Постанова

від 21.03.2023 по справі 910/21444/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2023 р. Справа№ 910/21444/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Хрипуна О.О.

Коробенка Г.П.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Січ»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі №910/21444/21 (суддя Зеленіна Н.І., повний текст ухвали складено 23.12.2022)

за позовом Акціонерного товариства «Банк Січ»

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком»

2. ОСОБА_1

про стягнення 3 126 456,49 грн

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа за позовом Акціонерного товариства «Банк Січ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком», ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором про надання банківської гарантії №203470-ГР-3581 від 16.12.2020 у розмірі 3 126 456,49 грн, яка складається з 3 007 341,89 грн - суми заборгованості та 119 114,60 грн - процентів за користування кредитом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2022 клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі від 20.12.2022 та від 21.12.2022 - задоволено.

Зупинено провадження у справі №910/21444/21 до припинення перебування ОСОБА_1 у складі добровольчого формування Станишівської територіальної громади №1, переведеного на воєнний стан.

Зобов`язано ОСОБА_1 повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі до припинення перебування ОСОБА_1 у складі добровольчого формування Станишівської територіальної громади №1, що переведено на воєнний стан на підставі п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

Не погодившись з вказаною ухвалою, Акціонерне товариство «Банк Січ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 року по справі №910/21444/21 за позовом Акціонерного товариства «Банк Січ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком», ОСОБА_1 , про солідарне стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором про надання банківської гарантії №203470-ГР-3581 від 16.12.2020 у розмірі 3 126 456,49 грн. та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва. Судові витрати покласти на ОСОБА_1 в розмірі 2481,00 грн.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду про зупинення провадження у справі, зокрема, скаржник наводить посилання на норми законодавства, зокрема приписи статей 4,8,9 Закону України «Про основи національного супротиву», які на його думку спростовують висновки суду першої інстанції та свідчать про необхідність скасування оскаржуваної ухвали.

10.01.2023 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства «Банк Січ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі №910/21444/21.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Хрипун О.О., Коробенко Г.П.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №910/21444/21 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 15.11.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Акціонерного товариства «Банк Січ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі №910/21444/21 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду міста Києва надіслати матеріали справи №911/1769/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

30.01.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали вказаної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Банк Січ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі №910/21444/21, розгляд якої вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

08.02.2023 (електронною поштою) та 10.02.2023 до канцелярії Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач-2 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Зокрема, відповідач-2 зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зупинення провадження з огляду на те, що ОСОБА_1 перебуває у складі добровольчого формування Станишківської територіальної громади №1, що переведено у воєнний стан, наголошуючи на обов`язку, а не праві суду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України зупинити провадження за таких обставин.

24.02.2023 електронною поштою та 27.02.2023 до канцелярії Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшли уточнення до відзиву на апеляційну скаргу, де відповідач-2 наполягає, що документи на підтвердження підстав для зупинення провадження надано в матеріали справи, а наявність адвоката вказаного не спростовує з огляду на обставини справи, які вимагають присутності відповідача-2 особисто.

Нормами п. 12 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про зупинення провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1,5,6,8,9,12,18,31,32,33,34 частини першої статті 255 цього кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення (виклику) учасників справи

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом Акціонерного товариства «Банк Січ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком», ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором про надання банківської гарантії №203470-ГР-3581 від 16.12.2020 у розмірі 3 126 456,49 грн, яка складається з 3 007 341,89 грн - суми заборгованості та 119 114,60 грн - процентів за користування кредитом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 02.03.2022.

У подальшому, до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі №910/21444/21 зупинено провадження у справі №910/21444/21 до припинення перебування ОСОБА_1 у складі добровольчого формування Станишівської територіальної громади №1, переведеного на воєнний стан на підставі п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Так, клопотання про зупинення провадження мотивовано тим, що ОСОБА_1 перебуває у складі добровольчого формування Станишівської територіальної громади №1, яке переведено на воєнний стан.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем-2 надано контракт добровольця територіальної оборони із добровольчим формуванням Станишівської територіальної громади №1 та довідку добровольчого формування Станишівської територіальної громади №1 від 19.09.2022 №27.

Порядок та підстави зупинення провадження у справі визначено Главою 8 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 229 ГПК України передбачено, що провадження у праві зупиняється у випадках, встановлених п. 3 ч. 1 ст. 227 цього Кодексу - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому, зокрема Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» військове формування - це створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про основи національного спротиву» встановлено, що територіальна оборона - це система загальнодержавних, воєнних і спеціальних заходів, що здійснюються у мирний час та в особливий період з метою протидії воєнним загрозам, а також для надання допомоги у захисті населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій. При цьому Сили територіальної оборони Збройних Сил України є окремим видом сил Збройних Сил України, на який покладається організація, підготовка та виконання завдань територіальної оборони; добровольче формування територіальної громади - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони в межах території відповідної територіальної громади.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оборону України» участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.

Згідно із частиною 3 ст. 9 Закону України «Про основи національного спротиву» на громадян України, зарахованих до складу добровольчих формувань територіальних громад, під час участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони поширюється дія статутів Збройних Сил України.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про основи національного спротиву» на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На членів добровольчих формувань територіальних громад, які беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, поширюються гарантії соціального захисту, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що оскільки ОСОБА_1 у період дії воєнного стану перебуває у складі добровольчого формування Станишівської територіальної громади №1, яке переведено на воєнний стан, а відтак у суду відсутня об`єктивна можливість забезпечити повноту реалізації процесуальних прав відповідача 2.

Щодо доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 № N 8-рп/2002).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Заперечуючи проти зупинення у справі, скаржник зокрема посилається на приписи статті 9 Закону України «Про основи національного супротиву», зазначаючи, що за змістом цієї статті добровольчі формування територіальних громад не є військовими формуваннями, а тому відсутні підстави для зупинення провадження у справі, однак, з огляду на вищевикладене, колегія суддів відхиляє такі доводи як необґрунтовані та такі, що ґрунтуються лише на самостійному тлумаченні апелянтом норм законодавства.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 20.04.2022 ОСОБА_1 уклав контракт добровольця територіальної оборони із добровольчим формуванням Станишівської територіальної громади №1.

Також у матеріалах справи наявні копії посвідчення добровольця територіальної оборони серії НОМЕР_1 та довідки добровольчого формування Станишівської територіальної громади №1 від 19.09.2022 №27, виданої про те, що ОСОБА_1 з 25.02.2022 по даний час задіяний у виконанні завдань територіальної оборони.

Отже, обставини на підтвердження наявності зупинення провадження у даній справі заявником доведено, а з аналізу п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України вбачається, що вона є нормою імперативної дії, якою встановлено обов`язок суду зупинити провадження по справі у випадку перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зупинення провадження у справі до припинення перебування ОСОБА_1 у складі добровольчого формування Станишівської територіальної громади №1, що переведено на воєнний стан на підставі п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

Судом апеляційної інстанції враховано усі доводи апелянта, однак суд звертає увагу, що за результатами перегляду оскаржуваної ухвали колегією суддів встановлено, що висновки суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний господарський суд, зроблені відповідно до норм процесуального законодавства, а доводи апеляційної скарги не спростовують такі висновки суду першої інстанції.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала прийнята у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, викладені в оскаржуваній ухвалі, а тому підстав її скасовувати або змінювати не вбачається.

Відтак, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Банк Січ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі № 910/21444/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України залишаються за апелянтом.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Січ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі №910/21444/21 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі № 910/21444/21 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/21444/21 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді О.О. Хрипун

Г.П. Коробенко