Постанова

від 28.03.2023 по справі 320/5796/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/5796/21 Головуючий у І інстанції - Шевченко А.В.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про припинення права на виконання будівельних робіт та скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта, -

В С Т А Н О В И Л А:

Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просив припинити право на виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 09.03.2021 № КВ 051210304480 та скасувати реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 18.03.2021 № КВ 101210318811 на об`єкт: «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 з розподілом на три самостійні квартири (кв. АДРЕСА_2 ) на АДРЕСА_3 », замовник будівництва - ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказав, що під час діяльності Відповідача було встановлено факт порушення окремих вимог Закону України «Про архітектурну діяльність», що є підставою для припинення права на виконання будівельних робіт та, як наслідок, скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року позов задоволено повністю.

Припинено право на виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 09.03.2021 № КВ 051210304480.

Скасовано реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 18.03.2021 № КВ 101210318811 на об`єкт: «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 з розподілом на три самостійні квартири (кв. АДРЕСА_2 ) на АДРЕСА_3 », замовник будівництва - ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з таким судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалите нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Крім того, Відповідачем наголошено, що реєстрація повідомлення про початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, який потягнув за собою настання певних правових наслідків, а тому право на виконання будівельних робіт, набуте на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 09 березня 2021 року № КВ 051210304480, не може бути припинено, оскільки з 18 березня 2021 року є повністю реалізованим.

Також, Відповідач в апеляційній скарзі вказував на те, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 24 січня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2022 року скасовано.

Справу за позовом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про припинення права на виконання будівельних робіт та скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Позивачем подано додаткові пояснення у справі на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 24 січня 2023 року, в яких просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції відповідає нормам чинного законодавства.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 09.03.2021 було зареєстроване Повідомлення № КВ 051210304480 про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) щодо реконструкції квартири АДРЕСА_1 з розподілом на три самостійні квартири (кв. АДРЕСА_4 . Вид будівництва - реконструкція. Код об`єкта - 1122.1. Технічний нагляд здійснює ОСОБА_2 , кваліфікаційний сертифікат серії НОМЕР_1. Проєктна документація розроблена Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектна майстерня «Архітектор» (код ЄДРПОУ: 13393120). Головним архітектором зазначено ОСОБА_3 на підставі наказу № 19/02/П від 15.02.2021, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектна майстерня «Архітектор» та затверджена замовником - ОСОБА_1 наказом № б/н від 22.02.2021. Відповідальною особою проєктувальника, що здійснює авторський нагляд визначено ОСОБА_3 .

18.03.2021 Позивачем зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) № КВ 101210318811 на об`єкт: «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 з розподілом на три самостійні квартири (кв. АДРЕСА_2 ) на АДРЕСА_3 », замовник будівництва - ОСОБА_1 . Пунктом 9 декларації передбачено, що головним архітектором проєкту та особою, що здійснює авторський нагляд вказано ОСОБА_3 .

На адресу Позивача надійшов лист від 14.04.2021 № 5-04 від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , в якому він просив припинити реєстрацію та повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що проводитимуться та проводяться на об`єктах м. Києва та зареєстрованих Позивачем в період з 01.04.2021 по 05.04.2021 з наступними реєстраційними номерами, зокрема: від 09.03.2021 № КВ 051210304480, розробником проєктної документації якого виступає Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектна майстерня «Архітектор».

В указаному листі ФОП ОСОБА_3 повідомлено, що в зазначених документах, а саме Повідомленні про початок виконання будівельних робіт вказано особисті дані про головного архітектора проєкту ОСОБА_3 та відповідні дані про накази щодо призначення його на ведення авторського нагляду. Проте, це не відповідає дійсності, оскільки ФОП ОСОБА_3 не проводилися проєктні роботи по згаданих об`єктах, не укладалися жодні договори та не видавалися накази на призначення ФОП ОСОБА_3 та авторського нагляду.

Внаслідок виявлення факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні та зареєстрованій декларації, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції в рішенні від 03 серпня 2021 року, з висновками якого погодилась колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у постанові від 21 січня 2022 року, виходили з того, що Відповідачем до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подано недостовірні дані щодо особи, яка мала здійснювати проектні роботи та авторський нагляд за ходом будівельних робіт на їх відповідність проектній документації, що вказує на те, що будівельні роботи здійснювалися без належного затвердженого проекту, у розумінні вимог статті 1 Закону України «Про архітектурну діяльність», статей 23, 39, 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Скасовуючи постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2022 року, та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд у постанові від 24 січня 2023 року виходив з того, що спростування доводів ОСОБА_1 , викладених в апеляційній скарзі, про те, що у зв`язку із реєстрацією 18 березня 2021 року Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, Повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 09 березня 2021 року № КВ 051210304480 втратило свою чинність; про те, що у зв`язку із реєстрацією 21 березня 2021 року за ОСОБА_1 права власності на три новоутворені квартири, а саме: однокімнатну квартиру загальною площею - 38,4 кв.м., житловою площею 10,0 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_5 , двокімнатну квартиру загальною площею 43,7 кв.м., житловою площею 25,0 кв.м., що знаходить за адресою АДРЕСА_5 , та однокімнатна квартира загальною площею 35,2 кв.м., житловою площею 8,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 , Декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 18 березня 2021 року № КВ 101210318811 також втратила чинність, рішення суду апеляційної інстанції не містить.

Тобто, переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не навів мотивів відхилення аргументів Відповідача, викладених в апеляційній скарзі, в частині безпідставності позовних вимог та неналежно обраного Позивачем способу захисту порушеного права.

Згідно з частиною 6 ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

На виконання вимог Верховного Суду, для повного та всебічного з`ясування обставин у даній адміністративній справі слід дослідити чи є реєстрація повідомлення про початок виконання будівельних робіт актом одноразового застосування, який є повністю реалізованим; чи вичерпує свою дію фактом виконання зареєстрована декларація про готовність об`єкту до експлуатації після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі такої декларації.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів визначено Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-ІV).

Приписами статті 10 Закону № 3038-VI визначено, що для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно зі ст. 41 Закону № 3038-ІV державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 6 Закону № 3038-ІV управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

До уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність».

До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:

1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Згідно з п. 4 Положення про Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.10.2015 № 978, Департамент зокрема:

1) надає, отримує, реєструє, повертає документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт з підстав, визначених законом;

2) приймає в експлуатацію закінчені будівництво об`єкти (видає та відмовляє у видачі сертифікатів, реєструє декларації про готовність об`єкта до експлуатації та повертає такі декларації на доопрацювання для усунення виявлених недоліків);

3) у разі виявлення факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстровані декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі набрання законної сили судовим рішенням про скасування містобудівних умов та обмежень Департамент звертається до суду із позовом про скасування реєстрації такої декларації або про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, на підставі поданого повідомлення;

4) здійснює державний архітектурно-будівельний контроль за дотриманням:

- вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції;

- порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт, виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи;

- інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об`єктів будівництва.

Департамент здійснює повноваження щодо державного архітектурно-будівельного контролю в місті Києві та дозвільно-реєстраційних функцій стосовно об`єктів незначного (СС1) та середнього (СС2) класу наслідків (відповідальності) на території міста Києва з 12.10.2016.

Статтею 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 року № 687-XIV (далі - Закон № 687-XIV) визначено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом № 3038-VІ.

Відповідно до ст. 1 Закону № 3038-VІ замовник - це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Згідно зі ст. 4 Закону № 3038-VІ об`єктом будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Суб`єктами містобудування є, поміж іншого, фізичні та юридичні особи.

Частиною 1 ст. 34 Закону № 3038-VІ передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після:

1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;

3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону № 3038-VІ зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Частиною 1 ст. 36 Закону № 3038-VІ визначено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону № 3038-VІ прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Таким чином, реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації можлива виключно після завершення його будівництва.

Частиною 7 ст. 36 Закону № 3038-VІ передбачено, що право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути припинено відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі:

1) подання замовником заяви про припинення права, набутого на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт;

2) отримання відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником;

3) на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

Відповідно до ч. 8 ст. 36 Закону № 3038-VІ замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні про початок виконання будівельних робіт, та за виконання будівельних робіт без повідомлення.

Згідно з ч.ч. 8-10 ст. 39 Закону № 3038-VІ експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Відповідно до ч. 2 ст. 39-1 Закону № 3038-VI у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі набрання законної сили судовим рішенням про скасування містобудівних умов та обмежень відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду звертається до суду із позовом про скасування реєстрації такої декларації або про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення.

Відомості про набрання законної сили судовим рішенням про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, вносяться до Реєстру будівельної діяльності.

