Постанова

від 26.01.2023 по справі 911/1292/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2023 р. Справа№ 911/1292/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Агрикової О.В.

за участю секретаря судового засідання Горда В.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 26.01.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне" та першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області

на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 (повний текст рішення складено 18.07.2018)

у справі № 911/1292/18 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом Приватного підприємства "ЕЛІНГ-КАМС"

до Гостромогильської сільської ради Ставищенського району Київської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне",

2) ОСОБА_1 ,

3) Головне управління Держгеокадастру у Київській області

про зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство "ЕЛІНГ-КАМС" (далі - позивач, ПП «ЕЛІНГ-КАМС») звернулося з позовом до Гостромогильської сільської ради Ставищенського району Київської області (далі - відповідач, Гостромогильська сільська рада) про визнання права власності на земельну ділянку площею 73,3162 га, кадастровий номер: 3224284400:01:007:0704, землі сільськогосподарського призначення для обслуговування господарських будівель та дворів в адміністративних межах Гостромогильської селищної ради Ставищенського району Київської області, що знаходиться за адресою: Київська обл.., Ставищанськйи р-н., с.Любча, пров. Вишневий, 12-А.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після отримання у власність нежитлової будівлі, позивачу не передано відповідачем у власність земельну ділянку, на якій вона розміщена. Нормативно в обгрунтування позову позивач послався на приписи ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що позивач звертався з відповідною заявою до відповідача про передачу у власність спірної земельної ділянки під належною позивачу нежитловою будівлею, проте, законодавчо відповідна процедура не врегульована стосовно переоформлення права власності на земельні ділянки, що знаходились у колективній власності колективних сільськогосподарських підприємств. Таким чином, відповідач зазначав, що до його компетенції не віднесено право розпорядження землями, які перебувають у колективній власності. Додатково у відзиві, поданому після уточнення позовних вимог, відповідач наголошував, що цільове призначення земель та межі с. Гостра Могила встановлені проектом формування та встановлення меж Гостромогильської сільської ради, затвердженого рішенням 17 сесії районної ради 21 скликання 11.11.1993. Відповідно до даного проекту формування, загальна площа земель під господарськими будівлями та спорудами складає 40,20 га; на даний час на площу 19,9787 га виготовляються або виготовлені правовстановлюючі документи, а саме договори оренди земельних ділянок. Тобто, площа вільної земельної ділянки під господарськими будівлями та спорудами складає 20,2213 га. В свою чергу, згідно витягу з ДЗК, виданого позивачу, площа під господарськими будівлями та спорудами займає орієнтовно 13,00 га, а решта площі, на яку претендує позивач, відноситься до пасовищ та сіножатей. В свою чергу, відповідач посилаючись на приписи ст. ст. 20, 116, 118, 122 Земельного кодексу України, ст. 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» вказував, що позивач не є правонаступником КСП «Росія», у зв`язку з чим підстави для набуття позивачем у власність земель колишнього КСП - відсутні.

Короткий зміст ухваленого рішення судом першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі №911/1292/18 позов задоволено повністю: визнано за Приватним підприємством "ЕЛІНГ-КАМС" право власності на земельну ділянку площею 73,3162 га, кадастровий номер 3224284400:001:007:0704, землі сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для обслуговування господарських будівель та дворів, в адміністративних межах Гостромогильської сільської ради Ставищенського району Київської області, що знаходиться за адресою: Київська обл., Ставищенський район, с. Любча, пров. Вишневий, 12-А.

Ухвалюючи рішення у цій справі суд першої інстанції виходив з того, що позивач є власником нежитлової будівлі, Б, площею 803,3 кв.м., яка знаходиться за адресою: Київська область, Ставищенський район, с. Любча, пров. Вишневий, буд. 12-а; листом Гостромогильської сільської ради Ставищенського району Київської області № 35 від 23.05.2018 відповідачу відмовлено у визнанні права власності на спірну земельну ділянку. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про визнання за Приватним підприємством "ЕЛІНГ-КАМС" права власності на земельну ділянку площею 73,3162 га, кадастровий номер 3224284400:01:007:0704, землі сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для обслуговування господарських будівель та дворів, в адміністративних межах Гостромогильської сільської ради Ставищенського району Київської області, що знаходиться за адресою: Київська область, Ставищенський район, с. Любча, пров. Вишневий, 12-А, підтверджується наявними матеріалами справи, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом на підставі ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги першого заступника прокурора Київської області та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, 17.09.2018 (про що свідчить поштовий штемпель на конверті) перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі №911/1292/18 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Прокурор посилався на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущені порушення норм процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права (ст. ст. 328, 377 Цивільного кодексу України, ст. ст. 25, 28, 116, 120, 122, 124, 134, п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України).

Зокрема, прокурор в апеляційній скарзі наголошував на наступних доводах:

- спірна земельна ділянка загальною площею 73,3162 га сформована за рахунок земель колективної власності колишнього КСП «Росія», речове право на яку посвідчувалось Державним актом на право колективної власності на землю КВ 006 від 10.08.1995, виданим відповідно до рішення Гостромогильської сільської ради від 08.06.1995;

- водночас, згідно інформації відділу державної реєстрації Ставищенської районної державної адміністрації від 06.09.2018 за № 11-06/360, наданої на вимог прокуратури Київської області, діяльність КСП «Росія» припинено 14.03.2000,п про що внесено відомості у Єдиний державний реєстр юридичних осіб;

- державну реєстрацію ПП «ЕЛІНГ-КАМС», як новоствореної юридичної особи, проведено 15.08.2006, про що здійснено відповідний запис державним реєстратором за № 1 353 102 0000 002121, і жодних відомостей про правонаступництво - не міститься;

- нормами чинного законодавства не передбачено безоплатну передачу земельних ділянок у власність юридичних осіб;

- засновником ПП "Елінг-Камс" до статутного фонду спірна земельна ділянка не вносилась;

- після припинення КСП "Росія" не розпайовані землі підприємства перейшли у відання відповідача, та залежно від місцезнаходження таких земельних ділянок - у межах чи за межами населеного пункту, розпорядження ними здійснюється або місцевою радою, або органом Держгеокадастру відповідно до вимог ст. 122 Земельного кодексу України;

- наявність на земельній ділянці нерухомого майна не є безумовною підставою для безоплатної передачі земельної ділянки державної чи комунальної власності юридичній особі у власність;

- представництво прокурором інтересів держави зумовлено захистом інтересів держави, оскільки протиправне відчуження земельної ділянки під час дії загальнодержавного мораторію суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України.

У письмових поясненнях по суті спору, прокурор додатково наголошував, що:

- КСП «Росія» припинено як юридична особа у 2000 році, а Земельний кодекс України (в редакції, що діє з 01.01.2002) не передбачає такої форми власності як колективна власність, а також те, що спірна земельна ділянка на момент ухвалення рішення судом першої інстанції знаходилась за межами населеного пункту, не перебувала у власності інших осіб, оскільки не підлягала паюванню в силу того, що відноситься до несільськогосподарських угідь під господарськими будівлями і дворами;

- відсутні правові підстави стверджувати, що ТОВ «Гостромогильне» є повним юридичним правонаступником прав та обов`язків КСП «Росія», в т.ч. і щодо права на спірну земельну ділянку;

Постанова Вищого господарського суду України від 06.04.2010 у справі № 6/147-09 не є преюдиційною в розумінні ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, зокрема і щодо встановлення факту правонаступництва;

- при вирішенні спору підлягає врахуванню ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України (в редакції, що діє з 01.01.2002), Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», розділ Х Перехідних положень Земельного кодексу України доповнено пунктом 21, наступного змісту"21. Установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності".

Короткий зміст відзиву Приватного підприємства "ЕЛІНГ-КАМС" на апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області

17.12.2018 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу прокурора, в якому позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Так, у відзиві позивач наголошував на тому, що прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави, а також не обгрунтовано підстав звернення до суду від імені суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, з наданням належних доказів, які б підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва у відповідності до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Також, 17.11.2022 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли:

- додаткові пояснення по суті поданого спору та апеляційної скарги першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, в яких зокрема вказував на правомірність задоволенян позову судом першої інстанції та недоведення прокурором правомірності звернення з апеляційною скаргою на оскаржуване рішення суду;

- додаткові пояснення по суті поданого спору та апеляційної скарги ТОВ «Гостромогильне», в яких зокрема вказував на правомірність задоволення позову судом першої інстанції та недоведення ТОВ «Гостромогильне» своїх вимог за апеляційною скаргою.

26.01.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення по суті поданого спору та апеляційних скарг, в яких позивач наголошував на правомірності обраного способу захисту, обумовленого ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України, надано поясненян стсоовно передачі Ставищенською районною державною адміністрацією у довгострокову оренду ПП "ЕЛІНГ-КАМС" (на 49 років) земельної ділянки сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя) площею 1,8500 га, кадастровий номер 3224284400:01:004:0037, а також наголошено, що ТОВ «Гостромогильне» не є власником спірної земельної ділянки, як не доведено і правонаступництва стосовно КСП «Росія».

Короткий зміст апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне"

Не погодившись з прийнятим рішенням, 05.03.2020 (про що свідчить поштовий штемпель на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю «Гостромогильне» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі №911/1292/18 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гостромогильне» посилалось на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущені порушення норм процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права (ст. ст. 328, 377 Цивільного кодексу України, ст. ст. 25, 28, 116, 120, 122, 124, 134, п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України).

Так, доводи скаржника ґрунтуються на наступному:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Гостромогильне» є правонаступником КСП «Росія», внаслідок чого до товариства перейшли усі права та обов`язки КСП «Росія», що підтверджується статутом товариства, розпорядженням Ставищенської районної державної адміністрації № 210 від 25.04.2000, а також рішенням Господарського суду Київської області від 02.07.2009 та постановою Вищого господарського суду від 06.04.2020 у справі № 6/147-09;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Гостромогильне», як правонаступник КСП «Росія», набуло право власності на спірну земельну ділянку, оскільки виданий КСП «Росія» державний акт на право колективної власності на землю серії КВ 006 від 10.08.1995 - є чинним, а отже, в силу приписів п. 7 Перехідних положень земельного кодексу України, у товариства наявне право власності на спірну земельну ділянку;

- матеріали справи не містять доказів, що спірна земельна ділянка змінила форму власності з колективної на комунальну або державну, як не надано і доказів, що відповідна земельна ділянка вилучалась з колективної власності КСП «Росія» та передавалась до земель запасу;

- позивач є власником об`єкта нерухомості площею 803,3 кв.м. за адресою: Київська обл.., Ставищанський район, с. Любча, пров. Вишневий , 12-А,у зв`язку з чим до нього не могло перейти право власності на земельну ділянку площею 73,3162 га, тобто позивачем не обгрунтовано саме заявлений розмір земельної ділянки, а свідоцтво на право власності на спірне майно оформлено за позивачем саме внаслідок викупу останнім майнових паїв у колишніх членів КСП «Росія».

Також, у додаткових поясненнях позивач вказував на необхідність врахування при вирішенні спору правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 по справі № 911/493/19.

Короткий зміст відзиву Приватного підприємства "ЕЛІНГ-КАМС" на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гостромогильне»

16.07.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу товариства, в якому позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Так, у відзиві позивач наголошував на тому, що:

- позиція Товариства з обмеженою відповідальністю «Гостромогильне» про повне правонаступництво прав та обов`язків КСП «Росія» не підтверджується матеріалами справи, адже товариством не подано жодного документів в підтвердження права власності на спірну земельну ділянку;

- в постанові Вищого господарського суду України від 06.04.2020 у справі № 6/147-09 жодним чином не встановлено факт правонаступництва, а лише зазначено, що згідно розпорядження Ставищенської районної державної адміністрації № 210 від 25.04.2000 КСП «Росія» реорганізовано в ТОВ «Гостромогильне», яке є повним юридичним правонаступником прав та обов`язків КСП «Росія», що підтверджується статутом товариства;

- проте, згідно наявного в матеріалах справи статуту ТОВ «Гостромогильне», останній затверджено зборами засновників (протокол № 1 від 14.03.2020), і останнє є виключно власником майна, переданого йому засновниками у власність, тоді як відповідно до установчих документів ТОВ "Гостромогильне" жоден з його 4 учасників не вносив спірну земельну ділянку як вклад до статутного фонду Товариства, а в матеріалах справи відсутні докази володіння і користування ТОВ "Гостромогильне" спірною земельною ділянкою у відповідний спірний період часу;

- Державний акт на право колективної власності на землю серії КВ № 006 від 10.08.1995 містить неактуальну інформацію щодо земельних ділянок, що в свою чергу, обмежує права та законні інтереси осіб, як власників відповідних земельних ділянок, які відповідно до законодавства зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та перенесені в Єдиний державний земельний кадастр;

- ПП «Елінг-Камс» правомірно набуло право власності на спірну земельну ділянку, оскільки згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.02.2008 позивач є власником нежилої будівлі Б, площею 803,3 кв.м., яка знаходиться за адресою: Київська обл.., Ставищенський район, с. Любча, пров. Вишневий, буд. 12-а , яка розміщена на земельній ділянці 3224284400:01:007:0704, загальною площею 73,3162 га, яка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для обслуговування господарських будівель та дворів, в адміністративних межах Гостромогильської сільської ради Ставищенського району Київської області, що виділена в натурі на місцевості згідно кадастрового плану та акту прийому - передачі межових знаків на зберігання; при цьому, згідно висновку сертифікованого інженера - землевпорядника площа земельної ділянки, яку необхідно виділити для обслуговування нежитлової будівлі та споруд позивача, складає 73,3162 га;

- виданий КСП «Росія» Державний акт на право колективної власності на землю серії КВ № 006 від 10.08.1995 - є чинним і не скасованим, доказів того, що спірна земельна ділянка змінила форму власності з колективної на комунальну або державну - суду не було надано, а матеріали справи не містять доказів, що спірна земельна ділянка вилучалася з колективної власності КСП «Росія» та передавалися до земель запасу;

- позивач зазначає, що у випадку, якщо землі колективної власності не були повернуті до земель державної або комунальної власності і право власності а них підтверджується державним актом на право колективної власності на землю, розпорядження такими землями не належить до жодного органу місцевого самоврядування чи державної влади, визначеного ст. 122 Земельного кодексу України, а землі залишаються у колективній власності;

- спірна земельна ділянка у розмірі 73,3162 га після припинення ГП «Росія» не перебувала у власності інших осіб, оскільки не була розпайована одночасно з рештою земель підприємства, так як паюванню не підлягала в силу того, що відноситься до сільськогосподарських угідь під господарськими будівлями і дворами (що належать ПП «Елінг-Камс» на праві власності), що підтверджується кадастровим планом земельної ляпки, який знаходиться в матеріалах справи;

- на момент виникнення спірних правовідносин, питання припинення права колективної і приватної власності на земельну ділянку чи її частину регулювались ст. 28 ЗК УРСР, якою передбачалося припинення права колективної та приватної власності на землю внаслідок »організації землевласника;

- Гостромогильська сільська рада не була власником спірної земельної ділянки;

- до Позивача, що придбав нежитлову будівлю, перейшло право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщенні, без зміни її цільового призначення, в розмірі, що зайнята будівлями, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування, і такий розмір відповідно до кадастрового плану становить 73,3162 га;

- суд першої інстанції вірно застосував до спірних правовідносин ч. 1 ст. 377 ЦК України та ч. 1 ст. 120 ЗК України.

Рух справи

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 (головуючий - Іоннікова І.А., судді Сулім В.В., Коротун О.М.) закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі №911/1292/18.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 мотивована тим, що прокурор у справі під час розгляду господарським судом Київської області і винесення оскаржуваного рішення у справу №911/1292/18 не вступав, учасником справи не був, а тому прокурор не має особливого статусу і не наділений повноваженнями щодо звернення до суду з апеляційною скаргою про перегляд рішення суду у справі №911/1292/18.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2019 (головуючий - Суховий В. Г., судді Берднік І. С., Міщенко І. С.) скасовано ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019, справу № 911/1292/18 передано на розгляд суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована наступним:

- у даному випадку прокурор подає апеляційну скаргу як орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (стаття 53 ГПК України), зокрема, держави - особи, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки (ч. 1 ст. 254 ГПК України);

- у цьому разі суд має перевірити дотримання прокурором вимог ч. 4 ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".;

- крім того, є помилковим посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у справі № 910/24431/16 з огляду на те, що у вказаній справі Генеральною прокуратурою України подано заяву про вступ прокурора у справу, що є іншою формою представницької діяльності, відмінною від тієї, яку застосовано прокуратурою Київської області у даній справі № 911/1292/18, а саме подання прокурором апеляційної скарги;

- правова позиція Верховного Суду у справі № 916/1538/16, на яку посилається апеляційний суд при постановленні оскаржуваної ухвали, також є відмінною від даних правовідносин, оскільки у названій справі Верховним Судом відмовлено у задоволенні заяви прокурора про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами у справі, учасником якої він не є;

- отже, колегія суддів вважає таким, що не відповідає нормам процесуального права та фактичним обставинам справи, покладений в основу оскаржуваної ухвали висновок апеляційного суду про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у справі в зв`язку з відсутністю повноважень прокурора на звернення до суду з апеляційною скаргою;

- крім того, з оскаржуваної ухвали не вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про незазначення прокурором обставин, які б свідчили про нездійснення чи неналежне здійснення уповноваженим органом відповідних повноважень, а, відповідно, і про необґрунтованість прокурором наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 (головуючий - Чорна Л.В., судді Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.) рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2019 залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.11.2019 (головуючий - Суховий В. Г., судді Берднік І. С., Міщенко І. С.) касаційну скаргу заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 у справі № 911/1292/18 скасовано та направлено справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Куксов В.В., судді Яковлєв М.Л., Шаптала Є.Ю.) від 06.02.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Куксов В.В., судді Тищенко А.І., Шаптали Є.Ю.) від 26.02.2020 апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі №911/1292/18 закрито.

Зазначена ухвала мотивована посиланням на положення статей 73, 74, 75, 77, 79, 254, 264 ГПК України, з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про відсутність ухвалення місцевим господарськими судом рішення про права, інтереси та/або обов`язки ГУ Держгеокадастру у Київській області, яке не є власником спірної земельної ділянки, та зумовлену цим недоведеність порушення прав та інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області з огляду те, що:

1) постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2010 у справі № 6/147-09 встановлено, що згідно з розпорядженням Ставищенської районної державної адміністрації від 25.04.2000 № 210 КСП "Росія" було реорганізоване у Товариство з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне" (далі - ТОВ "Гостромогильне", Товариство), яке є повним юридичним правонаступником прав та обов`язків КСП "Росія", тобто станом на дату набуття ПП "ЕЛІНГ-КАМС" права власності на нежитлову будівлю літ. "Б" площею 803,3 м2 право власності на спірну земельну ділянку (як землі колективної власності, що не підлягали паюванню) належало ТОВ "Гостромогильне", як правонаступнику КСП "Росія", і такий факт має преюдиціальне значення при вирішенні цього спору;

2) на момент прийняття розпорядження Ставищенської районної державної адміністрації від 25.04.2000 № 210, статтею 28 ЗК України (в редакції від 18.12.1990, чинній до 01.01.2002), якою на той час визначався вичерпний перелік підстав припинення права колективної та приватної власності на землю, не передбачалося припинення права колективної власності на землю внаслідок реорганізації землевласника, як наслідок, право колективної власності на спірну земельну ділянку не припинялося у зв`язку з ліквідацією КСП "Росія".

05.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2019 у справі №911/1292/18 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Коробенко Г.П., судді Михальська Ю.Б., Козир Т.П.) від 08.04.2020 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі №911/1292/18; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне" на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі №911/1292/18; призначено до розгляду апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Коробенко Г.П., судді Михальська Ю.Б., Козир Т.П.) від 21.04.2020 зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне" на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі №911/1292/18 за позовом Приватного підприємства "ЕЛІНГ-КАМС" до Гостромогильської сільської ради Ставищенського району Київської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне" про зобов`язання вчинити дії до закінчення розгляду в касаційному провадженні касаційної скарги Прокуратури Київської області на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2020 (головуючий - Чумак Ю.Я., судді Дроботова Т.Б., Пільков К.М.) касаційну скаргу заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області задоволено частково. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 у справі №911/1292/18 скасовано та направлено справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Скасовуючи ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 у справі №911/1292/18, суд касаційної інстанції виходив з того, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про недоведеність ухвалення місцевим господарським судом у цій справі рішення, яке б порушувало чи зачіпало права та інтереси держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області як розпорядника земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населеного пункту.

При цьому, судом касаційної інстанції взято до уваги посилання скаржника на те, що апеляційний суд, передчасно зазначивши про преюдиціальне значення факту повного правонаступництва ТОВ "Гостромогильне" стосовно КСП "Росія", у тому числі в частині права власності на спірну земельну ділянку, встановленого постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2010 у справі № 6/147-09, у порушення вимог статей 86, 269, 282 ГПК України помилково ухилився від самостійного дослідження дійсного обсягу прав і обов`язків, набутих третьою особою як правонаступником ТОВ "Гостромогильне", внаслідок чого не надав належної правової оцінки істотним обставинам про те, що: 1) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у графі "Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа" відсутні відомості про правонаступництво ТОВ "Гостромогильне" стосовно КСП "Росія"; 2) відповідно до пункту 6.1 Статуту ТОВ "Гостромогильне" останнє є виключно власником майна, переданого йому засновниками у власність, тоді як відповідно до установчих документів ТОВ "Гостромогильне" жоден з його 4 учасників не вносив спірну земельну ділянку як вклад до статутного фонду Товариства.

Також, Верховний Суд звернув увагу на положення частин 2 статті 23 та частини 1 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" прийняття рішення про реорганізацію шляхом перетворення КСП "Росія" у ТОВ "Гостромогильне" належить до виключної компетенції вищого органу колективного сільськогосподарського підприємства - загальних зборів або зборів уповноважених. При цьому, зазначив про те, що з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та учасниками справи не надано жодних доказів на підтвердження прийняття вищим органом управління КСП "Росія" рішення про його перетворення у ТОВ "Гостромогильне", адже одноособове рішення засновника ТОВ "Гостромогильне", незалежно від наявності у нього статусу члена КСП "Росія" на той момент, не може сприйматися у такій якості в силу визначення колективного сільськогосподарського підприємства у частині 1 статті 1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" як добровільного об`єднання громадян.

Крім того, колегія суддів Верховного Суду зазначала про наступне:

- всупереч положенням частини 5 статті 310 і частини 1 статті 316 ГПК України суд апеляційної інстанції під час нового розгляду справи не виконав вміщених у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 вказівок касаційної інстанції у частині достеменного дослідження того, що:

1) у матеріалах справи наявна довідка з державної статистичної звітності форми 6-зем, яка свідчить про те, що земельна ділянка, площею 73,3162 га знаходиться за межами населеного пункту с. Любча Гостромогильської сільради та перебуває у складі земель колективної власності КСП "Росія" на підставі державного акту на право колективної власності на землю. Враховуючи, що КСП "Росія" припинилося як юридична особа у 2000 році, а ЗК України (в редакції, чинній з 01.01.2002) не передбачає такої форми власності як колективна власність, а також те, що спірна земельна ділянка на момент ухвалення рішення судом першої інстанції знаходилася за межами населеного пункту, не перебувала у власності інших осіб, оскільки не підлягала паюванню, суд апеляційної інстанції мав дослідити наявні у справі докази, у тому числі надані прокурором, щодо належності спірної земельної ділянки та повноваження щодо розпорядження такою земельною ділянкою, виходячи з положень пункту 12 Перехідних положень ЗК України;

2) як у вирішенні питання щодо представництва прокурором інтересів держави, так і у вирішенні самого спору, необхідно установити обставини щодо форми власності спірної земельної ділянки та, в залежності від цього, - особу, яка є належним відповідачем, виходячи з заявлених до розгляду позовних вимог та наявних у справі доказів.

- в порушення вимог статей 86, 269, 282, 310, 316 ГПК України апеляційний суд під час прийняття оскаржуваної ухвали належним чином не спростував доводів скаржника про те, що: 1) спірна земельна ділянка, перебуваючи у складі 2846,6 га земель колективної власності КСП "Росія", паюванню не підлягала як така, що відноситься до несільськогосподарських угідь під господарськими будівлями і дворами, а на час ухвалення рішення місцевим судом знаходилася за межами населеного пункту і не перебувала у власності інших осіб; 2) після припинення КСП "Росія" як юридичної особи припинилося і речове право цього підприємства на спірну земельну ділянку, тому виходячи зі змісту позовних вимог і наявних у справі доказів належним відповідачем мало би бути саме ГУ Держгеокадастру у Київській області як належний розпорядник земель сільськогосподарського призначення державної власності, до яких відноситься спірна земельна ділянка, про що неодноразово зазначалося Сільрадою.

- апеляційний суд взагалі залишив поза увагою та не надав оцінки наявній у матеріалах справи належним чином засвідченій копії договору оренди земельної ділянки (зареєстрований 15.01.2010), з умов якого вбачається передача Ставищенською районною державною адміністрацією у довгострокову оренду ПП "ЕЛІНГ-КАМС" (на 49 років) земельної ділянки сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя) площею 1,8500 га, кадастровий номер 3224284400:01:004:0037, для обслуговування нежитлових будівель, на ній розташованих за адресою: с. Любча, пров. Вишневий, 12-А на території Гостромогильської сільради Ставищенського району Київської області.

- суд апеляційної інстанції не з`ясував тих істотних обставин, чи входить орендована позивачем земельна ділянка до складу спірної земельної ділянки чи накладаються вони одна на одну зважаючи на їх розташування за однієї адресою та їх схоже цільове призначення, оскільки чинне земельне законодавство не передбачає одночасну належність однієї і тієї ж земельної ділянки чи її частини одній і тій самій особі на праві власності та на праві оренди.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Гостромогильне" задоволено. Рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі № 911/1292/18 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.

Зазначена постанова мотивована посиланням на положення статей 16, 377, 392 ЦК України, статей 5, 27, 28 ЗК України (чинного на час здійснення реорганізації КСП "Росія"), статей 116, 120, 140 і пункту 7 Перехідних положень ЗК України, статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" (у редакції, чинній з 01.01.2013), статей 4, 48, 73- 75, 77, 277 ГПК України, застосовуючи які апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на звернення позивача до неналежного відповідача - Гостромогильської сільради, що є підставою для відмови в позові, оскільки спірна земельна ділянка не відноситься до земель державної або комунальної власності, а її власником є ТОВ "Гостромогильне", яке є належним відповідачем у цій справі, та на цій земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля літ. Б площею 803,3 м2, власником якої є ПП "ЕЛІНГ-КАМС".

Також, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 апеляційне провадження у справі № 911/1292/18 за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2021 (головуючий - Чумак Ю.Я., судді Дроботова Т.Б., Зуєв В.А.) касаційну скаргу заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області задоволено, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 - скасовано, а справу направлено до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області та для нового розгляду апеляційної скарги ТОВ "Гостромогильне".

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що:

- висновок суду апеляційної інстанції щодо необхідності закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області не відповідає положенням статей 86, 236, 264, 269, 316 ГПК України, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали як такої, що постановлена з порушенням норм процесуального закону, та направлення справи до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду;

- водночас, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог виключно з тих мотивів, що належним відповідачем має бути ТОВ "Гостромогильне", а не ГУ Держгеокадастру у Київській області, також не відповідає положенням статей 86, 236, 269, 282, 310, 316 ГПК України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

02.04.2021 матеріали справи № 911/1292/18 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне" на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі № 911/1292/18 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Разіна Т.І., Іоннікова І.А.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у судовій справі №911/1292/18 передано раніше визначеному автоматизованою системою складу суду.

У процесі здійснення підготовчих дій відповідно до статті 267 Господарського процесуального кодексу України 05.04.2021 судді Північного апеляційного господарського суду Тарасенко К.В. та Іоннікова І.А. заявили про самовідвід від розгляду справи №911/1292/18.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 заяву суддів Північного апеляційного господарського суду Тарасенко К.В. та Іоннікової І.А. про самовідвід у справі №911/1292/18 - задоволено, справу №911/1292/18 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 ГПК України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/217/21 від 08.04.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2021, справу №911/1292/18 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне" та Першого заступника прокурора Київської області передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Яковлєв М.Л., суддів Шаптала Є.Ю. та Куксов В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 до свого провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне" та Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі № 911/1292/18, розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне" та Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі № 911/1292/18 призначено на 25.05.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 розгляд справи відкладено до 08.06.2021.

08.06.2021 в судовому засіданні суддями Північного апеляційного господарського суду Шапталою Є.Ю. та Куксовим В.В. заявлено самовідвід від розгляду даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 заяву про самовідвід суддів Північного апеляційного господарського суду Куксова В.В. та Шаптали Є.Ю. від розгляду справи №911/1292/18 задоволено.

Матеріали справи №911/1292/18 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду.

Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/2228/21 від 14.06.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/1292/18.

Так, за наслідками проведення перерозподілу справи №911/1292/18 відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2021 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

18.06.2021 суддею Тищенко А.І. заявлено самовідвід від розгляду даної справи. Вказана заява мотивована тим, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючого судді - Куксова В.В., суддів: Тищенко А.І., Шаптали Є.Ю. від 26.02.2020 у справі №911/1292/18 апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі №911/1292/18 закрито.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №911/1292/18 касаційну скаргу прокурора Київської області задоволено. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 у справі №911/1292/18 скасовано, а дану справу направлено до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Також, суддею Михальською Ю.Б. заявлено самовідвід від розгляду справи №911/1292/18, заява мотивована тим, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 (головуючий - Чорна Л.В., судді Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.) рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2019 залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.11.2019 (головуючий - Суховий В.Г., судді Берднік І.С., Міщенко І.С.) касаційну скаргу заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 у справі №911/1292/18 скасовано та направлено справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 22.06.2021заяву судді Північного апеляційного господарського суду Тищенко А.І. про самовідвід від розгляду справи №911/1292/18 задоволено. Заяву судді Північного апеляційного господарського суду Михальської Ю.Б. про самовідвід від розгляду справи №911/1292/18 задоволено. Матеріали справи №911/1292/18 передано для здійснення визначення складу судової колегії у відповідності до положень ГПК України.

Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/2540/21 від 25.06.21 призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/1292/18.

Так, за наслідками проведення перерозподілу справи №911/1292/18відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2021 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Разіна Т.І., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне" та першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі № 911/1292/18 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Разіна Т.І., Дикунська С.Я., розгляд справи призначено на 14.07.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 до участі у розгляді справи №911/1292/18 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача залучено Головне управління Держгеокадастру у Київській області, розгляд справи відкладено до 13.09.2021.

У зв`язку з перебуванням судді Разіної Т.І., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 08.09.2021 - 10.09.2021 та з 13.09.2021- 17.09.2021, розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/4314/21 від 13.09.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/1292/18.

Так, за наслідками проведення перерозподілу справи №911/1292/18, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2021 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Агрикова О.В., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне" та першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі № 911/1292/18 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Агрикова О.В., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 13.09.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне" про відвід колегії суддів (головуючого судді - Яковлєва М.Л., суддів: Разіної Т.І., Дикунської С.Я.) від розгляду апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне" та першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі № 911/1292/18 визнано необґрунтованою та матеріали даної справи передано на автоматизований розподіл для вирішення питання про відвід.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2021 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне" про відвід колегії суддів (головуючого судді - Яковлєва М.Л., суддів: Разіної Т.І., Дикунської С.Я.) передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Барсук М.А., судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 14.09.2021 задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне" про відвід суддів Яковлєва М.Л., Разіної Т.І., Дикунської С.Я у справі №911/1292/18 відмовлено. 17.09.2021 матеріали даної справи повернуто колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Яковлєва М.Л., судді: Агрикова ОВ., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 20.09.2021 розгляд справи визначеною колегією суддів призначено на 11.10.2021.

У зв`язку з перебуванням суддів Агрикової О.В. та Дикунської С.Я., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, у відпустках, розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/4985/21 від 11.10.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/1292/18.

Так, за наслідками проведення перерозподілу справи №911/1292/18, відповідно до витягу з протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 11.10.2021 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Чорногуз М.Г., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне" та першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі № 911/1292/18 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Чорногуз М.Г., Скрипка І.М., розгляд призначено на 08.11.2021.

Судове засідання 08.11.2021 не відбулося, у зв`язку із перебуванням головуючого судді Яковлєва М.Л. з 19.10.2021 - 12.11.2021 на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2021 у зв`язку з виходом головуючого судді Яковлєва М.Л. з лікарняного та з метою здійснення подальшого розгляду справи у визначеному раніше складом суду, розгляд справи призначено на 08.12.2021.

08.12.2021 судове засіданні не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. на лікарняному, та розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/6278/21 від 08.12.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/1292/18.

Так, за наслідками проведення перерозподілу справи №911/1292/18, відповідно до витягу з протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 08.12.2021 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Скрипка І.М., Агрикова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2021 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне" та першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі № 911/1292/18 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Скрипка І.М., Агрикова О.В., розгляд справи призначено на 24.01.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 задоволено про самовідвід судді Північного апеляційного господарського суду Яковлєва М.Л. від розгляду справи №911/1292/18, справу передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 31.01.2022 у справі №911/1292/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Агрикова О.В., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 справу №911/1292/18 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне" та першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Агрикова О.В., Станік С.Р., справу призначено до розгляду на 17.02.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 розгляд справи відкладено до 14.03.2022.

Однак, судове засідання 14.03.2022 не відбулося, оскільки Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 р. № 133/2022 продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хв. 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Верховною Радою України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Верховною Радою України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, тобто до 23 серпня 2022 року.

Відповідно до п. 1 наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" встановлено тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Відповідно до п. 2 наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 № 10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" визнано таким, що втратили чинність, зокрема, пункт 1 наказу Голови суду від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану".

Разом з тим, головуючий суддя Тищенко О.В. перебувала у відпустці, відтак питання про призначення справи до розгляду здійснюється після виходу судді з відпустки (30.05.2022).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 розгляд справи призначено на 21.07.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 розгляд справи відкладено на 15.09.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2022 розгляд справи відкладено на 20.10.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 розгляд справи відкладено на 17.11.2022.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. 17.11.2022 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.11.2021 у справі №911/1292/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Агрикова О.В., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 справу №911/1292/18 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне" та першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Агрикова О.В., Мальченко А.О., розгляд справи призначено на 01.12.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 розгляд справи відкладено на 26.01.2023.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 26.01.2023 з`явились:

- прокурор, який підтримав подану апеляційну скаргу в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі №911/1292/18 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити;

- представник позивача - ПП «ЕЛІНГ-КАМС», який заперечував проти доводів апеляційних скарг першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області та ТОВ «Гостромогильне», просив відхилити апеляційні скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції з огляду на його відповідність нормам матеріального та процесуального права.

ТОВ «Гостромогильне», Гостромогильська сільська рада Ставищенського району Київської області, ОСОБА_1 , Головне управління Держгеокадастру у Київській області в судове засідання 26.10.2023 представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись засобами електронного зв`язку у зв`язку з відсутністю фінансування на поштову кореспонденцію в Північному апеляційному господарському суді.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що матеріали справи містять достатні обсяг документів, які є необхідними для розгляду справи, учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників спору в судове засідання обов`язковою не визнавалась, дійшов висновку, що неявка учасників - ТОВ «Гостромогильне», Гостромогильської сільської ради Ставищенського району Київської області, ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області в судове засідання, - не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги та справи, у зв`язку з чим підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.02.2018, Приватне підприємство "ЕЛІНГ-КАМС" є власником нежитлової будівлі, літ. Б, площею 803,3 кв.м, яка знаходиться за адресою: Київська область, Ставищенський район, с. Любча , пров. Вишневий, буд. 12-а .

Дана нежитлова будівля розміщена на земельній ділянці загальною площею 73,3162 га, кадастровий номер 3224284400:01:007:0704, що виділена в натурі (на місцевості) згідно кадастрового плану та акту прийому-передачі межових знаків на зберігання.

23.05.2018 позивач звернувся до Гостромогильської сільської ради Ставищенського району Київської області із заявою №05 про оформлення права власності на земельну ділянку загальною площею 73,3162 га, кадастровий номер 3224284400:01:007:0704, для обслуговування господарських будівель та дворів в адміністративних межах Гостромогильської сільської ради Ставищанського району Київської області, що знаходиться за адресою: Київська обл., Ставищанський р- н, с. Любча , пров. Вишневий, 12-А.

Листом №35 від 23.05.2018 відповідач повідомив позивача, що до компетенції Гостромогильської сільської ради не відноситься право розпорядження землями, що знаходяться у колективній власності. Гостромогильська сільська рада не може прийняти рішення про передачу у власність земельної ділянки, яка набута позивачем у власність на підставі ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України. Запропоновано позивачу вирішити дане питання у судовому порядку.

Предметом спору є вимоги про визнання за Приватним підприємством "ЕЛІНГ-КАМС" права власності на земельну ділянку площею 73,3162 га, кадастровий номер 3224284400:01:007:0704, землі сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для обслуговування господарських будівель та дворів, в адміністративних межах Гостромогильської сільської ради Ставищенського району Київської області, що знаходиться за адресою: Київська область, Ставищенський район, с. Любча, пров. Вишневий, 12-А.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч.3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1-3 ч.4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (ч.7).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 уточнено висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах № 923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18. А також відступлено від висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18; постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 925/650/18; постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 909/569/18; постанова Верховного Суду від 07 грудня 2018 у справі № 924/1256/17.

У вказаній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 висловлену такі правові позиції, які згідно приписів статті 236 ГПК України суди повинні враховувати.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Крім того, 01.01.2013 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», згідно якого були внесені зміни у статтю 122 Земельного кодексу України, частиною 4 якого визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

В свою чергу, як зазначав прокурор в апеляційній скарзі, відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 30.08.2018 № 10-10-0.223-13427/2-18, будь-які звернення ПП «Елінг-Камс» щодо передач земельної ділянки (кадастровий номер 3224284400:001:007:0704) у власність чи користування - не надходили.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Положення частин 1 та 2 ст. 1 Земельного кодексу України визначають, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.

Згідно з Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Основними завданнями Держгеокадастру є: реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурор правомірно звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі визначеного ним органу- Головного управління Держгеокадастру у Київській області. Відповідне звернення узгоджується з приписами частини 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 ГПК України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами ГПК України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".

Як свідчать наявні матеріали справи, підставою позову ПП "ЕЛІНГ-КАМС" зазначає перехід до нього права власності на земельну ділянку загальною площею 73,3162 га, кадастровий номер 3224284400:01:007:0704, у зв`язку з розташуванням на ній нежитлової будівлі літ. Б площею 803,3 м2 за адресою: Київська обл., Ставищенський район, с. Любча, пров. Вишневий, 12-А, набутої позивачем у власність у лютому 2008 року на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.02.2008, а в обґрунтування позовних вимог Підприємство посилається на положення частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України і частини 1 статті 120 Земельного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

В свою чергу, суд зазначає, що вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Суд апеляційної інстанції, з урахуванням приписів ст. 316 ГПК України, на виконання вказівок Верховного Суду, викладених у як у постанові від 06.11.2019, а також у постанові від 05.11.2021 в частині щодо скасування попередньої постанови суду апеляційної інстанції, у відповідності до норм статей 86, 269, 282 ГПК України у рамках заявлених предмета та підстав позову з метою з`ясування тих істотних обставин, чи було оформлено попереднім власником (продавцем) нерухомого майна (нежитлової будівлі літ. Б площею 803,3 м2) право власності чи право користування на спірну земельну ділянку, встановив наступне.

Так, як зазначав позивач у позові, відповідна будівля літ. Б площею 803,3 м2 ,за адресою: Київська обл., Ставищенський район, с. Любча, пров. Вишневий, 12-А, набута у власність позивачем і право власності на яку посвідчено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 01.02.2008, яке зареєстровано Білоцерківським міжміським бюро технічної інвентаризації 01.02.2008. В свою чергу, позивач у позові вказував, що вказана будівля до розпаювання належала КСП «Росія» та розміщувалась на території колишнього господарського двору КСП «Росія», і відповідно, вказана нерухомість розміщена в межах земельної ділянки загальною площею 73,3162 га, кадастровий номер 3224284400:01:007:0704, яка перебувала на праві колективної власності у КСП «Росія» для сільськогосподарського виробництва.

Отже, суд апеляційної інстанції встановив, що між ПП "ЕЛІНГ-КАМС" та попереднім власником нерухомості (КСП «Росія») будь-який договір (як-то купівлі-продажу) зазначеної нежитлової будівлі з огляду на наявне оформлення права власності Підприємства згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 01.02.2008, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Гостромогильської сільради від 22.11.2007 № 43, - не укладався, а відповідне нерухоме майно, за твердженням позивача, належало КСП «Росія».

В свою чергу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані обставини не виключають відсутність виникнення передбачених статтею 120 ЗК України і статтею 377 ЦК України підстав для переходу до позивача права приватної власності на спірну земельну ділянку, яка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, що, у свою чергу, свідчить про відсутність порушення суб`єктивного права позивача незалежно від того, хто є належним відповідачем у цій справі. При цьому відсутність порушення суб`єктивного права позивача є самостійною підставою для відмови у позові.

Також, в матеріалах справи наявне рішення виконавчого комітету Гостромогильської сільради від 22.11.2007 № 43 «Про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна», згідно якого виконком Гостромогильської сільської ради вирішив на підставі поданих документів визнати за ПП «Елінг-Камс» право власності на нежитлові будівлі, що знаходяться в селі Любча, Ставищенського району, Київської області , пров. Вишневий , 12а, а саме: нежитлова будівля загальною площею 803,3 кв.м., позначена літерою Б. Проте, жодних посилань на документи, які подані до виконавчого комітету, - матеріали справи не містять, як не містять і доказів в підтвердження правомірності визнання виконкомом Гостромогильської сільської ради за ПП «Елінг-Камс» права власності на нежитлові будівлі, за умови, що спірна нерухомість до розпаювання належала КСП «Росія», про що вказує позивач.

При цьому, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, що вказана нерухомість належала як КСП «Росія», як не надано доказів і правомірності переходу та/або набуття такого права і безпосередньо до ПП «Елінг -Камс» на будь-якій обумовленій ст. 11 Цивільного кодексу України правовій підставі, з урахуванням того, що учасниками спору не заперечувалось обставин розташування нерухомості на землях колишнього КСП «Росія», і приналежності відповідної нерухомості до господарських будівель даного КСП на праві комунальної власності.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані обставини додатково підтверджують відсутність виникнення передбачених статтею 120 ЗК України і статтею 377 ЦК України підстав для переходу до позивача права приватної власності на спірну земельну ділянку, яка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, що, у свою чергу, свідчить про відсутність порушення суб`єктивного права позивача незалежно від того, хто є належним відповідачем у цій справі. При цьому, як зазначалось вище, відсутність порушення суб`єктивного права позивача є самостійною підставою для відмови у позові.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що станом на момент вирішення спору, КСП «Росія», як юридична особа, припинила своє існування, і ТОВ "Гостромогильне" стверджувало про те, що воно є правонаступником прав та обов`язків останнього, до якого перейшло право власності на відповідну земельну ділянку в порядку правонаступництва, і оформлено на таку ділянку право власності, що зокрема підтверджено статутом товариства, розпорядженням Ставищенської районної державної адміністрації № 210 від 25.04.2000, а також рішенням Господарського суду Київської області від 02.07.2009 та постановою Вищого господарського суду від 06.04.2020 у справі № 6/147-09.

Стосовно вказаних обставин, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду чітко вбачається, що у зазначеній постанові сформульовано уточнюючий висновок щодо питання застосування положень статті 75 ГПК України, статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" і статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" саме з метою врегулювання розбіжностей у питанні реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства та переходу прав такого підприємства на землю до його правонаступника.

За таких обставин колегія суддів вважає, що під час апеляційного розгляду даної справи врахуванню підлягає наразі остання правова позиція щодо питання реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства та переходу прав такого підприємства на землю до його правонаступника, яку (правову позицію) викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19.

У пунктах 7.10- 7.12, 7.23, 7.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 сформульовано такі правові висновки:

"Обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

Таким чином, висновок суду про наявність правонаступництва є правовою оцінкою, яка не має преюдиційного значення. Відповідно до частини 7 статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.

Ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається. Водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва.

Навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП "8 Березня" шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП "8 Березня" автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників".

Так, згідно наявних матеріалів справи, 29.02.2020 рішенням загальних зборів Колективного сільськогосподарського підприємства "Росія" від 29.02.2000 (протокол №5) вирішено реорганізувати КСП "Росія" в Товариство "Гостромогильне", яке виступить правонаступником.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розпорядження Ставищенської районної державної адміністрації №210 від 25.04.2000, Колективне сільськогосподарське підприємство "Росія" було реорганізовано в Товариство з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне", яке є повним юридичним правонаступником прав та обов`язків КСП "Росія".

Як зазначено в п.1.2 Статуту ТОВ "Гостромогильне" (в редакції 2000 р.) Товариство з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне" створене шляхом реорганізації Колективного сільськогосподарського підприємства "Росія", зареєстрованого рішенням голови Ставищенської районної державної адміністрації Київської області 15.07.1994 за №158, код 03753349 і є його правонаступником.

В п.1.3 Статуту ТОВ "Гостромогильне" (в редакції 2008 р.) зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне" є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства "Росія", зареєстрованого рішенням голови Ставищенської районної державної адміністрації Київської області 15.07.1994 за №158.

Також, рішенням Господарського суду Київської області від 02.07.2009 у справі № 6/147-09, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2010, визнано за ПП «Срібний едельвейс» право власності на земельну ділянку площею 15,65 га для обслуговування господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: Київська обл., Ставищенський район, с. Гостра Могила, вул. Радянська, 2-а.

При цьому, в мотивувальній частині вказаного судового акту, зазначено, що згідно розпорядження Ставищенської районної держаної адміністрації № 210 від 25.04.2000 КСП «Росія» було реорганізовано в ТОВ «Гостромогильне», яке є повним юридичним правонаступником прав та обов`язків КСП, що підтверджується статутом ТОВ «Гостромогильне».

Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що висновок суду у справі № 6/147-09 про наявність правонаступництва є правовою оцінкою, яка не має преюдиційного значення, і відповідно до частини 7 статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що у справі № 6/147-09 спір стосувався іншого об`єкту - земельної ділянки, і відповідно, обставини стосовно правонаступництва не можуть бути преюдиційними в контексті ініційованого у зазначеній справі спору стосовно правового статусу певної земельної ділянки.

Отже, суд апеляційної інстанції, дослідивши рішення загальних зборів КСП "Росія" від 29.02.2000 (протокол № 5), пункти 2.2, 1.3 Статуту ТОВ "Гостромогильне", дійшов висновку, що вказані документи в розумінні ст. ст. 78-79 Господарського процесуального кодексу України, не є належними, допустимими та достатніми доказами в підтвердження обставин повного правонаступництва TOB "Гостромогильне" стосовно прав і обов`язків реорганізованого КСП "Росія" в частині власності на спірну земельну ділянку, яка є предметом спору у справі № 911/1292/18.

Крім того, доводи ТОВ «Гостромогильне» про преюдиціальне значення факту повного правонаступництва ТОВ "Гостромогильне" стосовно КСП "Росія" в частині власності на спірну земельну ділянку, встановленого рішенням Господарського суду Київської області від 02.07.2009 у справі № 6/147-09 - є необгрунтованими та відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки спір у справі № 6/147-09 стосується зовсім іншої земельної ділянки (площею 15,65 га для обслуговування господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: Київська обл., Ставищенський р-н, с. Гостра Могила, вул. Радянська, 2-А), на яку ПП "ЕЛІНГ-КАМС" ніколи не мало жодних прав і не було учасником справи № 6/147-09. Крім того, у рішенні Господарського суду Київської області від 02.07.2009 у справі № 6/147-09 зазначено про підтвердження правонаступництва ТОВ "Гостромогильне" стосовно прав та обов`язків КСП "Росія" положеннями Статуту ТОВ "Гостромогильне", але відповідно до пункту 6.1 Статуту ТОВ "Гостромогильне" останнє є виключно власником майна, переданого йому засновниками у власність, тоді як відповідно до установчих документів ТОВ "Гостромогильне" жоден з його 4 учасників не вносив спірну земельну ділянку як вклад до статутного фонду вказаного товариства

Також, суд апеляційної інстанції враховує і те, що в пункті 7.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 (зі спору, що виник з подібних правовідносин), які підлягають врахуванню судами в силу приписів ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП "8 Березня" шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП "8 Березня" автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними доводами прокурора в цій частині про те, що з огляду на зазначення у Статуті ТОВ "Гостромогильне" його засновниками тільки двох колишніх членів КСП "Росія" - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також двох юридичних осіб - ВАТ "Святошино" і ТОВ "Нива", перетворення КСП "Росія" у ТОВ "Гостромогильне" - не відбулося, оскільки склад засновників (учасників) КСП "Росія" та ТОВ "Гостромогильне" не співпадають, а відтак, прав і обов`язків реорганізованого КСП "Росія" в частині власності на спірну земельну ділянку - ТОВ "Гостромогильне" не набуло в порядку, встановленому законом.

Крім того, зважаючи на укладення у 2010 році між ПП "ЕЛІНГ-КАМС" і Ставищенською районною державною адміністрацією договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя) площею 1,8500 га, кадастровий номер 3224284400:01:004:0037, яка наразі входить до складу спірної земельної ділянки за межами населеного пункту, позивач на момент звернення з позовом знав та був обізнаний про належність спірної земельної ділянки до земель державної власності, позаяк мало зареєстроване речове право (право оренди) на її частину, тому володіло достовірною інформацією про те, що право розпорядження спірною земельною ділянкою належить виключно ГУ Держгеокадастру у Київській області.

Також, у матеріалах справи наявна довідка з державної статистичної звітності форми 6-зем, яка свідчить про те, що земельна ділянка, площею 73,3162 га знаходиться за межами населеного пункту с. Любча Гостромогильської сільради та перебуває у складі земель колективної власності КСП "Росія" на підставі державного акту на право колективної власності на землю. Враховуючи, що КСП "Росія" припинилося як юридична особа у 2000 році, а ЗК України (в редакції, чинній з 01.01.2002) не передбачає такої форми власності як колективна власність, а також те, що спірна земельна ділянка на момент ухвалення рішення судом першої інстанції знаходилася за межами населеного пункту, не перебувала у власності інших осіб, оскільки не підлягала паюванню, суд апеляційної інстанції дійшов висновку стосовно належності спірної земельної ділянки до земель державної власності на момент виникнення спірних правовідносин.

Ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що лише з набранням чинності 01.01.2019 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» було визначено правове регулювання стосовно переходу права на належні ліквідованим КСП земельні ділянки, проте, на момент виникнення спірних правовідносин між учасниками даного спору - вказаний закон не був прийнятий.

Отже, доводи позивача про те, що у зв`язку з відсутністю власника землі, оскільки КСП «Росія» 14.03.2000 було припинено, а правонаступника землі немає, і саме Гостромогильська сільська рада видає документ, що посвідчує право власності, що і зумовило його звернення стосовно оформлення права власності на спірну земельну ділянку - судом апеляційної інстанції відхиляються, з огляду на наступне.

По-перше, відсутність правонаступника у ліквідованого КСП «Росія» жодним чином не свідчить про безхозність та/або невизначеність правового статусу спірної земельної ділянки, адже, у даному випадку, після ліквідації 14.03.2000 КСП «Росія» право власності на землю визначається згідно з приписами спеціального нормативного акту - Земельного кодексу України і обумовлюється виключно місцем розташування земельної ділянки, а саме її знаходженням в межах міста/села/селища або поза межами міста/села/селища, і відповідно, наділяє певну територіальну громаду або державу, певними правовмочностями стосовно певної земельної ділянки або від імені територіальної громади у випадку знаходження земельної ділянки на відповідній території в межах територіальної громади (ч.1 ст. 122 Земельного кодексу України), або народу України в цілому, який і уособлює держава, як загальнонаціональне утворення в межах державного кордону, повноваження якої від імені народу реалізуються через уповноважені органи (ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України), у даному випадку - ГУ Держгеокадастру у Київській області.

По-друге, після припинення КСП "Росія" як юридичної особи у 2000 році, припинилося і речове право (право колективної власності) цього підприємства на спірну земельну ділянку, у зв`язку з чим спірна земельна ділянка набула статус державної власності, адже розташована поза межами відповідного населеного пункту, і відповідно, належним розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності є ГУ Держгеокадастру у Київській області.

По третє, обставина стосовно того, що Державний акт на право колективної власності на землю серії КВ № 006 від 10.08.1995 - є чинним і не скасованим, жодним чином не впливає на правовий статус спірної земельної ділянки після ліквідації організації, якій вказаний акт було видано, а також і з урахуванням того, що і відповідне право колективної власності припинило існувати як форма власності у правовому полі України, а отже, визначальним у даному випадку є існування об`єкта земельних відносин з певним статусом, а не існування документа, який підтверджував певний статус землі у певний період часу, коли законодавство передбачало як відповідну форму власності, так і особу, якій таке право могло належати.

Частиною 1 статті 82 Земельного кодексу України передбачено, що юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 28 Земельного кодексу України, сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, крім державних і комунальних, землі сільськогосподарського призначення можуть належати на праві власності. Право власності на землю цих підприємств може набуватися шляхом внесення до статутного капіталу земельних ділянок їх засновників та придбання земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Отже, чинне земельне законодавство, яким чітко визначено підстави набуття сільськогосподарськими підприємствами права власності землі сільськогосподарського призначення, не передбачає можливості безоплатного відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність юридичних осіб, в тому числі таких сільськогосподарських підприємств як ТОВ "Гостромогильне", у зв`язку з чим доводи прокурора в цій частині визнаються судом апеляційної інстанції обгрунтованими та такими, що не були спростовані іншими учасниками справи.

Надаючи оцінку наявному у матеріалах справи належним чином засвідченій копії договору оренди земельної ділянки (зареєстрований 15.01.2010), з умов якого вбачається передача Ставищенською районною державною адміністрацією у довгострокову оренду ПП "ЕЛІНГ-КАМС" (на 49 років) земельної ділянки сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя) площею 1,8500 га, кадастровий номер 3224284400:01:004:0037, для обслуговування розташованих на ній нежитлових будівель за адресою: с. Любча, пров. Вишневий, 12-А на території Гостромогильської сільради Ставищенського району Київської області, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявність вказаного договору жодним чином не спростовує обов`язок як позивача, так і уповноважених державних органів здійснити належне правове оформлення права на певний об`єкт цивільних правовідносин - у даному випадку - спірну земельну ділянку, а обставини стосовно вказаного правочину оренди не впливають на оцінку правовідносин зв призмі даного спору.

Отже, дослідивши наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції в контексті способу обраного позивачем способу захисту, вважає за необхідне врахувати і його ефективність, що також наголошується і у статті 13 Конвенції прав людини та основоположних свобод.

Зокрема, у пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі"Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, що не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, Заява 28924/04) констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18).

В аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine) , заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 р. у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

Таким чином, ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту поновлення порушеного права позивача.

Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України, який проте є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Отже, суд повинен ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 Цивільного кодексу України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що фактично позов заявлено позивачем до неналежного відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в контексті спірних правовідносин сторін - є неефективним по відношенню до визначеного позивачем відповідача, і у суду апеляційної інстанції відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним та/або залучення іншого відповідача.

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 75)).

З урахуванням наведеного, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки (1) відсутнє і судом за наслідками апеляційного розгляду справи не встановлено порушене суб`єктивне право позивача (з огляду на встановлення обставин, які не виключають відсутність виникнення передбачених статтею 120 ЗК України і статтею 377 ЦК України підстав для переходу до позивача права приватної власності на спірну земельну ділянку, так і встановлення обставин, які додатково підтверджують відсутність виникнення передбачених статтею 120 ЗК України і статтею 377 ЦК України підстав для переходу до позивача права приватної власності на спірну земельну ділянку), (2) вимоги заявлені до неналежного відповідача, (3) а обраний позивачем спосіб захисту в контексті спірних правовідносин сторін та визначеного кола учасників справи (відповідача) - є неефективним, і кожна з наведених підстав як окремо, так і в сукупності є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ПП «Елінг-Камс».

При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи позивача про необхідність врахування при вирішенні спору правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 по справі № 911/493/19, оскільки обставини справи та доказова база у даній справі не є подібними по відношенню до даного спору, як і предмет спору у даній справі (визнання права власності) є відмінним від вказаної справи № 911/493/19 (про визнання недійсними рішення державного реєстратора та скасування реєстрації права власності на земельні ділянки).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, доводи ТОВ «Гостромогильне» приймаються судом апеляційної інстанції саме з урахуванням наведених у даній постанові мотивів та висновків, а саме в частині допущених порушень норм процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права (ст. ст. 328, 377 Цивільного кодексу України, ст.120 Земельного кодексу України), саме як підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Також, 17.11.2022 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення по суті поданого спору та апеляційної скарги ТОВ «Гостромогильне», в яких зокрема позивач вказував на необхідність закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Гостромогильне». Проте, суд апеляційної інстанції в цій частині відхиляє доводи позивача за відсутності обумовлених процесуальним законом підстав (а саме ст. 264 Господарського процесуального кодексу України) для закриття апеляційного провадження.

Усі інші доводи, обгрунтування заперечення учасників справи судом апеляційної інстанції прийняті до уваги при вирішенні спору, проте, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові.

З урахуванням наведеного, оцінивши усі наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції з огляду на приписи ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, та правових висновків у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача (з урахуванням поданих уточнень позовних вимог) про визнання права власності на земельну ділянку площею 73,3162 га, кадастровий номер: 3224284400:01:007:0704, землі сільськогосподарського призначення для обслуговування господарських будівель та дворів в адміністративних межах Гостромогильської селищної ради Ставищенського району Київської області, що знаходиться за адресою: Київська обл.., Ставищанськйи р-н., с.Любча, пров. Вишневий, 12-А - не є законними та обґрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 75, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому позов не підлягає задоволенню за наведених у дані постанові підстав, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволення позову повністю.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені прокурором в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, та доводи, наведені ТОВ «Гостромогильне» в своїй апеляційній скарзі знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, з урахуванням мотивувальної частини даної постанови, рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а також при ухваленні рішення судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 377 ЦК України та ч. 1 ст. 120 ЗК України, ст. 84, ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)) та порушення норм процесуального права (ст. ст. 75, 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, наведених у даній постанові.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином:

- з ПП «Елінг-Камс» підлягає стягненню на користь Київської обласної прокуратури 11 596,02 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги, та 37 215,72 грн. судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції;

- з ПП «Елінг-Камс» підлягає стягненню на користь ТОВ «Гостромогильне» 11 596,02 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги;

- судовий збір за подачу позову залишити за ПП «Елінг-Камс».

Керуючись ст. ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гостромогильне» на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі № 911/1292/18 задовольнити.

2. Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі № 911/1292/18 задовольнити.

3. Рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі № 911/1292/18 скасувати.

4. Прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Приватного підприємства «ЕЛІНГ-КАМС» (19243, Черкаська обл., Жашківський р-н, село Бузівка, вул.Терешкової, будинок 89; ідентифікаційний код 34547564) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бул. Л. Українки, 27/2; ідентифікаційний код 02909996) 11596 (одинадцять тисяч п`ятсот дев`яносто шість) грн 02 коп судового збору за подання апеляційної скарги, 37215 (тридцять сім тисяч двісті п`ятнадцять) грн 72 коп судового збору за розгляд справи у суді касаційної інстанції.

6. Стягнути з Приватного підприємства «ЕЛІНГ-КАМС» (19243, Черкаська обл., Жашківський р-н, село Бузівка, вул.Терешкової, будинок 89; ідентифікаційний код 34547564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гостромогильне» (09410, Київська обл., Ставищенський р-н, село Гостра Могила, вул. Леніна, будинок 21) 11596 (одинадцять тисяч п`ятсот дев`яносто шість) грн 02 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Видачу наказів по справі № 911/1292/18 доручити Господарському суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 24.03.2023 після виходу суддів з відпустки.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді А.О. Мальченко

О.В. Агрикова