Ухвала

від 27.03.2023 по справі 822/4983/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 березня 2023 року

м. Київ

справа № 822/4983/14

адміністративне провадження № К/990/8490/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2023 року у справі №822/4983/14 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Хмельницька обласна організація професійної спілки працівників внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Міністерство юстиції України про визнання протиправним, скасування наказу та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області, в якому просив суд:

- скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 27 жовтня 2014 року №2239 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника управління МВС України в Хмельницькій області - начальника слідчого управління;

- поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника управління МВС України в Хмельницькій області - начальника слідчого управління;

- стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 27 жовтня 2014 року і до моменту фактичного поновлення на публічній службі;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади».

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2023 року, адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 27 жовтня 2014 року №2239 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Управління МВС України в Хмельницькій області - начальника слідчого управління;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Управління МВС України в Хмельницькій області - начальника слідчого управління з 28 жовтня 2014 року;

- стягнуто з Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 жовтня 2014 року до 14 вересня 2022 року в розмірі: 940396,56 (дев`ятсот сорок тисяч триста дев`яносто шість гривень п`ятдесят шість копійок) гривень;

- зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною 3 статті 1 Закону України «Про очищення влади».

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), надіславши її 6 березня 2023 року засобами поштового звязку.

Скаржник просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2023 року у цій справі та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.

З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 «Касаційне провадження», зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Як на підставу для відкриття касаційного провадження скаржник посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про необхідність відступлення від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 3 червня 2020 року у справі №817/3431/14 та від 5 серпня 2020 року у справах №826/1003/17.

Суд звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України).

Між тим, скаржник не обґрунтовує яку норму права судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано з урахуванням указаних правових висновків, а також не зазначає жодного обґрунтування необхідності відступу від указаних висновків Верховного Суду.

Фактично скаржник просить Суд відступити від раніше сформованих висновків з огляду на незгоду скаржника із ними.

Таке обґрунтування підстав касаційного оскарження у розумінні пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України не є достатнім, оскільки скаржник фактично вказує свою незгоду із прийнятими раніше висновками Верховного Суду й рішеннями судів попередніх інстанцій та належним чином не обґрунтовує чому такий висновок не може бути застосований до правовідносин, які склались саме у цій справі з огляду на конкретні її обставини.

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).

Тобто, у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.

У цьому контексті Суд указує, що причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, помилковість, незбалансованість, неузгодженість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

Натомість скаржник не навів належних обґрунтувань і доводів необхідності відступлення від висновків Верховного Суду, а відтак підстава для відкриття касаційного провадження, передбачена пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, є необґрунтованою.

Отже, перевіркою касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, у частині зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені із неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, касаційну скаргу Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року і постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2023 року у справі №822/4983/14.

На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2023 року у справі №822/4983/14 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Хмельницька обласна організація професійної спілки працівників внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Міністерство юстиції України про визнання протиправним, скасування наказу та зобов`язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.

………………………….

Н.М. Мартинюк,

Суддя Верховного Суду