Ухвала

від 23.06.2023 по справі 911/1292/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 911/1292/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Приватного підприємства "ЕЛІНГ-КАМС"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 (у складі колегії суддів: Тищенко О.В. (головуючий), Мальченко А.О., Агрикова О.В.)

за позовом Приватного підприємства "ЕЛІНГ-КАМС"

до Гостромогильської сільської ради Ставищенського району Київської області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне",

2. ОСОБА_1 ,

3. Головне управління Держгеокадастру у Київській області

за участю Київської обласної прокуратури

про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "ЕЛІНГ-КАМС" (далі - Позивач, ПП "ЕЛІНГ-КАМС") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом (з урахуванням заяви від 20.06.2018 про уточнення позовних вимог) до Гостромогильської сільської ради Ставищенського району Київської області (далі - Відповідач, Сільрада) про визнання за ПП "ЕЛІНГ-КАМС" права власності на земельну ділянку площею 73,3162 га, кадастровий номер 3224284400:01:007:0704, землі сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для обслуговування господарських будівель та дворів, в адміністративних межах Гостромогильської сільради, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірна земельна ділянка), з посиланням на положення статей 317, 319, 377 Цивільного кодексу України та статтю 120 Земельного кодексу України.

Позовна заява обґрунтована тим, що з 01.02.2008 ПП "ЕЛІНГ-КАМС" є власником нежитлової будівлі площею 803,3 кв.м, літ. "Б", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тому, набувши у власність зазначену нежитлову будівлю, до Позивача перейшло право власності на земельну ділянку, на якій вона розміщена, в розмірі, що зайнята будівлею, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування цієї будівлі.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі №911/1292/18 позов задоволено у повному обсязі у зв`язку з обґрунтованістю позовних вимог.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі №911/1292/18.

Ухвала аргументована тим, що за змістом статті 53 Господарського процесуального кодексу України вступ прокурора у справу допускається лише до початку розгляду справи по суті судом першої інстанції в разі відкриття провадження за позовом іншої особи. Натомість прокурор у справі під час розгляду Господарським судом Київської області і прийняття оскаржуваного рішення, у справу №911/1292/18 не вступав, учасником справи не був, а тому прокурор не має особливого статусу і не наділений повноваженнями щодо звернення до суду з апеляційною скаргою про перегляд рішення суду у цій справі.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2019 ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 скасовано, а справу №911/1292/18 передано на розгляд суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що прокурор не брав участі у судовому процесі під час розгляду справи в суді першої інстанції та подав апеляційну скаргу на судове рішення в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У даному випадку прокурор подає апеляційну скаргу як орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (стаття 53 Господарського процесуального кодексу України), зокрема держави - особи, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки (частина перша статті 254 Господарського процесуального кодексу України). У цьому разі суд має перевірити дотримання прокурором вимог частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Крім того, з оскаржуваної ухвали не вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про незазначення прокурором обставин, які б свідчили про нездійснення чи неналежне здійснення уповноваженим органом відповідних повноважень, а, відповідно, і про необґрунтованість прокурором наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2019 залишено без змін.

Зазначена постанова мотивована тим, що у порушення вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України і статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор не навів та не довів належними та допустимими доказами бездіяльність органу, в особі якого подано апеляційну скаргу. Крім того, в апеляційній скарзі прокурор зазначає, що органом уповноваженим законом від імені держави розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення державної власності, є Головне управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області), проте даний орган не було залучено до участі справі. Прокурор також не навів причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, а матеріали справи не містять доказів про належність спірної земельної ділянки до земель державної власності.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.11.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 у справі №911/1292/18 скасовано та направлено справу на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Зазначена постанова Верховного Суду мотивована тим, що: 1) у матеріалах справи наявна довідка з державної статистичної звітності форми 6-зем, яка свідчить про те, що земельна ділянка площею 73,3162 га знаходиться за межами населеного пункту с. Любча Гостромогильської сільради та перебуває у складі земель колективної власності Колективного сільськогосподарського підприємства "Росія" (далі - КСП "Росія") на підставі державного акта на право колективної власності на землю. Ураховуючи те, що КСП "Росія" припинилося як юридична особа у 2000 році, а Земельний кодекс України (в редакції, чинній з 01.01.2002) не передбачає такої форми власності, як колективна власність, а також те, що спірна земельна ділянка на момент ухвалення рішення судом першої інстанції знаходилася за межами населеного пункту, не перебувала у власності інших осіб, оскільки не підлягала паюванню, суд апеляційної інстанції мав дослідити наявні у справі докази, у тому числі надані прокурором, щодо належності спірної земельної ділянки та повноваження щодо розпорядження такою земельною ділянкою, виходячи з положень пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України; 2) як у вирішенні питання щодо представництва прокурором інтересів держави, так і у вирішенні самого спору, необхідно установити обставини щодо форми власності спірної земельної ділянки та залежно від цього, - особу, яка є належним відповідачем, виходячи з заявлених до розгляду позовних вимог та наявних у справі доказів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі №911/1292/18 закрито.

Зазначена ухвала аргументована посиланням на положення статей 73 - 75, 77, 79, 254, 264 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про відсутність ухвалення місцевим господарськими судом рішення про права, інтереси та/або обов`язки ГУ Держгеокадастру у Київській області, яке не є власником спірної земельної ділянки, та зумовлену цим недоведеність порушення прав та інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області з огляду на те, що: 1) постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2010 у справі №6/147-09 встановлено, що згідно з розпорядженням Ставищенської районної державної адміністрації від 25.04.2000 №210 КСП "Росія" було реорганізоване у Товариство з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне" (далі - ТОВ "Гостромогильне",), яке є повним юридичним правонаступником прав та обов`язків КСП "Росія", тобто станом на дату набуття ПП "ЕЛІНГ-КАМС" права власності на нежитлову будівлю літ. "Б" площею 803,3 кв.м право власності на спірну земельну ділянку (як землі колективної власності, що не підлягали паюванню) належало ТОВ "Гостромогильне" як правонаступнику КСП "Росія", і такий факт має преюдиціальне значення при вирішенні цього спору; 2) на момент прийняття розпорядження Ставищенської районної державної адміністрації від 25.04.2000 №210 вичерпний перелік підстав припинення права колективної та приватної власності на землю визначався статтею 28 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990, чинній до 01.01.2002) і ця стаття не передбачала припинення права колективної власності на землю внаслідок реорганізації землевласника, як наслідок, право колективної власності на спірну земельну ділянку не припинялося у зв`язку з ліквідацією КСП "Росія".

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2020 ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 у справі №911/1292/18 скасовано, а справу направлено до апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Зазначена постанова Верховного Суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про недоведеність ухвалення місцевим господарським судом у цій справі рішення, яке б порушувало чи зачіпало права та інтереси держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області як розпорядника земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населеного пункту, оскільки: 1) передчасно зазначивши про преюдиціальне значення факту повного правонаступництва ТОВ "Гостромогильне" стосовно прав та обов`язків КСП "Росія", у тому числі в частині права власності на спірну земельну ділянку, встановленого постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2010 у справі №6/147-09, апеляційний суд у порушення вимог статей 86, 269, 282 Господарського процесуального кодексу України помилково ухилився від самостійного дослідження дійсного обсягу прав і обов`язків, набутих третьою особою як правонаступником ТОВ "Гостромогильне", внаслідок чого не надав належної правової оцінки істотним обставинам про те, що: а) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у графі "Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа" відсутні відомості про правонаступництво ТОВ "Гостромогильне" стосовно КСП "Росія"; б) відповідно до пункту 6.1 Статуту ТОВ "Гостромогильне" останнє є виключно власником майна, переданого йому засновниками у власність, тоді як відповідно до установчих документів ТОВ "Гостромогильне" жоден з його 4 учасників не вносив спірну земельну ділянку як вклад до статутного фонду Товариства; 2) за змістом частини другої статті 23 та частини першої статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" прийняття рішення про реорганізацію шляхом перетворення КСП "Росія" у ТОВ "Гостромогильне" належить до виключної компетенції вищого органу колективного сільськогосподарського підприємства - загальних зборів або зборів уповноважених, тоді як з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та учасниками справи не надано жодних доказів на підтвердження прийняття вищим органом управління КСП "Росія" рішення про його перетворення у ТОВ "Гостромогильне", адже одноособове рішення засновника ТОВ "Гостромогильне", незалежно від наявності у нього статусу члена КСП "Росія" на той момент, не може сприйматися як таке в силу визначення колективного сільськогосподарського підприємства у частині першій статті 1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" як добровільного об`єднання громадян; 3) усупереч положенням частини п`ятої статті 310 і частини першої статті 316 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції під час нового розгляду справи не виконав вміщених у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 вказівок касаційної інстанції у частині достеменного дослідження того, що: а) у матеріалах справи наявна довідка з державної статистичної звітності форми 6-зем, яка свідчить про те, що земельна ділянка площею 73,3162 га знаходиться за межами населеного пункту с. Любча Гостромогильської сільради та перебуває у складі земель колективної власності КСП "Росія" на підставі державного акта на право колективної власності на землю. Враховуючи, що КСП "Росія" припинилося як юридична особа у 2000 році, а Земельний кодекс України (в редакції, чинній з 01.01.2002) не передбачає такої форми власності, як колективна власність, а також те, що спірна земельна ділянка на момент ухвалення рішення судом першої інстанції знаходилася за межами населеного пункту, не перебувала у власності інших осіб, оскільки не підлягала паюванню, суд апеляційної інстанції мав дослідити наявні у справі докази, у тому числі надані прокурором, щодо належності спірної земельної ділянки та повноваження щодо розпорядження такою земельною ділянкою, виходячи з положень пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України; б) як у вирішенні питання щодо представництва прокурором інтересів держави, так і у вирішенні самого спору необхідно установити обставини щодо форми власності спірної земельної ділянки та залежно від цього - особу, яка є належним відповідачем, виходячи з заявлених до розгляду позовних вимог та наявних у справі доказів; 4) апеляційний суд залишив поза увагою та не надав оцінки наявній у матеріалах справи належним чином засвідченій копії договору оренди земельної ділянки (зареєстрований 15.01.2010), з умов якого вбачається передача Ставищенською районною державною адміністрацією у довгострокову оренду ПП "ЕЛІНГ-КАМС" (на 49 років) земельної ділянки сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя) площею 1,8500 га, кадастровий номер 3224284400:01:004:0037, для обслуговування розташованих на ній нежитлових будівель за адресою: с. Любча, пров. Вишневий, 12-А, на території Гостромогильської сільради, як наслідок, суд апеляційної інстанції не з`ясував тих істотних обставин, чи входить орендована позивачем земельна ділянка до складу спірної земельної ділянки, чи накладаються вони одна на одну, зважаючи на їх розташування за однієї адресою та їх схоже цільове призначення, оскільки чинне земельне законодавство не передбачає одночасну належність однієї і тієї ж земельної ділянки чи її частини одній і тій самій особі на праві власності та на праві оренди; 5) у порушення вимог статей 86, 269, 282, 310, 316 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд під час прийняття оскаржуваної ухвали належним чином не спростував доводів скаржника про те, що: а) спірна земельна ділянка, перебуваючи у складі 2846,6 га земель колективної власності КСП "Росія", паюванню не підлягала як така, що відноситься до несільськогосподарських угідь під господарськими будівлями і дворами, а на час ухвалення рішення місцевим судом знаходилася за межами населеного пункту і не перебувала у власності інших осіб; б) після припинення КСП "Росія" як юридичної особи припинилося і речове право (право колективної власності) цього підприємства на спірну земельну ділянку, тому, виходячи зі змісту позовних вимог і наявних у справі доказів, належним відповідачем мало би бути саме ГУ Держгеокадастру у Київській області як належний розпорядник земель сільськогосподарського призначення державної власності, до яких відноситься спірна земельна ділянка, про що неодноразово зазначалося Сільрадою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі №911/1292/18 закрито.

Зазначена ухвала аргументована посиланням на положення статей 27, 28 Земельного кодексу України (чинного на час здійснення реорганізації КСП "Росія"), статті 140 і пункту 7 Перехідних положень Земельного кодексу України, статей 23, 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" (у редакції, чинній з 01.01.2013), статей 75, 254, 264, 277 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про відсутність порушення місцевим господарськими судом права та інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області з огляду на те, що: 1) КСП "Росія" (код ЄДРПОУ 03753349) не припинялося, а було реорганізоване у 2000 році шляхом перетворення в ТОВ "Гостромогильне" (код ЄДРПОУ 03753349), змінивши організаційно-правову форму та існує на теперішній час у формі товариства з обмеженою відповідальністю, а ТОВ "Гостромогильне" є повним юридичним правонаступником КСП "Росія", що підтверджується рішенням загальних зборів КСП "Росія" від 29.02.2000 (протокол №5), розпорядженням Ставищенської районної державної адміністрації від 25.04.2000 №210, Статутом ТОВ "Гостромогильне" (у редакціях 2000 р. і 2008 р.), рішенням Господарського суду Київської області від 02.07.2009 у справі №6/147-09; 2) сама по собі реорганізація шляхом перетворення КСП "Росія" у TOB "Гостромогильне" не є юридичним фактом припинення права колективної власності КСП "Росія" та його правонаступника на землю (відповідну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №927/75/19, від 05.08.2020 у справі №911/493/19); 3) виданий КСП "Росія" державний акт на право колективної власності на землю серії КВ 006 від 10.08.1995 не скасовано та наразі є чинним, правонаступником КСП "Росія" є TOB "Гостромогильне", до якого перейшло, зокрема, право власності КСП "Росія" на землю, що залишилася нерозпайованою та право власності на яку не припинено у порядку, встановленому земельним законодавством, та яке (Товариство) є належним відповідачем у цій справі; 4) матеріали справи не містять та до суду не надано як доказів зміни спірною земельною ділянкою форми власності з колективної на комунальну або державну, так і доказів вилучення вказаної земельної ділянки з колективної власності КСП "Росія" та її передачі до земель запасу; 5) станом на момент ухвалення Господарським судом Київської області рішення від 13.07.2018 власником спірної земельної ділянки було TOB "Гостромогильне".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Гостромогильне" задоволено. Рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі № 911/1292/18 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.

Зазначена постанова мотивована посиланням на положення статей 16, 377, 392 Цивільного кодексу України, статей 5, 27, 28 Земельного кодексу України (чинного на час здійснення реорганізації КСП "Росія"), статей 116, 120, 140 і пункту 7 Перехідних положень Земельного кодексу України, статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" (у редакції, чинній з 01.01.2013), статей 4, 48, 73 - 75, 77, 277 Господарського процесуального кодексу України, застосовуючи які апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на звернення позивача до неналежного відповідача - Гостромогильської сільради, що є підставою для відмови в позові, оскільки спірна земельна ділянка не відноситься до земель державної або комунальної власності, а її власником є ТОВ "Гостромогильне", яке є належним відповідачем у цій справі, та на цій земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля літ. Б площею 803,3 кв.м, власником якої є ПП "ЕЛІНГ-КАМС".

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2021 ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 у справі №911/1292/18 скасовано, а справу направлено до апеляційної інстанції для продовження розгляду апеляційної скарги першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області та для нового розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне".

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував висновку щодо питання переходу прав реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства на землю до його правонаступника, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19

Також Суд визнав необґрунтованим висновок апеляційного суду про відсутність ухвалення місцевим господарським судом у цій справі рішення про права та інтереси ГУ Держгеокадастру у Київській області як розпорядника спірної земельної ділянки.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі №911/1292/18 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Зазначена постанова мотивована тим, що судом за наслідками апеляційного розгляду справи не встановлено порушене суб`єктивне право Позивача (з огляду на встановлення обставин, які не виключають відсутність виникнення передбачених статтею 120 Земельного кодексу України і статтею 377 Цивільного кодексу України підстав для переходу до Позивача права приватної власності на спірну земельну ділянку, так і встановлення обставин, які додатково підтверджують відсутність виникнення передбачених статтею 120 Земельного кодексу України і статтею 377 Цивільного кодексу України підстав для переходу до позивача права приватної власності на спірну земельну ділянку); вимоги заявлені до неналежного Відповідача; обраний Позивачем спосіб захисту в контексті спірних правовідносин та визначеного кола учасників справи (Відповідача) - є неефективним, і кожна з наведених підстав як окремо, так і у сукупності є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ПП "Елінг-Камс".

У касаційній скарзі ПП "ЕЛІНГ-КАМС" просить скасувати постанову апеляційної інстанції від 26.01.2023 і залишити в силі рішення місцевого господарського суду від 13.07.2018.

Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18 та від 27.02.2019 у справі №761/3884/18, постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №263/2038/16-а, від 05.12.2018 у справі №923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 18.08.2020 у справі №914/1844/18, від 06.08.2019 у справі №910/6144/18, від 06.08.2019 у справі №912/2529/18, від 30.01.2023 у справі №260/97/22, від 23.12.2022 у справі №640/38722/21, від 14.12.2022 у справі №340/6065/21 (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді), від 23.01.2020 у справі №921/75/19 та від 17.12.2019 у справі №917/258/19 (щодо порядку визначення правонаступництва сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю стосовно прав і обов`язків КСП при здійсненні реорганізації КСП шляхом перетворення).

У відзиві на касаційну скаргу Прокурор просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

ТОВ "Гостромогильне" у своєму відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах на неї доводи, а також матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження не підтвердилися, а тому касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою підлягає закриттю з огляду на таке.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

При цьому, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції є запорукою дотримання принципу правової визначеності.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц.

У постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків суду касаційної інстанції в кожній конкретній справі.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово наголошувала, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Слово "подібний" в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін "подібні правовідносини" може означати як правовідносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і правовідносини, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.

При цьому у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Проаналізувавши наведені скаржником підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія виходить з такого.

Посилання заявника у касаційній скарзі на правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц та постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №263/2038/16-а, від 05.12.2018 у справі №923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 18.08.2020 у справі №914/1844/18, від 06.08.2019 у справі №910/6144/18, від 06.08.2019 у справі №912/2529/18, від 30.01.2023 у справі №260/97/22, від 23.12.2022 у справі №640/38722/21, від 14.12.2022 у справі №340/6065/21, є безпідставними, оскільки наявність інтересів держави є предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин (фактичні обставини у зазначених справах не є ідентичними обставинам у цій справі, зокрема, ключовою відмінністю від справи, яка переглядається є те, що у наведених справах прокурор звертався до суду з позовом, а не з апеляційною скаргою).

При цьому Верховний Суд у даній справі вже неодноразово перевіряв висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави, у зв`язку з чим доводи касаційної скарги про необхідність дослідження вказаного питання є необґрунтованими та, вочевидь, спрямовані на безпідставне спонукання Суду на переоцінку таких обставин.

Також судова колегія відхиляє посилання скаржника на неврахування господарським судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18 та від 27.02.2019 у справі №761/3884/18, оскільки у вказаних справах касаційною інстанцією вирішувалось питання щодо юрисдикції спору з огляду на суб`єктний склад учасників справи.

Стосовно посилання скаржника на обґрунтування касаційної скарги на викладену у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №921/75/19 та від 17.12.2019 у справі №917/258/19 правову позицію щодо порядку визначення правонаступництва сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю стосовно прав і обов`язків КСП при здійсненні реорганізації КСП шляхом перетворення, то колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до положень статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19 чітко вбачається, що у зазначеній постанові сформульовано уточнюючий висновок щодо питання застосування положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" і пунктів 6, 15 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №118, саме з метою врегулювання розбіжностей у питанні реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства та переходу прав такого підприємства на землю до його правонаступника.

Так, зокрема, у пунктах 7.12, 7.23, 7.33 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду викладено такі висновки:

"Статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.

Ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається. Водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва.

Навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП "8 Березня" шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП "8 Березня" автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників".

Отже, у питанні реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства та переходу прав такого підприємства на землю до його правонаступника врахуванню підлягає остання правова позиція, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19, при цьому висновки суду апеляційної інстанції у відповідній частині зроблені з урахуванням зазначеної правової позиції, що, у свою чергу, спростовує посилання скаржника на обґрунтування своїх заперечень на попередню правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №921/75/19 та від 17.12.2019 у справі №917/258/19.

Крім того, про необхідність врахування правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19, зазначено у постанові Верховного Суду від 26.03.2021 у справі №911/1292/18, якою справа направлялась до апеляційної інстанції для продовження розгляду апеляційної скарги Прокурора та для нового розгляду апеляційної скарги ТОВ "Гостромогильне".

За наведених обставин, судова колегія дійшла висновку, що посилання скаржника про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у перелічених у касаційній скарзі постановах суду касаційної інстанції, не знайшли свого підтвердження.

В такий спосіб, доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно оцінки фактичних обставин у цій справі та спрямовані на доведення необхідності їх переоцінки у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження після відкриття касаційного провадження не отримала підтвердження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі №911/1292/18 за касаційною скаргою ПП "ЕЛІНГ-КАМС", відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "ЕЛІНГ-КАМС" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 у справі №911/1292/18 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв Судді І. Берднік В. Суховий