Постанова

від 21.03.2023 по справі 910/5414/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2023 р. Справа№ 910/5414/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Майданевича А.Г.

Кропивної Л.В.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Василюк О.Г. (прокурор)

від позивача: не з`явився

від відповідача: Чешковський В.А. (ордер серія АВ 1026440 від 09.02.2022)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2022

у справі №910/5414/22 (суддя Демидов В.О.)

за позовом керівника Новоград-Волинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ярунської сільської ради Новоград-Волинського району, Брониківської сільської ради Новоград-Волинського району, Державної екологічної інспекції Поліського округу

до акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 1 016 230, 79 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Керівником Новоград-Волинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ярунської сільської ради Новоград-Волинського району (далі - позивач-1), Брониківської сільської ради Новоград-Волинського району (далі - позивач-2), Державної екологічної інспекції Поліського округу (далі - позивач-3) подано позов до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» (далі - відповідач) про стягнення 1 016 230,79 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор вказує, що відповідач, як лісокористувач, не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, внаслідок чого лісовому фонду України заподіяно матеріальну шкоду, а тому він має відшкодувати заподіяну унаслідок указаних незаконних порубок лісу шкоду навколишньому природному середовищу у розмірі 1 016 230,79 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.09.2022 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» на користь Ярунської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області шкоду завдану навколишньому природному середовищу у розмірі 366 492 грн. 82 коп.

Стягнуто з акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» на користь Брониківської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області шкоду завдану навколишньому природному середовищу у розмірі 649 737 грн. 97 коп.

Стягнуто з акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» на користь Житомирської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 15 243 грн. 46 коп.

Мотивуючи прийняте рішення суд першої інстанції вказав, що відповідач, як постійний лісокористувач, не забезпечив належну охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустивши незаконну порубку дерев, чим заподіяно матеріальну шкоду лісу (навколишньому природному середовищу), яка становить в загальному розмірі 1 016 230,79 грн.

Не погоджуючись з судовим рішенням, акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця " акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження у справі №910/5414/22, долучити до матеріалів справи докази сплати відповідачем суми шкоди у справі №906/554/17, витребувати у керівника Новоград-Волинської окружної прокуратури матеріалами кримінальних проваджень, внесених до ЄРДР за номерами: №12016060090002115 від 23.12.2016; №12017060090000643 від 19.04.2017; №12017060090001922 від 15.11.2017; №12018060090000168 від 01.02.2018. Відмовити керівнику Новоград-Волинської окружної прокуратури у вимогах щодо стягнення з АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» на користь Брониківської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області шкоди, завдану навколишньому середовищу у розмірі 259 948, 18 грн., провадження у цій частині справи закрити.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт вказав, що частина заявлених позовних вимог вже була задоволена рішенням господарського суду міста Києва від 11.09.2017 у справі № 906/554/17. Також апелянт наголосив, що прокурор звернувся із даним позовом до суду після спливу строків, встановлених для застосування адміністративно-господарської санкції.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/5414/22 та призначено справу до розгляду на 06.12.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 задоволено клопотання представника акціонерного товариства "Українська залізниця" адвоката Володимира Чешковського про проведення розгляду справи у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

29.11.2022 через відділ документального забезпечення суду від прокурора надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 відкладено розгляд справи на 17.01.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 відкладено розгляд справи на 14.02.2023

14.02.2023 судове засідання не відбулось, в зв`язку з перебуванням судді у відпустці. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 20.02.2023 розгляд справи призначено на 21.03.2023.

У судовому засіданні, 21.03.2023 представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник прокуратури, заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення без змін.

Представники позивачів у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином. (а.с.23-29,38-45,66-74,81-88,91-103 т.2)

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки та особи, які провадять клірингову діяльність у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення), яким визначено порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистем "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх підсистем (модулів).

Відповідно до п. 5.8 Положення офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України.

Згідно п. 59 Положення до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС процесуальні та інші документи можуть подаватися до суду в електронній формі з використанням офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти, з якої надійшли документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом. До початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС суд надсилає документи у справах або на офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом.

Як слідує з матеріалів справи, ухвали Північного апеляційного господарського суду були направлені представникам сторін на офіційні електронні адреси та доставлені до скриньки, про що свідчать роздруківки з сервісу направлення електронних листів. (а.с.23-29,38-45,66-74,81-88,91-103 т.2)

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Окрім того, як свідчать матеріали справи, ухвала про відкриття провадження у справі від 31.10.2022, була направлена сторонам та отримання останніми (а.с.23-29 т.2), окрім того, оприлюднена на сайті ЄДРСР 02.11.2022. Ухвала про відкладення розгляду справи від 21.11.2022, направлена сторонам та отримана (а.с38-45 т.2), оприлюднена на сайті ЄДРСР 22.11.2022. Ухвала від 06.12.2022 про відкладення, направлена сторонам (а.с.66-74 т.2), оприлюднена на сайті ЄДРСР 07.12.2022. Ухвала від 17.01.2023 про відкладення, направлена сторонам (а.с.81-88 т.2), оприлюднена на сайті ЄДРСР 19.01.2023. Ухвала від 20.01.2023 направлена сторонам (а.с.91-103 т.2), оприлюднена на сайті ЄДРСР 22.01.2023.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Колегія суддів зазначає, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Подібна правова позиція викладена в постанові Касаційного цивільного суду від 30.11.2022 у справі № 759/14068/19.

Враховуючи наведені положення, колегія суддів зазначає, що відповідачі не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою про виклик у судове засідання від 13.09.2022р., яка є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивачів у судовому засіданні 21.03.2023.

Заслухавши пояснення представників сторін, що з`явились, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у кварталі №30 виділах №220, 222, 233 захисного лісонасадження Жмеринської дистанції захисних лісонасаджень Коростенської виробничої дільниці Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» AT «Укрзалізниця», напрямку Коростень-Новоград-Волинський, перегону Рихальськ-Вершниця, прив`язка до залізничної колії: права та ліва сторона колії км 321+500м до км 322+050м, 22.12.2016 майстром лісу Коростенської виробничої дільниці виявлено самовільну рубку 35 дерев, з них: 29 дуба та 6 дерев породи в`яз. (том 1, а.с. 35-38)

Указана рубка вчинена на території Брониківської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, за 5 км від села Вершниця, між селами Рихальськ-Вершниця, на земельній ділянці з кадастровим номером 1824084000:01:000:0007, що у постійному користуванні AT «Українська залізниця».

Унаслідок вчиненої самовільної рубки заподіяно шкоду навколишньому природному середовищу у розмірі 259 948,36 грн., що обрахована працівником відповідача відповідно до Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 (далі - Такси №665). (том 1, а.с. 37)

Відповідно до повідомлення майстра лісу Заліван В.М. , за указаним фактом незаконної порубки Новоград-Волинським відділом поліції Головною управління Національної поліції в Житомирській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12016060090002115 від 22.12.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України (в ред. КК України на час вчинення діяння). (том 1, а.с. 34)

Висновком експертного дослідження від 26.06.2018 №710/17-903/904/18-25, що проведене у межах досудового розслідування зазначеного кримінального провадження, встановлено шкоду навколишньому природньому середовищу у розмірі 259 948,36 грн., а також істотність такої шкоди для довкілля. (том 1, а.с. 39)

У кварталі № 31 виділу № 255 захисного лісонасадження на землях, що у користуванні відповідача, у напрямку залізниці Коростень-Новоград-Волинський, перегону Вершниця-Новоград-Волинський, прив`язка до залізничної колії: ліва сторона колії від км 327+450м до км 327+630м, 15.11.2017 представником відповідача виявлено самовільну рубку 60 дерев різних порід (33 дуба, 9 ясені, 16 в`язу, 1 вишня, 1 вільха). (том 1, а.с. 57-61)

Указана рубка вчинена на території Брониківської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, на земельній ділянці з кадастровим номером 1824084000:01:000:0008, що у постійному користуванні AT «Українська залізниця».

Унаслідок вчиненої самовільної рубки заподіяно шкоду навколишньому природному середовищу у розмірі 389 789,61 грн., що обрахована відповідальною посадовою особою відповідача відповідно до Такс №665. (том 1, а.с. 58)

Згідно повідомлення відповідача, за указаним фактом незаконної порубки Новоград-Волинським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12017060090001922 від 15.11.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України. (том 1, а.с. 56)

Висновком експертного дослідження від 21.02.2019 №350/18-25, що проведене у межах досудового розслідування зазначеного кримінального провадження, встановлено шкоду навколишньому природному середовищу у розмірі 389 789,61 грн., а також істотність такої шкоди для довкілля. (том 1, а.с. 62)

У масиві захисних лісонасаджень відповідача, а саме Жмеринської дистанції захисних лісонасаджень по напрямку Новоград-Волинський-Шепетівка перегону Новоград-Волинський -Орепи, прив`язка до залізничної колії: права сторона колії від км 346+415м до км 346+880м квартал №46 виділ №22, що поблизу с. Орепи Новоград-Волинського району, представником відповідача 19.04.2017 виявлено самовільну рубку 54 дерев різних порід (7 дерев породи дуб, 20 акації, 27 ясен). (том 1, а.с. 76)

Указана рубка вчинена на території Ярунської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, поблизу залізничної станції Орепи, що поряд із селом з такою ж назвою, що входить до об`єднаної територіальної громади, на земельній ділянці з кадастровим номером 1824084200:05:000:0213, що у постійному користуванні АТ «Українська залізниця».

Унаслідок вчиненої самовільної рубки заподіяно шкоду навколишньому природному середовищу у розмірі 240 722,89 грн., що обрахована посадовою особою відповідача відповідно до Такс №665. (том 1, а.с. 76-77)

Згідно повідомлення ОСОБА_2 , за указаним фактом незаконної порубки Новоград-Волинським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12017060090000643 від 19.04.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України. (том 1, а.с. 75)

Висновком експертного дослідження від 06.07.2018 №713/17-25, що проведене у межах досудового розслідування зазначеного кримінального провадження, встановлено шкоду навколишньому природньому середовищу у розмірі 240 722,89 грн., а також істотність такої шкоди для довкілля. (том 1, а.с. 81)

31.01.2018 представником відповідача виявлено самовільну рубку 13 дерев різних порід (7 дерев породи дуб, 20 акації, 27 ясен) у кварталі №46 виділу №23 захисного лісонасадження Жмеринської дистанції захисних лісонасаджень по напрямку Новоград-Волинський-Шепетівка перегону Новоград-Волинський-Орепи, прив`язка до залізничної колії: ліва сторона колії від км 346+350м до км 346 + 515м, що поблизу с. Орепи Новоград-Волинського району. (том 1, а.с. 97-100)

Указана рубка вчинена на території Ярунської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, поблизу залізничної станції Орепи, що поряд із селом з такою ж назвою, що входить до об`єднаної територіальної громади, на земельній ділянці з кадастровим номером 1824084200:05:000:0214, що у постійному користуванні AT «Українська залізниця».

Унаслідок вчиненої самовільної рубки заподіяно шкоду навколишньому природному середовищу у розмірі 125 769,93 грн., що обрахована самостійно представником відповідача відповідно до Такс 665. (том 1, а.с. 97)

Згідно повідомлення ОСОБА_2., за указаним фактом незаконної порубки Новоград-Волинським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018060090000168 від 01.02.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України. (том 1, а.с. 97)

Висновком експертного дослідження від 21.02.2019 №369/18-25, що проведене у межах досудового розслідування зазначеного кримінального провадження, встановлено шкоду навколишньому природному середовищу у розмірі 125769,93 грн., а також істотність такої шкоди для довкілля. (том 1, а.с. 101)

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор вказує, що внаслідок указаних незаконних порубок лісу заподіяно шкоду навколишньому природному середовищу у розмірі 1 016 230,79 грн. (259 948,36 грн. + 389 788,61 грн. = 649 737,97 грн. на території Брониківської сільської ради (позивача-2), а також 240 722,89 грн. + 125 769,93 грн. = 366492,82 грн. на території Ярунської сільської ради Новоград-Волинського району (позивача-1).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач, як постійний лісокористувач, не забезпечив належну охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустивши незаконну порубку дерев, чим заподіяв матеріальну шкоду лісу (навколишньому природному середовищу), яка становить в загальному розмірі 1 016 230,79 грн.

Однак колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Закон України "Про прокуратуру" визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Так, відповідно до частин 3-5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права" передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Отже, з урахуванням вище викладеного, у розумінні положень ст.ст. 73, 76, 77 ГПК України прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

В обґрунтування підстав представництва прокурора в суді, керівник Чернігівської окружної прокуратури Чернігівської області, посилаючись на ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", зазначає, що ліси є невід`ємним елементом екосистеми, а незаконне вирубування лісового фону призводить до порушення прав усіх громадян на безпечне довкілля.

Колегія суддів звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, у якій наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Статтею 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено повноваження місцевих рад у галузі охорони навколишнього природного середовища та зазначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, в тому числі, здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Аналогічні положення наведені в ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, делеговані повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Як встановлено судом, спір у справі виник у зв`язку з виявленням факту самовільної рубки дерев, що знаходяться в межах земельних ділянок за кадастровими № 1824084000:01:000:0007, №1824084000:01:000:0008, №1824084200:05:000:0213, № 1824084200:05:000:0214, які передані в постійне користування відповідачеві.

Відповідачем не заперечується, що на вищевказаних земельних ділянках на яких було виявлено факт самовільної рубки дерев, знаходяться в постійному користуванні відповідача.

Оскільки вказані земельні ділянки, на яких, за твердженням прокурора, відбувся факт незаконної рубки дерев, знаходяться на території Ярунської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області та Брониківської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку, що Ярунська сільська рада та Брониківська сільська рада, як органи місцевого самоврядування, що уповноважені на здійснення в межах своєї території контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з огляду на заявлені предмет позову та підстави позову, є належними позивачами у справі.

Окрім того, з метою спонукання представницьких органів до відповідних дій щодо реалізації своїх функцій, 09.07.2021 до Ярунської (вих№54-84-1953вих21) та 10.09.2021 до Брониківської (вих№54-84-2731 вих21) сільських рад прокурором скеровано повідомлення у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», у яких зазначено про указані у позові порушення, запропоновано вжити відповідних заходів щодо стягнення заподіяної відповідачем шкоди тощо.

У відповіді на вказане вище повідомлення прокурора, Ярунська сільська рада у листі від 05.07.2021 №956, що надійшов до прокуратури 06.08.21 вх.2616-21 указала, що про самовільні рубки та неналежне виконання обов`язків щодо охорони лісу постійним лісокористувачем, а саме: Регіональною філією «Південно-Західна залізниця», їй нічого невідомо, заходи до відшкодування шкоди нею не вживались. Про намір самостійно звернутись до суду не зазначено.

16.08.2021 прокурором вдруге направлено до Ярунської сільської ради повідомлення у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» де вкотре указано на порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, про необхідність вжиття заходів та інформування прокурора про строки реалізації наданих законом сільській раді повноважень.

У відповіді від 08.09.2021 №1040/1 Ярунська сільська рада вдруге повідомила про відсутність як фінансування, так і відповідної юридичної служби задля пред`явлення позову про відшкодування заподіяних самовільною рубкою дерев збитків.

На запит прокуратури від 22.06.2022 №54-84-2027 вих-22 Ярунська сільська рада Новоград-Волинського району Житомирської області повідомила, що земельні ділянки квартал №46 виділ №22 захисних насаджень на землях Жмеринської дистанції перегону Новоград-Волинський Орепи, прив`язка до залізничної колії: права сторона колії від км 346 + 415м до 346 + 880м, що поблизу с. Орепи, квартал №46 виділу 323 захисних насаджень на землях Жмеринської дистанції перегону Новоград-Волинський Орепи, прив`язка до залізничної колії: ліва сторона колії від км 346 + 350м до 346 + 515м дійсно знаходяться поблизу с. Орепи Новоград-Волинського району Ярунської сільської територіальної громади.

Брониківська сільська рада на повідомлення прокурора від 10.09.2021 вих№54-84-2731 вих21 повідомила, що про указані самовільні рубки їй нічого невідомо, про указаний факт взнала лише із повідомлення прокурора, а у зв`язку з відсутністю бюджетною фінансування не має можливості самостійно звернутись до суду щодо стягнення заподіяних відповідачем збитків (лист від 22.09.2021 №931).

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор дотримався вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України щодо умов такого звернення, а саме: обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Стосовно суті заявлених позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 13 Конституції України визначено, що природні ресурси, що знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

За статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Частинами 1-3 статті 1 Лісового кодексу України встановлено, що:

- ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище;

- ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах;

- усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Частиною 1 ст. 16 Лісового кодексу України встановлено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи (ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі, серед іншого, зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.

Статтею 63 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

За змістом п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, серед іншого, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок та пошкодження. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Статтею 89 Лісового кодексу України визначено, що охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів, зокрема, від незаконних рубок (ст. 90 Лісового кодексу України).

Статтею 93 Кодексу передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

За змістом п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст. 107 Лісового кодексу України).

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, а також в постановах від 15.02.2019 у справі, № 927/1096/16, від 23.08.2019 у справі № 917/1261/17, від 09.08.2018 у справ №909/976/17, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечено відповідачем, у нього на праві постійного користування перебувають земельні ділянки за кадастровими № 1824084000:01:000:0007, №1824084000:01:000:0008, №1824084200:05:000:0213, № 1824084200:05:000:0214.

Як заявлено прокурором у позовній заяві, 22.12.2016, 15.11.2017, 20.03.2017 та з 15.01.2018 по 30.01.2018 на території, яка належить відповідачу, як постійному лісокористувачу, виявлено факт незаконної порубки дерев, про що свідчать акти огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, а також внесеними за вказаними фактами незаконної порубки відомостями до Єдиного реєстру досудових розслідувань відділом поліції Головною управління Національної поліції в Житомирській області.

Зокрема, згідно висновку експерта за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи від 26.06.2018 №710/17-903/904/18-25 (а.с. 39-55 т.1), виконаного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, що проведене у межах досудового розслідування кримінального провадження №12016060090002115, встановлено шкоду навколишньому природньому середовищу внаслідок вчиненої самовільної рубки 35 дерев, з них: 29 дуба та 6 дерев породи в`яз у кварталі №30 виділах №220, 222, 233 захисного лісонасадження Жмеринської дистанції захисних лісонасаджень Коростенської виробничої дільниці Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» AT «Укрзалізниця», напрямку Коростень-Новоград-Волинський, перегону Рихальськ-Вершниця, прив`язка до залізничної колії: права та ліва сторона колії км 321 + 500м до км 322 + 050м - у розмірі 259 948,36 грн.

В той же час, як вбачається з рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2017 у справі №906/554/17, залишеним в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017, за обставинами заяви майстра лісу Коростенської виробничої дільниці від 22.12.2016 було виявлено незаконну порубку дерев породи дуб в кількості 26 одиниць та 4 дерева породи в`яз в кварталі № 30 видділах № 220, 222, 233 захисного лісонасадження на землях Жмеринської дистанції захисних лісонасаджень Коростенської виробничої дільниці Регіональної філії «Південно-Західна залізниця», напрямку Коростень - Новоград-Волинський, перегону Рихальське - Вершиця.

Відповідно до Порядку про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 року, проведено розрахунок шкоди, заподіяної лісовому господарству самовільною порубкою дерев, згідно якого заподіяна шкода становить 259 948,36 грн.

Суд першої інстанції, відхиляючи доводи відповідача в цій частині зазначив, що кількість самовільної рубки дерев у справі №906/554/17 та у справі №910/5414/22 у кварталі № 30 видділах № 220, 222, 233 є різною.

В той же час, судом першої інстанції не було враховано, що кримінальне провадження №12016060090002115, на яке прокурор посилається в якості підстави позову за фактом незаконної порубки у кварталі №30 виділах №220, 222, 233 захисного лісонасадження Жмеринської дистанції захисних лісонасаджень Коростенської виробничої дільниці Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» AT «Укрзалізниця», напрямку Коростень-Новоград-Волинський, перегону Рихальськ-Вершниця, прив`язка до залізничної колії: права та ліва сторона колії км 321+500м до км 322+050м, було зареєстровано з підстав незаконної порубки сироростучих дерев породи дуб в кількості 26 одиниць, породи в`яз в кількості 4 одиниці.

Прокурором не доведено інших випадків порубки дерев на вказаній вище земельній ділянці в цю дату.

А тому, оскільки з відповідача на підставі рішення суду у справі № 906/554/17 вже було стягнуто, зокрема, 259 948,36 грн. за шкоду, заподіяну лісовому господарству самовільною порубкою дерев, яка сталась в кварталі № 30 виділах № 220, 222, 233 захисного лісонасадження на землях Жмеринської дистанції захисних лісонасаджень Коростенської виробничої дільниці Регіональної філії "Південно-Західна залізниця", напрямку Коростень - Новоград-Волинський, перегону Рихальське - Вершиця, а тому суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Статтею 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, серед іншого, передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до положень статей 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Частиною 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода передбачено, що заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Положеннями статті 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, в розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено ст. 1166 ЦК України яка встановлює, що майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи; неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду зокрема підстав невиконання завдавачем шкоди покладених на нього обов`язків; 2) наявність шкоди; під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вина особи, що завдала шкоду.

У пунктах 88 постанови від 13.05.2020 року у справі №9901/93/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з вимог частини другої статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня та 19 вересня 2018 року у справах № 909/976/17, 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення природоохоронного законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні їх працівниками та не перешкоджанні незаконному вирубуванню лісових насаджень, внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев невстановленими особами.

А тому, з урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість позовних вимог у сумі 756 282,43 грн., а в решті позовних вимог слід відмовити.

В той же час, колегія суддів не погоджується з твердженням відповідача, що в частині стягнення 259 948,36 грн. провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, оскільки Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04.

В той же час, у суді першої інстанції відповідачем було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Відповідно до вимог статей 256 та 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності за змістом статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, за приписами статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 259 948,36 грн., а з вимог апеляційної скарги останнього вбачається, що він просив переглянути рішення суду першої інстанції лише в цій частині задоволених позовних вимог, а тому підстав для застосування строку позовної давності в цій частині є відсутніми.

В той же час, з огляду на вимоги та доводи апеляційної скарги, решта задоволених позовних вимог, з огляду на вимоги ст. 269 ГПК України, судом апеляційної інстанції не переглядається, оскільки перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стосовно заявленого в апеляційній скарзі клопотання про витребування доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази, яких було достатньо суду для винесення рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача шкоди у розмірі 259 948,36 грн., колегія суддів дійшла до висновку про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів з огляду на його недоцільність.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

За таких обставин справи, враховуючи вимоги та доводи сторін, апеляційна скарга акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягає частковому задоволенню, а оскаржене апелянтом рішення господарського суду у даній справі підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2022 року у справі № 910/5414/22 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2022 року у справі № 910/5414/22 частково скасувати, ухваливши нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, 01054/ м. Київ вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 40081221) на користь Ярунської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області (11762, Житомирська обл., Новоград-Волинський р-н, село Ярунь, ВУЛИЦЯ МИРУ, будинок 13, код ЄДРПОУ 04344146) шкоду завдану навколишньому природному середовищу у розмірі 366 492 грн. 82 коп.

4. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, 01054/ м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 40081221) на користь Брониківської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області (11774, Житомирська обл., Новоград-Волинський р-н, село Романівка, вулиця Центральна, будинок 22, код ЄДРПОУ 04348800) шкоду завдану навколишньому природному середовищу у розмірі 389 789,61 грн.

5. В решті позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, 01054/ м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 40081221) на користь Житомирської обласної прокуратури (10002, місто Житомир, вулиця Святослава Ріхтера, 11, ідентифікаційний код: 02909950) судовий збір за подачу позову у розмірі 11 344,24 грн.

7. Стягнути з Житомирської обласної прокуратури (10002, місто Житомир, вулиця Святослава Ріхтера, 11, ідентифікаційний код: 02909950) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, 01054/ м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 40081221) 5 849,83 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

8. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

9. Матеріали справи №910/5414/22 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 28.03.2023

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді А.Г. Майданевич

Л.В. Кропивна