Рішення

від 13.03.2023 по справі 909/584/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.03.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/584/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська енергетична компанія Прикарпаття"

до відповідача: Гвіздецької селищної ради

про стягнення заборгованості в сумі 248167 грн 46 коп.

представники сторінне з"явилися

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейська енергетична компанія Прикарпаття" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою від 02.08.2022 вх.№10326/22 до Гвіздецької селищної ради про стягнення заборгованості в сумі 248167 грн 46 коп.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

04.08.2022 суд постановив позовну заяву вх.№10326/22 від 02.08.2022 залишити без руху та встановив позивачу у десятиденний строк, з дня отримання ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати Господарському суду Івано-Франківської області опис вкладення до цінного листа, який підтверджує направлення відповідачу - Гвіздецькій селищній раді копії позовної заяви і доданих до неї документів.

На виконання вимог ухвали суду від 04.08.2022 позивач подав заяву про усунення недоліків (від 15.08.2022 вх.№10484/22) з описом вкладення до цінного листа, який підтверджує направлення відповідачу - Гвіздецькій селищній раді копії позовної заяви і доданих до неї документів.

18.08.2022 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 19.09.2022, яке постановив відкласти на 11.10.2022, 31.10.2022.

11.10.2022 відповідач подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів вх.№13546/22, які суд прийняв до розгляду.

31.10.2022 суд постановив підготовче провадження у справі закрити; розгляд справи по суті призначити на 23.11.2022, яке враховуючи неявку представників сторін та клопотання позивача про відкладення, відкладав на 19.12.2022, 23.01.2023, 13.02.2023 та 13.03.2023.

19.12.2022 відповідач подав відзив на позов вх.№17316/22 та заяву про поновлення строку на подання відзиву вх.№17819/22, які суд прийняв до розгляду.

02.01.2023 позивач подав відповідь на відзив вх.№33/23, яку суд прийняв до розгляду.

06.03.2023 відповідач подав заперечення вх.№3520/23, яке суд прийняв до розгляду.

В судове засідання 13.03.2023 представник позивача не з"явився, на електронну адресу суду надіслав заяву вх.№3845/23, відповідно до якої зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, розгляд справи просив проводити без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, причин нез"явлення суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Згідно з ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 13.03.2023 суд ухвалив рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період 01.01.2021 - 15.02.2021, у зв"язку із закінченням строку дії договору №137 про закупівлю товару (пара, гаряча вода та пов"язана продукція) від 03.12.2020 та проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на 2021 рік, позивач на прохання відповідача здійснював постачання теплової енергії без укладеного договору. За результатами відкритих торгів "Публічних закупівель" переможцем стала інша теплопостачальна організація. Відтак 15.02.2021 позивач на адресу відповідача направив лист № 2 "Щодо припинення теплопостачання Гвіздецького ліцею". Зазначив, що за вказаний період Гвіздецька селищна рада безпідставно (без договору) спожила 154,431 Гкал. теплової енергії позивача у вигляді опалення приміщення Гвіздецького ліцею Коломийської районної ради, що розташоване в смт. Гвіздець, вул. Франка, 43 Коломийського району Івано-Франківської області, вартість якої становить 248 167 грн 46 коп. та повинна бути відшкодована відповідачем. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст.525,526, 530, 610, 1212,1213 ЦК України, ст.275 ГК України.

Позиція відповідача.

Відповідач факту постачання теплової енергії позивачем у період з 01.01.2021 до 15.02.2021 та тарифу, який позивач застосував при розрахунку вартості теплової енергії не заперечив. Однак вказав, що позивач 15.02.2021 не дочекавшись визнання переможця у закупівлі та незважаючи на різке зниження температури повітря припинив теплопостачання у приміщеннях Гвіздецького ліцею та демонтував частину свого обладнання, в тому числі прилад обліку теплової енергії, без фіксації останнього показника спожитої теплової енергії за участі представника відповідача. У зв"язку з чим зазначив, що обсяг спожитої теплової енергії та її вартість зазначені позивачем у позовній заяві є завищеними та не відповідають дійсності.

Обставини справи.

Предметом спору є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості фактично спожитої теплової енергії.

03.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейська енергетична компанія Прикарпаття" (постачальник) та Відділ освіти Коломийської районної державної адміністрації (споживач) уклали Договір №137.

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов`язувався з 03.12.2020 до 31.12.2020 надати споживачеві товар, зазначений в п.1.2 договору, а споживач - прийняти і оплатити товар згідно з встановленим тарифом в строки, передбачені цим договором.

Предметом договору є закупівля: Теплова енергія, код 09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція за ДК 021:2015 Єдиний закупівельний словник: теплова енергія, відповідний код - 09320000-8 (надалі теплова енергія) (п. 1.2. договору).

Обсяг закупівлі теплової енергії: 600 Гкал (п. 1.4 ).

На дату укладення ціна цього договору становить 1040772,00 грн (один мільйон сорок тисяч сімсот сімдесят дві гривні 00 копійок) та визначаються, виходячи із обсягів закупівлі товару (п.3.1).

На момент укладення цього договору вартість однієї Гкал становила 1734 грн 62 коп.(п.3.2).

Ціна цього договору може бути змінена за взаємною згодою сторін в залежності від фактичного фінансування та зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів на підставі п. 7 ст. 41 ч. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Згідно з додатком №1 до договору, який є невід`ємною частиною цього договору (п.п. 12.6.) погоджений перелік закладів освіти, до яких здійснюється постачання товару (пара, гаряча вода та пов`язана продукція), до яких зокрема належить Гвіздецький ліцей Коломийської районної ради (78260, смт. Гвіздець, вул. Франка, 43) - з кількістю 240 Гкал;

Відповідно до п.п.5.1. договору облік споживання теплової енергії проводиться згідно показників приладу обліку теплової енергії (теплового лічильника).

В п.11.1. договору сторони передбачили, що договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторонами і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного погашення сторонами своїх зобов`язань.

Припинення дії договору не звільняє замовника від обов`язку повної сплати за спожиту теплову енергію у гарячій воді /парі та теплопостачанні (п. 10.2.).

Дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку (п.10.3.).

Відповідно до наказу Коломийської районної ради від 23.12.2020 № 32-а "Про передачу майна закладів загальної середньої і позашкільної освіти у комунальну власність до Гвіздецької селищної ради Гвіздецької сільської територіальної громади" прийнято рішення про передачу з балансу відділу освіти райдержадміністрації майно (основні засоби, інвентар, технічні засоби, необоротні та оборотні активи, а також інші матеріальні цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі) закладів загальної середньої освіти у комунальну власність до Гвіздецької селищної ради, зокрема й Гвіздецький ліцей Коломийської районної ради.

Згідно з листом Коломийської РДА від 10.01.2022 № 2541/01-010/019 після проведення адміністративної реформи публічно-владні повноваження в галузі освіти в Коломийському районі перейшли не до Коломийської райдержадміністрації, а до територіальних громад.

Як вбачається з листа Коломийської районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 09.02.2022 № 227/01-010/030, Гвіздецький ліцей Коломийської районної ради (78260, вул. Франка, 43) входив до переліку майна, яке підлягало передачі Гвіздецькій селищній раді. Зазначений ліцей переданий Гвіздецькій селищній раді згідно з актом приймання передачі від 17.02.2021 №7/1.

В позовній заяві позивач зазначив, що:

- задля фіксації обсягів згенерованої і поставленої споживачу (в цьому випадку, згідно додатку №1 до договору - Гвіздецький ліцей Коломийської районної ради) теплової енергії позивач встановив і опломбував у присутності представників споживача, лічильник теплової енергії №014786 згідно з показами якого проводилися взаєморозрахунки між сторонами договору. Докази на підтвердження вказаного факту відсутні в матеріалах справи.

- відповідно до акта наданих послуг №7Г від 08.12.2020, який підписаний ТОВ "Європейська енергетична компанія Прикарпаття" та Відділом освіти Коломийської районної державної адміністрації, станом на 31.12.2020 показник лічильника теплової енергії №014786 становив 1226,00 Гкал. Однак вказаний акт до матеріалів справи не приєднав.

- після закінчення терміну дії договору на прохання відповідача, позивач продовжував виробництво і постачання теплової енергії для навчального закладу, Гвіздецького ліцею Коломийської районної ради, з 01.01.2021 до укладення відповідного договору про теплопостачання з метою недопущення зриву опалювального сезону.

-18.01.2021 звернувся до Гвіздецької селищної ради для затвердження тарифу на виробництво теплової енергії, в підтвердження чого подав лист №1-тар, однак докази направлення цього листа в матеріалах справи відсутні. Також посилаючись на ч.12.ст.20 Закону України "Про теплопостачання", зазначив, що тариф на теплову енергію, яку він виробляв та поставляв відповідачу становив 1606,99 грн/Гкал без ПДВ.

- 15.02.2021 за результатами відкритих торгів "Публічних електронних закупівель" ТОВ "Європейська енергетична компанія "Прикарпаття" зайняла друге місце. Відповідно 15.02.2021 позивач повідомив відповідача про припинення теплопостачання, в підтвердження чого приєднав до матеріалів справи лист № 2 "Щодо припинення теплопостачання Гвіздецього ліцею". Доказів направлення цього листа відповідачу матеріали справи не містять.

- з метою уникнення ймовірності пошкодження лічильника теплової енергії №014786 представниками Гвіздецької селищної ради, які захопили будівлю котельні, що на той момент орендувалась товариством (що підтверджуються договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 01.11.2019), головний інженер товариства демонтував зазначений лічильник та припинив постачання теплової енергії в цьому закладі. Лічильник теплової енергії №014786 був переданий на склад товариства, з наданням можливості для огляду його незалежним експертом у разі встановлення судом такої необхідності. Однак доказів демонтажу вказаного лічильника з фіксацією останнього його показника, присутності при цьому представника відповідача та пакування для збереження його цілісності та обмеження доступу до нього сторонніх осіб, матеріали справи не містять. Як і не містять клопотань позивача про проведення експертизи вказаного приладу обліку для встановлення факту втручання в його роботу сторонніх осіб та фактичного обсягу спожитої теплової енергії.

- станом на 15.02.2021 показник лічильника теплової енергії № 014786 становив - 1381,652 Гкал. За період 01.01.2021 -15.02.2021 відповідач спожив 154,431 Гкал. В підтвердження чого подав довідку ТОВ "ВІКО ЛТД" №03 від 29.06.2021 видану на замовлення ТОВ "Європейська енергетична компанія "Прикарпаття". Відповідно до якої товариство здійснило перевірку лічильника теплової енергії типу Суперком-01-1 заводський № 014786 в результаті якої встановило: показник лічильника станом на 01.01.2021складає 1227,26474 Гкал; показник на 16.02.2021 складає 1381,69579 Гкал (включає показник за 15.02.2021); кількість спожитої теплової енергії за період з 01.01.2021до 15.02.2021 становить 154,431 Гкал.

- вартість спожитої відповідачем теплової енергії становить 154,431 Гкал. х 1606,99 грн/Гкал = 248167 грн 46 коп. без ПДВ. Розрахунок приєднаний до матеріалів справи.

З метою досудового врегулювання спору, 10.06.2021 та 02.07.2021 позивач направив відповідачу листи-претензії №1 та №6, якими повідомив Гвіздецьку селищну раду про те, що у період 01.01.2021-15.02.2021 товариство виробило і поставило на користь Гвіздецького ліцею 154,43 Гкал., сума недоотриманої вигоди склала 248 167 грн 46 коп., яку у 10-ти денний термін необхідно оплатити. Проте вказані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення. Докази направлення цих листів відповідачу в матеріалах справи відсутні.

Станом на 02.08.2022 вказана заборгованість не погашена відповідачем, у зв"язку з чим позивач звернувся в суд за захистом порушеного права.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення. Оцінка доказів.

Відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, регулюються Законом України "Про теплопостачання" (далі -Закон).

Згідно зі ст. 1 Закону теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Вказаним законом також передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч.ч. 4, 6 ст. 19 Закону).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 24 Закону серед основних обов`язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила), користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією.

Враховуючи наведене, обов`язок з укладання договору купівлі - продажу теплової енергії покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.

Однак аналіз вищезазначених норм, також дає підстави для висновку про те, що оплата за фактично отриману теплову енергію не ставиться законодавцем в залежність від наявності чи відсутності договірних відносин між споживачем та постачальником, оскільки така оплата повинна здійснюватись за фактично надані послуги.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Суд встановив, що мало місце фактичне отримання теплової енергії, що зумовлює настання у відповідача обов`язку сплати вартості такої теплової енергії на користь позивача.

Відтак відповідач, як фактичний споживач теплової енергії, що без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, які мав заплатити за поставлену теплову енергію, зобов`язаний повернути ці кошти позивачу, як постачальнику теплової енергії на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, з огляду на положення статей 74, 76 - 77 ГПК України, за відсутності укладеного договору про теплопостачання для стягнення заборгованості за поставлену позивачем та спожиту відповідачем теплову енергію, доказуванню підлягає зокрема, факт поставки/споживання такої теплової енергії, кількість спожитої теплової енергії та її вартість.

За приписами ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина друга статті 73 ГПК України).

Згідно з ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Достовірність - це якісна характеристика, що повинна бути властива кожному конкретному доказу для отримання ним можливості бути використаним у господарському процесі.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов"язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі " Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відтак оцінюючи представлені сторонами докази суд врахував, що відповідно до п.17 Правил користування тепловою енергією затверджених постановою КМУ від 3 жовтня 2007 N 1198 із змінами станом на 02.12.2021, для обліку відпуску та споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку, що відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність. Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку (п.23).

Нарахування вартості теплової енергії проводиться шляхом множення тарифу на фактично спожиту кількість тепла за звітний місяць.

З наведеного слідує, що встановлення кількості спожитої теплової енергії має суттєве значення для правильного розрахунку її вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиним доказом який підтверджує кількість спожитої теплової енергії, яку позивач врахував при обчисленні розміру заборгованості (вартості спожитої теплової енергії) є довідка ТОВ "ВІКО ЛТД" №03 від 29.06.2021.

Суд зазначає, що вказана довідка, не може бути належним та допустимим доказом того, що споживач у спірний період спожив 154,43 Гкал., оскільки вона не є висновком експерта, в ній не зазначено чи є такий лічильник у належному технічному стані і чи може ним здійснюватись облік використання теплової енергії як такий. Наявність лічильника з показниками сама по собі не підтверджує, що такий лічильник використовувався тільки відповідачем, чи не мали до нього доступу сторонні особи у період з 15.02.2021 до 29.06.2021, і наявні в ньому показники є фіксацією результату використання теплової мережі позивача, саме відповідачем.

Інших доказів для встановлення попередніх показників лічильника позивач не подав і матеріали справи не містять, тому у суду відсутня можливість достеменно встановити різницю між показниками до 01.01.2021 та показниками станом на 15.02.2021, для встановлення кількості спожитої теплової енергії відповідачем у спірний період.

Розрахунок вартості спожитої теплової енергії не може ґрунтуватися на припущеннях позивача, оскільки вони не є фактичними даними в розумінні ст.73 Господарського процесуального кодексу України.

Відсутність належних та достовірних доказів, які б підтвердили точну кількість спожитої теплової енергії відповідачем, виключає можливість встановлення дійсного розміру заборгованості (вартості), яку відповідач зобов"язаний сплатити.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Висновок суду.

Враховуючи викладене, позивач не довів на підставі належних та достовірних доказів кількості спожитої теплової енергії відповідачем в період 01.01.2021 - 15.02.2021, що є обов`язковою складовою при розрахунку її вартості та суми безпідставно збережених коштів, тому суд дійшов висновку про відмову в позові.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 3722 грн 52 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №474 від 23 лютого 2022 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд, враховуючи відмову в позові судовий збір в сумі 3722 грн 52 коп. покладає на позивача.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська енергетична компанія Прикарпаття" до Гвіздецької селищної ради про стягнення заборгованості в сумі 248167 грн 46 коп. відмовити.

Судовий збір покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 27.03.2023

Суддя Т.В.Максимів