Постанова

від 28.03.2023 по справі 566/1567/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2023 року

м. Рівне

Справа № 566/1567/21

Провадження № 22-ц/4815/286/23

Головуючий у Млинівському районному суді

Рівненської області: суддя Феськов П.В.

Дата, час і місце ухвалення рішення суду:

03 листопада 2022 року об 11 год. 59 хв. смт. Млинів

Дубенського району Рівненської області

Повний текст рішення складено: 09 листопада 2022 року

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання: Крижов В.С.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СБЕ Україна Рівне";

представники учасників справи:

позивача адвокат Іванюк Ігор Васильович і ОСОБА_2 ;

відповідача адвокат Давидюк Максим Вікторович;

за участі: представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Іванюка Ігоря Васильовича на рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 03 листопада 2022 року у цивільній справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СБЕ Україна Рівне" про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати,

в с т а н о в и в:

У грудні 2021 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СБЕ Україна Рівне" (далі ТОВ " СБЕ Україна Рівне") про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати.

Мотивуючи вимоги, позивач зазначила, що є власником земельної ділянки площею 2,42 га, кадастровий номер 5623887100:06:001:0475, розташованої на території Підгаєцької сільської ради Дубенського району Рівненської області. Відповідно до договору оренди землі №3/21 укладеного між сторонами 10 червня 2014 року земельна ділянка була передана нею в оренду відповідачу строком на 8 років. Пунктами 9, 10 та 11 договору обумовлено, що орендар зобов`язаний протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою, в період з 01 вересня по 31 грудня кожного року дії договору сплачувати орендну плату у розмірі 2610 грн. як 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексу інфляції. Проте ТОВ "СБЕ Україна Рівне" систематично не виплачувала орендну плату за договором за період з 2014 по 2021 роки, в зв`язку з чим утворилась заборгованість в загальному розмірі 31 475,34 гривень, де 20 880 грн. - за оренду, 8437,45 грн. - інфляційні втрати та 2 154,89 грн. - три відсотки річних. Незважаючи не звернення до відповідача в усній та в письмовій формі стосовно виплати заборгованості за договором оренди земельної ділянки, відповідне зобов`язання ним не виконано.

З наведених підстав просила суд розірвати договір оренди землі №3/21 від 10 червня 2014 року, загальною площею 2,42 га, кадастровий номер 5623887100:06:001:0475, розташованої на території Підгаєцької селищної ради Дубенського району Рівненської області, укладений між сторонами, та стягнути на свою користь з відповідача заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 31 475,34 грн., що складається з заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 20 880 грн., інфляційні втрати в розмірі - 8437,45 грн., 3 % в розмірі 2154,89 грн.

Рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 03 листопада 2022 року ОСОБА_1 в задоволенні позову до ТОВ "СБЕ Україна Рівне" про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості відмовлено.

Підставою для такого висновку було те, що відповідач орендну плату позивачу сплачував, і це підтверджується матеріалами справи.

На рішення суду представником ОСОБА_1 адвокатом Іванюком І.В. подано апеляційну скаргу, де він покликався на його незаконність та необґрунтованість, які полягали в порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначалося про хибність висновків суду попередньої інстанції щодо сплати відповідачем орендної плати в належних порядку та розмірі. Заявник вказував, суд не повинен був брати до уваги інформацію з Дубенського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області (далі ГУ ДПС у Рівненській області), як на належний доказ здійснення оплати за договором оренди №3/21 від 10.06.2014 року, адже вказана інформація не є платіжним документом та в ній не зазначено на виконання умов якого саме договору нараховані відповідні грошові кошти і чи нараховані вони фактично. Вважав, що сплата податку юридичною особою не є доказом отримання такого доходу фізичною особою. На його переконання, такими доказами можуть бути бухгалтерські документи підприємства, зокрема видаткові касові ордери, видаткові накладні, рахунки, платіжні доручення, платіжні відомості, квитанції про перерахування, такі, які б містили інформацію про розмір орендної плати за відповідний рік, дату нарахування, дату виплати, інформацію про отримувача коштів тощо. Стверджував, що обраховані грошові кошти справлялись відповідачем в порядку виконання іншого договору оренди земельної ділянки, укладеним між цими сторонами, а саме №47/7 від 26 липня 2011 року. Тим паче, їх загальна сума не відповідає обумовленим розмірам орендної плати з двома договорами. Оскільки з наявних в матеріалах справи документів неможливо встановити дату, коли була здійснена оплата за договором та чи дійсно оплата була здійснена, то підлягають до застосування висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17, адже неналежним виконанням умов договору, що є підставою для розірвання договору оренди, є внесення орендної плати з порушенням зазначених в договорі строків та не в повному обсязі незалежно від того, чи була така орендна плата виплачена згодом в повному обсязі чи ні. Як на додаткову підставу для розірвання договору посилався на те, що строк дії договору оренди №3/21 від 10.06.2014 року становить 8 років і відповідно до п. 8 договору після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. Орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Однак орендар не виявив бажання продовжувати дію даного договору оренди, матеріали справи доказів надсилання такого повідомлення про намір продовжувати дію договору оренди землі не містять, що є додатковою підставою до припинення правовідносин між сторонами.

У поданому відзиві відповідач, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що підлягає відхиленню, покликався на те, що фактично позивачу було сплачено більшу суму грошових коштів, аніж передбачено навіть двома договорами.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи представника позивача, колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За частиною 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ст. 1 Закону "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями ч.1 ст. 93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами першою-третьою ст. 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

На вимогу однієї із сторін договір відповідно до ч.1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Положеннями ст. 24 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати.

Статтею 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правовий висновок щодо підстав для розірвання договору оренди землі з урахуванням пункту "д" частини першої статті 141 ЗК України викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18). Так, підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У постанові від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що оскільки до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення Цивільного кодексу України, то слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню також підлягають положення частини другої ст. 651 ЦК України.

Як було з`ясовано судом, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5623887100:06:001:0475, розташованої на території Підгаєцької сільської ради Дубенського району Рівненської області.

10 червня 2014 року між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки №3/21.

Згідно із пунктом 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Підгаєцької сільської ради Млинівського району Рівненської області.

За умовами пункту 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 27182,88 гривень. Проіндексована вартість земельної ділянки станом на 01 січня 2014 року на коефіцієнт 9,2 становить 86985,22 гривень.

Відповідно до пункту 8 договір укладено на строк 8 років, з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 9 договору сторони обумовили, що орендна плата становить 2 610,00 грн. (3% від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки) та сплачується щорічно в грошовій або за бажанням орендодавця у натуральній формі рослинницькою продукцією за цінами, що не перевищують офіційно повідомлених органами виконавчої влади середніх біржових цін на таку продукцію на момент її передачі.

Згідно з пунктом 11 договору орендна плата за поточний сільськогосподарський рік виплачується з 01 вересня до 31 грудня.

Пунктом 38 договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема за взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Пункт 39 договору встановив, що розірвання договору землі в односторонньому порядку не допускається. (а.с.9-12).

Спірні відносини виникли у сторін з того приводу, що відповідач усупереч обумовленого договором не здійснював плати за оренду земельної ділянки, а з невиконання зобов`язання виникає право орендодавця вимагати розірвання такого договору і стягнення заборгованості з орендної плати, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Під час розгляду справи позивачем для спростування інформації про справляння відповідачем орендної плати за спірним договором було надано договір оренди земельної ділянки №47/7 від 26 липня 2011 року, укладеним між тими самими контрагентами з подібними умовами щодо земельної ділянки розміром 3,0 умовних кадастрових гектарів, відповідно до сертифікату РВ №0071221, виданого Млинівською районною держаною адміністрацією 11 грудня 1996 року, зі сплатою 1 319 грн. щороку.

Відповідно до обчислень позивача розмір заборгованості за сплати орендної плати за період з 2014 по 2021 роки становить 31 475,34 гривень, де 20 880 грн- плата за оренду, 8 437,45 грн. - інфляційні втрати та 2154,89 грн. - три відсотки річних.

Між тим, в силу пункту 11 договору орендна плата за поточний сільськогосподарський рік повинна виплачуватись з 01 вересня до 31 грудня.

Тобто у ОСОБА_1 , яка звернулася до суду 14 грудня 2021 року, права вимоги про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за рік, у якому вона пред`явила позов, не виникло.

При цьому з наданих на вимогу суду першої інстанції ГУ ДПС у Рівненській області інформацій №3107/5/17-00-12-04 від 20.06.2022 та №7336/6/17-00-24-09-06 від 03.08.2022 про суми нарахованого та виплаченого доходу ОСОБА_1 ТОВ "СБЕ Україна Рівне" від надання майна в оренду (лізинг) за 2014-2021 роки видно, що відповідачем на користь позивача здійснювались такі справляння грошових коштів: 3 квартал 2014 року 4 926 грн., 2 квартал 2015 року - 2892,67 грн., 2 квартал 2016 року - 1735,83 грн., 3 квартал 2016 року - 2301,44 грн., 3 квартал 2017 року - 4037,27 грн., 1 квартал 2018 року - 344,72 грн., 3 квартал 2019 року - 310,56 грн., 3 квартал 2019 року - 4857,14 грн., 3 квартал 2020 року - 5099,38 грн., 1 квартал 2021 року - 1118,01 грн., 3 квартал 2021 року - 11490,68 грн.

Також з даними ГУ ДПС у Рівненській області збігається і зміст наданих безпосередньо на вимогу апеляційного суду копій відомостей про виплату грошей ТОВ "СБЕ Україна" за час із 2016 по 2021 роки. При цьому хоча підписи ОСОБА_1 у цих відомостях і дещо відрізняються, однак сам факт виплати коштів повністю підтверджується сукупністю перевірених доказів.

Повно і правильно встановивши обставини справи та з`ясувавши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування не підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягала позивач, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні вимог з огляду на те, що заборгованість зі сплати орендної плати відсутня.

Підставою для дострокового розірвання договору оренди є саме систематичність, тобто неодноразова (два та більше разів) несплата орендної плати у строки, встановлені договором. Одноразова несплата орендної плати, передбаченої договором, не є підставою для розірвання договору оренди.

Доводи заявника з того приводу, що інформація ГУ ДПС у Рівненській області відноситься до іншого договору оренди земельної ділянки є юридично неспроможними для задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів зважає на те, що за обома із наявних в матеріалах справи договорами оренди земельної ділянки до сплати відповідачем за період з 2014 по 2020 роки належало 27 891 грн., а саме по 2 610 грн. щороку за спірним договором та по 1 319 грн. щороку за укладеним між сторонами договором №47/4 від 26 липня 2011 року. Натомість згідно з наданої ГУ ДПС у Рівненській області інформації відповідачем для позивача станом на 3 квартал 2020 року було сплачено 26 505,01 грн. а станом на 3 квартал 2021 року - 39 113,70 грн.

Норми статей 12, 81 ЦПК України передбачають здійснення цивільного судочинства на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Таким чином підтверджується відсутність заборгованості зі сплати орендної плати за спірним договором на час пред`явлення позову, а також систематичного порушення відповідного обов`язку відповідачем.

Всупереч доводам представника позивача, надана органом виконавчої влади інформація оцінюється судом як належний, допустимий та достовірний доказ.

Апеляційний суд відхиляє покликання на необхідність розірвання спірного договору у зв`язку із закінченням його строку дії та відсутність у відповідача наміру її продовжити.

На час пред`явлення позову договір діяв і такою підставою розірвання оспорюваного договору позов не обґрунтовувався, тобто ці обставини не були предметом розгляду судом попередньої інстанції.

Відповідно до ч. 6 .ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Отже, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду, позаяк зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно дост. 375 ЦПК Україниє додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Судовий збір, що понесений заявником при поданні апеляційної скарги, відповідно дост. 141 ЦПК Українислід віднести на його ж рахунок.

Керуючись ст.ст.374-375,381-384,389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Іванюка Ігоря Васильовича залишити без задоволення, а рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 03 листопада 2022 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С.В. Хилевич

Судді: С.О. Гордійчук

Н.М. Ковальчук

Повний текст постанови складено: 28.03.2023