Постанова
від 14.03.2023 по справі 921/128/22
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"14" березня 2023 р. Справа№ 921/128/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

при секретарі судового засідання Нікітенко А.В.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Веприк Т.М.,

від відповідача: Куценко М.А.,

від третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Аско»

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 (повний текст рішення складено 03.10.2022)

у справі №921/128/22 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Аско»

до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Агрі Капітал»

про визнання незаконною відмови у скасуванні реєстрації випуску облігацій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Аско» (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі по тексту - відповідач) про визнання незаконним рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про відмову у скасуванні реєстрації випуску дисконтних іменних облігацій серії А, яке оформлено листом № 12/02/15630-АПн від 26.07.2021 та прийняте за наслідком розгляду заяв Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Аско»; зобов`язання Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку скасувати реєстрацію випуску дисконтних іменних облігацій серії А Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Аско», що посвідчена свідоцтвом про реєстрацію випуску облігацій підприємств за реєстраційним номером 85/2/11 дата реєстрації 07.07.2011 (дата видачі свідоцтва 25.10.2011, дата видачі дублікату 22.03.2016) та анулювати свідоцтво (його дублікат) про реєстрацію випуску облігацій підприємства за реєстраційним номером 85/2/11 дата реєстрації 07.07.2011.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Агрі Капітал» за облігаціями серії А до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аско» у кількості 8 625 шт. номінальною вартістю 8 625 000,00 грн є погашеними з огляду на ухвалу Господарського суду Київської області від 04.02.2019 у справі №911/3819/17 про банкрутство ТОВ ТД «Аско», якою затверджено мирову угоду від 28.12.2018 та закрито провадження у справі №911/3819/17, та враховуючи приписи Закону про банкрутство. Проте відповідач листом № 12/02/15630-АПн від 26.07.2021 відмовив позивачу скасувати реєстрацію випуску дисконтних іменних облігацій серії А Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Аско», що посвідчено свідоцтвом про реєстрацію випуску облігацій підприємств за реєстраційним номером 85/2/11 дата реєстрації 07.07.2011 (дата видачі свідоцтва 25.10.2011, дата видачі дублікату 22.03.2016) та анулювати свідоцтво (його дублікат) про реєстрацію випуску облігацій підприємства за реєстраційним номером 85/2/11 дата реєстрації 07.07.2011.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 01.03.2022 про відкриття провадження у справі №921/128/22 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Агрі Капітал».

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 02.05.2022 матеріали справи №921/128/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Аско» до відповідача - Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання незаконним рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про відмову у скасуванні реєстрації випуску дисконтних іменних облігацій серії А, яке оформлено листом № 12/02/15630-АПн від 26.07.2021 та прийняте за наслідком розгляду заяв ТОВ «Торговий Дім «АСКО»; зобов`язання Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку скасувати реєстрацію випуску дисконтних іменних облігацій серії А ТОВ «Торговий Дім «АСКО», що посвідчена свідоцтвом про реєстрацію випуску облігацій підприємств за реєстраційним номером 85/2/11 дата реєстрації 07.07.2011 (дата видачі свідоцтва 25.10.2011, дата видачі дублікату 22.03.2016) та анулювати свідоцтво (його дублікат) про реєстрацію випуску облігацій підприємства за реєстраційним номером 85/2/11 дата реєстрації 07.07.2011 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 у справі №921/128/22 у задоволені позову відмовлено.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач фактично оскаржує відповідь Комісії, яка міститься у листі №12/02/15630-АПн від 26.07.2021 та не є рішенням суб`єкта владних повноважень, що створює певні наслідки, у тому числі, для позивача, оскільки вказаним листом не було відмовлено позивачу у скасуванні реєстрації випуску дисконтних іменних облігацій серії А, тобто такий лист не є рішенням Комісії, прийнятим за наслідком розгляду заяв позивача.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача вчинити дії, то суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення такої вимоги, оскільки ухвалою Господарського суду Київської області від 04.02.2019 у справі №911/3819/17 про банкрутство ТОВ ТД «Аско», якою затверджено мирову угоду від 28.12.2018 та закрито провадження у справі №911/3819/17, не приймалось рішення про дострокове погашення випуску облігацій серії А ТОВ «ТД «Аско», вказана ухвала не містить відомостей щодо кількості та номінальної вартості облігацій серії А, як підставу для висновку про їх погашення у вказаному позивачем розмірі - 8 625 000, 00 грн. До того ж, ухвалою Господарського суду Київської області від 29.10.2021 у справі № 911/3819/17 були відхилені кредиторські вимоги, які у порядку ст. 38 Закону про банкрутство внесені ліквідатором до реєстру вимог кредиторів у шосту чергу ТОВ «ТД «Аско», а саме, зокрема ТОВ «Компанія з управління активами «Агрі Капітал» у розмірі 6 900 000, 00 грн. Крім того, позивачем у встановленому Законом порядку не доведено, що вимоги третьої особи за облігаціями серії А до позивача у кількості 8 625 шт на загальну номінальну вартість 8 625 000, 00 грн є достроково погашеними, як підставу для скасування реєстрації випуску дисконтних іменних облігацій серії А позивача, оскільки в матеріалах справи відсутнє судове рішення про дострокове погашення облігацій/відповідні платіжні доручення.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Аско» (далі по тексту - апелянт) звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 у справі №921/128/22, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 у справі №921/128/22 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що за ухвалою Господарського суду Київської області від 04.02.2019 у справі №911/3819/17 про банкрутство ТОВ ТД «Аско», якою затверджено мирову угоду від 28.12.2018 та закрито провадження у справі №911/3819/17, не відбулось погашення облігацій, оскільки це суперечить змісту мирової угоди від 28.12.2018, приписам Закону про банкрутство та ст. 605 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), так як всі вимоги до банкрута - позивача стали погашеними, незалежно від сум та незалежно від того чи заявлялись вони кредиторами взагалі чи були відхилені судом.

Щодо дотримання змісту та форми поданих позивачем до комісії документів для скасування реєстрації випуску облігацій та анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій, то, як зазначає апелянт, він не міг дотриматись вимог Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємств, облігацій міжнародних фінансових організацій та їх обігу, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 27.12.2013 №2998 (далі по тексту - Положення №2998), оскільки погашення облігацій відбулось внаслідок затвердження мирової угоди у справі №911/3819/17 про банкрутство ТОВ ТД «Аско».

При цьому, за твердженням позивача, позовна вимога про визнання незаконним рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про відмову у скасуванні реєстрації випуску дисконтних іменних облігацій серії А, яке оформлено листом № 12/02/15630-АПн від 26.07.2021 та прийняте за наслідком розгляду заяв Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Аско» є ефективним способом захисту, спрямованим на відновлення порушеного права.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Аско» у справі №921/128/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №921/128/22. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Аско» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 у справі №921/128/22.

Матеріали справи №921/128/22 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 10.11.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Аско» про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 у справі №921/128/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Аско» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 у справі №921/128/22. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 у справі №921/128/22 на час апеляційного провадження. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 30.11.2022. Розгляд апеляційної скарги призначено на 13.12.2022 о 13 год. 00 хв.

01.12.2022 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

05.12.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, який надіслано на адресу суду засобами поштового зв`язку 30.11.2022, отже, є таким, що поданий у встановлений судом строк відповідно до ч. 7 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України). Згідно письмового відзиву на апеляційну скаргу відповідач просить суд апеляційної інстанції відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 у справі №921/128/22 залишити без змін, посилаючись на те, що розглядаючи звернення позивача про скасування реєстрації випуску облігацій та анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій у зв`язку з їх достроковим погашенням, Комісією було встановлено, що ухвалою Господарського суду Київської області від 04.02.2019 у справі №911/3819/17 про банкрутство ТОВ ТД «Аско», якою затверджено мирову угоду від 28.12.2018 та закрито провадження у справі №911/3819/17, не приймалось рішення про дострокове погашення випуску облігацій серії А. Крім того, позивач оскаржує лист Комісії № 12/02/15630-АПн від 26.07.2021, яким позивачу надано відповідь, та який не містить повідомлення про порядок скасування реєстрації випуску облігацій, отже, вказаний лист не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яким вирішено про права та обов`язки позивача.

12.12.2022 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача. Позивач наполягає на тому, що абсолютно всі вимоги до банкрута - позивача є погашеними, незалежно від сум та незалежно від того чи заявлялись вони кредиторами взагалі чи були відхилені судом, в межах розгляду Господарським судом Київської області справи №911/3819/17 про банкрутство ТОВ ТД «Аско». Предметом даного позову є оскарження рішення відповідача, оформлене листом № 12/02/15630-АПн від 26.07.2021, що є ефективним способом захисту, що узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.07.2019 у справі №910/23000/17.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 відкладено розгляд справи №921/128/22 на 11.01.2023 на 11 год. 40 хв.

Судове засідання, призначене на 11.01.2023, не відбулося у зв`язку із перебуванням головуючого судді Владимиренко С.В. з 03.01.2023 по 06.02.2023 у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 судове засідання у справі №921/128/22 в режимі відеоконференції призначено на 14.03.2023 о 12 год. 20 хв.

Третя особа своїх представників у судове засідання не направила, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до п. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Слід зазначити, що явка обов`язковою судом апеляційної інстанції не визнавалась.

Представник позивача у судовому засіданні 14.03.2023 підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 у справі №921/128/22 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.03.2023 заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 у справі №921/128/22 залишити без змін.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач був емітентом дисконтних іменних облігацій серії А в кількості 8 625 шт. (бездокументарна форма) на загальну суму 8,625 млн грн, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію випуску облігацій підприємств за реєстраційним номером 85/2/11, дата реєстрації 07.07.2011, дата видачі свідоцтва 25.10.2011, дата видачі дублікату 22.03.2016. (т.1 а.с. 20).

Згідно рішення позачергових Загальних зборів учасників ТОВ «ТД «Аско» від 18.05.2011, оформленого протоколом №18/05/11-1, про закрите (приватне) розміщення облігацій, погашення облігацій повинно було здійснюватися шляхом виплати їх номінальної вартості у період з 01.07.2020 по 30.09.2020 (т. 1 а.с. 23-73), що також підтверджується інформацією про реквізити випуску облігацій з сайту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно до інформаційної довідки ПАТ «Національний депозитарій України» №144836 від 30.10.2017 власником дисконтних іменних облігацій серії А в кількості 8 625 шт (бездокументарна форма) на загальну суму 8,625 млн грн є третя особа. (т. 1 а.с. 74).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.01.2018 порушено провадження у справі № 911/3819/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аско» (ідентифікаційний код 32358937). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аско» (ідентифікаційний код 32358937) строком на 115 календарних днів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.03.2018 у справі №911/3819/17 затверджено реєстр грошових вимог кредиторів у загальній сумі 22 282 915 487, 05 грн, яка, станом на 20.03.2018, складається з вимог:

1) кредитора - BNY Mellon Corporate Trustee Services Limited (Бі.Ен.Вай.Меллон Корпорейт Трасті Сервісес Лімітед) судові витрати у розмірі 3 524,00 - перша черга, основний борг у розмірі 17 433 624 330,40 грн - четверта черга;

2) кредитора - Міжнародна Фінансова Корпорація, судові витрати у розмірі 3 524,00 - перша черга, основний борг у розмірі 3 513 556 099,05грн - четверта черга, неустойка (пеня) у розмірі 247 746 649,20 грн - шоста черга;

3) кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Сервіс», судові витрати у розмірі 3 524,00 - перша черга, основний борг у розмірі 6 586 170,72грн - четверта черга;

4) кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Трейдінг», судові витрати у розмірі 3 524, 00 грн - перша черга, основний борг у розмірі 6 124 655,10 грн - четверта черга.

5) кредитора - Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», судові витрати у розмірі 3 524, 00 - перша черга, основний борг у розмірі 1 075 263 486, 58 грн - четверта черга.

Кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Трейдінг» у розмірі 1 800 532, 39 грн та кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» у розмірі 70 724 677, 71 грн - відхилено.

Постановою Господарського суду Київської області від 18.06.2018 у справі №911/3819/17 позивача визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців. Призначено ліквідатором ТОВ «ТД «Аско» (ідентифікаційний код 32358937) арбітражного керуючого Каленчук Оксану Іванівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1736 видане 05.11.2015 Міністерством юстиції України).

Як зазначає позивач, грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Агрі Капітал» (як власника облігацій) виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, а тому такі вимоги вважаються конкурсними і повинні розглядатися в процедурі банкрутства в загальному порядку.

Третя особа не заявляла свої вимоги до позивача щодо випущених 8 625 дисконтних іменних облігацій впродовж місячного строку з моменту оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство, як це передбачено ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Як вказує позивач, у п. 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду Київської області від 20.03.2018 у справі № 911/3819/17 суд також постановив визнати вимоги кредиторів, що не були заявлені у місячний строк з моменту оприлюднення оголошення, які рахуються за даними бухгалтерського обліку боржника, такими, що не є конкурсними, а тому вимоги третьої особи до позивача щодо випущених останнім 8 625 дисконтних іменних облігацій серії А були визнані не конкурсними, оскільки не були заявлені у встановленому порядку та строки.

Постановою Господарського суду Київської області від 18.06.2018 року у справі №911/3819/17 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аско» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.10.2021 у справі №911/3819/17 затверджено реєстр грошових вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі у загальній сумі 22 282 915 487,05 грн, яка, станом на 29.10.2018, складається з наступних вимог:

1) кредитора - BNY Mellon Corporate Trustee Services Limited (Бі.Ен.Вай.Меллон Корпорейт Трасті Сервісес Лімітед), судові витрати у розмірі 3 524,00 - перша черга, основний борг у розмірі 17 433 624 330,40грн - четверта черга;

2) кредитора - Міжнародна Фінансова Корпорація, судові витрати у розмірі 3 524,00 - перша черга, основний борг у розмірі 3 513 556 099,05 грн - четверта черга, неустойка (пеня) у розмірі 247 746 649,20грн - шоста черга;

4) кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Трейдінг», судові витрати у розмірі 3 524,00 грн - перша черга, основний борг у розмірі 6 124 655,10 грн - четверта черга.

5) кредитора - Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», судові витрати у розмірі 3 524,00 - перша черга, основний борг у розмірі 1 075 263 486,58 грн - четверта черга.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини вказаної ухвали кредиторські вимоги, які у порядку ст. 38 Закону про банкрутство внесені ліквідатором до реєстру вимог кредиторів у шосту чергу ТОВ «ТД «Аско», а саме: ТОВ «Компанія з управління активами «Агрі Капітал» у розмірі 6 900 000, 00 грн; ТОВ «Мрія Фармінг Тернопіль» у розмірі 9 900, 00 грн; ПП «Норія Захід» у розмірі 702 663, 62 грн; ТОВ «Остапюк Г.Д.» у розмірі 6 267 976, 35 грн; ТОВ «ТерАгро» у розмірі 38 317, 75 грн; ТОВ «Група компаній Мрія Агро» у розмірі 4 337 893, 29 грн; Креді Свісс АГ у розмірі 263 322 753, 69 грн; Deutsche bank AG London Branch у розмірі 867 374 587, 02 грн; ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» у розмірі 391 619 472, 38 грн - відхилені.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.02.2019 у справі № 911/3819/17 затверджено мирову угоду, укладену 28.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аско», в особі ліквідатора Каленчук О.І. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1736 від 05.11.2015), та кредиторами ТОВ «ТД «Аско» (ідентифікаційний код 32358937), в особі голови комітету кредиторів Бі.Ен.Вай Меллон Корпорейт Трасті Сервісесс Лімітед, від імені якого діє Власенко А.А. на підставі довіреності від 23.01.2018, з іншої сторони.

Підпунктом 2.4 затвердженої судом мирової угоди, сторони визначили, що загальний розмір заборгованості боржника перед кредиторами четвертої черги, яка включена в реєстр вимог кредиторів, в загальному розмірі становить 17 446 335 156, 22 грн.

Відповідно до підпункту 2.5 затвердженої судом мирової угоди, сторони визначили, що у затвердженому господарським судом реєстрі вимог кредиторів відсутні кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника.

На дату укладення даної мирової угоди у Боржника не існує зобов`язань інших черг погашення вимог перед кредиторами (підпункт 2.5 затвердженої судом мирової угоди).

Згідно підпункту 2.7 затвердженої судом мирової угоди, з моменту затвердження господарським судом даної мирової угоди вимоги кредиторів, які не були заявлені в установлений Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» строк або відхилені господарським судом, зокрема, ухвалою Господарського суду Київської області від 29.10.2018 року, вважаються погашеними.

Крім того, вказаною ухвалою суду припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, який було введено ухвалою Господарського суду Київської області від 26.01.2018 у справі №911/3819/17. Провадження у справі №911/3819/17 про банкрутство ТОВ «ТД «Аско» (ідентифікаційний код 32358937) закрито. Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Таким чином, за твердженням позивача, з посиланням на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 у справі №911/3819/17, вимоги третьої особи за облігаціями серії А до ТОВ ТД «Аско» у кількості 8 625 шт на загальну номінальну вартість 8 625 000, 00 грн є на даний час погашеними.

Позивач зазначає, що він з урахуванням обставин дострокового погашення облігацій (затвердження судом мирової угоди в справі №911/3819/17 про банкрутство) та з метою формалізації (оформлення) такого погашення, неодноразово звертався до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з заявами та відповідними пакетами документів для скасування реєстрації випуску облігацій та анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій у зв`язку з їх достроковим погашенням.

Позивач звернувся до відповідача із листом №1/с від 05.07.2021, (т.1 а.с. 96-98), заявою від 05.07.2021 №1/з про подання звіту про наслідки погашення (про дострокове погашення) облігацій (т.1 а.с. 99), звітом про дострокове погашення облігацій (т.1 а.с. 100), проте відповідач листом №012/02/15630-АПн від 26.07.2021 (т.1 а.с. 101) надав відповідь, з якої вбачається, що погашення відсоткових та дисконтних облігацій відповідно до вимог Положення №2998 здійснюється виключно коштами. За наслідками погашення (дострокового погашення) Центральний депозитарій цінних паперів засвідчує емітенту звіт про наслідки погашення облігацій (звіт про дострокове погашення облігацій) певного випуску підписом уповноваженої особи та печаткою Центрального депозитарію цінних паперів.

Відповідач у листі від 26.07.2021 навів вимоги до оформлення звіту про наслідки погашення облігацій та зазначив про те, що за результатами розгляду документів, наданих для скасування реєстрації випуску облігацій ТОВ «Торговий дім «АСКО» було повідомлено листами Комісії від 31.07.2020 №12/02/542-АПн, від 19.03.2021 № 12/02/5723-АПн, від 15.04.2021 №12/02/6749-АПн, від 25.05.2021 №12/02/8543-АПн.

Зазначене, за твердженням позивача, є відмовою відповідача скасувати реєстрацію випуску облігацій та анулювати свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій у зв`язку з їх достроковим погашенням, з підстав того, що відповідно до вимог Положення №2998 погашення відсоткових та дисконтних облігацій здійснюється виключно коштами, що протирічить ухвалі Господарського суду Київської області від 04.02.2019 у справі № 911/3819/17, якою затверджено мирову угоду та нормам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки абсолютно всі вимоги до банкрута - позивача є погашеними, незалежно від сум та незалежно від того чи заявлялись вони кредиторами взагалі чи були відхилені судом, що і стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч.ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, таким способом може бути, зокрема припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Отже, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18)).

Позивач звернувся до суду із позовом про визнання незаконним рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про відмову у скасуванні реєстрації випуску дисконтних іменних облігацій серії А, яке оформлено листом №12/02/15630-АПн від 26.07.2021 та прийняте за наслідком розгляду заяв Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Аско»; зобов`язання Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку скасувати реєстрацію випуску дисконтних іменних облігацій серії А Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Аско», що посвідчена свідоцтвом про реєстрацію випуску облігацій підприємств за реєстраційним номером 85/2/11 дата реєстрації 07.07.2011 (дата видачі свідоцтва 25.10.2011, дата видачі дублікату 22.03.2016) та анулювати свідоцтво (його дублікат) про реєстрацію випуску облігацій підприємства за реєстраційним номером 85/2/11 дата реєстрації 07.07.2011.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, державне регулювання ринку цінних паперів - здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється з метою: реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів та їх похідних; створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства; одержання учасниками ринку цінних паперів інформації про умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів, обсяги і характер угод з цінними паперами та іншої інформації, що впливає на формування цін на ринку цінних паперів; забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів; гарантування прав власності на цінні папери; захисту прав учасників фондового ринку; інтеграції в європейський та світовий фондові ринки; дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства; запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів; контролю за прозорістю та відкритістю ринку цінних паперів (ст. 2 вказаного Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» основними завданнями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку є, зокрема формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів; координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних; здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, а також у сфері спільного інвестування.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до покладених на неї завдань, зокрема встановлює вимоги щодо випуску (емісії) і обігу цінних паперів та їх похідних, інформації про випуск та розміщення цінних паперів, у тому числі іноземних емітентів (з урахуванням вимог валютного законодавства України), які здійснюють випуск і розміщення цінних паперів на території України, а також встановлює порядок реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів; встановлює за погодженням з Національним банком України додаткові вимоги щодо випуску цінних паперів комерційними банками; встановлює порядок реєстрації випуску цінних паперів та затвердження проспекту цінних паперів; здійснює реєстрацію випусків цінних паперів, затверджує проспекти цінних паперів та скасовує реєстрацію випусків цінних паперів (ч. 2 ст. 7 названого Закону).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач листом № 12/02/15630-АПн від 26.07.2021 надав відповідь на лист позивача № 1/с від 05.07.2021 щодо скасування реєстрації випуску облігацій ТОВ «Торговий Дім «Аско» серії А (свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій від 07.07.2011 №85/2/11, дата видачі свідоцтва - 25.10.2011, дата видачі дублікату - 22.03.2016).

У вказаному листі відповідач повідомив позивача про те, що скасування реєстрації випуску облігацій здійснюється відповідно до Положення №2998, погашення відсоткових та дисконтних облігацій здійснюється виключно коштами. За наслідками погашення (дострокового погашення) Центральний депозитарій цінних паперів засвідчує емітенту звіт про наслідки погашення облігацій (звіт про дострокове погашення облігацій) певного випуску підписом уповноваженої особи та печаткою Центрального депозитарію цінних паперів. Звіт про наслідки погашення (про дострокове погашення) облігацій надається емітентом для засвідчення Центральному депозитарію цінних паперів виключно після виконання зобов`язань за облігаціями перед їх власниками в повному обсязі. При поданні звіту про наслідки погашення (про дострокове погашення) облігацій емітент також подає до реєструвального органу: 1) заяву про подання звіту про наслідки погашення (про дострокове погашення) облігацій; 2) довідку, що містить інформацію стосовно підтвердження факту виконання емітентом зобов`язань перед власниками, зокрема реквізити платіжних документів, актів прийому-передачі тощо; 3) оригінал свідоцтва про реєстрацію випуску (серії) облігацій; 4) копію рішення уповноваженого органу емітента облігацій підприємств про дострокове погашення облігацій (у разі прийняття рішення про дострокове погашення). Рішення уповноваженого органу емітента про дострокове погашення облігацій має містити таку інформацію: підстави для прийняття рішення; порядок повідомлення власників облігацій про прийняття емітентом рішення про дострокове погашення випуску (серії) облігацій; ціну дострокового погашення облігацій, порядок її встановлення та розрахунок (для відсоткових/дисконтних облігацій); дати початку та закінчення строку, у який облігації мають бути пред`явлені для дострокового погашення.

