Постанова

від 13.03.2023 по справі 464/919/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/919/22 Головуючий у 1 інстанції: Мичка Б.Р.

Провадження № 22-ц/811/1545/22 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Мікуш Ю.Р.

Суддів:Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.

Секретар: Іванова О.О.

З участю представника позивача- адвоката Хом`яка І.Я., представника відповідача-адвоката Лемик Р.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу № 464/919/22 за апеляційноюскаргою представника ОСОБА_1 -адвоката Хом`яка Ігоря Ярославовича на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 06 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу

в с т а н о в и в :

21 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідача у якому просить визнати незаконним та скасувати п.3 та п.9 наказу директора Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр" від 31.01.2022р. №36-к "Про відсторонення від роботи працівників центру", зобов`язати відповідача виплатити позивачу заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, стягнути з відповідача витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позову посилається на те, що перебував у трудових відносинах із відповідачем, а саме працював на посаді маляра з 26.01.1998 року. 31.01.2022 адміністрація закладу повідомила про його відсторонення від роботи з 31.01.2022 та вручила йому витяг із наказу від 31.01.2022 №36-к "Про відсторонення від роботи працівників центру". Підставою для відсторонення стало посилання на повідомлення про обов`язкове щеплення від COVID - 19 від 24.01.2022 №16, підписане директором Синютою А.В. на підставі наказу МОЗ "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" від 04.10.2021р. №2153 та пункту 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020р. №1236. Однак, позивач не погоджується із наказом директора, вважає його незаконним, оскільки на час відсторонення жодним законом України не встановлено порядку відсторонення на підставі відсутності відомостей про щеплення від COVID - 19, просить позов задовольнити.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 06 червня 2022 року в позові відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального некомерційного підприємства ЛОР «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) грн.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 -адвокат Хом`як Ігор Ярославович.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконне та необґрунтоване,висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважає, що акти про неявку на вакцинацію проти коронавірусної хвороби носили рекомендаційний характер. Відповідачем не надано доказів того, що позивач відмовився або ухилився від обов`язкового профілактичного щеплення.

Відсторонення від роботи є певним видом санкції,до того ж не є обов`язковим заходом,а лише передбачає таку можливість. Вважає, що відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати порушено його права гарантовані Конституцією. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідно до ст.360 ЦПК України представник відповідача-адвокат Лемик Р.Я. подала відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що судом першої інстанції повно встановлені фактичні обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення. Стверджує, що наказ про відсторонення позивача від роботи прийнятий з дотриманням порядку прийняття таких рішень, з врахуванням того, що позивач працює у лікарні, пацієнтами якої є онкологічно хворі діти, які мають ослаблений імунітет, протипокази до вакцинації і відносяться до групи ризику щодо COVID 19.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача-адвоката Хом`яка І.Я. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу представника відповідача-адвокта Лемик Р.Я. , перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом встановлено такі обставини.

Позивач працює у КНП ЛОР «Західноукраїнський спеціалізований медичний центр» на посаді маляра ІІ розряду господарсько-обслуговувального персоналу (а.с.8-11)

Відповідно до витягу із наказу №36-к від 31.01.2022 директора КНП Львівської обласної ради "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр" А. Синюти - Голуб Ю.І., маляр ІІ розряду господарсько-обслуговувального персоналу відстронений від роботи з 31.01.2022 року на час відсутності щеплення COVID -19 без збереження заробітної плати на підставі повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID -19 від 24.01.2022 №16 (а.с.5).

Із повідомлення директора КНП ЛОР «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр» Синюти А. №16 від 24 січня 2022 року вбачається, що ОСОБА_1 ознайомлено про те, що він до 24.01.2022 має надати документ, який підтверджує отримання повного курсу вакцинації або одну дозу дводозної вакцини від COVID-19, включеної ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях; міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовтий сертифікат) або однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами вакцини (зелений сертифікат), які включені ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях. Також може надати довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 №595. Повідомлено, що у разі не надання одного із зазначених документів до 26.01.2022, 31.01.2022 його буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст.46 КЗпП та ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» (а.с.7).

Відповідно до актів про неявку на запропоновану вакцинацію проти корнавірусної хвороби від 18.03.2021, 19.03.2021, 23.03.2021, 15.06.2021, 15.10.2021, 12.11.2021 та 11.01.2022 ОСОБА_1 не з`являвся на вакцинацію (а.с.33-39).

В подальшому, на підставі наказу директора КНП ЛОР «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр» Андрія Синюти №84-к від 28 лютого 2022 року скасовано наказ від 31 січня 2022 року №36-к «Про відсторонення від роботи працівників центру», позивача ОСОБА_1 допущено до роботи з 01 березня 2022 року (а.с.58).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як працівник КНП ЛОР «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр» підлягав обов`язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, однак такий відмовилася від щеплення та не надав документи щодо медичних протипоказань та застережень до проведення їй профілактичного щеплення, а тому відповідач як керівник закладу правомірно видав наказ про його відсторонення від роботи на підставі чинного законодавства.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

За змістом пункту «б» частини першої статті 10 Закону України « Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі Закон) громадяни у передбачених законодавством випадках зобов`язані проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Щодо окремихособливо небезпечнихінфекційних захворюваньможуть здійснюватисяобов`язковімедичні огляди,профілактичні щеплення,лікувальні такарантинні заходив порядку,встановленому законамиУкраїни (ст. 30 Закону).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року (справа № 130/3548/21) дійшла висновків, що нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширеннякоронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих наCOVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

Крім цього, суд зауважив, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника протиCOVID-19і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але йоцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такіобставини, як:

кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараженняCOVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Судом, встановлено, що позивач працює у закладі охорони здоров`я. Пацієнтами лікарні є онкологічно хворі діти, які перебувають у групі ризику, оскільки мають ослаблений імунітет та протипокази до вакцинації, тобто у позивача була об`єктивна можливість контактувати на роботі з іншими людьми, а відповідно і був наявний підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню.

Видаючи наказпро відсторонення,відповідач керувавсятим,що професія позивачавходить уПерелік професій ,виробництв та організацій,працівники якихпідлягають обов`язковимпрофілактичним щепленням,затвердженим НаказомМОЗ від04.10.2021року №2153,та врахував,що іншої можливості досягнути поставленої мети, зокрема зупинити поширення коронавірусної хвороби, яке у медичних закладах було підвищеним не було. З врахуванням умов праці позивача, запровадження дистанційної форми роботи було неможливим.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем була дотримана процедура відсторонення, зокрема позивача належним чином повідомлено, що працівники медичних закладів підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, запропоновано надати документи, які підтверджують вакцинацію від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень. Позивач був ознайомлений з повідомленням, що стверджується його підписом.

Крім цього, відповідачем неодноразово були організовані прибуття мобільних бригад по вакцинації проти коронавірусної хвороби, однак позивач на вакцинацію не з`явився, що стверджується складеними актами, а також не представив роботодавцю документів про те, що вакцинація йому протипоказана.

Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:

- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;

- в інших випадках, передбачених законодавством.

ЄСПЛ висловлював думку, що обов`язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя особи, що включає в себе фізичну та психологічну недоторканість особи. Порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим дотриманням цілей охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання (параграф 33, 36 рішення у справі «Соломахін проти України» від 15 березня 2012 року, заява № 24429/03).

Вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави тобто було виправданим.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не надав доказів того, що він має протипоказання для щеплення від COVID-19 та що відповідач з врахуванням умов праці позивача та діяльності відповідача, яка полягає у наданні медичної допомоги хворим дітям міг іншим чином зупинити стрімке поширення COVID-19 серед населення України, в тому числі у медичних закладах.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно Наказу МОЗ України від 04 жовтня 2021 року №2153, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за №1306/36928 та набрав чинності з 08 листопада 2021 року, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік №2153) до передіку якого належать зокрема, працівники закладів охорони здоров`я державної та комунальної форми власності.

Відповідно до пункту 41-6 постанови КМУ від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити: контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік); відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу"; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Наведене свідчить про обґрунтованість висновків суду першої інстанції, про те, що підстави для задоволення позову відсутні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, рішення суду ухвалене на підставі повно встановлених обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аргументів щодо незгоди з рішенням суду в частині стягнення з позивача судових витрат, апеляційна скарга не мітить, тому суд апеляційної інстанції не має обов`язку наводити мотиви з цього приводу.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача, у зв`язку з цим в користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Визначаючи зазначений розмір судових витрат, суд враховує те, що цей спір випливає з трудових відносин, а тому покладення на позивача обов`язку з оплати судових витрат в розмірі 10000 грн. як цього просить представник відповідача буде для позивача обтяжливим.

Керуючись ст.ст.374 ч.1 п.1,375, 383,384,389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції ,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Хом`яка Ігоря Ярославовича залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 06 червня 2022 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )на користьКомунального некомерційногопідприємства ЛОР«Західноукраїнський спеціалізованийдитячий медичнийцентр (кодЄДРПОУ 02007101)витрати напрофесійну правничудопомогу всуді апеляційноїінстанції врозмірі 3000,00(тритисячі)грн..

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 27 березня 2023 року.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк