Постанова

від 23.03.2023 по справі 365/130/15-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 року

м. Київ

справа № 365/130/15-к

провадження № 51-3745 км 22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

потерпілих: ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

в режимі відеоконоференції

засудженого ОСОБА_9 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Згурівського районного суду Київської області від 18 лютого 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014110000000293, за обвинуваченням

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Водяно Шполянського району Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Згурівського районного суду Київської області від 18 лютого 2020 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Вирішено цивільні позови, а також питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_9 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_9 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 16 серпня 2014 року, приблизно о 21 год, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем «Mercedes-Benz Sprinter» д.р.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Першотравневій в с. Аркадіївка Згурівського району Київської області, в порушення вимог дорожнього знаку 2.1 та пункту 16.11 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року, не надав перевагу в русі автомобілю «HondaAccord» д.р.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_8 , який рухався по головній дорозі вул. Лесі Українки в с. Аркадіївка Згурівського району Київської області в напрямку смт Згурівка Київської області, та допустив зіткнення транспортних засобів. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобілю «Honda Accord» д.р.з. НОМЕР_2 ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, а пасажир цього ж автомобіля - малолітній ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить судові рішення щодо ОСОБА_9 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Стверджує, що місцевим судом ухвалено рішення незаконним складом суду. Крім того, зазначає про неправильну надану оцінку доказам судами у цьому кримінальному провадженні.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_9 просить судові рішення щодо нього скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що місцевим судом ухвалено рішення незаконним складом суду. Не погоджується з оцінкою судом доказів у даному кримінальному провадженні, при цьому надаючи свою. Стверджує, що апеляційним судом не було проаналізовано докази у даному кримінальному провадженні з точки зору достатності та допустимості. Стверджує, що висновок токсикологічного дослідження №1801/17 від 19 серпня 2014 року є недопустимим доказом, оскільки експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.

Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_9 та захисник ОСОБА_6 підтримали подані касаційні скарги та просили їх задовольнити із зазначених у них мотивів.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор, під час касаційного розгляду, вважав за необхідне касаційні скарги засудженого та його захисника залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

В запереченні поданому до суду касаційної інстанції, потерпіла ОСОБА_7 наводить доводи щодо обґрунтованості та вмотивованості постановлених рішень судів першої та апеляційної інстанцій, при цьому зазначаючи щодо безпідставності наведених доводів касаційних скарг як засудженого ОСОБА_9 так і його захисника ОСОБА_6 .

В запереченні поданому на касаційні скарги як засудженого ОСОБА_9 так і його захисника, потерпілий ОСОБА_8 вказує про безпідставність та необґрунтованість наведених доводів скарг, та вважає, що вони не підлягають до задоволення.

Крім цього, під час касаційного розгляду потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заперечили проти задоволення касаційних скарг.

Мотиви Суду

Положенням ч. 1 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

У поданій касаційній скарзі засуджений порушує питання щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Таким чином, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

За нормами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.

За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковано правильно.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дотримався вимог ст. 22, ч. 1 ст. 337 КПК України щодо змагальності сторін, рівності прав на збирання та подання доказів і судового розгляду в межах висунутого обвинувачення.

Порушень процесуального порядку збирання, наведених у вироку, доказів за матеріалами кримінального провадження не встановлено та судом в цілому правильно вирішено питання про їхню належність та допустимість, з урахуванням положень статей 85, 86, 94 КПК України.

Досліджені в судовому засіданні докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності та об`єктивно підтверджують винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено.

Вирок місцевого суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався; при залишенні апеляційної скарги без задоволення мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Переглянувши вирок за апеляційними скаргами засудженого ОСОБА_9 , який оскаржувався ним лише в частині призначеного покарання, прокурора та потерпілої ОСОБА_7 , які вважали, що покарання призначене засудженого не відповідає тяжкості вчиненого злочину та є м`яким, надавши доводам належну оцінку, зокрема, безпосередньо заслухавши учасників провадження під час апеляційного розгляду з приводу доводів апеляційної скарги, апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками місцевого суду в доведеності винуватості ОСОБА_9 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та з призначеним покаранням. Крім того, захисники ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які подавали апеляційні скарги та наводили доводи щодо недопустимості доказів, покладених в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_9 , відмовились від поданих апеляційних скарг.

Колегія суддів вважає, що постановлена ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України та погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.

В основу вироку були покладені належні та допустимі докази, зокрема, показання: самого засудженого ОСОБА_9 щодо обставин вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди; потерпілого ОСОБА_8 ; потерпілої ОСОБА_7 ; свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 ; експертів ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 ; дані протоколів: огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17 серпня 2014 року із схемою та ілюстраційною таблицею; огляду транспортних засобів від 17 серпня 2014 року, огляду автомобілів від 21 серпня, 07 жовтня 2014 року; проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_8 та ОСОБА_38 від 07 жовтня 2014 року, проведення слідчого експерименту за участю потерпілих, обвинуваченого та його захисників та спеціалістів від 24 жовтня 2014 року; дані висновків експертиз: судово-медичної трупа ОСОБА_10 № 120 від 09 вересня 2014 року; судово-медичної тілесних ушкоджень ОСОБА_8 № 140/Е від 13 жовтня 2014 року; судово-медичної тілесних ушкоджень ОСОБА_9 № 129/Е від 04 вересня 2014 року; судово-токсилогічної біологічних зразків крові та сечі ОСОБА_9 № 1801/17 від 19 серпня 2014 року, відповідно до якого у останнього виявлено етиловий спирт в крові-0,69 проміле, в сечі-1,47 проміле; судово-токсилогічної біологічних зразків крові та сечі ОСОБА_8 № 1802/18 від 19 серпня 2014 року, відповідно до якого у останнього не виявлено етиловий спирт; генно-молекулярної №843/МГЕ від 27 листопада 2014 року; судової автотехнічної і транспортно-трасологічної експертизи № 11604/12605/14-52 від 25 вересня 2014 року; судової автотехнічної автомобілів № 15795/14-52 від 25 листопада 2014 року та № 11603/14-52 від 25 листопада 2014 року; автотехнічної і металознавчої автомобіля «Honda Accord» № 14091/15246-15252/14-34 від 25 листопада 2014 року та автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter» № НОМЕР_3 від 25 листопада 2014 року; додаткової автотехнічної експертизи з додатками у вигляді масштабно-розрахункової схеми № 15904/14-52 від 10 грудня 2014 року; судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 14193/15189/14-52 від 11 грудня 2014 року; судової комісійної транспортно-трасологічної та автотехнічної № 141/1313 від 06 лютого 2015 року; судової комісійної транспортно-трасологічної експертизи № 2690 від 07 листопада 2016 року; комісійної судової автотехнічної експертизи № 2691 від 20 грудня 2016 року; судової фототехнічної 2378/17-35 від 23 листопада 2017 року; судової автотехнічної № 11828/18-52 від 17 січня 2019 року та іншими доказами.

Крім того, під час перегляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, у змінах до своєї апеляційної скарги, засуджений ОСОБА_9 частково визнав вину щодо вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди у стані алкогольного сп`яніння та просив за наслідками перегляду вироку лише пом`якшити покарання, застосувавши положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком. В свою чергу, захисники ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які діяли в інтересах засудженого ОСОБА_9 , за погодженням з останнім, взагалі відмовились від поданих апеляційних скарг, попри те, що наводили доводи в них про недопустимість доказів і незаконність вироку суду першої інстанції та просили закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_6 про ухвалення, на її думку, вироку незаконним складом суду першої інстанції, є безпідставними та спростовуються матеріалами кримінального провадження, які містять звіт про автоматизований розподіл справи.

Необґрунтованими є і доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_9 щодо неналежності та допустимості доказу висновку судово-токсилогічної експертизи біологічних зразків крові та сечі ОСОБА_9 № 1801/17 від 19 серпня 2014 року у зв`язку з відсутності підпису експерта про попередження його про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, оскільки в матеріалах кримінального провадження наявний цей висновок з підписом. Крім того, експерт ОСОБА_51 був допитаний місцевим судом та ствердив, що був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.

Що стосується доводів касаційних скарг щодо невідповідності призначеного покарання, то на думку колегії суддів, у даному конкретному випадку призначене ОСОБА_9 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Правових підстав вважати його явно несправедливим через суворість немає. Переконливі аргументи, які би ставили під сумнів наведений висновок місцевого суду і доводили би необхідність зміни судового рішення в цій частині, в касаційних скаргах засудженого та захисника відсутні.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційних вимог засудженого та його захисника немає.

Керуючись ч. 2 ст. 376, статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Згурівського районного суду Київської області від 18 лютого 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року щодо ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови буде оголошено учасникам судового провадження о 15:30 год 28 березня 2023 року.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3