Рішення

від 29.03.2023 по справі 460/53186/22

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 березня 2023 року м. Рівне№460/53186/22Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ" доМіністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ" (далі - позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України по не присвоєнню позивачу, як призначеному органу із сертифікації колісних транспортних засобів, реєстраційного номера та не включення інформації про позивача до Переліку призначених органів із сертифікації колісних транспортних засобів, який оприлюднений на офіційному веб-сайті Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України; зобов`язання Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України присвоїти позивачу, як призначеному органу із сертифікації колісних транспортних засобів, реєстраційний номер та включити інформацію про Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ" до Переліку призначених органів із сертифікації колісних транспортних засобів, який оприлюднений на офіційному веб-сайті Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач звернувся з заявою про призначення його як органу із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання, але протягом тридцяти робочих днів відповідачем не було прийнято жодного рішення за результатами розгляду такої заяви, у зв`язку із чим 22.12.2022 позивач звернувся до відповідача з листом "Щодо здійснення діяльності із застосуванням принципу мовчазної згоди" з вимогою включити інформацію щодо нього до Переліку призначених органів із сертифікації колісних транспортних засобів, який оприлюднений на офіційному веб-сайті Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України. Вказує, що на момент звернення до суду позивачем не було отримано жодних рішень відповідача, а на його веб-сайті не з`явилося інформації про його включення до Переліку призначених органів із сертифікації колісних транспортних засобів, що порушує його право та перешкоджає здійсненню ним господарської діяльності. Просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 06.01.2023 відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов тривалістю 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

20.01.2023 від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до суду надійшла заява про продовження процесуального строку на подання відзиву у справі, з огляду на те, що відповідачем не отримано копії позовної заяви з додатками.

Ухвалою суду від 27.01.2023 продовжено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він наголошував, що враховуючи воєнний стан, введений в Україні Указом Президента України, діяльність міністерства з урахуванням функцій та завдань, визначених Положенням №460, спрямована на забезпечення функціонування інфраструктури держави, при цьому пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №165 "Про зупинення строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру" зупинено строки надання суб`єктами, що провадять діяльність під час воєнного стану, адміністративних послуг суб`єктами їх надання та строки видачі документів дозвільного характеру дозвільними органами на час воєнного стану в Україні, а п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 №314 "Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану" зупинено перебіг строків звернення за отриманням публічних послуг. Наголошує, що при розгляді заяви позивача було дотримано всіх вимог Порядку призначення, відмови у призначенні та анулювання призначення органу із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2016 №419, а тому вимоги позивача безпідставні. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Не погоджуючись з аргументами відповідача, наведеними у відзиві на позовну заяву, позивачем було подано відповідь на відзив, у якій зазначено про безпідставність доводів, викладених відповідачем у відзиві.

Відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши заяви по суті справи, з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд зазначає таке.

Процедуру призначення, відмови у призначенні, анулювання призначення, розширення та обмеження сфери призначення органу із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, нових та таких, що були у користуванні (далі - колісні транспортні засоби), партій частин та обладнання регламентовано Порядком призначення, відмови у призначенні та анулювання призначення органу із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2016 №419 (далі Порядок №419).

Пунктом 3 Порядку №419 встановлено, що документи, необхідні для призначення, анулювання призначення, розширення та обмеження сфери призначення органу із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання, подаються до Мінінфраструктури в паперовій формі особисто, через уповноважену особу або надсилаються поштою.

Пунктом 5 Порядку №419 визначено, що заявник - орган з оцінки відповідності, що претендує на призначення органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання, подає Мінінфраструктури заяву про призначення органу із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання (далі - заява про призначення) за формою згідно здодатком 1. До заяви про призначення заявник додає такі документи: опис сфери призначення, стосовно якої заявник заявляє про свою компетентність, за формою згідно здодатком 7; засвідчені заявником копії атестата про акредитацію, виданого згідно із законодавством, та додатків до нього; перелік працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації за трудовим договором на постійній основі, а також працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації за трудовим договором без зарахування їх до штатного розпису (за наявності) органу з оцінки відповідності (задіяних в оцінці відповідності колісних транспортних засобів), та відомості про їх кваліфікацію, підписані керівником заявника (додаток 2); довідка про власні акредитовані лабораторії (центри) для проведення випробувань продукції, підписана керівником заявника (додаток 3), та за наявності копії укладених відповідних договорів з іншими акредитованими лабораторіями (центрами), з якими співпрацює орган з оцінки відповідності, засвідчені в установленому порядку; довідка про досвід виконання робіт з оцінки відповідності продукції за останні три роки, підписана керівником заявника (додаток 4); складена у довільній формі заява про те, що заявник не має комерційної заінтересованості щодо продукції, процесу, послуги, які оцінює, а також про те, що орган, його керівник і персонал, уповноважені виконувати роботи з оцінки відповідності, не ідентифікуються як розробник, виробник (постачальник), монтажник процесу, послуги або як уповноважений представник однієї з таких осіб; копія договору страхування відповідальності перед третіми особами на час провадження діяльності призначеного органу із сертифікації колісних транспортних засобів, засвідчена заявником або підписана керівником заявника довідка про наявність коштів у розмірі, достатньому для відшкодування в установленому законодавством порядку фізичним чи юридичним особам збитків, завданих внаслідок провадження ним діяльності як призначеним органом із сертифікації колісних транспортних засобів; підписана керівником заявника заява про забезпечення конфіденційності інформації (додаток 5); підписана керівником заявника у довільній формі інформація про впроваджені коригувальні заходи за виявленими невідповідностями у разі, коли заява подається заявником повторно.

Як встановлено судом, 27.10.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ" надіслало на адресу Міністерства інфраструктури України листом з описом вкладення заяву про призначення органу із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання (по формі Додаток 1 до Порядку №419) з додатками: лист від 27.10.2022 за №43, опис сфери призначення (по формі Додаток 7 до Порядку №419), засвідчені копії атестата про акредитацію та додатки до нього, перелік працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації за трудовим договором на постійній основі, а також працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації за трудовим договором без зарахування їх до штатного розпису (за наявності) органу з оцінки відповідності (задіяних в оцінці відповідності колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання), відомості про їх кваліфікацію (по формі - Додаток 2 до Порядку №419), довідка про власні акредитовані лабораторії (центри) для проведення випробувань продукції (по формі - Додаток 3 до Порядку №419), довідка про досвід виконання робіт з оцінки відповідності продукції за останні три роки (по формі - Додаток 4 до Порядку №419), заява про відсутність комерційної або іншої заінтересованості, копія договору добровільного страхування професійної відповідальності призначених органів з оцінки відповідності та визначених незалежних організацій за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам, заява про забезпечення конфіденційності інформації (по формі - Додаток 5 до Порядку №419).

Заява позивача з додатками надійшла на адресу Міністерства інфраструктури України за даними трекінгу "Укрпошта" 01.11.2022, що не заперечується відповідачем.

Пунктом 6 Порядку №419 встановлено, що Мінінфраструктури протягом 25 робочих днів з дня одержання заяви про призначення та документів, що додаються до неї, проводить аналіз поданих заявником документів та перевіряє повноту відомостей.

Листом від 11.11.2022 №5744/27/14-22 Мінінфраструктури запропоновано позивачу надати завірені керівником копії виданих документів щодо виконання робіт з оцінки відповідності по одній сертифікаційній справі за кожен рік. Крім того, листами від 10.11.2022 №5714/27-22, від 11.11.2022 №5745/27-22, №5743/14-22, №5746/14-22 та від 25.11.2022 №7179/27-22 Мінінфраструктури надіслало запити до Національного агентства з акредитації України, Пенсійного фонду України, Державної податкової служби України, Офісу Генерального прокурора, ДП "ДержавтотрансНДІпроект".

Листом від 18.11.2022 №44 позивачем було надіслано запитувані Мінінфраструктури сертифікаційні справи №9 від 15.10.2019, №8 від 02.12.2020, №10 від 17.11.2021, №22 від 12.10.2022, що визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.

З аналізу вказаних документів суд дійшов висновку, що Мінінфраструктури з дотриманням терміну, визначеного пунктом 6 Порядку №419, провело аналіз поданих позивачем документів та здійснило перевірку повноти відомостей.

Пунктом 7 Порядку №419 встановлено, що у разі подання заявником повного пакета документів, зазначених упункті 5цього Порядку, та якщо за результатами їх аналізу, а також вибіркового аналізу виконання за попередній період робіт з оцінки відповідності встановлено, що заявник відповідає вимогам, визначенимпунктом 4цього Порядку, Мінінфраструктури приймає рішення про призначення органу із сертифікації колісних транспортних засобів. Рішення про призначення органу із сертифікації колісних транспортних засобів приймається не пізніше ніж протягом 30 робочих днів з дня одержання заяви про призначення та оформляється наказом Мінінфраструктури.

З огляду на те, що заява позивача про призначення органу із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання надійшла на адресу Мініфраструктури 01.11.2022, то з урахуванням встановленого пунктом 7 Порядку №419 терміну, рішення по такій заяві мало бути прийнято не пізніше 13.12.2022, який є тридцятим робочим днем з дня одержання Мініфраструктури заяви позивача. Як вбачається з відзиву, відповідач стверджує, що ним, з урахуванням вимог Порядку призначення, строк прийняття рішення щодо заяви ТОВ "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ" встановлено 12.12.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" від 02.12.2022 №1343 було перейменовано Міністерство інфраструктури на Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Як вбачається з матеріалів справи ні у самостійно встановлений для себе відповідачем строк, ні у строк, визначений відповідно до пункту 7 Порядку №419, відповідачем не було прийнято жодного рішення за заявою позивача.

Недотримання встановленого для прийняття рішення строку відповідач обґрунтовує посиланням на введений Указом Президента України воєнний стан, залучення Мініфраструктури до здійснення заходів правового режиму воєнного стану відповідно до Плану запровадження та забезпечення заходів здійснення правового режиму воєнного стану в Україні, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №181-р, а також тим, що пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №165 "Про зупинення строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру" зупинено строки надання суб`єктами, що провадять діяльність під час воєнного стану, адміністративних послуг суб`єктами їх надання та строки видачі документів дозвільного характеру дозвільними органами на час воєнного стану в Україні, та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 №314 "Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану" зупинено перебіг строків звернення за отриманням публічних послуг.

24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 (далі Указ Президента №64/2022) введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Пунктом 3 Указу Президента №64/2022 встановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбаченістаттями 30 - 34,38,39,41 - 44,53Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбаченічастиною першоюстатті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану:

1) встановлювати (посилювати) охорону об`єктів критичної інфраструктури та об`єктів, що забезпечують життєдіяльність населення, і вводити особливий режим їх роботи. Порядок встановлення (посилення) охорони таких об`єктів та їх перелік, що із введенням воєнного стану підлягають охороні, а також порядок особливого режиму їх роботи затверджуються Кабінетом Міністрів України;

2) запроваджувати трудову повинність для працездатних осіб, не залучених до роботи в оборонній сфері та захисту критичної інфраструктури і не заброньованих за підприємствами, установами та організаціями на період дії воєнного стану з метою виконання робіт, що мають оборонний характер, а також ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, які виникли в період дії воєнного стану, та залучати їх в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт, що виконуються для задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів і сил цивільного захисту, забезпечення функціонування національної економіки та захисту критичної інфраструктури і не потребують, як правило, спеціальної професійної підготовки осіб. За працівниками, залученими до виконання суспільно корисних робіт, на час виконання таких робіт зберігається попереднє місце роботи (посада).Порядок залучення працездатних осіб в умовах воєнного стану до суспільно корисних робітта питання їхнього соціального захисту з урахуванням вимог закону визначаються Кабінетом Міністрів України;

3) використовувати потужності та трудові ресурси підприємств, установ і організацій усіх форм власності для потреб оборони, змінювати режим їхньої роботи, проводити інші зміни виробничої діяльності, а також умов праці відповідно до законодавства про працю;

4) примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка;

5) запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування;

6) встановлювати упорядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів;

7) перевіряти упорядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановленихКонституцією України;

8) забороняти проведення мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій, інших масових заходів;

9) порушувати у порядку, визначеномуКонституцієюта законами України, питання про заборону діяльності політичних партій, громадських об`єднань, якщо вона спрямована на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на стійкість критичної інфраструктури, права і свободи людини, здоров`я населення;

10) встановлювати упорядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, заборону або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан;

11) регулювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, роботу постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, поліграфічних підприємств, видавництв, телерадіоорганізацій, телерадіоцентрів та інших підприємств, установ, організацій і закладів культури та засобів масової інформації, а також використовувати місцеві радіостанції, телевізійні центри та друкарні для військових потреб і проведення роз`яснювальної роботи серед військ і населення; забороняти роботу приймально-передавальних радіостанцій особистого і колективного користування та передачу інформації через комп`ютерні мережі;

12) у разі порушення вимог або невиконання заходів правового режиму воєнного стану вилучати у підприємств, установ і організацій усіх форм власності, окремих громадян електронне комунікаційне обладнання, телевізійну, відео- і аудіоапаратуру, комп`ютери, а також у разі потреби інші технічні засоби зв`язку;

13) забороняти упорядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, торгівлю зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі;

14) встановлювати особливий режим у сфері виробництва та реалізації лікарських засобів, які мають у своєму складі наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори, інші сильнодіючі речовини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;

15) вилучати у підприємств, установ і організацій навчальну та бойову техніку, вибухові, радіоактивні речовини і матеріали, сильнодіючі хімічні та отруйні речовини;

16) забороняти громадянам, які перебувають на військовому або спеціальному обліку у Міністерстві оборони України, Службі безпеки України чи Службі зовнішньої розвідки України, змінювати місце проживання (місце перебування) без дозволу військового комісара або керівника відповідного органу Служби безпеки України чи Служби зовнішньої розвідки України; обмежувати проходження альтернативної (невійськової) служби;

17) встановлювати для фізичних і юридичних осіб військово-квартирну повинність з розквартирування військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, особового складу служби цивільного захисту, евакуйованого населення та розміщення військових частин, підрозділів і установ;

18) встановлювати порядок використання фонду захисних споруд цивільного захисту;

19) проводити евакуацію населення у разі виникнення або загрози виникнення надзвичайної ситуації, а також із зон збройних конфліктів (з районів можливих бойових дій) у безпечні райони;

19-1) проводити евакуацію матеріальних і культурних цінностей, що перебувають у державній власності, у разі виникнення загрози їх пошкодження або знищення згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України;

20) запроваджувати у разі необхідності у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, нормоване забезпечення населення основними продовольчими і непродовольчими товарами;

22) вживати додаткових заходів щодо посилення охорони державної таємниці;

23) інтернувати (примусово оселяти) громадян іноземної держави, яка загрожує нападом чи здійснює агресію проти України;

24) здійснювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, обов`язкову евакуацію затриманих осіб, що перебувають в ізоляторах тимчасового тримання; підозрюваних, обвинувачених осіб, щодо яких застосовано запобіжний захід - тримання під вартою, що перебувають в слідчих ізоляторах; етапування засуджених осіб, які відбувають такі покарання, як арешт, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічне ув`язнення, з установ виконання покарань, розташованих у місцевостях, наближених до районів, де ведуться бойові дії, до відповідних установ, які розташовані в безпечній місцевості;

25) запроваджувати інші заходи, передбачені нормами міжнародного гуманітарного права.

Будь-яких інших заходів правового режиму воєнного стану спеціальним законом не передбачено, в тому числі таких заходів як зупинення строків надання суб`єктами, що провадять діяльність під час воєнного стану, адміністративних послуг суб`єктами їх надання та строки видачі документів дозвільного характеру дозвільними органами.

Отже, нормативно-правові акти, що регулюють порядок тимчасових обмежень прав і законних інтересів юридичних осіб під час дії воєнного стану, визначають, що такі обмеження мають бути лише в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбаченіч.1 ст.8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", яка не містить таких заходів як обмеження порядку діяльності органів виконавчої влади в частині прийняття ними рішень за зверненнями суб`єктів господарювання, в тому числі в рамках надання адміністративних послуг чи видачі документів дозвільного характеру, або зупинення строків надання таких послуг.

18.03.2022 Кабінетом Міністрів Україниприйнято постанову "Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану" №314 (далі Постанова №314), підпунктом 4 пункту 1 якої встановлено, що на період воєнного стану зупиняється перебіг строків звернення за отриманням публічних послуг, визначених законодавством. З дня припинення чи скасування воєнного стану перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням часу, що минув до їх зупинення.Суд зазначає, що вказана норма врегульовує лише зупинення перебігу строків звернення за отриманням публічних послуг, але не зупинення строків надання таких послуг суб`єктом владних повноважень.

В той же час, постановою Кабінету Міністрів України "Про зупинення строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру" від 28.02.2022 №165 (далі Постанова №165) зупинено строки надання, крім строків надання адміністративних послуг у сферах державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації актів цивільного стану, суб`єктами (особами), що провадять діяльність під час воєнного стану, адміністративних послуг суб`єктами їх надання та строки видачі дозвільними органами документів дозвільного характеру на час воєнного стану в Україні (крім надання адміністративних послуг у сфері будівництва, визначенихЗаконом України"Про регулювання містобудівної діяльності"). Пунктом 2 Постанови №165 встановлено поновити зупинені строки у місячний строк після припинення чи скасування воєнного стану на відповідній території України.

Оцінюючи лист відповідача від 11.11.2022 за №5744/27/14-22, яким було повідомлено позивачу результати опрацювання поданої ним заяви і документів та запропоновано з метою виконання пункту 6 Порядку надати завірені керівником ТОВ "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ" копії виданих документів щодо виконання робіт з оцінки відповідності по 1 за кожен рік, суд дійшов висновку, що зміст такого листа свідчить, що відповідачем не було зупинено процес розгляду поданих позивачем документів та навіть повідомлялося, що запитувані додаткові документи потрібно надати з метою виконання пункту 6 Порядку №419, яким якраз і встановлено строки проведення аналізу поданих заявником документів та перевірки повноту відомостей. Наведена ж у листі цитата підпункту 4 пункту 1 Постанови №314 є відірваною від основного змісту листа та не може бути сприйнята як повідомлення відповідачем позивачу про прийняте рішення щодо зупинення відповідачем строку розгляду поданих позивачем документів.

Також суд зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких інших доказів, які б підтверджували або містили відомості про те, що відповідач повідомляв позивачу про зупинення строку розгляду поданої ним заяви про призначення органу із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання. Вказане не спростовано відповідачем та наявними у справі доказами.

Оцінюючи можливість застосування до спірних правовідносин Постанови №165 суд зазначає, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для невиконання суб`єктом владних повноважень покладених на нього функцій. Такою підставою можуть бути конкретні обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання суб`єктом владних повноважень покладених на нього обов`язків та при прийнятті рішень протягом установленого законодавством строку.

Постановою №165 не змінювалися строки, визначені Порядком №419, а дії відповідача та його лист від 11.11.2022 за №5744/27/14-22 свідчать про те, що ним не було зупинено розгляд та аналіз поданих заявником документів і перевірку повноти відомостей, а навпаки здійснювалися відповідні дії, визначені пунктом 6 Порядку №419. Крім того, з відзиву відповідача не вбачається наявність у нього конкретних обставин або подій, які впливали на можливість прийняття рішення у строки, визначені пунктом 7 Порядку №419, або унеможливлювали дотримання таких строків взагалі навіть в умовах воєнного стану в країні.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджується наявність у відповідача обставин неможливості дотримання строків, встановлених пунктом 7 Порядку №419, а самим відповідачем не здійснювалося зупинення розгляду заяви і документів позивача.

Частиною 6 статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" встановлено, що у разі якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Як вбачається зі змісту Порядку №419 призначення відповідачем суб`єкта господарювання органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання, надає такому суб`єкту господарювання право на здійснення відповідної господарської діяльності.

Таким чином, неприйняття суб`єктом владних повноважень у встановлені строки будь-якого рішення за наслідками подання суб`єктом господарювання, визначених Порядком №419 заяви та документів, спричиняє ситуацію правової невизначеності для заявника, який з урахуванням ч.6 ст.4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

За визначенням, наданим устатті 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Отже, принцип мовчазної згоди (в контексті процедури отримання дозволу та наслідків неприйняття суб`єктом владних повноважень своєчасного рішення) можна застосувати у випадку, коли у визначений термін відповідним органом не прийнято жодного (позитивного або негативного) рішення про видачу або відмову у видачі документа дозвільного характеру, або відповідного погодження.

Таким чином, юридичний факт, який полягає у бездіяльності дозвільного органу, стає передумовою для виникнення правовідносин, у яких суб`єкт господарювання може застосувати принцип мовчазної згоди.

Надіслання відповідачем листа від 11.11.2022 №2022 №5744/27/14-22 про витребування у позивача додаткових документів та дії, які було вчинено з метою розгляду клопотання позивача, підтверджують факт того, що відповідачем не заперечувався його обов`язок, зокрема, в умовах воєнного стану, остаточно розглянути заяву позивача та водночас не спростовують того факту, що відповідач, вчинивши такі дії, не прийняв жодного рішення.

На переконання суду, зазначені обставини лише стверджують бездіяльність дозвільного органу щодо розгляду заяви позивача з прийняттям відповідного рішення, а тому позивач за принципом мовчазної згоди набув право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру.

Дотримання чітких строків виконання органами державної влади визначених законами повноважень (обов`язків) є запорукою уникнення свавільності (явної неправомірності) рішень, дій або бездіяльності таких суб`єктів. Процедурною гарантією, що запобігає цьому з боку державних органів, є, зокрема, можливість для суб`єктів приватного права розпочати здійснювати свою діяльність з урахуванням принципу мовчазної згоди (постанова Верховного Суду від 03.04.2020 у справі №640/21505/18).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з листом №47 від 22.12.2022 "Щодо здійснення діяльності із застосуванням принципу мовчазної згоди", яким повідомляв, що оскільки 13.12.2022 був останнім робочим днем на прийняття рішення за результатами розгляду документів, поданих ТОВ "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ", то товариство набуло право на провадження діяльності з сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання з 27.12.2022, у зв`язку із чим позивач просив, на виконання пункту 9 Порядку №419, присвоїти йому як призначеному органу із сертифікації колісних транспортних засобів реєстраційний номер та включити інформацію до Переліку призначених органів із сертифікації колісних транспортних засобів, який оприлюднений на офіційному веб-сайті Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Аналіз пункту 9 Порядку №419, який встановлює, що Мінінфраструктури присвоює призначеним органам із сертифікації колісних транспортних засобів реєстраційний номер і перелік призначених органів із сертифікації колісних транспортних засобів оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінінфраструктури, дає підстави для висновку, що позивач самостійно не може реалізувати принцип мовчазної згоди, оскільки положення Порядку №419 пов`язують можливість здійснення діяльності з сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання з наявністю у суб`єкта господарювання присвоєного йому реєстраційного номеру та оприлюднення відповідної інформації на офіційному веб-сайті Мінінфраструктури.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується відповідачем, за наслідками розгляду листа позивача №47 від 22.12.2022, відповідачем не було вчинено дій по присвоєнню позивачу реєстраційного номеру та оприлюднення про нього інформації на офіційному веб-сайті Мінінфраструктури.

Суд враховує, що принцип правової визначеності, як складова принципу верховенства права, означає, що суб`єктам владних повноважень не повинні надаватись повноваження діяти виключно на власний розсуд; юридична визначеність вимагає, щоб правовідносини, в які вступає суб`єкт господарювання, залишались передбачуваними, як і відповідні рішення суб`єкта владних повноважень. Безпідставне неприйняття у встановлені строки суб`єктом владних повноважень рішення за наслідками розгляду поданої позивачем заяви та документів суперечить принципу правової визначеності, на забезпечення якого законом саме і встановлені темпоральні обмеження у прийнятті рішень державою в особі її уповноважених органів.

Виходячи зі змісту абз. 10 п. 9рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003, слід ствердити, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, якщо воно серед іншого забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ч. 1ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1статті 5 КАС Українивстановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленомуКодексом адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідачасуб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд підкреслює, що необхідність ефективності судового захисту (тобто, забезпечення реального поновлення порушеного права в окреслений позивачем спосіб) кореспондує положенням ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Оцінюючи зазначені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем у цій справі обрано правильний спосіб захисту своїх прав та інтересів, оскільки він не має об`єктивної можливості використати надане законом право на застосування принципу мовчазної згоди в процесі здійснення діяльності з сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання без вчинення відповідних дій суб`єктом владних повноважень.

Таким чином, достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача з огляду на обставини справи є прийняття судом рішення про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання його вчинити дії по присвоєнню позивачу реєстраційного номеру та включенню інформації про позивача до Переліку призначених органів із сертифікації колісних транспортних засобів, який оприлюднений на офіційному веб-сайті Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Оцінюючи доводи відповідача в частині недопустимості втручання у його дискреційні повноваження, суд зазначає, що дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другоюстатті 19 Конституції України"органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України". Зв`язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій, бездіяльності), вчинених адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.

У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasanand Chaush v.Bulgaria" № 30985/96).

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої 11.03.1980, державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Дискреціяце елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами - державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.03.2023 у справі №807/2076/17.

З огляду на вказане, суд констатує, що зобов`язання відповідача до вчинення дій, які необхідні для забезпечення можливості реалізації позивачем принципу мовчазної згоди за наявності протиправної бездіяльності відповідача у неприйнятті у встановлені строки рішення за зверненням позивача не є втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Закріплений у ч. 1ст.9КАС Українипринцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, всупереч встановленому ч.1ст.77 КАС Україниобов`язку доказування, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своєї бездіяльності, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом задоволення позовних вимог в повному обсязі.

За правилами ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За наведеного присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена ним сума судового збору у розмірі 2481,00 грн.

Керуючись статтями241-246,255,295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ" до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення дій задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України по не присвоєнню Товариству з обмеженою відповідальністю "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ", як призначеному органу із сертифікації колісних транспортних засобів, реєстраційного номера та не включення інформації про Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ" до Переліку призначених органів із сертифікації колісних транспортних засобів, який оприлюднений на офіційному веб-сайті Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України

Зобов`язати Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України присвоїти Товариству з обмеженою відповідальністю "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ", як призначеному органу із сертифікації колісних транспортних засобів, реєстраційний номер та включити інформацію про Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ" до Переліку призначених органів із сертифікації колісних транспортних засобів, який оприлюднений на офіційному веб-сайті Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2481,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноваженьМіністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 29 березня 2023 року

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ" (вул. Князя Володимира, 28Б, оф. 1, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 39843858)

Відповідач - Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (пр-т Перемоги, буд. 14, м. Київ, 01135, ЄДРПОУ/РНОКПП 37472062)

Суддя С.А. Борискін