Ухвала

від 27.03.2023 по справі 640/6855/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/5055/2023

Справа 640/6855/19-ц

У Х В А Л А

27 березня 2023 року

м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Кашперської Т.Ц., суддів: Фінагеєва В.О., Яворського М.А., вирішуючи питання щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2022 року про передачу справи на розгляд іншого суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черповоди» до Міністерства юстиції України, треті особи ОСОБА_1 , Фермерське господарство «Хорста», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про визнання протиправним та скасування наказу, -

в с т а н о в и в :

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2022 року справу передано на розгляд іншого суду. Не погоджуючись із даною ухвалою, відповідач Міністерство юстиції України 06 січня 2023 року засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу безпосередньо до Київського апеляційного суду, пропустивши строк на апеляційне оскарження, однак із заявою про поновлення цього строку не звернувся.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Враховуючи, що оскаржувана ухвала Печерського районного суду м. Києва постановлена 21 грудня 2022 року, строк на апеляційне оскарження розпочався 22 грудня 2022 року і закінчився 05 січня 2023 року. Разом із тим, заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження Міністерством юстиції України подано не було.

Крім того, апеляційна скарга всупереч ст. 356 ЦПК України не містила імені (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, а саме третіх осіб, їх місця проживання чи перебування, і не додано копії апеляційної скарги відповідно до кількості учасників справи.

Крім того, зазначений в апеляційній скарзі унікальний номер справи, ухвалу в якій просить скасувати заявник - 640/6855/19, не відповідав присвоєному справі унікальному номеру 640/6855/19-ц.

Також апеляційна скарга не була оплачена судовим збором в розмірі 2684 грн. і заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Згідно із частиною першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до частин першої та другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Системний аналіз наведеної норми Закону дає підстави для висновку, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 зроблено правовий висновок про те, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Предметом даної справи не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тому підстави для розгляду питання про звільнення юридичної особи від сплати судового збору та відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги були відсутні.

З наведених підстав ухвалою Київського апеляційного суду від 02 березня 2023 року апеляційну скаргу було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, роз`яснено, що для усунення недоліків необхідно протягом десяти днів з дня вручення ухвали звернутися з заявою про поновлення строку на оскарження ухвали, а також надати нову редакцію апеляційної скарги, в якій зазначити відсутні відомості щодо третіх осіб згідно з вимогами ст. 356 ЦПК України, зазначити правильний унікальний номер справи, надати копії апеляційної скарги відповідно до кількості учасників справи, а також документ, що підтверджує сплату суми судового збору; роз`яснено зміст ст. 357 ЦПК України щодо наслідків неусунення недоліків.

Копію ухвали Київського апеляційного суду від 02 березня 2023 року Міністерство юстиції України одержало 08 березня 2023 року згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, а відтак до 20 березня 2023 року включно повинно було в порядку усунення недоліків апеляційної скарги звернутися з заявою про поновлення строку на оскарження ухвали, а також надати нову редакцію апеляційної скарги, в якій зазначити відсутні відомості щодо третіх осіб згідно з вимогами ст. 356 ЦПК України, зазначити правильний унікальний номер справи, надати копії апеляційної скарги відповідно до кількості учасників справи, а також документ, що підтверджує сплату суми судового збору.

20 березня 2023 року до Київського апеляційного суду від Міністерства юстиції України в електронній формі надійшло клопотання про усунення недоліків, в якому відповідач повідомляв, що усуває недоліки шляхом направлення документу, який підтверджує сплату судового збору. Разом із тим, до клопотання про усунення недоліків документ, який підтверджує сплату судового збору, додано не було, про що Київським апеляційним судом складено акт від 20 березня 2023 року.

22 березня 2023 року до Київського апеляційного суду від Міністерства юстиції України в електронній формі надійшло платіжне доручення про сплату судового збору в розмірі 2684 грн., відсутність якого в попередньому клопотанні пояснювалось технічним збоєм системи.

Відтак, станом на 27 березня 2023 року Міністерством юстиції України сплачено судовий збір, однак не виконано всі інші вимоги ухвали Київського апеляційного суду від 02 березня 2023 року.

Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, та кожна сторона несе ризик настання наслідків пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства також проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, пункт 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).

Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням законних права та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенції) (пункт 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України»).

Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Разом з тим вони розпоряджаються процесуальними правами на свій розсуд.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, оскільки заявник в апеляційній скарзі та під час усунення недоліків апеляційної скарги не звернувся з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись ст. 185, 357, 358 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2022 року.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: