимогу, було заявлено про визнання недійсним рішення загальних зборів релігійної громади, та як похідні вимоги заявлено про скасування розпорядження Рівненської ОДА та реєстраційних дій щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, які у сукупності здатні ефективно поновити порушені/оспорювані права позивача у даному випадку.

Стосовно доводів апелянта, що судом першої інстанції помилково відкрито провадження у даній справі, оскільки позов подано до Релігійної громади парафії Покрови Богородиці Рівенсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Церкви (Православної Церкви України) м. Рівне, відомості щодо реєстрації якої в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні, а суд, виправляючи описку ухвалами суду у назві відповідача, фактично змінив самого відповідача, що є процесуальним порушенням, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Позовна заява повинна містити, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Дійсно, у позовній заяві в якості відповідача 1 було визначено - Релігійна громада парафії Покрови Богородиці Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви (Православної Церкви України) м. Рівне, хоча вірним найменуванням відповідача 1 є Релігійна громада парафії Покрови Богородиці Рівненсько-Волинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) м. Рівне.

В той же час, позовна заява містила код ЄДРПОУ відповідача 1 - 22574999.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, зокрема протокол загальних зборів від 01.02.2020 (п. 4 рішення) та відомості щодо юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 22574999, доступні в мережі Інтернет, встановила, що РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТО-ПОКРОВСЬКОЇ ПАРАФІЇ РІВНЕНСЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ М.РІВНЕ (ЗОЛОТІЇВ) змінила своє найменування на Релігійну громаду парафії Покрови Богородиці Рівненсько-Волинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) м. Рівне.

Тобто, у даному випадку судом першої інстанції обґрунтовано було відкрито провадження щодо існуючої юридичної особи за кодом ЄДРПОУ - 22574999, щодо якої у даній справі виник спір.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13.01.2000 у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позовна заява була подана до існуючої юридичної особи за кодом ЄДРПОУ - 22574999, а тому і підстав для відмови у відкритті у суду першої інстанції у даному випадку не було.

Певні описки щодо назви відповідача, які були зроблені як позивачем у поданому позові, так і в ухвалах Господарського суду Рівненської області, не спростовують даного висновку.

Колегією суддів встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2022 виправлено описку в ухвалах суду від 30.05.2022, 29.06.2022, 25.07.2022 та 27.07.2022 у справі № 918/74/22, а саме визначено вважати вірним найменування відповідача-1 - Релігійна громада парафії Покрови Богородиці Рівненсько-Волинської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) м. Рівне.

Виправлення даної описки не можна вважати вчинення судом першої інстанції заміни відповідача відповідно до приписів ст. 48 ГПК України, оскільки, як вже було зазначено вище, провадження у даній справі судом було відкрито щодо існуючої юридичної особи за кодом ЄДРПОУ - 22574999. Даними ухвалами суду було виправлено описку в ухвалах суду щодо вірного найменування відповідача 1.

Крім того, після виправлення описки у суду також не виникло обов`язку відповідно до вимог ГПК України залишити позовну заяву без руху, на що наголошує апелянт, оскільки певні неточності, помилки, наведені у позовній заяві, не повинні обмежувати сторону у доступі до суду, а суди не повинні вдаватись до надмірного формалізму, на що неодноразово звертав увагу Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях.

Більше того, відповідач 1 у суді першої інстанції подавав свої письмові пояснення по суті спору, який по факту є відзивом на позовну заяву, в яких заперечував проти задоволення позову у повному обсязі, тобто був обізнаний із поданим саме до нього позовом і заявленими позовними вимогами.

А тому доводи апелянта в цій частині колегія суддів відхиляє.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне і обґрунтоване рішення, яка відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржником не доведено обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог не надано, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 07.09.2022 у справі № 918/74/22, отже підстав для її скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Судові витрати (судовий збір) за подачу апеляційної скарги на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Релігійної громади парафії Покрови Богородиці Рівненсько-Волинської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) м. Рівне на рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2022 у справі № 918/74/22 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2022 у справі № 918/74/22 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 918/74/22 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 28.03.2023.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді С.І. Буравльов

Л.В. Кропивна