Також, відповідачем у вказаному листі зазначено, що за результатами розгляду документів, наданих для скасування реєстрації випуску облігацій ТОВ «Торговий Дім «АСКО» серії А (свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій від 07.07.2011 №85/2/11, дата видачі свідоцтва - 25.10.2011, дата видачі дублікату - 22.03.2016), позивача було повідомлено листами Комісії від 31.07.2020 №12/02/542-АПн, від 19.03.2021 №12/02/5723-АПн, від 15.04.2021 №12/02/6749-АПн, від 25.05.2021 №12/02/8543-АПн.

В матеріалах даної справи містяться листи відповідача від 31.07.2022 №12/02/542-АПн, від 19.03.2021 №12/02/5723-АПн, від 15.04.2021 №12/02/6749-АПн, від 25.05.2021 №12/02/8543-АПн (т. 1 а.с. 105, 111, 116-117, 125-126). Зі змісту вказаних листів вбачається, що відповідач надав пояснення позивачу щодо невідповідності наданих ним документів вимогам Положення №2998, необхідних для скасування реєстрації випуску облігацій ТОВ «ТД «Аско» серії А (свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій від 07.07.2011 №85/2/11, дата видачі свідоцтва - 25.10.2011, дата видачі дублікату 22.03.2016.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно п. 1 Роз`яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» № 02-5/35 від 26.01.2000 акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Натомість індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Отже, нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.09.2019 у справі №2040/6074/18 підтримала висновок суду апеляційної інстанції про те, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 14.03.2018 у справі № 9901/22/17, від 06.06.2018 у справі № 800/489/17, від 12.06.2018 у справі № 800/587/17, від 16.10.2018 у справі №9901/415/18 та від 09.04.2019 у справі № 9901/611/18.

Водночас форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган.

Указом Президента України від 23.11.2011 №1063/2011 затверджено Положення про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно до п. 13 вказаного Положення Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає розпорядження, організовує і контролює їх виконання.

Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийняті у межах її повноважень, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами та місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності і громадянами.

Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, які є нормативно-правовими актами, підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, які є нормативно-правовими актами, не потребують узгодження з іншими органами державної влади, крім випадків, передбачених законом. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право видавати в установленому порядку разом з органами виконавчої влади спільні акти. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку як колегіальний орган може приймати рішення з будь-яких питань, віднесених до її компетенції.

У постанові Верховного Суду від 18.07.2019 у справі №826/2426/16 зазначено, що листи - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства суб`єкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач фактично оскаржує лист відповідача № 12/02/15630-АПн від 26.07.2021, в якому останній надав відповідь позивачу щодо порядку скасування реєстрації випуску облігації, лист містить роз`яснення Положення №2998. При цьому вказаний лист не містить відмови у скасуванні реєстрації випуску облігацій, отже не є рішенням суб`єкта владних повноважень, що створює певні наслідки для позивача.

Посилання апелянта на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17 щодо ефективного способу захисту, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки вказана справа та справа №921/128/22 не є релевантними. У справі №910/23000/17 було встановлено, що Комітет листом від 08.11.2017 повідомив заявника про те, що за результатами аналізу інформації, отриманої в ході дослідження, в діях ПП «В Тікет» вбачалися ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з продажу квитків на пісенний конкурс «Євробачення-2017», що призвели або можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку; департамент досліджень і розслідувань ринків невиробничої сфери Комітету підготував подання про початок розгляду справи і листом від 21.08.2017 №130-29/04-9094 повідомив заявника про підготовку розпорядження про початок розгляду справи за ознаками вчинення ПП «В Тікет» порушення, передбаченого ст. 13, п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», проте вказаним листом відмовив у початку розгляду.

Тоді як у даній справі Комісія листом № 12/02/15630-АПн від 26.07.2021 фактично надала роз`яснення щодо порядку скасування реєстрації випуску облігацій у відповідності до Положення №2998 та не вказувала на відмову у скасуванні реєстрації випуску облігацій.

Таким чином, суд першої інстанції підставно відмовив позивачу у позові в цій частині.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача скасувати реєстрацію випуску дисконтних іменних облігацій серії А Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Аско», що посвідчена свідоцтвом про реєстрацію випуску облігацій підприємств за реєстраційним номером 85/2/11 дата реєстрації 07.07.2011 (дата видачі свідоцтва 25.10.2011, дата видачі дублікату 22.03.2016) та анулювати свідоцтво (його дублікат) про реєстрацію випуску облігацій підприємства за реєстраційним номером 85/2/11 дата реєстрації 07.07.2011, суд виходить з наступного.

Як зазначає позивач, він був емітентом дисконтних іменних облігацій серії А в кількості 8 625 шт (бездокументарна форми) на загальну суму 8,625 млн грн, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію випуску облігацій підприємств за реєстраційним номером 85/2/11, дата реєстрації 07.07.2011, дата видачі свідоцтва 25.10.2011, дата видачі дублікату 22.03.2016.

Згідно інформаційної довідки ПАТ «Національний депозитарій України» №144836 від 30.10.2017, власником дисконтних іменних облігацій серії А в кількості 8 625 шт (бездокументарна форма) на загальну суму 8,625 млн грн є третя особа.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.01.2018 було порушено провадження у справі № 911/3819/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аско» (ідентифікаційний код 32358937).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у відповідній редакції, (далі по тексту - Закон про банкрутство) конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону про банкрутство особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.03.2018 у справі №911/3819/17 було затверджено реєстр грошових вимог кредиторів у загальній сумі 22 282 915 487, 05 грн.

Постановою Господарського суду Київської області від 18.06.2018 року у справі № 911/3819/17 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аско» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

В подальшому, ухвалою Господарського суду Київської області від 04.02.2019 у справі № 911/3819/17 було затверджено мирову угоду, укладену 28.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аско» в особі ліквідатора Каленчук О.І. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1736 від 05.11.2015) та кредиторами ТОВ «ТД «Аско» (ідентифікаційний код 32358937) в особі голови комітету кредиторів Бі.Ен.Вай Меллон Корпорейт Трасті Сервісесс Лімітед, від імені якого діє Власенко А.А. на підставі довіреності від 23.01.2018 з іншої сторони.

Крім того, вказаною ухвалою суду припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, який було введено ухвалою Господарського суду Київської області від 26.01.2018. Провадження у справі №911/3819/17 про банкрутство ТОВ «ТД «Аско» (ідентифікаційний код 32358937) закрито. Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону про банкрутство під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 78 Закону про банкрутство мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг задоволення вимог кредиторів, визначених цим Законом.

Погашення вимог кредиторів за умовами мирової угоди здійснюється з дотриманням черговості, встановленої цим Законом.

Статтею 79 Закону про банкрутство визначено, що мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про закриття провадження у справі про банкрутство.

Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов`язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

Одностороння відмова від мирової угоди не допускається.

Мирова угода повинна містити положення про: розміри, порядок і строки виконання зобов`язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини.

Крім того, мирова угода може містити умови щодо: виконання зобов`язань боржника третіми особами; задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.

Позивач у позовній заяві вказує, що третя особа не заявляла свої вимоги до позивача - банкрута щодо випущених останнім 8 625 дисконтних іменних облігацій впродовж місячного строку з моменту оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство, як це передбачено ст. 23 Закону про банкрутство, а тому, за твердженням позивача, вимоги третьої особи за облігаціями серії А до ТОВ ТД «Аско» у кількості 8 625 шт на загальну номінальну вартість 8 625 000,00 грн є на даний час погашеними.

Згідно з пунктами 3, 5, 11, 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», у відповідній редакції:

випуск цінних паперів - сукупність певного виду емісійних цінних паперів одного емітента, однієї номінальної вартості, які мають однакову форму випуску і міжнародний ідентифікаційний номер, та забезпечують їх власникам однакові права незалежно від часу придбання і способу їх емісії;

емісія - сукупність дій емітента, що провадяться в установленій законодавством послідовності і спрямовані на розміщення емісійних цінних паперів серед їх перших власників;

обіг цінних паперів - вчинення правочинів, пов`язаних з переходом прав на цінні папери і прав за цінними паперами, крім договорів, що укладаються у процесі емісії, при викупі цінних паперів їх емітентом та купівлі-продажу емітентом викуплених цінних паперів;

погашення емісійних цінних паперів - сукупність дій емітента та власників цінних паперів, що здійснюються в установленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку порядку та пов`язані з виконанням емітентом зобов`язань за борговими емісійними цінними паперами та іншими емісійними цінними паперами в установлених законом випадках шляхом виплати власникам таких цінних паперів номінальної вартості цінних паперів та доходу за такими цінними паперами (якщо це передбачено проспектом цінних паперів або рішенням про емісію цінних паперів) або постачання (надання) товарів (послуг), або конвертації цінних паперів у строки, передбачені проспектом цінних паперів або рішенням про емісію цінних паперів, та скасування реєстрації випуску цінних паперів.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а також інші державні органи у межах своїх повноважень, визначених законом.

У ст. 1 Закону України «Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків» визначено, що державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків - здійснення державою в особі Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринками капіталу, регулювання правил функціонування організованих товарних ринків і провадження клірингової діяльності щодо правочинів, вчинених на таких ринках, а також заходів щодо запобігання і протидії зловживанням і порушенням на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

Положення №2998 установлює порядок здійснення емісії, обігу іменних облігацій підприємств, облігацій міжнародних фінансових організацій, реєстрації в Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку випуску облігацій підприємств та проспекту їх емісії, облігацій міжнародних фінансових організацій та проспекту їх емісії, змін до проспекту емісії облігацій, звіту про результати розміщення облігацій, надання до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку звіту про наслідки погашення та скасування реєстрації випуску цих облігацій.

Згідно вимог п. 1 глави 1 розділу IV Положення № 2998 реєструвальний орган здійснює скасування реєстрації випуску облігацій та анулює тимчасове свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій у разі: прийняття емітентом рішення про відмову від розміщення облігацій; якщо протягом строку укладення договорів з першими власниками облігацій, який вказаний у проспекті емісії облігацій, не було укладено жодного договору з першими власниками; незатвердження у встановлені законодавством строки результатів розміщення облігацій; прийняття емітентом рішення про відмову від проведення конвертації облігацій.

Реєструвальний орган здійснює скасування реєстрації випуску облігацій та анулює свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій у разі: погашення (дострокового погашення) облігацій у повному обсязі; якщо до настання строків погашення облігацій емітент здійснив викуп всіх облігацій одного випуску (серії) та прийняв рішення про анулювання викуплених облігацій; проведення конвертації облігацій (п. 3 глави 1 розділу IV Положення № 2998).

Уповноважена особа реєструвального органу видає розпорядження про скасування реєстрації випуску облігацій та анулювання свідоцтва (додаток 24) у разі погашення (дострокового погашення) облігацій у повному обсязі - на підставі поданих емітентом документів, визначених пунктами 2-5 глави 2 цього розділу (п.п. 1 п. 4 глави 1 розділу IV Положення № 2998).

Відповідно до п.п. 1, 2 глави 2 розділу IV Положення № 2998 погашення відсоткових та дисконтних облігацій здійснюється виключно грошима. Погашення цільових облігацій здійснюється шляхом передачі товарів та/або надання послуг, а також сплати коштів власнику таких облігацій у випадках та порядку, передбачених проспектом емісії облігацій.

За наслідками погашення (дострокового погашення) Центральний депозитарій цінних паперів засвідчує емітенту звіт про наслідки погашення облігацій (звіт про дострокове погашення облігацій) певного випуску підписом уповноваженої особи та печаткою Центрального депозитарію цінних паперів.

Звіт про наслідки погашення (про дострокове погашення) облігацій надається емітентом для засвідчення Центральному депозитарію цінних паперів виключно після виконання зобов`язань за облігаціями перед їх власниками в повному обсязі.

Строк погашення облігацій не повинен перевищувати одного року з дати початку погашення. Облігації можуть розміщуватися з фіксованим строком погашення, єдиним для всього випуску.

Дострокове погашення облігацій за ініціативою емітента дозволяється у випадку, коли така можливість передбачена проспектом емісії, яким мають бути визначені порядок прийняття рішення уповноваженим органом емітента про дострокове погашення випуску або окремої серії облігацій, повідомлення власників облігацій про здійснення дострокового погашення облігацій, порядок встановлення ціни дострокового погашення облігацій і строк, у який облігації мають бути пред`явлені їх власниками для дострокового погашення.

Дострокове погашення облігацій за вимогою їх власників дозволяється у випадках, передбачених проспектом емісії, яким мають бути визначені порядок прийняття рішення уповноваженим органом емітента про дострокове погашення випуску або окремої серії облігацій, порядок встановлення ціни дострокового погашення облігацій, строк, у який облігації можуть бути пред`явлені для дострокового погашення.

Емітент подає до реєструвального органу звіт про наслідки погашення облігацій (кожної серії у разі випуску облігацій різними серіями) не пізніше 15 днів після закінчення строку погашення випуску (серії) облігацій, який вказаний у проспекті емісії облігацій, а у разі дострокового погашення облігацій (кожної серії у разі випуску облігацій різними серіями) - не пізніше 15 днів після закінчення дострокового погашення випуску (серії) облігацій.

Згідно п. 3 та п. 4 глави 2 розділу IV Положення № 2998 звіт про наслідки погашення облігацій має містити інформацію, зазначену в додатку 25 до цього Положення.

Звіт про дострокове погашення облігацій має містити інформацію, зазначену в додатку 26 до цього Положення. Звіт про наслідки погашення (про дострокове погашення) облігацій подається в одному примірнику.

Відповідно до п. 5 глави 2 розділу IV Положення № 2998 при поданні звіту про наслідки погашення (про дострокове погашення) облігацій емітент також подає до реєструвального органу:

1) заяву про подання звіту про наслідки погашення (про дострокове погашення) облігацій (додаток 27);

2) довідку, що містить інформацію стосовно підтвердження факту виконання емітентом зобов`язань перед власниками, зокрема реквізити платіжних документів, актів прийому-передачі тощо;

3) оригінал свідоцтва про реєстрацію випуску (серії) облігацій;

4) копію рішення уповноваженого органу емітента облігацій підприємств про дострокове погашення облігацій (у разі прийняття рішення про дострокове погашення).

Рішення уповноваженого органу емітента про дострокове погашення облігацій має містити таку інформацію: підстави для прийняття рішення; порядок повідомлення власників облігацій про прийняття емітентом рішення про дострокове погашення випуску (серії) облігацій; ціну дострокового погашення облігацій, порядок її встановлення та розрахунок (для відсоткових/дисконтних облігацій); дати початку та закінчення строку, у який облігації мають бути пред`явлені для дострокового погашення.

З матеріалів справи вбачається, що заява позивача про надання звіту про наслідки погашення (дострокового погашення) облігацій не відповідає Додатку 27 Положення № 2998, оскільки не зазначено номер поточного рахунку та найменування банку, у якому відкритий рахунок; не вірно зазначено реквізити тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій серії А; зазначено номер і дата рішення про дострокове погашення облігацій - 04.02.2019 ухвала Господарського суду Київської області у справі №911/3819/17, при цьому відповідно до даної ухвали рішення про дострокове погашення випуску облігацій серії А ТОВ «Торговий Дім «АСКО» не приймалось.

Крім того, звіт позивача про дострокове погашення облігацій не відповідає Додатку 26 Положення №2998, скільки не зазначено реєстраційний номер свідоцтва та дата реєстрації; зазначені запланована дата початку погашення випуску (серії) облігацій, запланована та фактична дата закінчення погашення випуску (серії) облігацій згідно з рішенням про дострокове погашення - 08.02.2019 (дата набрання законної сили ухвалою Господарського суду Київської області від 04.02.2019 у справі №911/3819/17), при цьому відповідно до даної ухвали рішення про дострокове погашення випуску облігацій серії А ТОВ «Торговий Дім «АСКО» не приймалось; зазначено кількість погашених облігацій - 8 625 штук та загальна сума, на яку погашено облігації - 8 625 000, 00 грн.

В порушення вимог п.п. 4) п. 5 глави 2 розділу IV Положення №2998 позивачем надано звіт про дострокове погашення облігацій без відповідного рішення уповноваженого органу емітента про дострокове погашення облігацій.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 21.02.2019 внесено запис про судове рішення про припинення провадження у справі про банкрутство юридичної особи. За умовами емісії облігацій ТОВ ТД «Аско», які визначені у п. 4.8 Протоколу № 18/05/11-1 позачергових зборів учасників ТОВ ТД «Аско» від 18.05.2011 (рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій) погашення облігацій здійснюється з 01.07.2020 по 30.09.2020 (термін виконання зобов`язань за облігаціями). Погашення облігацій здійснюється у національній валюті України (гривні). При погашенні облігацій кожний власник облігації має право отримати грошові кошти у розмірі номінальної вартості облігації.

При цьому наявні в матеріалах справи довідки про підтвердження факту дострокового погашення облігацій ТОВ «ТД «Аско» від 29.03.2021 №1/д, від 06.05.2021 №1/ж (т. 1 а.с. 114, 122) не відповідають вимогам п.п. 2) п. 5 глави 2 розділу IV Положення №2998, оскільки не містять інформацію стосовно реквізитів платіжних документів щодо підтвердження факту виконання емітентом зобов`язань перед власниками облігацій відповідно до умов емісії.

Позивач на підтвердження погашення вимоги третьої особи за облігаціями серії А до ТОВ ТД «Аско» у кількості 8 625 шт на загальну номінальну вартість 8 625 000, 00 грн посилається на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 у справі № 911/3819/17, якою затверджено мирову угоду між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аско» в особі ліквідатора Каленчук О.І. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1736 від 05.11.2015) та кредиторами ТОВ «ТД «Аско» (ідентифікаційний код 32358937) в особі голови комітету кредиторів Бі.Ен.Вай Меллон Корпорейт Трасті Сервісесс Лімітед, від імені якого діє Власенко А.А. на підставі довіреності від 23.01.2018 з іншої сторони.

При цьому, судом у справі №911/3819/17 при затвердженні мирової угоди не приймалось рішення про дострокове погашення випуску облігацій серії А ТОВ «ТД «Аско» у кількості 8 625 шт на загальну номінальну вартість 8 625 000, 00 грн. Також вказана ухвала не містить відомостей про кількість та номінальну вартість облігацій серії А, що не може слугувати доказом погашення таких облігацій у вказаному позивачем розмірі - 8 625 000, 00 грн, тоді як ухвалою Господарського суду Київської області від 29.10.2018 у справі № 911/3819/17 були відхилені кредиторські вимоги, які у порядку ст. 38 Закону про банкрутство внесені ліквідатором до реєстру вимог кредиторів у шосту чергу ТОВ «ТД «Аско», зокрема ТОВ «Компанія з управління активами «Агрі Капітал» у розмірі 6 900 000, 00 грн.

В ухвалі від 29.10.2018 у справі № 911/3819/17 Господарським судом Київської області зазначено, що ліквідатором ТОВ «ТД «Аско» було включено до реєстру вимог кредиторів у шосту чергу вимоги: ТОВ «Компанія з управління активами «Агрі Капітал» у розмірі 6 900 000,00 грн; ТОВ «Мрія Фармінг Тернопіль» у розмірі 9 900,00 грн; ПП «Норія Захід» у розмірі 702 663,62 грн; ТОВ «Остапюк Г.Д.» у розмірі 6 267 976,35 грн; ТОВ «ТерАгро» у розмірі 38 317,75грн; ТОВ «Група компаній Мрія Агро» у розмірі 4 337 893,29 грн; Креді Свісс АГ у розмірі 263 322 753,69грн; Deutsche bank AG London Branch у розмірі 867 374 587,02грн; ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» у розмірі 391 619 472,38 грн.

При цьому Господарським судом Київської області встановлено, що жодних доказів у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України, які б підтверджували наявну заборгованість боржника перед зазначеними кредиторами, ліквідатором суду надано не було.

А тому Господарський суд Київської області, з урахуванням вимог ст.ст.23, 25, 38 Закону про банкрутство, дійшов висновку про відсутність підстав для включення зазначених кредиторів до реєстру вимог кредиторів ТОВ «ТД «Аско», у зв`язку із їх недоведеністю та необґрунтованістю.

Як вірно зауважив суд першої інстанції, ухвала Господарського суду Київської області від 29.10.2018 у справі № 911/3819/17 не містить відомостей щодо вимог ТОВ «Компанія з управління активами «Агрі Капітал» про облігації серії А до ТОВ ТД «Аско» у кількості 8 625 шт на загальну номінальну вартість 8 625 000, 00 грн, що спростовує доводи позивача про те, що такі вимоги є достроково погашеними.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами дострокового погашення вимог ТОВ «Компанія з управління активами «Агрі Капітал» за облігацями серії А до ТОВ ТД «Аско» у кількості 8 625 шт на загальну номінальну вартість 8 625 000, 00 грн.

Суд апеляційної інстанції щодо позовної вимоги про зобов`язання Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку скасувати реєстрацію випуску дисконтних іменних облігацій серії А Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Аско», що посвідчена свідоцтвом про реєстрацію випуску облігацій підприємств за реєстраційним номером 85/2/11 дата реєстрації 07.07.2011 (дата видачі свідоцтва 25.10.2011, дата видачі дублікату 22.03.2016) та анулювати свідоцтво (його дублікат) про реєстрацію випуску облігацій підприємства за реєстраційним номером 85/2/11 дата реєстрації 07.07.2011 звертає увагу позивача на наступне.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Стаття 6 Конституції України наголошує, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Водночас дискреція це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.

Дискреція є необхідною та безальтернативною для управлінської діяльності адміністративного органу юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби приватної особи правозастосовної та правотворчої діяльності названих суб`єктів.

Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Зв`язаність дискреції органу законом (правом) робить можливим здійснення судами перевірки рішень (дій), прийнятих органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.

У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v.Bulgaria» № 30985/96).

Як вбачається зі змісту Рекомендацій №11 (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо виконання дискреційних повноважень адміністративними органами від 11.03.1980 під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду під час прийняття управлінського рішення.

Тобто дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною (законною).

З урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988), встановлено, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців.

Закон вимагає, щоб він був доступний для особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї, та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. В національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Гавенда проти Польщі» від 14.03.2002). Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №802/1286/18-а.

Верховний Суд у постанові від 15.12.2021 у справі № 1840/2970/18 вказав, що дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами - державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

У даній справі, з огляду на встановлені судом обставини, відсутні визначені Законом умови для зобов`язання відповідача скасувати реєстрацію випуску дисконтних іменних облігацій та анулювати свідоцтво (його дублікат) про реєстрацію випуску облігацій підприємства. При цьому суд не може втручатися в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень органу, в тому, на переконання суду апеляційної інстанції, позивачем невірно обрано спосіб захисту.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволені позову.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 у справі №921/128/22 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (позивача).

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Аско» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 у справі №921/128/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 у справі №921/128/22 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 у справі №921/128/22.

4. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Аско».

5. Матеріали справи №921/128/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 29.03.2023.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	14.03.2023
Оприлюднено	31.03.2023
Номер документу	109895801
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах щодо цінних паперів

Щербаков С.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 14.03.2023 по справі 921/128/22ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —921/128/22

Постанова від 14.03.2023

Постанова
від 14.03.2023 по справі 921/128/22
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД