Постанова

від 10.07.2023 по справі 909/584/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2023 р. Справа №909/584/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників сторін:

від позивача (скаржника) не з`явився

від відповідача Попик О.І.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Європейська енергетична компанія Прикарпаття, б/н та б/д

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13 березня 2023 року (підписане 27.03.2023), суддя

у справі №909/584/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Європейська енергетична компанія Прикарпаття, м. Галич, Івано-Франківська область

до відповідача Гвіздецької селищної ради, с. Гвіздець, Коломийський район, Івано-Франківська область

про стягнення 248 167,46 грн.

в с т а н о в и в :

29.07.2022 року (через поштове відділення зв`язку) Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська енергетична компанія Прикарпаття» звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Гвіздецької селищної ради про стягнення заборгованості у сумі 248167,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період 01.01.2021 - 15.02.2021, у зв`язку із закінченням строку дії договору № 137 про закупівлю товару (пара, гаряча вода та пов`язана продукція) від 03.12.2020 та проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на 2021 рік, позивач на прохання відповідача здійснював постачання теплової енергії без укладеного договору. За результатами відкритих торгів «Публічних закупівель» переможцем стала інша теплопостачальна організація. Відтак 15.02.2021 позивач на адресу відповідача направив лист № 2 «Щодо припинення теплопостачання Гвіздецького ліцею». Зазначив, що за вказаний період Гвіздецька селищна рада безпідставно (без договору) спожила 154,431 Гкал. теплової енергії позивача у вигляді опалення приміщення Гвіздецького ліцею Коломийської районної ради, що розташоване в смт. Гвіздець, вул. Франка, 43 Коломийського району Івано-Франківської області, вартість якої становить 248167,46 грн та повинна бути відшкодована відповідачем, на підставі ст.ст.525,526, 530, 610, 1212,1213 ЦК України, ст.275 ГК України.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 13.03.2023 у справі № 909/584/22 у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки предметом спору є стягнення коштів за спожиту теплову енергію, то для правильного розрахунку її вартості потрібно надати докази в розумінні статей 77, 76ГПК України, для встановлення кількості спожитої теплової енергії, яка має суттєве значення для справи.

Суд критично розцінив доводи позивача, щодо поданої останнім довідки ТОВ «ВІКО ЛТД» № 03 від 29.06.2021, виходячи з того, що вказана довідка, не може бути належним та допустимим доказом того, що споживач у спірний період спожив 154,43 Гкал., оскільки вона не є висновком експерта, в ній не зазначено чи є такий лічильник у належному технічному стані і чи може ним здійснюватись облік використання теплової енергії як такий. Наявність лічильника з показниками сама по собі не підтверджує, що такий лічильник використовувався тільки відповідачем, чи не мали до нього доступу сторонні особи у період з 15.02.2021 до 29.06.2021, і наявні в ньому показники є фіксацією результату використання теплової мережі позивача, саме відповідачем. Інших доказів для встановлення попередніх показників лічильника позивач не подав і матеріали справи не містять, тому у суду відсутня можливість достеменно встановити різницю між показниками до 01.01.2021 та показниками станом на 15.02.2021, для встановлення кількості спожитої теплової енергії відповідачем у спірний період.

Відтак, розрахунок вартості спожитої теплової енергії не може ґрунтуватися на припущеннях позивача, оскільки вони не є фактичними даними в розумінні ст.73 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивачем - Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська енергетична компанія Прикарпаття», подано апеляційну скаргу в якій останній просить рішення суду першої скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Також просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в ході розгляду справи.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

1)вважає, що на усне прохання відповідача, позивачем було поставлено теплову енергію, яка відповідачем не заперечується, відтак, останній має сплатити кошти за спожиту теплову енергію;

2)факт споживання теплової енергії не заперечується відповідачем, однак, заперечується кількість спожитої теплової енергії, без подання відповідачем таких доказів, відповідно до наведеного, позивач вважає, що суд першої інстанції мав взяти до уваги більш вірогідні докази;

3)зазначає, що саме Гвіздецька селищна рада, як балансоутримувач та розпорядник бюджетних коштів одержувало (споживало) спірні послуги з теплопостачання в інтересах Гвіздецького ліцею, а відтак зобов`язане оплатити такі послуги.

Також позивачем у апеляційній скарзі наведено розрахунок витрат понесених на надання правничої допомоги у сумі 10000,00 грн.

Гвіздецька селищна рада подала відзив, в якому заперечує доводи позивача зазначивши, що договір про постачання теплової енергії із відповідачем на 2021 рік не був укладений, відтак, твердження позивача проте, що спір виник у зв`язку з заборгованістю за договором є безпідставним. Разом з тим, у період з 01.01.2021 до 15.02.2021 відповідач не отримував від позивача теплову енергію, так як до 17.02.2021 приміщення ліцею не перебувало на балансі відповідача, тим більше, в актах № 1 та № 2 позивача, які скріплені печаткою вбачається, що теплова енергія була передана відділу освіти Коломийської РДА.

Крім того, відповідач погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем не підтверджено належними доказами обсягу переданої теплової енергії, так, як наявність лічильника не підтверджує, що такий використовувався відповідачем, і що інші особи не мали до нього доступу у період з 15.02.2021 до 29.06.2021, оскільки, лічильник був демонтований позивачем у лютому 2021 року без складення акту звірки, про що свідчить акт відповідача №87/02.2-21 від 15 лютого 2021 року.

Також не заслуговують на увагу твердження позивача у позовній заяві про те, що відділ освіти Коломийської РДА ліквідований 01.01.2021, оскільки, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.10.2021 у справі № 909/437/21 встановлено, що запис про реєстрацію припинення відділу освіти Коломийської РДА в результаті ліквідації, внесено 20.04.2021, а відтак позивач звернувся до неналежного відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 909/584/22 розподілено до розгляду судді доповідачу Якімець Г.Г. Введено до складу судової колегії суддів Бойко С.М. та Бонк Т.Б., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2023.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 24.04.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська енергетична компанія Прикарпаття», б/н та б/д на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13 березня 2023 року у справі № 909/584/22 залишено без руху, як таку що не відповідає вимогам ст. 258 ГПК України.

15.05.2023 ухвалою суду апеляційної інстанції відкрито апеляційне провадження у справі № 909/584/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська енергетична компанія Прикарпаття».

Ухвалою суду від 29.05.2023 справу призначено до розгляду на 19.06.2023.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 19.06.2023 розгляд справи було відкладено на 10.07.2023.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, поряд з тим, у матеріалах справи міститься заява про розгляд справи апеляційним судом без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Оскільки явка представника позивача в судове засідання не визнавалася обов`язковою, зважаючи на заяву останнього, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є вимога позивача (Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська енергетична компанія Прикарпаття») про стягнення з відповідача (Гвіздецька селищна рада) вартості фактично спожитої теплової енергії після закінчення договору №137 від 03.12.2020.

Судом встановлено, що 03.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська енергетична компанія Прикарпаття» (постачальник) та Відділ освіти Коломийської районної державної адміністрації (споживач) було укладено договір про закупівлю товару (пара, гаряча вода та пов`язана продукція) (надалі договір).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов`язувався з 03.12.2020 до 31.12.2020 надати споживачеві товар, зазначений в п.1.2 договору, а споживач - прийняти і оплатити товар згідно з встановленим тарифом в строки, передбачені цим договором.

Предметом договору є закупівля: Теплова енергія, код 09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція за ДК 021:2015 Єдиний закупівельний словник: теплова енергія, відповідний код - 09320000-8 (надалі теплова енергія) (п. 1.2. договору).

Обсяг закупівлі теплової енергії: 600 Гкал (п. 1.4 договору).

Додатком № 1 до договору № 137 від 03.12.2020 визначено перелік закладів освіти до яких здійснюється постачання товару (пара, гаряча вода та пов`язана продукція), в перелік яких входить Гвіздецький ліцей Коломийської районної ради.

Пунктом 3.1 договору визначено, що на дату укладення ціна цього договору становить 1040772,00 грн (один мільйон сорок тисяч сімсот сімдесят дві гривні 00 копійок) та визначаються, виходячи із обсягів закупівлі товару.

На момент укладення цього договору вартість однієї Гкал становила 1734,62 грн (п.3.2 договору).

Ціна цього договору може бути змінена за взаємною згодою сторін в залежності від фактичного фінансування та зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів на підставі п. 7 ст. 41 ч. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Згідно з додатком №1 до договору, який є невід`ємною частиною цього договору (п.п. 12.6.) погоджений перелік закладів освіти, до яких здійснюється постачання товару (пара, гаряча вода та пов`язана продукція), до яких зокрема належить Гвіздецький ліцей Коломийської районної ради (78260, смт. Гвіздець, вул. Франка, 43) - з кількістю 240 Гкал;

Відповідно до п.п.5.1. договору облік споживання теплової енергії проводиться згідно показників приладу обліку теплової енергії (теплового лічильника).

В п.11.1. договору сторони передбачили, що договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторонами і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного погашення сторонами своїх зобов`язань.

Припинення дії договору не звільняє замовника від обов`язку повної сплати за спожиту теплову енергію у гарячій воді/парі та теплопостачанні (п. 10.2 договору).

Дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку (п.10.3.договру).

Як стверджує позивач, наказом Коломийської районної ради від 23.12.2020 № 32-а «Про передачу майна закладів загальної середньої і позашкільної освіти у комунальну власність до Гвіздецької селищної ради Гвіздецької сільської територіальної громади» Гвіздецький ліцей Коломийської районної ради було передано на баланс до Гвіздецької селищної ради.

Згідно з листом Коломийської РДА від 10.01.2022 № 2541/01-010/019 після проведення адміністративної реформи публічно-владні повноваження в галузі освіти в Коломийському районі перейшли не до Коломийської райдержадміністрації, а до територіальних громад.

Як вбачається з листа Коломийської районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 09.02.2022 № 227/01-010/030, Гвіздецький ліцей Коломийської районної ради (78260, вул. Франка, 43) входив до переліку майна, яке підлягало передачі Гвіздецькій селищній раді. Зазначений ліцей переданий Гвіздецькій селищній раді згідно з актом приймання передачі від 17.02.2021 №7/1.

В позовній заяві позивач зазначив, що задля фіксації обсягів згенерованої і поставленої споживачу (в цьому випадку, згідно додатку №1 до договору - Гвіздецький ліцей Коломийської районної ради) теплової енергії позивач встановив і опломбував у присутності представників споживача, лічильник теплової енергії №014786 згідно з показами якого проводилися взаєморозрахунки між сторонами договору.

Відповідно до акта наданих послуг №7Г від 08.12.2020, який підписаний позивачем та Відділом освіти Коломийської районної державної адміністрації, станом на 31.12.2020 показник лічильника теплової енергії №014786 становив 1226,00 Гкал.

Разом з тим, після закінчення терміну дії договору, як стверджує позивач, на прохання відповідача, він продовжував виробництво і постачання теплової енергії для навчального закладу, Гвіздецького ліцею Коломийської районної ради, з 01.01.2021 до укладення відповідного договору про теплопостачання з метою недопущення зриву опалювального сезону.

18.01.2021 позивач звернувся до Гвіздецької селищної ради для затвердження тарифу на виробництво теплової енергії, в підтвердження чого подав лист №1-тар.

15.02.2021 за результатами відкритих торгів «Публічних електронних закупівель» ТОВ «Європейська енергетична компанія Прикарпаття» зайняла друге місце.

Відповідно 15.02.2021 позивач повідомив відповідача про припинення теплопостачання, в підтвердження чого приєднав до матеріалів справи лист № 2 «Щодо припинення теплопостачання Гвіздецього ліцею».

Позивач стверджує, що з метою уникнення ймовірності пошкодження лічильника теплової енергії №014786 представниками Гвіздецької селищної ради, які захопили будівлю котельні, яка на той момент орендувалась товариством (що підтверджуються договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 01.11.2019), головний інженер товариства демонтував зазначений лічильник та припинив постачання теплової енергії в цьому закладі. Лічильник теплової енергії №014786 був переданий на склад товариства, з наданням можливості для огляду його незалежним експертом у разі встановлення судом такої необхідності.

Станом на 15.02.2021 показник лічильника теплової енергії № 014786 становив - 1381,652 Гкал. За період 01.01.2021 -15.02.2021 відповідач спожив 154,431 Гкал. В підтвердження чого подав довідку ТОВ «ВІКО ЛТД» №03 від 29.06.2021 видану на замовлення ТОВ «Європейська енергетична компанія Прикарпаття». Відповідно до якої товариство здійснило перевірку лічильника теплової енергії типу Суперком-01-1 заводський № 014786 в результаті якої встановило: показник лічильника станом на 01.01.2021складає 1227,26474 Гкал; показник на 16.02.2021 складає 1381,69579 Гкал (включає показник за 15.02.2021); кількість спожитої теплової енергії за період з 01.01.2021до 15.02.2021 становить 154,431 Гкал.

Вартість спожитої відповідачем теплової енергії становить 154,431 Гкал. х 1606,99 грн/Гкал = 248167 грн 46 коп. без ПДВ.

10.06.2021 та 02.07.2021 позивач направив відповідачу листи-претензії №1 та №6, якими повідомив Гвіздецьку селищну раду про те, що у період 01.01.2021-15.02.2021 товариство виробило і поставило на користь Гвіздецького ліцею 154,43 Гкал., сума недоотриманої вигоди склала 248167,46 грн, яку у 10-ти денний термін необхідно оплатити.

Проте вказані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Станом на 02.08.2022 вказана заборгованість не погашена відповідачем, у зв`язку з чим позивач звернувся до місцевого господарського суду за захистом порушеного права.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, регулюються Законом України «Про теплопостачання» (далі - Закон).

Згідно зі ст. 1 Закону теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Вказаним законом також передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч.ч. 4, 6 ст. 19 Закону).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 24 Закону серед основних обов`язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила), користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією.

Враховуючи наведене, обов`язок з укладання договору купівлі - продажу теплової енергії покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що оплата за фактично отриману теплову енергію не ставиться законодавцем в залежність від наявності чи відсутності договірних відносин між споживачем та постачальником, оскільки така оплата повинна здійснюватись за фактично надані послуги.

Судовою колегією встановлено, що договір на постачання теплової енергії позивачем із Гвіздецькою селищною радою не укладався.

Натомість позивачем було укладено договір № 137 від 03.12.2020 із Відділом освіти Коломийської районної державної адміністрації, який припинив свою дію 31.12.2020 року на підставі п. 11.1 договору.

Як уже було зазначено вище, позивач стверджує, що згідно наказу Коломийської районної ради від 23.12.2020 № 32-а «Про передачу майна закладів загальної середньої і позашкільної освіти у комунальну власність до Гвіздецької селищної ради Гвіздецької сільської територіальної громади» Гвіздецький ліцей Коломийської районної ради перейшов на баланс до Гвіздецької селищної ради.

Згідно з листом Коломийської РДА від 10.01.2022 № 2541/01-010/019 після проведення адміністративної реформи публічно-владні повноваження в галузі освіти в Коломийському районі перейшли не до Коломийської райдержадміністрації, а до територіальних громад.

З листа Коломийської районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 09.02.2022 № 227/01-010/030, вбачається, що Гвіздецький ліцей Коломийської районної ради (78260, вул. Франка, 43) входив до переліку майна, яке підлягало передачі Гвіздецькій селищній раді.

Зазначений ліцей переданий Гвіздецькій селищній раді згідно з актом приймання передачі від 17.02.2021 №7/1, тобто після припинення надання послуг позивачем ліцею.

Відповідно до наведеного слідує, що у період з 01.01.2021 по 15.02.2021 відповідач не отримував від позивача теплової енергії для опалення приміщення Гвіздецького ліцею Коломийської районної ради, оскільки, останній був переданий на баланс відповідача 17.02.2021, уже після постачання теплової енергії.

Разом з тим, вищенаведене підтверджується складеними та підписаними зі сторони позивача актами № 1 та № 2 про надання послуг, а саме постачання теплової енергії відділу освіти Коломийської районної державної адміністрації.

Слід зазначити, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.10.2021 у справі № 909/437/21 встановлено, що запис про реєстрацію припинення відділу освіти Коломийської РДА в результаті ліквідації внесено 20.04.2021.

Крім того, вказаним рішенням суд відмінив реєстраційну дію про реєстрацію припинення відділу освіти Коломийської РДА.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, судова колегія приходить до висновку, що позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію до неналежного відповідача, оскільки Гвіздецький ліцей Коломийської районної ради у спірний період (з 01.01.2021 по 15.02.2021) перебував на балансі відділу освіти Коломийської районної державної адміністрації, а тому в позові слід відмовити.

Разом з тим, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок вартості спожитої теплової енергії не може ґрунтуватися на припущеннях позивача, оскільки докази подані позивачем не є фактичними даними в розумінні ст.73 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного:

Нарахування вартості теплової енергії проводиться шляхом множення тарифу на фактично спожиту кількість тепла за звітний місяць.

З наведеного слідує, що встановлення кількості спожитої теплової енергії має суттєве значення для правильного розрахунку її вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиним доказом який підтверджує кількість спожитої теплової енергії, яку позивач врахував при обчисленні розміру заборгованості (вартості спожитої теплової енергії) є довідка ТОВ «ВІКО ЛТД» №03 від 29.06.2021.

Однак, як встановлено судом першої інстанції з чим погоджується колегія суддів, вказана довідка, не може бути належним та допустимим доказом того, що споживач у спірний період спожив 154,43 Гкал., оскільки вона не є висновком експерта, в ній не зазначено чи є такий лічильник у належному технічному стані і чи може ним здійснюватись облік використання теплової енергії як такий. Наявність лічильника з показниками сам по собі не підтверджує, що такий лічильник використовувався тільки відповідачем, чи не мали до нього доступу сторонні особи у період з 15.02.2021 до 29.06.2021, і наявні в ньому показники є фіксацією результату використання теплової мережі позивача, саме відповідачем.

Виходячи з того, що лічильник знято (демонтовано) позивачем без складення акту та фіксації показників за участю споживача саме станом на час його демонтажу, та враховуючи відсутність у матеріалах справи інших доказів для встановлення попередніх показників лічильника, тому у суду відсутня можливість достеменно встановити різницю між показниками до 01.01.2021 та показниками станом на 15.02.2021, для встановлення дійсної кількості спожитої теплової енергії у спірний період.

Відтак, відсутність належних та достовірних доказів, які б підтвердили точну кількість спожитої теплової енергії, виключає можливість встановлення дійсного розміру заборгованості (вартості), яку споживач зобов`язаний сплатити.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), де вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо заявлених до стягнення у апеляційній скарзі витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн судова колегія зазначає наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

На підтвердження здійснених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат позивача, ТОВ «Європейська енергетична компанія Прикарпаття», в апеляційній інстанції.

Інших доказів на підтвердження понесених відповідачем витрат на правову допомогу останнім не подано.

Слід зазначити, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.4 п.2 ст.129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

В даному випадку у задоволенні позову та апеляційної скарги відмовлено повністю, відтак, судова колегія не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача витрат за надану правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. Вказані витрати слід залишити за позивачем.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.76, 86, 129, 236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13 березня 2023 року у справі №909/584/22 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Європейська енергетична компанія Прикарпаття без задоволення.

Матеріали справи №909/584/22 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 17 липня 2023 року

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.