Таким чином, скасування права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт та реєстрації декларації може бути у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю факту наведення у ній недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 15 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 (далі - Порядок № 466) у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання наведених у надісланому повідомленні недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягає скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до абз. 7, 8 п. 22 Порядку № 466 у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Отже, виключною підставою для скасування права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі відповідного повідомлення, та декларації про готовність об`єкта до експлуатації є встановлений факт здійснення самочинного будівництва, зокрема, якщо:

1) будівництво здійснюється на земельній ділянці, що не відведена для цієї мети;

2) будівництво здійснюється за відсутності документа, який дає право виконувати будівельні роботи;

3) будівництво здійснюється за відсутності затвердженого проекту або будівельного паспорту;

4) скасовано містобудівні умови та обмеження. При цьому, виявлені недостовірні дані, зазначені у деклараціях про початок виконання будівельних робіт або про введення в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, повинні відповідати одній із зазначених умов, які дають підстави вважити об`єкт самочинним будівництвом.

Наявність даних, які не свідчать про самочинне будівництво, не є підставою для скасування права на виконання будівельних, набуте на підставі відповідного повідомлення, та для скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта, однак, може бути підставою для притягнення винних осіб до відповідальності іншого характеру.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 814/1914/16, від 26 червня 2018 року у справі № 826/20445/16, від 18 жовтня 2018 року у справі № 695/3442/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 826/9275/17, від 13 грудня 2018 року у справі № 522/6212/17, від 22 січня 2019 року у справі № 826/17907/17, від 04 серпня 2021 року у справі № 640/20369/18, від 09 лютого 2022 року у справі № 521/16298/18, від 08 березня 2023 року у справі № 826/9387/18.

Згідно зі ст. 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 640/20369/18 міститься правовий висновок, згідно із яким зі змісту положень статті 41 Закону №3038-VI та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553 (далі - Порядок № 553) вбачається, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, заходи, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт.

Тобто, за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва.

За змістом частини п`ятої статті 26 Закону № 3038-VI завершальним етапом будівництва об`єкта містобудування є реєстрація права власності на такий об`єкт.

З огляду на викладене, реєстрація повідомлення про початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, який потягнув за собою настання певних правових наслідків, в даному випадку вчинення Відповідачем дій щодо реалізації наданого йому цією декларацією права на проведення будівельних робіт.

Крім того, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09 лютого 2022 у справі № 521/16298/18, від 29 вересня 2022 року у справі № 826/8108/17, від 01 лютого 2023 у справі № 826/10042/17, від 16 березня 2023 року у справі № 814/2086/16.

Як вбачається з копій інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29.09.2021 № 277302325, № 277302629, № 277302680 на підставі Декларації про готовність об`єкта до експлуатації серія та номер КВ 101210318811, 21.03.2021 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_6 .

Таким чином, з 21.03.2021 Декларація про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 з розподілом на три самостійні квартири (кв. АДРЕСА_4 » від 18.03.2021 за № КВ 101210318811 вичерпала свою дію.

У зв`язку з вищевикладеним колегія суддів дійшла висновку, що після реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна відсутні підстави для скасування (припинення) його права на виконання будівельних робіт, набуте на підставі вищевказаного повідомлення, та підстави для скасування вищевказаної декларації, на підставі якої у подальшому зареєстроване його право власності на квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_6 .

Колегія суддів також звертає увагу, що після реєстрації права власності на об`єкт «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 з розподілом на три самостійні квартири (кв. АДРЕСА_4 », у разі наявності всіх визначених законом підстав вважати об`єкт самочинним будівництвом, відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України, Позивач або інший уповноважений законом орган зобов`язаний звернутися з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта (об`єктів) у порядку, встановленому законом.

Тобто, ефективним способом захисту за цих обставин є знесення самочинного будівництва за рішенням суду у разі, якщо компетентним органом буде доведено, що об`єкт має ознаки самочинного будівництва.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 826/12543/16, від 05 червня 2019 року у справі № 815/3172/18, від 30 березня 2021 у справі № 826/5513/17, від 09 лютого 2022 року у справі № 521/16298/18, в ухвалі від 28 листопада 2022 року у справі № 200/5378/21.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі «Рисовський проти України» визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «належного урядування». ЄСПЛ вказав на те, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі». Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки»). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії».

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону). Недоліки в роботі органу державної влади не можуть в подальшому призводити до негативних наслідків для особи.

Отже, зареєструвавши декларацію про готовність об`єкта до експлуатації та право власності на побудований об`єкт, зважаючи на принцип юридичної визначеності та належного урядування, Відповідач вправі сумлінно розраховувати на використання належного майна, що виключає неправомірне втручання з боку суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 640/20369/18, від 24 жовтня 2022 року у справі № 640/22599/19, від 01 лютого 2023 року у справі № 826/10042/17.

Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про припинення права на виконання будівельних робіт та скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко