Ухвала

від 28.03.2023 по справі 465/1862/22

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/1862/22

2/465/133/23

У х в а л а

про залишення без руху

"28" березня 2023 р. Франківський районний суд м. Львова у складі:

Головуючого судді Мартьянової С.М.

при секретарі судового засідання Сеньків А.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького про визнання незаконними та скасування наказів про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького про визнання незаконними та скасування наказів про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якій позивач просив суд:

- визнати незаконними та скасувати накази відповідача про відсторонення позивача від роботи на посаді старшого майстра у Національному музеї у Львові імені Андрія Шептицького;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного вимушеного прогулу в розмірі 43708,40 грн.

Ухвалою суду від 03.05.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького про визнання незаконними та скасування наказів про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З метою виконання вимог ч.1ст.189ЦПК України розпочато підготовче провадження у справі.

Призначено підготовче судове засідання.

На адресу суду від представника по справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому зокрема, представником зазначено, що копії долучених до справи документів не завірені належним чином, також з тексту позовної заяви не є зрозумілим, які саме накази відповідача оскаржуються, та не сплачено судового збору, а тому позовна заява підлягає залишенню без руху.

В судове засідання сторони не з`явилися, в матеріалах справи є від сторін заяви про розгляд справи без участі позивача та відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд,дослідивши матеріалисправи,прийшов довисновку,що позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків з огляду на наступне.

Відповідно доп.4ч.3ст.175ЦПК Українипозовна заяваповинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Проте, в супереч вимогам закону позивачем не конкретизовано у позовних вимогах, які саме накази відповідача він просить суд визнати незаконними та скасувати.

Окрім того, відповідно до ч. 4ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Однак, звертаючись до суду з даним позовом, позивачем не сплачено судовий збір.

Позивач як на підставу звільнення його від сплати судового збору посилався на ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», зокрема, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

За змістом позовної заяви та наведених позивачем мотивів ним, зокрема, оспорюються накази про відсторонення від роботи.

За відсутності наказу про звільнення - відсторонення від виконання посадових обов`язків не є звільненням з посади, а стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - не є стягненням заробітної плати.

Отже, оскільки предметом цього позову є оскарження наказів про відсторонення позивача від роботи, які по своїй суті є призупиненням виконання ним своїх трудових обов`язків, а не звільненням із займаної посади/роботи/професії, що мало б наслідком вирішення питання про поновлення на роботі такого працівника, його доводи про наявність пільг при зверненні до суду із зазначеним у заяві питанням з підстав, наведених у позові, судом не приймаються.

Відповідно до постанови Верховного Суду в справі №728/2955/18 від 10 січня 2019 року, починаючи з 01 вересня 2015 року позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 погодилася з попередніми правовими позиціями Верховного суду України, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не належать до вимог, за пред`явлення яких до роботодавця працівники-позивачі звільняються від сплати судового збору.

Схожі висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі 761/943/18.

Окрім того, однією із вимог позивача є виплата несплаченої заробітної плати за час незаконного вимушеного прогулу.

У своїй постанові від 27 квітня 2021 року у справі № 182/729/17 Верховний Суд висловив думку про те, що згідно з частиною першоюстатті 94 КЗпП Українизаробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 5ст. 97 КЗпП Україниоплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Із положень приписів ст. ст.94,116,117 КЗпП Українита ст.1,2 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці»середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №12-301гс18 дійшла висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першоїстатті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Тобто, заробітна плата, яку просить стягнути позивач, за своєю суттю є середнім заробітком за час вимушеного прогулу, що не підпадає під категорію пільг при сплаті судового збору за п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Отже, при відсутності у позовній заяві та матеріалах позову відомостей про наявність інших пільг при зверненні до суду, позивач має сплатити судовий збір на загальних підставах.

Відповідно до ч. 1ст. 4 Закону України «Про судовий збір»передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За положенням ч. 1 ст. 3 Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

За ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір»ставка судового збору за позовну вимогу немайнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що, у грошовому еквіваленті становить 992,40 грн.

Також п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону визначено, що за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру до сплати підлягає судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру (992,40 грн.) прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів (12 405 грн.) прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Отже, позивачу необхідно: 1. чітко викласти зміст позовних вимог, а саме вказати, які накази Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького він просить визнати незаконними та скасувати; 2. відповідно до конкретизованих вимог сплатити судовий збір за вимоги немайнового характеру (визнання незаконними та скасування наказів про відсторонення від роботи) (за кожну вимогу окремо) та вимогу майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) на відповідний рахунок із зазначенням необхідних реквізитів, а саме: одержувач коштів ГУК Львів/Франківський р-н/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38008294, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA168999980313141206000013953, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу - *;101; судовий збір, за позовом «П.І.Б», Франківський районний суд м. Львова та надати суду оригінал квитанції.

Однією із підстав залишення позовної заяви без руху представником відповідача вказано не завірення належним чином копій документів долучених до справи, з даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду, що є порушенням п.1 ст. 6 Конвенції, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Згідно ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Керуючись ст. ст.175,177,185 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького про визнання незаконними та скасування наказів про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без руху.

Надати строк для усунення вказаних недоліків, протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у випадку невиконання ухвали у встановлений строк, позовна заява буде залишена без розгляду.

Ухала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в частині стягнення судових витрат в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня складання повного тексту ухвали.

Суддя Мартьянова С.М.