Ухвала

від 10.05.2023 по справі 320/5796/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

10 травня 2023 року

м. Київ

справа №320/5796/21

адміністративне провадження № К/990/15052/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Коваленко Н.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г.,

перевіривши касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2023 у справі за позовом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого комітету Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) до ОСОБА_1 про припинення права на виконання будівельних робіт та скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта,

У С Т А Н О В И В:

У 2021 році Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого комітету Київської міської ради (КМДА) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення права на виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 09.03.2021 № КВ 051210304480 та скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 18.03.2021 № КВ 101210318811 на об`єкт: «Реконструкція квартири №347 з розподілом на три самостійні квартири (кв. № 347, кв. №347А, кв. №347Б ) на АДРЕСА_3 », замовник будівництва - ОСОБА_1 .

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03.08.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2022, адміністративний позов задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 24.01.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2022 скасовано. Справу за позовом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про припинення права на виконання будівельних робіт та скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про припинення права на виконання будівельних робіт та скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятою постановою, Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого.

Розгляд справи в суді першої інстанції здійснено в порядку спрощеного позовного провадження.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв`язку передбачає, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої та підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

На думку скаржника, касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки суд апеляційної інстанції фактично вказав, що при здійсненні будівельних робіт на об`єкті будівництва без розробленої та затвердженої проектної документації у встановленому законодавством порядку, такий об`єкт не є об`єктом самочинного будівництва, враховуючи приписи статті 376 Цивільного кодексу України та частини другої статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Також суд фактично вказав, що при встановленні органом державно-будівельного контролю факту наведення недостовірних даних у поданих замовником будівництва повідомленні про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що дають підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом в розумінні статті 376 Цивільного кодексу України, такий орган має звертатися до суду з позовом про знесення об`єкта будівництва, а не з позовом про припинення права на початок виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт та скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта, поданого в рамках частини другої статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема що у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю факту наведення недостовірних даних у повідомленні та/або декларації, які дають підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом в розумінні частини першої статті 376 Цивільного кодексу України, такий орган не може реалізувати покладений на нього обов`язок частини другої статті 39-1 Закону України « Про регулювання містобудівної діяльності», а повинен застосувати статтю 38 цього Закону, а також що орган державного архітектурно-будівельного контролю має право звертатися до суду з позовом про знесення об`єкта будівництва без дотримання вимог визначених частиною першою статті 38 цього Закону.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що реєстрація повідомлення про початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, який потягнув за собою настання певних правових наслідків, в даному випадку вчинення Відповідачем дій щодо реалізації наданого йому цією декларацією права на проведення будівельних робіт. Після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 521/16298/18, від 29.09.2022 у справі № 826/8108/17, від 01.02.2023 у справі № 826/10042/17, від 16.03.2023 у справі № 814/2086/16.

Суди встановили, що з копій інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29.09.2021 № 277302325, № 277302629, № 277302680 вбачається, що на підставі Декларації про готовність об`єкта до експлуатації серія та номер КВ 101210318811, 21.03.2021 зареєстровано право власності на квартиру № 347 , квартиру № 347А , квартиру АДРЕСА_4 . А тому після реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна відсутні підстави для скасування (припинення) його права на виконання будівельних робіт, набуте на підставі вищевказаного повідомлення, та підстави для скасування вищевказаної декларації, на підставі якої у подальшому зареєстроване його право власності на квартири № 347 , № 347А , АДРЕСА_4 .

Також суд апеляційної інстанції вказав, що згідно із правовою позицією, що міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 826/12543/16, а також постановах Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 815/3172/18, від 30.03.2021 у справі № 826/5513/17, від 09.02.2022 у справі № 521/16298/18, ефективним способом захисту за цих обставин є знесення самочинного будівництва за рішенням суду у разі, якщо компетентним органом буде доведено, що об`єкт має ознаки самочинного будівництва.

Верховний Суд зауважує, що доводи касаційної скарги зводяться до того, що норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зобов`язують орган державно-будівельного контролю скасувати реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта та повідомлення про початок виконання будівельних робіт у разі виявлення недостовірних даних, наведених у зареєстрованому повідомленні та/або декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом.

Проте Верховний Суд наголошує, що визначальною обставиною у цій справі є факт реєстрації права власності на квартиру № 347 , квартиру № 347А , квартиру АДРЕСА_4 .

Після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, що узгоджується із висновками Верховного Суду у справах № 521/16298/18, № 826/8108/17, № 826/10042/17, № 814/2086/16, які застосував суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови.

Таким чином, обґрунтування касаційної скарги не дають підстав вважати, що ця справа має фундаментальне значення на формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, 333, 347, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2023 у справі за позовом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого комітету Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) до ОСОБА_1 про припинення права на виконання будівельних робіт та скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта.

2. Надіслати Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя Т.Г. Стрелець