Рішення

від 14.03.2023 по справі 905/197/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.03.2023 Справа №905/197/22

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Фурсової С.М.

при секретарі судового засідання Павлюкові Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства «Подільський цемент» (32325, Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський р-н, с.Гуменці, вул.Хмельницьке шосе, будинок 1-А; код ЄДРПОУ 00293091)

до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 )

до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_2 )

за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Деруа Трейд» (87526, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.130 Таганрозької дивізії, будинок 4; код ЄДРПОУ 40171079)

за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левчука Ігоря Олеговича (04071, м.Київ, вул.Ярославська, будинок 11-А, офіс №8)

про визнання недійсним акту приймання-передачі частки в статутному капіталі,-

у засіданні брали участь:

від позивача: не з`явився

від відповідача1: не з`явився

від відповідача2: не з`явився

від третьої особи1: не з`явився

від третьої особи2: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

Акціонерне товариство «Подільський цемент» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання недійсним акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Цем -Ресурс» (наразі ТОВ «Деруа Трейд») від 28.01.2021 року (підписи на якому засвідчені на нотаріальному бланку 29.01.2021 року), укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Згідно з ухвалою Господарського суду Донецької області від 09.02.2022 вказану позовну заяву залишено без руху, встановлено процесуальний строк на усунення недоліків.

Від позивача, в межах строку, надійшли письмові пояснення б/н від 22.02.2022 на виконання вимог ухвали суду від 09.02.2022 з доказами усунення недоліків позовної заяви. Фактично, заявником викладено позовну заяву в новій редакції, змінено склад відповідачів, заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Деруа Трейд».

Одночасно з позовною заявою надійшло клопотання про витребування певних доказів.

Ухвалою суду від 11.11.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/197/22, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.12.2022. Також вказаною ухвалою залучено до усті у справі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору; відкладено розгляд клопотання про витребування доказів; запропоновано позивачу чітко визначити підстави позову (обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги), надати правове обґрунтування щодо порушеного права позивача (законного інтересу) з огляду на незмінність розміру статутного капіталу у зв`язку з укладенням спірного правочину.

Ухвалою суду від 21.12.2022 відкладено підготовче засідання на 16.01.2023, відкладено вирішення питання щодо витребування доказів.

На електронну адресу суду 21.12.2022 надійшли пояснення ОСОБА_1 .

Від позивача 10.01.2023 надійшли додаткові пояснення на виконання ухвали суду від 11.11.2022, в яких зазначено підстави позову (обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги), надано обґрунтування щодо порушеного права позивача (законного інтересу).

Ухвалою суду від 16.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.02.2023, клопотання про витребування доказів залишено без задоволення.

У судовому засіданні 15.02.2023 судом було досліджено наявні в матеріалах справи докази та у зв`язку з неявкою представників сторін вирішено відкласти судове засідання для надання сторонам можливості підготуватись до судових дебатів.

У судове засідання 14.03.2023 представники сторін не з`явились.

Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно з частинами першої, третьою статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом вжито всіх залежних від нього заходів для своєчасного та належного повідомлення учасників справи про розгляд судової справи.

В свою чергу, відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень регулюються Законом України «Про доступ до судових рішень».

Статтями 2, 4 вказаного Закону встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Суд звертає увагу на те, що ухвали Господарського суду Донецької області у справі №905/197/22 оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень України офіційного веб-порталу «Судова влада України» в мережі Інтернет (посилання: https://reyestr.court.gov.ua/) та є загальнодоступними для ознайомлення.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Проявивши належну обачність відповідач, міг і самостійно дізнатись з Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого є загальнодоступною, цілодобовою та безкоштовною, про рух справи № 905/2164/21 та про постановлені ухвали суду в даній справі, в тому числі і ухвали суду від 17.01.2023 та від 15.02.2023.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №9901/278/21 (11-126заі22) висловлено правову позицію, що реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Відповідач2 своїм правом на подання відзиву не скористався, в інший спосіб своєї позиції на довів.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).

Залучені до участі у справі треті особи без самостійних вимог на предмет спору своїм правом на подання пояснень по суті спору не скористались, в інший спосіб своєї правової позиції не довели.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість її розгляду по суті заявлених вимог за наявними у ній матеріали в даному судовому засіданні, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Щодо строків розгляду даної справи, суд зазначає наступне.

Частинами першою та другою статті 195 ГПК України передбачено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішеннях Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «Товариство з обмеженою відповідальністю «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» зазначено, що суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В даному випадку, вихід за межі встановленого статтею 195 ГПК України строку був обумовлений виключними загальновідомими обставинами, пов`язаними з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався.

Так, Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023, затвердженого Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб, тобто до 20.05.2023.

Необхідно зазначити, що Господарський суд Донецької області знаходиться на території Харківської територіальної громади, яка з першого дня військової агресії перебуває під постійними ворожими обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров`ю всіх учасників судового процесу. Окрім того, ворогом неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об`єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж, вихід з ладу систем зв`язку та Інтернету.

Такі обставини істотно уповільнили роботу суду, як щодо організаційно-технічного забезпечення судового процесу, так і щодо безпосереднього розгляду справи.

За об`єктивних обставин розгляд справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень ГПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Деруа Трейд» (код ЄДРПОУ 40171079) є юридичною особою зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Попереднє найменування даної юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ Цем-Ресурс».

28.01.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 підписано Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Цем-Ресурс» (код ЄДРПОУ 40171079), відповідно до якого Сторона 1 ( ОСОБА_5 ) передає частку у розмірі 10000 (десять тисяч гривень) 00 копійок, що становить 100% (сто) відсотків статутного капіталу Товариства, а Сторона 2 ( ОСОБА_2 ) приймає частку у розмірі 10000 (десять тисяч гривень) 00 копійок, що становить 100% (сто) відсотків статутного капіталу Товариства.

Згідно з п. 2 цього акту з дати його укладення Сторона 1 не є власником частки у розмірі десять тисяч гривень 00 копійок, що становить 100% (сто) відсотків статутного капіталу та учасником Товариства на зазначений розмір частки, а право власності щодо частки у статутному капіталі зазначеного Товариства у зазначеному розмірі, з усіма правами та обов`язками учасника, визначеними статутом Товариства та чинним законодавством України, переходять до Сторони 2.

Згідно п.4 Цей акт є підставою для подання необхідних документів для державної реєстрації змін у складі учасників Товариства.

Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі від 28.01.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Цем-Ресурс» (код ЄДРПОУ 40171079) нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левчуком І.О., зареєстровано в реєстрі за №282,283.

З огляду на наведене, акт приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «Деруа Трейд» від 28.01.2021 є правочином, який зумовив настання юридичних наслідків у вигляді набуття та припинення права власності на корпоративні права у вказаному товаристві.

Як стверджує позивач, купівля - продаж частки в статутному капіталі відбулась без фактичного внесення зазначеної частки до статутного капіталу підприємства та з метою ухилення від погашення заборгованості перед кредиторами, до яких належить АТ «Подільський цемент».

Після відкриття провадження у справі №924/43/21 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Деруа Трейд» на користь Акціонерного товариства «Подільський цемент» заборгованості, на підставі Акту приймання-передачі частки у статутному капіталі від 28.01.2021 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зареєстрована зміна засновника ТОВ «Деруа Трейд. Відповідно до витягу з ЄДР 374422587565 від 03.02.2021 року код реєстраційної дії 1006731070005015007.

Надалі, 10.02.2021 року, зареєстровані чергові зміни у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за кодом 1006731070006015007. Зазначені зміни здійснені на підставі рішення №04/02/2021 від 04.02.2021 нового засновника підприємства, яким вирішено змінити місцезнаходження юридичної особи, керівника, затвердити нову редакцію статуту.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 30.03.2021 року по справі №924/43/21 вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Деруа Трейд» на користь Акціонерного товариства «Подільський цемент» 2669075,32 грн. основного боргу, 53381,50 грн. штрафу, 106048,81 грн. інфляційних втрат, 69007,12-3% річних, 192113,96 грн. пені та 46344,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Згідно з актом державного виконавця від 04.06.2021 рок будинок №4 за по вул. 130 Т.Дивізії не розташований, підприємство за даною адресою не розташовано. Відповідно до довідки Укрпошти від 06.10.2021 року така адреса відсутня. Номер телефону, який зазначений в реєстрі юридичних осіб вказаний неправильно та не відповідає.

