Постанова

від 22.02.2023 по справі 523/1506/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4737/23

Справа № 523/1506/22

Головуючий у першій інстанції Середа І. В.

Доповідач Воронцова Л. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого Воронцової Л.П. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенко П.Я.,

Полікарпової О.М.

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2022 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на малолітню дитину,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, просила стягнути з відповідача аліменти на доньку в твердій грошовій сумі у розмірі 11 708 грн. щомісячно до повноліття дитини.

Позовні вимоги мотивувала тим, що перебувала у шлюбі з відповідачем з 2018 року, під час шлюбу у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з нею. Шлюб розірвано у 2021 році.

Відповідач у добровільному порядку відмовляється приймати участь у матеріальному забезпечені дитини, він є працездатним, отримує високий дохід, веде господарську діяльність із купівлі-продажу комп`ютерної техніки, інших дітей на його утриманні немає.

Зазначає, що у зв`язку із постійним доглядом за малолітньою донькою, вона не має можливості влаштуватися на роботу, тому потребує матеріальної підтримки відповідача. Відповідно до її розрахунків витрати на утримання доньки за один місяць склали 23 415 грн, з яких витрати на харчування 10 165 грн., одяг, ліки, іграшки та транспортні витрати 13 243 грн., виходячи з цього позивачка визначила суму аліментів у розмірі половини витрат, понесених за місяць, тобто у розмірі 11 708 грн.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від від 14 листопада 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 8 000 грн. щомісячно, починаючи з 27 січня 2022 року і до її повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким визначити аліменти у розмірі гарантованого державою на одну дитину, виходячи із 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що він не веде господарську діяльність, на даний час є безробітним та не має постійного доходу, крім того 22 лютого 2022 року він уклав шлюб з ОСОБА_4 , має з нею спільну дитину, тому повинен забезпечувати свою нову сім`ю. Крім того, він допомагає своїм батькам, які є безробітними, а також батьку його дружини ОСОБА_4 , який є інвалідом першої групи.

Зазначає, що він продав свій автомобіль і на даний момент не володіє будь-яким рухомим чи нерухомим майном, утримує свою доньку та регулярно надає кошти позивачці, перебуває на даний момент в скрутному матеріальному становищі.

Вказує на те, що картковий рахунок в банку є дійсно його, однак кошти, які знаходяться на ньому не є його власністю, позивачкою завищені суми на потреби доньки на місяць, оскільки квитанції, які містяться в матеріалах справи повторюються.

Крім того, позивачка займається господарською діяльністю і проживає зі своїми працездатними батьками, які мають у власності квартиру.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, такою що підлягає залишенню без задоволення. Рішення суду є законним. Просила рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, та з огляду на те, що предметом спору є аліментні зобов`язання, ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням обов`язку обох батьків утримувати своїх дітей і матеріального стану платника аліментів, можливим є стягнення з відповідача аліментів на доньку ОСОБА_3 у розмірі 8000 грн. щомісячно, враховуючи те, що на теперішній час позивачка не працює та знаходиться у відпустці по догляду за дитиною і основний тягар витрат на утримання малолітньої доньки несе вона, відповідач же не спростував інформацію про отримуваний ним дохід, тому визначення такого розміру аліментів не призведе до дисбалансу обов`язків батьків та їх витрат на дитину.

Колегія суддів погоджується з висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст. 4 ЦПК України).

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 20 квітня 2018 року, актовий запис №302, який розірвано рішенням суду від 10 листопада 2021 року. (а.с. 16)

Від шлюбу під час спільного проживання у подружжя народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 2780 від 11 червня 2020 року, яка проживає разом з матір`ю, остання не працює, доглядає за дитиною.

З 01 серпня 2021 року по 11 липня 2022 року відповідач перерахував на рахунок позивачки 38 738,85 грн.

Згідно інформації АТ КБ «ПриватБанку» по картковому рахунку № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 вбачається, що за період з 27 липня 2021року по 21 липня 2022 року ОСОБА_1 отримував систематично дохід на картковий рахункок в АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до даних Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області відповідачу належав автомобіль марки «Lexus LX450» номерний знак НОМЕР_2 , який на підставі договору купівлі-продажу 27 липня 2022 року був перереєстрований за його дружину ОСОБА_4 .

Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_2 посилалась на те, щовідповідач ухиляється від матеріальної допомоги по утриманню дитини, не забезпечує її продуктами харчування, одягом та іншим необхідним, його матеріальний стан дозволяє відповідачу сплачувати аліменти у розмірі, що забезпечить необхідний і достатній рівень життя їх доньки.

Частинами другою та третьою статті 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплено в сімейному законодавстві, зокрема, статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Визначаючи розмір аліментів на дитину, суд зобов`язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

За положеннями частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до статті 141СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Відповідно до ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1., 2 ст. 77 ЦПК України).

Заперечуючи розмір стягнутих судом аліментів, відповідач має доводити обставини, які мають значення в такому спорі та передбачені, зокрема, ч. 1 ст. 182 СК України.

Таким чином, ураховуючи встановлені судом обставини щодо матеріального і сімейного стану відповідача, зважаючи на рівність обов`язку батьків по утриманню дітей, задовільний стан здоров`я відповідача та його працездатний вік, відсутність інших аліментних зобов`язань, колегія суддів, виходячи з принципу співмірності для забезпечення прав дітей, вважає, що розмір аліментів, який визначений та стягнутий судом першої інстанції, є таким, що не перевищує фінансову спроможність ОСОБА_1 та відповідає якнайкращим інтересам дитини.

Стягуючи аліменти на дитину у розмірі 8 000 грн. щомісячно, суд першої інстанції правомірно виходив з фінансових можливостей відповідача та врахував інтереси дитини, на користь якої стягнута вказана гроша сума.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд при визначені розміру аліментів не врахував відсутність у нього власного житла, його сімейний стан, перебування на його утриманні немовля, ІНФОРМАЦІЯ_3 і дружини ОСОБА_4 , надання грошової допомоги його батькам і батькам дружини, як непрацездатним особам і за їх станом здоров`я, підлягають відхиленню, як такі, що не ґрунтуються на законі та не стверджені доказами.

Апеляційний суд переглядає на предмет законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції на момент його ухвалення 14.11.2022 року.

На вказану дату у відповідача у його новоствореній сім`ї дітей не було, тому і обов`язку останнього по утриманню дитини, яка має народитися у нього не виникло.

Відповідач, у порушення вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції докази перебування непрацездатних батьків відповідача і його дружини на його утриманні.

Посилання скаржника на те, що суд безпідставно послався на інформацію, зазначену у довідці АТ КБ ПриватБанк, як доказ його доходів, які він отримує від реалізації комп`ютерної техніки, колегія суддів відхиляє, до уваги не приймає, оскільки відповідач не спростував, що наявність, рух на належному йому картковому рахунку у Банку зазначених грошових коштів (а.с. 74-97; 111-117) свідчить про здійснення саме ним, а не іншою особою, яка використовує його рахунок, певної господарської діяльності при наявності в інтернеті оголошень про здійснення продажу комп`ютерної техніки, гаджетів, із зазначенням номеру мобільного телефону ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 ) та його світлини. (а.с. 38-43)

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував, що автомобіль Lexus був придбаний на позичені кошти і 27.07.2022 року він його продав, щоб розрахуватися з боргами є неспроможними, оскільки докази набуття автомобіля за отримані у позику кошти відповідач суду не надав, а згідно довідки Головного Сервісного Центру МВС в Одеській області від 01.09.2022 року автомобіль Lexus на підставі договору купівлі-продажу був перереєстрований за ОСОБА_4 - дружину відповідача. (а.с. 99)

Зазначення скаржником про те, що суд вважав, що позивач не працює і не має доходу, що не відповідає дійсності, на підставу підтвердження чого ОСОБА_1 долучив до апеляційної скарги скріншоти про рекламу позивачкою діяльності з продажу квітів, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки висновків суду не спростовують та узгоджуються із позицією позивача про те, що половину витрат на утримання дитини несе вона.

Посилання у скарзі на те, що позивачем не підтверджено розмір щомісячних витрат на дитину у сумі 23 415 грн. підлягають відхиленню, оскільки позивач просила стягнути 1/2 від вказаних витрат 11 708 грн., тоді, як суд, врахувавши у сукупності обставини справи і надані докази, в тому числі і розміру витрат позивача на дитину, визначив їх розмір у сумі 8 000 грн., тобто задовольнив позов частково. (а.с. 18-34)

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не взято до уваги систематичну матеріальну допомогу відповідача на утримання дитини, також не заслуговують на увагу при визначенні розміру аліментів, оскільки така допомога носить добровільний характер та не вказує на аліментний характер призначення здійснених відповідачем перерахунків грошових коштів позивачці.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що судом не прийнято до уваги матеріальне становище позивачки та її батьків є безпідставними, оскільки при визначенні розміру аліментів суд врахував обставини, передбачені ст. 182 СК України, які мають відношення до предмету спору.

Доводи скарги про те, що надані позивачкою на підтвердження витрат на дитину квитанції повторюються і позивачка не довела, що саме такий розмір аліментів становлять щомісячні витрати на дитину є необґрунтованими і підлягають відхиленню, оскільки закріплений на законодавчому рівні мінімальний розмір аліментів не виконує обмежувальну функцію при визначенні розміру аліментів, який цей мінімум перевищує (постанова Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №461/4936/16), а матеріальний стан відповідача дозволяє йому сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.

Посилання відповідача на те, що він не має змоги сплачувати аліменти на утримання дитини у встановленому судом розмірі з огляду на те, що він господарську діяльність не веде і доходу від неї немає, колегія суддів вважає не прийнятними з огляду на доведеність матеріального стану відповідача та на його, відповідача, здоровий фізичний стан, відсутність обмежень у виборі роботи з гідним рівнем заробітної плати та працевлаштування. Крім того, забезпечення належного рівня життя своїх дітей є обов`язком батька, крім того відповідач не довів, що визначений судом розмір аліментів є завищеним.

У разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я сторін та в інших випадках, передбачених СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи рішення про стягнення аліментів, суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи та дав належну оцінку доказам, наданим сторонами, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову та визначення розміру стягнутих аліментів. Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2022 року залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набираєзаконної силиз дняїї прийняття,може бутиоскаржена вкасаційному порядкудо ВерховногоСуду протягомтридцяти днівз дняскладання повногосудового рішення,у випадках, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Л.П. Воронцова

Судді: П.Я. Ігнатенко

О.М. Полікарпова