Постанова

від 07.07.2023 по справі 460/53186/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/53186/22 пров. № А/857/7764/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Запотічного І.І.,

Суддів: Бруновської Н.В., Довгої О.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року (головуючий суддя Борискін С.А., ухвалене в м. Рівне) у справі №460/53186/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ" до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

30.12.2022 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України по не присвоєнню позивачу, як призначеному органу із сертифікації колісних транспортних засобів, реєстраційного номера та не включення інформації про позивача до Переліку призначених органів із сертифікації колісних транспортних засобів, який оприлюднений на офіційному веб-сайті Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України; зобов`язання Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України присвоїти позивачу, як призначеному органу із сертифікації колісних транспортних засобів, реєстраційний номер та включити інформацію про Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ" до Переліку призначених органів із сертифікації колісних транспортних засобів, який оприлюднений на офіційному веб-сайті Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Позов обґрунтовує тим, що звертався з заявою до відповідача про призначення його як органу із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання, але протягом тридцяти робочих днів відповідачем не було прийнято жодного рішення за результатами розгляду такої заяви, у зв`язку із чим 22.12.2022 позивач звернувся до відповідача з листом "Щодо здійснення діяльності із застосуванням принципу мовчазної згоди" з вимогою включити інформацію щодо нього до Переліку призначених органів із сертифікації колісних транспортних засобів, який оприлюднений на офіційному веб-сайті Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України. Вказує, що на момент звернення до суду позивачем не було отримано жодних рішень відповідача, а на його веб-сайті не з`явилося інформації про його включення до Переліку призначених органів із сертифікації колісних транспортних засобів, що порушує його право та перешкоджає здійсненню ним господарської діяльності.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України по не присвоєнню Товариству з обмеженою відповідальністю "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ", як призначеному органу із сертифікації колісних транспортних засобів, реєстраційного номера та не включення інформації про Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ" до Переліку призначених органів із сертифікації колісних транспортних засобів, який оприлюднений на офіційному веб-сайті Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України. Зобов`язано Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України присвоїти Товариству з обмеженою відповідальністю "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ", як призначеному органу із сертифікації колісних транспортних засобів, реєстраційний номер та включити інформацію про Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ" до Переліку призначених органів із сертифікації колісних транспортних засобів, який оприлюднений на офіційному веб-сайті Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України подало апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, на невідповідність висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, зазначило, що враховуючи воєнний стан, введений в Україні Указом Президента України, діяльність Мінінфраструктури з урахуванням функцій та завдань, визначених Положенням №460, спрямована на забезпечення функціонування інфраструктури держави, при цьому пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №165 "Про зупинення строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру" зупинено строки надання суб`єктами, що провадять діяльність під час воєнного стану, адміністративних послуг суб`єктами їх надання та строки видачі документів дозвільного характеру дозвільними органами на час воєнного стану в Україні, а п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 №314 "Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану" зупинено перебіг строків звернення за отриманням публічних послуг. Зазначає, що при розгляді заяви позивача було дотримано всіх вимог Порядку призначення, відмови у призначенні та анулювання призначення органу із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2016 №419 (Порядок №419).

Апелянт вважає, що судом першої інстанції не враховано, що ні Порядком призначення, ні спеціальним законодавством не визначено обов`язку відповідача повідомляти заявників про зупинення розгляду їх заяв. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

12.06.2023 позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Доводи відзиву аналогічні доводам адміністративного позову. Крім того, зазначає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим, прийнятим з чітким дотриманням всіх норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта є безпідставні та не підтверджені належними та допустимими доказами. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

27.10.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ" надіслало на адресу Міністерства інфраструктури України листом з описом вкладення заяву про призначення органу із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання (по формі Додаток 1 до Порядку №419) з додатками: лист від 27.10.2022 за №43, опис сфери призначення (по формі Додаток 7 до Порядку №419), засвідчені копії атестата про акредитацію та додатки до нього, перелік працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації за трудовим договором на постійній основі, а також працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації за трудовим договором без зарахування їх до штатного розпису (за наявності) органу з оцінки відповідності (задіяних в оцінці відповідності колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання), відомості про їх кваліфікацію (по формі - Додаток 2 до Порядку №419), довідка про власні акредитовані лабораторії (центри) для проведення випробувань продукції (по формі - Додаток 3 до Порядку №419), довідка про досвід виконання робіт з оцінки відповідності продукції за останні три роки (по формі - Додаток 4 до Порядку №419), заява про відсутність комерційної або іншої заінтересованості, копія договору добровільного страхування професійної відповідальності призначених органів з оцінки відповідності та визначених незалежних організацій за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам, заява про забезпечення конфіденційності інформації (по формі - Додаток 5 до Порядку №419).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, заява позивача з додатками надійшла на адресу Міністерства інфраструктури України за даними трекінгу "Укрпошта" 01.11.2022.

Листом від 11.11.2022 №5744/27/14-22 Мінінфраструктури запропоновано позивачу надати завірені керівником копії виданих документів щодо виконання робіт з оцінки відповідності по одній сертифікаційній справі за кожен рік. Крім того, листами від 10.11.2022 №5714/27-22, від 11.11.2022 №5745/27-22, №5743/14-22, №5746/14-22 та від 25.11.2022 №7179/27-22 Мінінфраструктури надіслало запити до Національного агентства з акредитації України, Пенсійного фонду України, Державної податкової служби України, Офісу Генерального прокурора, ДП "ДержавтотрансНДІпроект".

Листом від 18.11.2022 №44 позивачем було надіслано запитувані Мінінфраструктури сертифікаційні справи №9 від 15.10.2019, №8 від 02.12.2020, №10 від 17.11.2021, №22 від 12.10.2022.

Як вбачається з матеріалів справи, ні у самостійно встановлений для себе відповідачем строк, ні у строк, визначений відповідно до п.7 Порядку № 419, відповідачем не було прийнято жодного рішення за заявою позивача.

Позивач звернувся до відповідача з листом №47 від 22.12.2022 "Щодо здійснення діяльності із застосуванням принципу мовчазної згоди", яким повідомляв, що оскільки 13.12.2022 був останнім робочим днем на прийняття рішення за результатами розгляду документів, поданих ТОВ "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ", а тому товариство набуло право на провадження діяльності з сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання з 27.12.2022, у зв`язку із чим просив на виконання пункту 9 Порядку № 419, присвоїти йому як призначеному органу із сертифікації колісних транспортних засобів реєстраційний номер та включити інформацію до Переліку призначених органів із сертифікації колісних транспортних засобів, який оприлюднений на офіційному веб-сайті Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.

За наслідками розгляду листа позивача №47 від 22.12.2022, відповідачем не було вчинено дій по присвоєнню позивачу реєстраційного номеру та оприлюднення про нього інформації на офіційному веб-сайті Мінінфраструктури.

Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення проти позову.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Процедуру призначення, відмови у призначенні, анулювання призначення, розширення та обмеження сфери призначення органу із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, нових та таких, що були у користуванні (колісні транспортні засоби), партій частин та обладнання регламентовано Порядком призначення, відмови у призначенні та анулювання призначення органу із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2016 №419 (Порядок №419).

Відповідно до пункту 3 Порядку №419 документи, необхідні для призначення, анулювання призначення, розширення та обмеження сфери призначення органу із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання, подаються до Мінінфраструктури в паперовій формі особисто, через уповноважену особу або надсилаються поштою.

Пунктом 5 Порядку №419 визначено, що заявник - орган з оцінки відповідності, що претендує на призначення органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання, подає Мінінфраструктури заяву про призначення органу із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання (заява про призначення) за формою згідно з додатком 1. До заяви про призначення заявник додає такі документи: опис сфери призначення, стосовно якої заявник заявляє про свою компетентність, за формою згідно з додатком 7; засвідчені заявником копії атестата про акредитацію, виданого згідно із законодавством, та додатків до нього; перелік працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації за трудовим договором на постійній основі, а також працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації за трудовим договором без зарахування їх до штатного розпису (за наявності) органу з оцінки відповідності (задіяних в оцінці відповідності колісних транспортних засобів), та відомості про їх кваліфікацію, підписані керівником заявника (додаток 2); довідка про власні акредитовані лабораторії (центри) для проведення випробувань продукції, підписана керівником заявника (додаток 3), та за наявності копії укладених відповідних договорів з іншими акредитованими лабораторіями (центрами), з якими співпрацює орган з оцінки відповідності, засвідчені в установленому порядку; довідка про досвід виконання робіт з оцінки відповідності продукції за останні три роки, підписана керівником заявника (додаток 4); складена у довільній формі заява про те, що заявник не має комерційної заінтересованості щодо продукції, процесу, послуги, які оцінює, а також про те, що орган, його керівник і персонал, уповноважені виконувати роботи з оцінки відповідності, не ідентифікуються як розробник, виробник (постачальник), монтажник процесу, послуги або як уповноважений представник однієї з таких осіб; копія договору страхування відповідальності перед третіми особами на час провадження діяльності призначеного органу із сертифікації колісних транспортних засобів, засвідчена заявником або підписана керівником заявника довідка про наявність коштів у розмірі, достатньому для відшкодування в установленому законодавством порядку фізичним чи юридичним особам збитків, завданих внаслідок провадження ним діяльності як призначеним органом із сертифікації колісних транспортних засобів; підписана керівником заявника заява про забезпечення конфіденційності інформації (додаток 5); підписана керівником заявника у довільній формі інформація про впроваджені коригувальні заходи за виявленими невідповідностями у разі, коли заява подається заявником повторно.

Відповідно до пункту 6 Порядку №419 Мінінфраструктури протягом 25 робочих днів з дня одержання заяви про призначення та документів, що додаються до неї, проводить аналіз поданих заявником документів та перевіряє повноту відомостей.

Згідно пункту 7 Порядку №419 у разі подання заявником повного пакета документів, зазначених у пункті 5цього Порядку, та якщо за результатами їх аналізу, а також вибіркового аналізу виконання за попередній період робіт з оцінки відповідності встановлено, що заявник відповідає вимогам, визначеним пунктом 4цього Порядку, Мінінфраструктури приймає рішення про призначення органу із сертифікації колісних транспортних засобів. Рішення про призначення органу із сертифікації колісних транспортних засобів приймається не пізніше ніж протягом 30 робочих днів з дня одержання заяви про призначення та оформляється наказом Мінінфраструктури.

Колегія суддів зазначає, що заява позивача про призначення органу із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання надійшла на адресу Мініфраструктури 01.11.2022, а тому з урахуванням встановленого пунктом 7 Порядку №419 терміну, рішення по такій заяві мало бути прийнято не пізніше 13.12.2022, який є тридцятим робочим днем з дня одержання Мініфраструктури заяви позивача. Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідачем у строк, визначений відповідно до пункту 7 Порядку №419, не було прийнято жодного рішення за заявою позивача.

Апелянт недотримання встановленого для прийняття рішення строку обґрунтовує посиланням на введений Указом Президента України воєнний стан, залучення Мініфраструктури до здійснення заходів правового режиму воєнного стану відповідно до Плану запровадження та забезпечення заходів здійснення правового режиму воєнного стану в Україні, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №181-р, а також тим, що пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №165 "Про зупинення строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру" зупинено строки надання суб`єктами, що провадять діяльність під час воєнного стану, адміністративних послуг суб`єктами їх надання та строки видачі документів дозвільного характеру дозвільними органами на час воєнного стану в Україні, та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 №314 "Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану" зупинено перебіг строків звернення за отриманням публічних послуг.

Щодо цього, колегія суддів зазначає наступне.

24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 (Указ Президента №64/2022) введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Пунктом 3 Указу Президента України №64/2022 встановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34,38,39,41 - 44,53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: 1) встановлювати (посилювати) охорону об`єктів критичної інфраструктури та об`єктів, що забезпечують життєдіяльність населення, і вводити особливий режим їх роботи. Порядок встановлення (посилення) охорони таких об`єктів та їх перелік, що із введенням воєнного стану підлягають охороні, а також порядок особливого режиму їх роботи затверджуються Кабінетом Міністрів України; 2) запроваджувати трудову повинність для працездатних осіб, не залучених до роботи в оборонній сфері та захисту критичної інфраструктури і не заброньованих за підприємствами, установами та організаціями на період дії воєнного стану з метою виконання робіт, що мають оборонний характер, а також ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, які виникли в період дії воєнного стану, та залучати їх в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт, що виконуються для задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів і сил цивільного захисту, забезпечення функціонування національної економіки та захисту критичної інфраструктури і не потребують, як правило, спеціальної професійної підготовки осіб. За працівниками, залученими до виконання суспільно корисних робіт, на час виконання таких робіт зберігається попереднє місце роботи (посада). Порядок залучення працездатних осіб в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт та питання їхнього соціального захисту з урахуванням вимог закону визначаються Кабінетом Міністрів України; 3) використовувати потужності та трудові ресурси підприємств, установ і організацій усіх форм власності для потреб оборони, змінювати режим їхньої роботи, проводити інші зміни виробничої діяльності, а також умов праці відповідно до законодавства про працю; 4) примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка; 5) запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування; 6) встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів; 7) перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України; 8) забороняти проведення мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій, інших масових заходів; 9) порушувати у порядку, визначеному Конституцією та законами України, питання про заборону діяльності політичних партій, громадських об`єднань, якщо вона спрямована на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на стійкість критичної інфраструктури, права і свободи людини, здоров`я населення; 10) встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, заборону або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан; 11) регулювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, роботу постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, поліграфічних підприємств, видавництв, телерадіоорганізацій, телерадіоцентрів та інших підприємств, установ, організацій і закладів культури та засобів масової інформації, а також використовувати місцеві радіостанції, телевізійні центри та друкарні для військових потреб і проведення роз`яснювальної роботи серед військ і населення; забороняти роботу приймально-передавальних радіостанцій особистого і колективного користування та передачу інформації через комп`ютерні мережі; 12) у разі порушення вимог або невиконання заходів правового режиму воєнного стану вилучати у підприємств, установ і організацій усіх форм власності, окремих громадян електронне комунікаційне обладнання, телевізійну, відео- і аудіоапаратуру, комп`ютери, а також у разі потреби інші технічні засоби зв`язку; 13) забороняти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, торгівлю зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі; 14) встановлювати особливий режим у сфері виробництва та реалізації лікарських засобів, які мають у своєму складі наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори, інші сильнодіючі речовини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України; 15) вилучати у підприємств, установ і організацій навчальну та бойову техніку, вибухові, радіоактивні речовини і матеріали, сильнодіючі хімічні та отруйні речовини; 16) забороняти громадянам, які перебувають на військовому або спеціальному обліку у Міністерстві оборони України, Службі безпеки України чи Службі зовнішньої розвідки України, змінювати місце проживання (місце перебування) без дозволу військового комісара або керівника відповідного органу Служби безпеки України чи Служби зовнішньої розвідки України; обмежувати проходження альтернативної (невійськової) служби; 17) встановлювати для фізичних і юридичних осіб військово-квартирну повинність з розквартирування військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, особового складу служби цивільного захисту, евакуйованого населення та розміщення військових частин, підрозділів і установ; 18) встановлювати порядок використання фонду захисних споруд цивільного захисту; 19) проводити евакуацію населення у разі виникнення або загрози виникнення надзвичайної ситуації, а також із зон збройних конфліктів (з районів можливих бойових дій) у безпечні райони; 19-1) проводити евакуацію матеріальних і культурних цінностей, що перебувають у державній власності, у разі виникнення загрози їх пошкодження або знищення згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України; 20) запроваджувати у разі необхідності у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, нормоване забезпечення населення основними продовольчими і непродовольчими товарами; 22) вживати додаткових заходів щодо посилення охорони державної таємниці; 23) інтернувати (примусово оселяти) громадян іноземної держави, яка загрожує нападом чи здійснює агресію проти України; 24) здійснювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, обов`язкову евакуацію затриманих осіб, що перебувають в ізоляторах тимчасового тримання; підозрюваних, обвинувачених осіб, щодо яких застосовано запобіжний захід - тримання під вартою, що перебувають в слідчих ізоляторах; етапування засуджених осіб, які відбувають такі покарання, як арешт, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічне ув`язнення, з установ виконання покарань, розташованих у місцевостях, наближених до районів, де ведуться бойові дії, до відповідних установ, які розташовані в безпечній місцевості; 25) запроваджувати інші заходи, передбачені нормами міжнародного гуманітарного права.

З наведеного вище вбачається, що будь-яких інших заходів правового режиму воєнного стану спеціальним законом не передбачено, в тому числі таких заходів як зупинення строків надання суб`єктами, що провадять діяльність під час воєнного стану, адміністративних послуг суб`єктами їх надання та строки видачі документів дозвільного характеру дозвільними органами. Отже, нормативно-правові акти, що регулюють порядок тимчасових обмежень прав і законних інтересів юридичних осіб під час дії воєнного стану, визначають, що такі обмеження мають бути лише в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбаченіч.1 ст.8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", яка не містить таких заходів як обмеження порядку діяльності органів виконавчої влади в частині прийняття ними рішень за зверненнями суб`єктів господарювання, в тому числі в рамках надання адміністративних послуг чи видачі документів дозвільного характеру, або зупинення строків надання таких послуг.

Крім того, 18.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану" №314 (Постанова №314), підпунктом 4 пункту 1 якої встановлено, що на період воєнного стану зупиняється перебіг строків звернення за отриманням публічних послуг, визначених законодавством. З дня припинення чи скасування воєнного стану перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням часу, що минув до їх зупинення. Колегія суддів зауважує, що вказана норма врегульовує лише зупинення перебігу строків звернення за отриманням публічних послуг, але не зупинення строків надання таких послуг суб`єктом владних повноважень.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України "Про зупинення строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру" від 28.02.2022 №165 (Постанова №165) зупинено строки надання, крім строків надання адміністративних послуг у сферах державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації актів цивільного стану, суб`єктами (особами), що провадять діяльність під час воєнного стану, адміністративних послуг суб`єктами їх надання та строки видачі дозвільними органами документів дозвільного характеру на час воєнного стану в Україні (крім надання адміністративних послуг у сфері будівництва, визначених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності"). Пунктом 2 Постанови №165 встановлено поновити зупинені строки у місячний строк після припинення чи скасування воєнного стану на відповідній території України.

Беручи до уваги лист відповідача від 11.11.2022 за №5744/27/14-22, яким було повідомлено позивачу результати опрацювання поданої ним заяви і документів та запропоновано з метою виконання пункту 6 Порядку надати завірені керівником ТОВ "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ" копії виданих документів щодо виконання робіт з оцінки відповідності по 1 за кожен рік, апеляційний суд вказує, що зміст такого листа свідчить, що відповідачем не було зупинено процес розгляду поданих позивачем документів та навіть повідомлялося, що запитувані додаткові документи потрібно надати з метою виконання пункту 6 Порядку №419, яким якраз і встановлено строки проведення аналізу поданих заявником документів та перевірки повноти відомостей. Як вірно зазначено судом першої інстанції, наведена ж у листі цитата підпункту 4 пункту 1 Постанови №314 є відірваною від основного змісту листа та не може бути сприйнята як повідомлення відповідачем позивачу про прийняте рішення щодо зупинення відповідачем строку розгляду поданих позивачем документів. Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких інших доказів, які б підтверджували або містили відомості про те, що відповідач повідомляв позивачу про зупинення строку розгляду поданої ним заяви про призначення органу із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання. Вказане не спростовано наявними у справі доказами.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для невиконання суб`єктом владних повноважень покладених на нього функцій. Такою підставою можуть бути конкретні обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання суб`єктом владних повноважень покладених на нього обов`язків та при прийнятті рішень протягом установленого законодавством строку. Постановою №165 не змінювалися строки, визначені Порядком №419, а дії відповідача та його лист від 11.11.2022 за №5744/27/14-22 свідчать про те, що ним не було зупинено розгляд та аналіз поданих заявником документів і перевірку повноти відомостей, а навпаки здійснювалися відповідні дії, визначені пунктом 6 Порядку №419. Крім того, суд першої інстанції вірно вказав, що з відзиву відповідача не вбачається наявність у нього конкретних обставин або подій, які впливали на можливість прийняття рішення у строки, визначені пунктом 7 Порядку №419, або унеможливлювали дотримання таких строків взагалі навіть в умовах воєнного стану в країні.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Частиною 6 статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" встановлено, що у разі якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Отже, принцип мовчазної згоди (в контексті процедури отримання дозволу та наслідків неприйняття суб`єктом владних повноважень своєчасного рішення) можна застосувати у випадку, коли у визначений термін відповідним органом не прийнято жодного (позитивного або негативного) рішення про видачу або відмову у видачі документа дозвільного характеру, або відповідного погодження.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що таким чином, юридичний факт, який полягає у бездіяльності дозвільного органу, стає передумовою для виникнення правовідносин, у яких суб`єкт господарювання може застосувати принцип мовчазної згоди.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що надіслання відповідачем листа від 11.11.2022 №2022 №5744/27/14-22 про витребування у позивача додаткових документів та дії, які було вчинено з метою розгляду клопотання позивача, підтверджують факт того, що відповідачем не заперечувався його обов`язок, зокрема, в умовах воєнного стану, остаточно розглянути заяву позивача та водночас не спростовують того факту, що відповідач, вчинивши такі дії, не прийняв жодного рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач звернувся до відповідача з листом №47 від 22.12.2022 "Щодо здійснення діяльності із застосуванням принципу мовчазної згоди", яким повідомляв, що оскільки 13.12.2022 був останнім робочим днем на прийняття рішення за результатами розгляду документів, поданих ТОВ "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ", то товариство набуло право на провадження діяльності з сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання з 27.12.2022, у зв`язку із чим позивач просив, на виконання пункту 9 Порядку №419, присвоїти йому як призначеному органу із сертифікації колісних транспортних засобів реєстраційний номер та включити інформацію до Переліку призначених органів із сертифікації колісних транспортних засобів, який оприлюднений на офіційному веб-сайті Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України. Проте, як вбачається з матеріалів справи, за наслідками розгляду листа позивача №47 від 22.12.2022, відповідачем не було вчинено дій по присвоєнню позивачу реєстраційного номеру та оприлюднення про нього інформації на офіційному веб-сайті Мінінфраструктури.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що аналіз пункту 9 Порядку №419, який встановлює, що Мінінфраструктури присвоює призначеним органам із сертифікації колісних транспортних засобів реєстраційний номер і перелік призначених органів із сертифікації колісних транспортних засобів оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінінфраструктури, дає підстави для висновку, що позивач самостійно не може реалізувати принцип мовчазної згоди, оскільки положення Порядку №419 пов`язують можливість здійснення діяльності з сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання з наявністю у суб`єкта господарювання присвоєного йому реєстраційного номеру та оприлюднення відповідної інформації на офіційному веб-сайті Мінінфраструктури.

Таким чином, достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача з огляду на обставини справи є прийняття судом рішення про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання його вчинити дії по присвоєнню позивачу реєстраційного номеру та включенню інформації про позивача до Переліку призначених органів із сертифікації колісних транспортних засобів, який оприлюднений на офіційному веб-сайті Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що зобов`язання відповідача до вчинення дій, які необхідні для забезпечення можливості реалізації позивачем принципу мовчазної згоди, оскільки наявна протиправна бездіяльність відповідача у неприйнятті у встановлені строки рішення за зверненням позивача не є втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції підставно задоволено позовні вимоги.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище мотивів, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року у справі № 460/53186/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді Н. В. Бруновська О. І. Довга