Позивач мотивує своє порушене право тим, що в силу презумпції дійсності оспорюваного правочину він втрачає можливість розраховувати на реалізацію своїх законних інтересів та прав з огляду на таке.

Так, правочин з відчуження частки в статутному капіталі, в силу презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), легалізує існування юридичної особи (ТОВ «Деруа Трейд») з несплаченим статутним капіталом. Презумпція правомірності цього правочину юридично припиняє обов`язок учасника внести свій вклад у статутний капітал юридичної особи. При цьому обов`язок з внесення вкладу неправомірно припинився в попереднього учасника (Відповідач 1), оскільки він після відчуження частки вже більше не пов`язаний в корпоративному відношенні з підприємством, якого був учасником. Так само, обов`язок з внесення вкладу протиправно припинився і в нового учасника (Відповідач 2), оскільки в силу презумпції правомірності правочину, вважається, що він набув частку в статутному капіталі правомірно, тобто частка сплачена.

Тобто, внаслідок укладення оспорюваного правочину Позивач втрачає свій законний інтерес розраховувати, що частка в статутному капіталі буде сплачена і спрямована на погашення кредиторської заборгованості.

Внаслідок існування презумпції правомірності оспорюваного правочину у виконавчого органу Товариства з обмеженою відповідальністю «Деруа Трейд» припиняються обов`язки передбачені ст. 15 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю» щодо вжиття заходів для погашення заборгованості зі сплати простроченого вкладу. Відповідно, в Позивача, як кредитора ТОВ «Деруа Трейд», припиняється право вимагати виконання цього обов`язку в виконавчого органу ТОВ «Деруа Трейд».

Отже, внаслідок укладення оспорюваного правочину позивача суттєво обмежено в реалізації своїх прав та законних інтересів з метою погашення заборгованості Товариством з обмеженою відповідальністю «Деруа Трейд».

Про фраудаторність правочину з відчуження частки в статутному капіталі, та те що він був укладений лише з неправомірною метою задля порушення та суттєвого обмеження реалізації прав та законних інтересів кредиторів, свідчить те, що: 1) Відповідач 1 відчужив частку в статутному капіталі відразу після пред`явлення позову до юридичної особи про стягнення заборгованості; 2) частка в статутному капіталі відчужена особі, на яку зареєстровано багато аналогічних підприємств, які мають проблеми з заборгованістю перед кредиторами; 3) новий власник частки в статутному капіталі (Відповідач 2) набував право власності на корпоративні права підприємств неодноразово, віднайти ці підприємства неможливо, або ускладнено, по контактних телефонах та даних ніхто не відповідає, немає достатніх відомостей, що Відповідач 2 дійсно перетинав кордон України; 4) частка до статутного капіталу не внесена, в зв`язку з чим кредитори не можуть отримати задоволення своїх вимог з неї.

Оцінюючи вищезазначені доводи позивача, подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Вирішуючи по суті переданий на розгляд господарського суду спір про визнання недійсним договору, суд повинен з`ясувати, зокрема, підстави для визнання його недійсним, оскільки недійсність правочину може наступати лише з певним порушенням закону.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, у відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відтак, в силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц наведено висновок, що «згідно з частинами 2, 3 статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли би порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення коштів, а тому у разі, якщо сторони, які укладають договір, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, то правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (частина 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина 3 статті 13 ЦК України), з одночасним посиланням на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок навів Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 у справі № 910/17755/18.

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Як зазначає позивач, передача частки в статутному капіталі відбулась без фактичного внесення зазначеної частки до статутного капіталу підприємства та з метою ухилення від погашення заборгованості перед кредиторами, до яких належить АТ «Подільський цемент», а тому Акт прийому-передачі частки в статутному капіталі від 28.01.2021 містить елементи фраудаторності.

При цьому, позивач не є стороною за оспорюваним правочином, а сторони оспорюваного правочину не ставлять під сумнів його дійсність.

Згідно з ч. 6 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з підпунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Критеріями визначення заінтересованості позивача в оспорюваному договорі є:

1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором;

2) у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені;

3) заінтересована особа отримує що-небудь в результаті проведення реституції (права, майно).

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття «охоронюваний законом інтерес» що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У мотивувальній частині наведеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», як правило, не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Отже, з огляду на наведені положення законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Реалізація ж права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту. Під способом захисту зазвичай розуміють закріплені законом матеріально- правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених прав, оспорюваних чи невизнаних прав, відновлення майнового стану потерпілого та вплив на порушника.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом належним способом. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства, надавати оцінку добросовісності інших учасників, права яких у разі задоволення позовних вимог можуть бути порушені.

Таким чином, суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі, якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 р у справі №369/10789/14-ц).

Обґрунтовуючи наявне право на звернення до суду з позовом, позивач зазначає, що внаслідок укладення оспорюваного правочину Позивач втрачає свій законний інтерес розраховувати, що частка в статутному капіталі буде сплачена і спрямована на погашення кредиторської заборгованості.

Додатково зазначає, що внаслідок існування презумпції правомірності оспорюваного правочину у виконавчого органу Товариства з обмеженою відповідальністю «Деруа Трейд» припиняються обов`язки передбачені ст. 15 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю» щодо вжиття заходів для погашення заборгованості зі сплати простроченого вкладу. Відповідно, в позивача, як кредитора ТОВ «Деруа Трейд», припиняється право вимагати виконання цього обов`язку в виконавчого органу ТОВ «Деруа Трейд».

Отже, внаслідок укладення оспорюваного правочину позивача суттєво обмежено в реалізації своїх прав та законних інтересів з метою погашення заборгованості Товариством з обмеженою відповідальністю «Деруа Трейд».

Відповідно до положень ч.1 ст. 12 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України.

Згідно ч.1 ст. 14 вказаного Закону кожен учасник товариства повинен повністю внести свій вклад протягом шести місяців з дати державної реєстрації товариства, якщо інше не передбачено статутом. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Положеннями статті 15 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено можливі правові наслідки прострочення внесення вкладу

Якщо учасник прострочив внесення вкладу чи його частини, виконавчий орган товариства має надіслати йому письмове попередження про прострочення. Попередження має містити інформацію про невнесений своєчасно вклад чи його частину та додатковий строк, наданий для погашення заборгованості. Додатковий строк, наданий для погашення заборгованості, встановлюється виконавчим органом товариства чи статутом товариства, але не може перевищувати 30 днів.

Якщо учасник товариства не вніс вклад для погашення заборгованості протягом наданого додаткового строку, виконавчий орган товариства має скликати загальні збори учасників, які можуть прийняти одне з таких рішень:

1) про виключення учасника товариства, який має заборгованість із внесення вкладу;

2) про зменшення статутного капіталу товариства на розмір неоплаченої частини частки учасника товариства;

3) про перерозподіл неоплаченої частки (частини частки) між іншими учасниками товариства без зміни розміру статутного капіталу товариства та сплату такої заборгованості відповідними учасниками;

4) про ліквідацію товариства.

Голоси, що припадають на частку учасника, який має заборгованість перед товариством, не враховуються при визначенні результатів голосування для прийняття рішення відповідно до частини другої цієї статті.

Натомість, ані Статутом, ані чинним законодавством не визначено право виконавчого органу товариства, як вказує позивач у позові, вимагати від учасника цього товариства внесення частки до статутного капіталу.

Так само, у позивача відсутнє право вимагати від виконавчого органу товариства (ТОВ «Деруа Трейд») чи безпосередньо від учасника товариства, що в даному випадку збігається з огляду на єдиного учасника, - внесення статутного капіталу.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №369/10789/14-ц суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі, якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення.

За таких обставин, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не є ефективним з огляду на відсутність такого.

Твердження позивача про те, що презумпція правомірності цього правочину юридично припиняє обов`язок учасника внести свій вклад у статутний капітал юридичної особи спростовуються наступним.

Рішенням єдиного учасника №7 позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Київ Цем-Ресурс» (наразі ТОВ «Деруа Трейд») від 12.06.2019 затверджено нову редакцію Статуту товариства.

Пунктом 3.4. Статуту визначено, що учасники зобов`язані повністю внести свої вклади до Статутного капіталу протягом першого року з дати державної реєстрації Товариства.

Товариство зобов`язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатись про вихід Учасника, виплатити колишньому учаснику вартість його частки (п.8.11.3. Статуту).

Рішенням учасника ТОВ «Київ Цем-Ресурс» №04/02/2021 від 04.02.2021 затверджено нову редакцію Статуту ТОВ «Деруа Трейд».

Пунктом 3.7 Статуту в даній редакції також визначено, що Товариство зобов`язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатись про вихід Учасника, виплатити колишньому учаснику вартість його частки.

Однак, виключення зі Статуту положення про строк внесення вкладу до Статутного капіталу, не припиняє такого зобов`язання учасника з огляду на законодавче закріплення такого обов`язку у ч.1 ст. 14 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Розмір статутного капіталу новим учасником ( ОСОБА_4 ) не змінювався.

До господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб`єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб`єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.

Відтак на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Наслідком прийняття судового рішення має бути реальне поновлення прав та/або інтересів особи, які були порушені.

Однак, як встановлено судом вище, позивачем не доведено яке саме право чи законній інтерес позивача порушено оспорюваним Актом приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Цем-Ресурс» (код ЄДРПОУ 40171079) від 28.01.2021. Не обґрунтовано й яким чином його право на задоволення грошових вимог за рішенням Господарського суду Хмельницької області від 30.03.2021 у справі №924/43/21може бути поновлено внаслідок прийняття судового рішення про визнання недійсними оспорюваного правочину, за умови його фраудаторності.

Сама по собі не згода з прийнятими рішеннями нового учасника товариства, як-то зміна місцезнаходження юридичної особи, керівника, затвердження нової редакції Статуту тощо, не є підставою вважати укладений між сторонами правочин фраудаторним.

З урахуванням викладеного позовні вимоги про визнання недійсним Акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Цем-Ресурс» (код ЄДРПОУ 40171079) від 28.01.2021 задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не було доведено порушення його прав, щодо захисту яких було пред`явлено позов у цій справі.

Відсутність порушення оспорюваним правочином прав та інтересів якого є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18 та від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесу кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В

У задоволені позовних вимог Акціонерного товариства «Подільський цемент» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання недійсним акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Цем -Ресурс» (наразі ТОВ «Деруа Трейд») від 28.01.2021 року (підписи на якому засвідчені на нотаріальному бланку 29.01.2021 року), укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - відмовити.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У судовому засіданні 14.03.2023 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.03.2023.

Позивач: Акціонерне товариство «Подільський цемент» (32325, Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський р-н, с.Гуменці, вул.Хмельницьке шосе, будинок 1-А; код ЄДРПОУ 00293091)

Відповідач1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілівей» (87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Метрополитська, будинок №4; код ЄДРПОУ 42132765)

Відповідач2: Туйчієва Одінахон (Республіка Узбекистан, м.Асака, вул.Пайман, будинок 31; ІПН 2172323927)

Третя особа1 без самостійних вимог на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю «Деруа Трейд» (87526, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.130 Таганрозької дивізії, будинок 4; код ЄДРПОУ 40171079)

Третя особа2 без самостійних вимог на стороні відповідачів: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левчука Ігоря Олеговича (04071, м.Київ, вул.Ярославська, будинок 11-А, офіс №8)

Суддя С.М. Фурсова