Постанова

від 21.03.2023 по справі 521/21985/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3512/23

Справа № 521/21985/20

Головуючий у першій інстанції Маркарова С.В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Власенко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Осадчої Ірини Анатоліївни на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 червня 2022 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Державного підприємства «Центр обслуговування громадян», державного реєстратора Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Шевчук Таїсії Олексіївни, державного реєстратора Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Чернавської Інни Василівни, третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Запорізька 16», про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, скасування запису про право власності та припинення права власності, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вищевказаним позовом.

З урахуванням заяви про зміну предмету позову, позовні вимоги мотивовані тим, що позивач ОСОБА_2 та її донька є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Вказаний будинок та всі його допоміжні приміщення і будівлі, в тому числі сараї, знаходяться на балансі ОСББ «Запорізька 16». Згідно рішення загальних зборів співвласників будинку АДРЕСА_2 від 18.11.2018 року у користуванні позивача та її родини знаходиться підсобне приміщення (сарай), загальною площею 6,0 кв.м., що обліковується на балансі ОСББ «Запорізька 16» за інвентарним № 3 і за який позивач здійснює щомісячно комунальні платежі.

З жовтня 2018 року відповідач ОСОБА_1 , яка є власницею квартири АДРЕСА_3 , почала вимагати від позивача звільнити вказаний сарай, а у жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні приватною власністю, разом з яким надала витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.07.2019 року із записом про право власності на нежитлове приміщення, площею 6.2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , внесеним на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного реєстратора ДП «Центр обслуговування громадян» Чернавської І.В., індексний номер: 47863703 від 19.07.2019 року, видаючи даний витяг правовстановлюючим документом на сарай, площею 6,0 кв.м., що знаходиться у користуванні позивача та її родини.

За твердженням позивача, рішення державного реєстратора прийнято стосовно об`єкта нерухомості, який фактично є окремим нежитловим приміщенням за цією ж адресою у загальному дворі та знаходиться в користуванні позивача згідно рішення ОСББ, а право власності на спірне майно оформлено відповідачем свідомо та штучно, видаючи його за частину своєї реконструйованої квартири шляхом надання реєстратору недостовірних документів начебто при поділі майна, у зв`язку з чим спірне рішення про реєстрацію права власності є грубим порушенням закону та прав позивача, тому остання звернулася до суду.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 13 травня 2021 року заяву ОСОБА_2 про залишення частини позовних вимог без розгляду задоволено, позовні вимоги в частині визнання протиправним рішення державного реєстратора ДП «Центр обслуговування громадян» Шевчук Т.О. про внесення змін у запис про право власності, індексний номер: 43500461, від 16 жовтня 2018 року та скасування зробленого на його підставі запису із змінами, запис про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер: 14315225, згідно якого загальна площа квартири АДРЕСА_4 складає 67,8 кв. м., залишено без розгляду. Продовжено розгляд справи в частині інших позовних вимог.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 червня 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано рішення державного реєстратора ДП «Центр обслуговування громадян» Чернавської І.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47863703 від 19.07.2019 року на нежитлове приміщення загальною площею 6,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 (номер запису про право власності 32470790, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1876192251101). Припинено речове право ОСОБА_1 на нежитлове приміщення загальною площею 6,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 . В позовідо ДП«Центр обслуговуваннягромадян»,державного реєстратораДП «Центробслуговування громадян»Шевчук Т.О. відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Осадча Ірина Анатоліївна подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 червня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, призначеної на 21.03.2023 року на 14-00 г. та будучи обізнаними про обмеження на час оголошення в Україні воєнного стану доступу до приміщень (зали судових засідань) Одеського апеляційного суду через відсутність технічної можливості забезпечення безпеки громадян під час повітряної тривоги, від представника позивача ОСОБА_2 адвоката Смирнова В.В. надійшла заява про розгляді справи в режимі відеоконференції, яка задоволена апеляційним судом.

21.03.2023 року електронною поштою від представника ОСОБА_1 адвоката Сачаєвої І.О. до Одеського апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи через вступ у справу на підставі доручення про надання безоплатної вторинної правової допомоги від 16.03.2023 року виданого Одеським місцевим центром з надання правової допомоги.

Присутній в судовому засіданні 21.03.2023 року в режимі відеоконференції представник позивача ОСОБА_2 адвокат Смирнов В.В. заперечував проти відкладення розгляду справи з підстав зазначених у клопотанні адвоката Сачаєвої І.О., посилаючись, що адвокат не навела поважних причин неможливості своєчасно ознайомитися з матеріалами справи і про неможливість виконання представництва за апеляційною скаргою поданою ОСОБА_1 .

Колегія суддів, дослідивши подане клопотання про відкладення розгляду справи, матеріали справи, виходить з такого.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Як вбачається з матеріалів справи інтереси ОСОБА_1 в суді першої інстанції, а потім і в апеляційному суді представляє адвокат Осадча І.А., повноваження якої підтверджено дорученням виданим Одеським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги та ордером ВН 1169767 від 05.08.2022 року.

Відповідно до ч. 2. ст. 24 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» адвоката або працівника Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який надає безоплатну вторинну правову допомогу, може бути замінено на адвоката або працівника такого центру за рішенням Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у разі:

1) хвороби, повної або часткової втрати працездатності, смерті адвоката або працівника Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги;

2) неналежного виконання адвокатом своїх зобов`язань за умовами договору;

3) відмови адвоката або працівника Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від виконання доручення/наказу Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з підстав, передбачених законом;

4) зміни підсудності провадження або справи чи підслідності кримінального правопорушення;

5) припинення дії договору про надання безоплатної вторинної правової допомоги;

6) неналежного надання безоплатної вторинної правової допомоги працівником Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги;

7) припинення трудового договору з працівником Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги;

8) зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю;

9) виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу;

10) наявності інших підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч.3 ст. 26 цього ж Закону під час заміни одного адвоката або працівника Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги іншим адвокатом або працівником Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги забезпечується безперервність надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Одеський апеляційний суд у встановленому порядку ані відповідачем ОСОБА_1 , ані адвокатом Осадчою І.А., ані адвокатом Сачаєвою І.О., ані Одеським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги не повідомлено про припинення повноважень адвоката Осадчої І.А. та або про підстави заміни адвоката Осадчої І.А. на адвоката Сачаєву І.О.

Крім того, колегія суддів погоджується з думкою представника позивача адвоката Смирнова В.В. про те, що адвокат Сачаєва І.О. набувши за дорученням Одеського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги права представництва інтересів ОСОБА_1 16.03.2023 року, мала достатньо часу для своєчасного подання заяви до Одеського апеляційного суду про доступ до електронної справи № 521/21985/20, яка переглядається в апеляційному порядку або ознайомитися з матеріалами справи безпосередньо в приміщенні Одеського апеляційного суду.

Проте з таким клопотанням адвокат Сачаєва І.О. до Одеського апеляційного суду звернулась лише у день судового засідання 21.03.2023 року без наведення будь-яких підтверджених доказами обставин, які унеможливлювали би подання нею такої заяви починаючи з 16.03.2023 року.

При таких обставинах немає підстав для задоволення клопотання та відкладення розгляду справи.

Оскільки поважність причин відсутності в судовому засіданні 21.03.2023 року о 14-00 г. апелянта (відповідача) та її представника (представників) судом апеляційної інстанції не встановлена, з урахуванням, що апелянт (відповідач) реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, позивач та третя особа - поданням відзиву на апеляційну скаргу, та наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності відповідача та її представника при таких обставинах не є порушенням прав останніх щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовчастково,скасовуючи рішеннядержавного реєстратораДП «Центробслуговування громадян»Чернавської І.В.про державнуреєстрацію правта їхобтяжень (звідкриттям розділу),індексний номер:47863703від 19.07.2019року нанежитлове приміщеннязагальною площею6,2кв.м.за адресою: АДРЕСА_5 (номерзапису проправо власності32470790,реєстраційний номероб`єктанерухомого майна1876192251101);припиняючи речовеправо ОСОБА_1 на нежитловеприміщення загальноюплощею 6,2кв.м.за адресою: АДРЕСА_5 ;відмовляючи узадоволенні вимог до ДП «Центр обслуговування громадян», державного реєстратора ЛП «Центр обслуговування громадян» Шевчук Т.О., суд першоїінстанції, виходив з:

- доведеності позивачем, що оспорюване рішення державного реєстратора державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Чернавської І.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу ) від 19.07.2019 року щодо нежитлового приміщення загальною площею 6,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 прийнято стосовно об`єкта, що фактично розташований окремо від квартири, яка є власністю ОСОБА_1 , є сараєм (приміщення № 3) за спірною адресою, який перебуває на балансі ОСББ «Запорізька 16» знаходиться у користуванні позивача ОСОБА_2 та порушує її право користування спірним майном;

- набуття права власності відповідачем не ґрунтується на принципі верховенства права, зокрема на таких його складових, як ефективність мети і засобів правового регулювання, розумність та логічність закону, рішення про реєстрацію права власності підлягає скасуванню із припиненням речового права відповідача на спірне приміщення;

- рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2020 року , яким усунуто їй перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням площею 6,2 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 звільнити нежитлове приміщення площею 6,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , не може бути підставою відмови у позові по виниклих між сторонами по даній справі правовідносинах;

- підстави для задоволення позову до ДП «Центр обслуговування громадян», державного реєстратора ДП «Центр обслуговування громадян» Шевчук Т.О. - відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:

- згідно з договором купівлі-продажу №1022 від 20.04.2004 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 96,6 кв.м., житловою площею 60,8 кв.м. (а.с.15, том 1);

- 26.01.2016 року між КП «ЖКС «Хмельницький» та матір`ю позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 укладений договір користування сараєм № 158 площею 6,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до п. 7 цього договору він діє до 26.01.2019 року та вважається пролонгованим на наступний строк, якщо ніхто із сторін за місяць до спливу строку дії договору письмово не повідомить про його розірвання (а.с.18, том 1);

- рішенням Одеської міської ради від 21.09.2016 року «Про передачу багатоквартирних жилих будинків, що обліковуються на балансі комунальних підприємств житлово-комунального сервісу Одеської міської ради в управління (на баланс) об`єднань співвласників багатоквартирних будинків» будинок АДРЕСА_2 переданий з балансу КП «ЖКС «Хмельницький» на баланс ОСББ «Запорізька 16». Разом із будинком усі його допоміжні приміщення та будівлі, у тому числі сараї, які знаходились на балансі КП «ЖКС «Хмельницький» також перейшли на баланс ОСББ «Запорізька 16»;

- зазначене підтверджується довідкою ОСББ «Запорізька 16» від 25.11.2019 року, що не оспорювалось сторонами у справі;

- ІНФОРМАЦІЯ_1 матір позивача ОСОБА_3 померла;

- позивач отримала спадщину після смерті матері (свідоцтво про право на спадщину від 01.06.2019 року, реєстровий номер 367, серія бланка № ННЕ832605);

- згідно з витягом державного реєстратора речових прав на нерухоме майно № 168894992 від 01.06.2019 року позивачу належить 1/3 частина квартири АДРЕСА_4 ;

- рішенням загальних зборів співвласників спірного будинку від 18.11.2018 року, яке є чинним, вирішено спірний сарай загальною площею 6,0 кв.м., який обліковується на балансі ОСББ «Запорізька 16» за інвентарним № 3 залишити в користуванні позивача ОСОБА_2 ;

- зазначене підтверджується протоколом ОСББ № 5 від 18.11.2018 року, довідкою ОСББ від 25.11.2019 року;

- користування спірним сараєм оплачується позивачем (рахунок-повідомлення № 2255 від 05.12.2018 року, рахунок-повідомлення №10 від 01.11.2019 року, рахунок - повідомлення №10 від 01.11.2018 року, рахунок - повідомлення № 9 від 01.10.2018 року, квитанції № 859 від 02.11.2020 року, № 877 від 02.12.2020 року);

- ОСОБА_1 є власником квартири під номером АДРЕСА_4 загальною площею 61,6 кв.м., житловою площею 38,6 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності № НОМЕР_1 від 14.06.2002 року Іллічівської районної адміністрація Одеського міськвиконкому та відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.10.2018 року № 141348409;

- відповідно до технічного паспорту від 16.11.2001 року квартира АДРЕСА_4 має загальну площу - 61,6 кв.м., житлову площу -38,6 кв. м.; складається з кімнати 14,3 кв.м, кімнати 9,1 кв.м, кімнати 15.2 кв.м, кухні 6,6 кв.м, коридору 4,8 кв.м, коридору 4,6 кв.м, вбиральні 3,2 кв.м 1,5 кв.м, шафи 1,1 кв.м 1,2 кв.м.;

- згідно з матеріалами реєстраційної справи та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 161350913 від 16.10.2018 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на реконструйовану кв. АДРЕСА_4 відповідно наданих нею документів, загальна площа квартири збільшилася до 67,8 кв.м.;

- підставою виникнення права власності на зазначену реконструйовану квартиру стало: свідоцтво про право власності від 04.07.2002 року Іллічівської районної адміністрації Одеського міськвиконкому та довідка № б/н від 10.10.2018 року інженера з інвентаризації нерухомого майна ФОП ОСОБА_5 ;

- згідно з даною довідкою площа спірної квартири змінена у зв`язку зі збільшенням підсобної площі за рахунок демонтажу перегородок без порушення капітальних несучих стін, несучих конструкцій, опор, балок за рахунок площ коридорів та допоміжних приміщень, влаштування перегородок в підсобних приміщеннях, що не належать до самочинного будівництва і не є реконструкцією згідно пункту 3.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24.05.2001 року;

- відповідно до технічного паспорта ФОП ОСОБА_5 від 10.10.2018 року спірна квартира має збільшену загальну площу 67,8 кв. м., житлову площу 38,6 кв. м. та складається з трьох кімнат житловою площею 38,6 кв. м., кухні площею 6,6 кв. м., туалету 1,5 кв.м., ванної кімнати 3,2 кв. м., 2-ох коридорів 4,8 і 4,6 кв.м., вбудованої шафи 1,1 кв.м. та новоутвореного підсобного приміщення площею 6.2 кв.м.;

- 19.07.2019 року державним реєстратором прийняті рішення № 4762799 та №47863703 на підставі заяв ОСОБА_1 про реєстрацію права власності на дві окремі самостійні одиниці в наслідок поділу спірного нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 61,6 кв. м., житловою площею 38,6 кв. м.; нежитлове приміщення загальною площею 6,2 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_5 ;

- підставою виникнення права власності зазначені: свідоцтво про право власності від 04.07.2002 року Іллічівської районної адміністрації Одеського міськвиконкому, висновок від 06.03.2019 року експерта ОСОБА_6 ; довідка від 10.10.2018 року інженера з інвентаризації нерухомого майна ФОП ОСОБА_5 ; технічний паспорт від 06.03.2019 року.

Зазначене підтверджується: витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 174489916 від 19.07.2019 року; витягом державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 174485306 від 19.07.2019 року;

- відповідно до проекту поділу до висновку від 06.03.2019 року приміщення № 6 площею 6,2 кв.м. є окремим об`єктом нерухомості, який не примикає до нерухомого майна квартири АДРЕСА_6 , належної відповідачу;

- згідно з технічним паспортом ФОП ОСОБА_5 від 06.03.2019 року спірна квартира відповідача не має у своєму складі підсобного приміщення площею 6,2 кв. м.;

- відповідно до висновку експерта № ЕП-2502/1-1752.21 від 14.04.2021 року, який проведений як на підставі письмових матеріалів, так і візуально-інструментальним обстеженням вбачається, що спірне нежитлове приміщення будинку АДРЕСА_2 , площею 6,2 кв. м., право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_1 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно рішення державного реєстратора державного підприємства "Центр обслуговування громадян Чернавської І.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47863703 від 19.07.2019 року в складі належної відповідачу квартири в натурі не знаходиться;

- виготовлений на замовлення відповідача технічний паспорт ФОП ОСОБА_5 від 10.10.2018 року та наданий нею для державної реєстрації права власності об`єктивно не відповідає фактичним обставинам, оскільки нежитлове приміщення 6,2 кв. м ніколи не було частиною квартири відповідача, знаходиться окремо та є сараєм під інвентарним номером № 3;

- встановлене судом підтверджується, окрім того, фотокартками з висновку експерта № ЕО-2502-1-1752/21 від 14.04.2021 року. Зокрема, згідно фото № 2-3 замість виділеного нежитлового приміщення площею 6,2 кв.м. до капітальної несучої стіни першого поверху квартири відповідача номер АДРЕСА_4 у місці розташування її житлової кімнати площею 14,3 кв. м. примикає сарай іншої конфігурації, який обліковується на балансі ОСББ «Запорізька 16» за інвентарним № 4, а наступним за цим сараєм є спірний сарай, який перебуває у користуванні позивача за інвентарним № 3, площею 6,0 кв. м.;

- в процесі розгляду справи в судовому засіданні відповідач пояснила суду, що добре усвідомлювала, що спірний сарай знаходиться в загальному дворі за спірною адресою, був виділений в користування матері позивача, а після її смерті позивачу, однак, вирішила зареєструвати право власності за принципом «хто перший встигне, того і право».

Колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтересну спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

При розгляді справи суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16 і підстави для відступлення від неї відсутні.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п.1 ч.І ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно ч.3 вищевказаного закону державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 20 закону).

Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Так, документи, які заявник подає державному реєстратору для здійснення реєстраційних дій мають містити виключно достовірні дані, а не тільки формально відповідати переліку, встановленому п. 54 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127.

Зазначене узгоджується із п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за яким у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, зокрема:

- подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

- подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

- наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Зі змісту позову та обставин, встановлених у справі вбачається, що позивач є користувачем сараю загальною площею 6,0 кв.м., який обліковується на балансі ОСББ «Запорізька 16» за інвентарним № 3 і який рішенням загальних зборів співвласників спірного будинку від 18.11.2018 року, вирішено залишити в користуванні позивача ОСОБА_2 . До цього даним сараєм на підставі договору користування сараєм № 158 від 26.01.2016 року користувалась мати позивача ОСОБА_2 . ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Тобто позивач є користувачем спірного сараю на підставі рішення загальних зборів співвласників спірного будинку «Запорізька 16» від 18.11.2018 року на балансі якого обліковується даний сарай. За користування сараєм позивач справляє плату на рахунок ОСББ.

Одночасно на зазначене приміщення, але не як на сарай, а як на підсобне приміщення, що входить до складу належної їй квартири АДРЕСА_4 претендує ОСОБА_1 , посилаючись на збільшення первісної загальної площі належної їй квартири з 61,6 кв.м. до 67,8 кв.м. демонтажу перегородок без порушення капітальних несучих стін та несучих конструкцій.

Отже спір щодо приміщення у позивача виник саме з ОСОБА_1 .

Встановивши на підставі належним чином досліджених доказів, що спірне нежитлове приміщення будинку АДРЕСА_2 , площею 6,2 кв.м., право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_1 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно рішення державного реєстратора державного підприємства "Центр обслуговування громадян Чернавської І.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47863703 від 19.07.2019 року в складі належної відповідачу квартири в натурі не знаходиться, не поєднано з даною квартирою будь-яким безпосереднім входом і дане спірне приміщення має єдиний вхід лише з двора та використовується, як дворовий сарай, суд першої інстанції набув вірного висновку про те, що:

- державний реєстратор ДП «Центр обслуговування громадян» Чернавська І.В. здійснила державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення площею 6,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 на підставі даних в документах, поданих відповідачем для державної реєстрації прав, в результаті дослідження та оцінки яких судом встановлено, що в них містились відомості, що не відповідають дійсності (недостовірні відомості) та мали викликати сумніви у реєстратора;

- рішення державного реєстратора державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Чернавської І.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу ), індексний номер: 47863703 від 19.07.2019 року щодо нежитлового приміщення загальною площею 6,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 (номер запису про право власності 32470790, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1876192251101) прийнято стосовно об`єкта, який фактично розташований окремо від квартири, яка є власністю ОСОБА_1 , є сараєм(приміщення№ 3)за спірноюадресою,який перебуваєна балансіОСББ «Запорізька16»знаходиться укористуванні позивача ОСОБА_2 та порушуєїї право користування спірним майном;

- обраний позивачем спосіб захисту у вигляді скасування рішення державного реєстратора та припинення речового права є ефективним та узгоджується з вимогами ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що не суперечить правовим висновкам, які викладені у постановах Верховного Суду від 03.09.2020 року у справі № 914/1201/19, від 14.07.2020 року у справі № 910/8387/19; від 20.08.2020 року у справі № 916/2464/19.

Ухвалюючи у справі № 521/16439/19 рішення від 29.09.2020 року, яке вступило в законну силу, про усунення ОСОБА_1 перешкод у користуванні нежитловим приміщенням, яке розташоване у її квартирі АДРЕСА_4 та зобов`язання ОСОБА_2 звільнити дане нежитлове приміщення, Малиновський районний суд м. Одеси, виходив з неоспореного та чинного на час розгляду справи права власності ОСОБА_1 , яке зареєстровано у реєстрі прав власності на підставі рішення державного реєстратора .

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, предметом позову є скасування рішення державного реєстратора, яким зареєстровано право власності на спірне приміщення, як підсобне приміщення, яке входить до складу квартири належній ОСОБА_1 , як таке, що засноване на документах, в яких містяться відомості, що не відповідають дійсності, що унеможливлювало реєстрацію права на спірне приміщення сараю, який перебуває у користуванні позивача на законних підставах, як на приміщення, що входить до складу квартири ОСОБА_1 .

Тому суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що вступ в законну силу рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29.09.2020 року про усунення ОСОБА_1 перешкод у користуванні нежитловим приміщенням, яке розташоване у її квартирі АДРЕСА_4 та зобов`язання ОСОБА_2 звільнити дане нежитлове приміщення, не може бути підставою відмови виходячи з встановлених у справі обставин та тих правовідносин, що склалися між сторонами справи.

Будь-яких належних та достатніх доказів, зокрема висновку судово-будівельної експертизи, що спірне приміщення дійсно входить до складу квартири, яка належить відповідачу, як підсобне приміщення, документального підтвердження виникнення даного приміщення, доказів про те, що дане приміщення пов`язане безпосереднім входом до квартири позивача і що демонтаж перегородок дійсно мав місце і ці перегородки не відносяться до несучих конструкцій, відповідачем не надано ані районному ані апеляційному суду.

Доводи апеляційної скарги висновок районного суду не спростовують і зведені лише до незгоди з висновком райсуду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Так, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обгрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія А № 303-А; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко струкіурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Колегія суддів звертає окрему увагу на таке.

У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 126/2200/20 зазначено, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі, він лише зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений (постанова Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 336/4662/19). Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (постанова Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 756/2298/18).

Разом з тим, оскільки рішення суду не оскаржувалось самим державним реєстратором Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Чернавською Інною Василівною, судова колегія позбавлена можливості перевірки правильності ухвалення рішення в частині, що стосується задоволення позову в частині державного реєстратора.

Разом з тим, дана обставина ніяк не впливає на правильність вирішення справи в частині заявлених вимог до ОСОБА_1 , яка є ініціатором подання до апеляційного суду апеляційної скарги на рішення суду.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Осадчої Ірини Анатоліївни - залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 червня 2022 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 28.03.2023 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова