Постанова

від 22.03.2023 по справі 910/719/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2023 р. Справа№ 910/719/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Кропивної Л.В.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання Звершховської І.А.,

від позивача: Швиденко Д.О.;

від відповідача: не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріскел Енерджі Україна"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 (повний текст складено 18.01.2023)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Контінентал Саплай Енд Сервісиз (Україна)"

про забезпечення позову

у справі № 910/719/23 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Контінентал Саплай Енд Сервісиз (Україна)"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріскел Енерджі Україна",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Велсерв",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача:

Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про визнання недійсним договору поставки,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Контінентал Саплай Енд Сервісиз (Україна)" (далі - ТОВ «Контінентал Саплай Енд Сервісиз (Україна)») разом з поданням позовної заяви звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на товар за оспорюваним у цій справі договором поставки №020222/01 від 02.02.2022, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

В обґрунтування поданої заяви ТОВ «Контінентал Саплай Енд Сервісиз (Україна)» зазначає, що оспорюваний договір був вчинений Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріскел Енерджі Україна» (далі - ТОВ «Тріскел Енерджі Україна») саме з метою відчуження такого товару (який фактично є його єдиним майном) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велсерв" (далі - ТОВ "Велсерв") для унеможливлення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 у справі №910/16756/21 шляхом звернення стягнення на такий товар в межах виконавчого провадження №68589965.

Позивач також вказує, що предметом оскаржуваного договору є товар повністю ідентичний тому, що ТОВ «Тріскел Енерджі Україна» мало поставити АТ «Укргазвидобування» на підставі договору поставки №УГВС 188/29-21 від 07.07.2021, в той час як договір з ТОВ «Велсерв» відповідач-1 уклав 02.02.2022.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 заяву ТОВ "Контінентал Саплай Енд Сервісиз (Україна)" про забезпечення позову задоволено. До набрання законної сили судовим рішенням по справі №910/719/23 накладено арешт на придбаний ТОВ "Велсерв" у ТОВ "Тріскел Енерджі Україна" на підставі Договору поставки №020222/01 від 02.02.2022 товар:

пакет типу ASI-X 4-1/2"х2-3/8", (9,5-13,5#), 3,750"ЗД х 1,94"ВД, 10К, Мак Т?176 °С, VITON, 90-80-90, EUE, муфта х ніпель у кількості 2 штуки;

ремкомплект механічного виробничого пакету #4-1/2"(9,5-13,5РРF) у кількості 4 штуки; пакет типу ASI-X 5-1/2"х2-7/8", (20,5-23,0#), 4,500"ЗД х 2,38"ВД, 10К, Мак Т?176 °С, VITON, 90-80-90, EUE, муфта х ніпель у кількості 5 штук;

ремкомплект механічного виробничого пакету #5-1/2"(20,5-23РРF) у кількості 10 штук; пакет типу ASI-X 5-1/2"х2-7/8", (14,0-20,0#), 4,625"ЗД х 2,38"ВД, 10К, Мак Т?176 °С, VITON, 90-80-90, EUE, муфта х ніпель у кількості 4 штуки;

ремкомплект механічного виробничого пакету #5-1/2"(14-20РРF) у кількості 8 штук;

пакет типу ASI-X 6-15/8"х2-7/8", (24,0-32,0#), 5,500"ЗД х 2,5"ВД, 10К, Мак Т?176 °С, VITON, 90-80-90, EUE, муфта х ніпель у кількості 5 штук;

ремкомплект механічного виробничого пакету #6-5/8"(24-32РРF) у кількості 10 штук; пакет типу ASI-X 7"х2-7/8", (26,0-35,0#), 5,813"ЗД х 2,5"ВД, 10К, Мак Т?176 °С, VITON, 90-80-90, EUE, муфта х ніпель у кількості 6 штук;

ремкомплект механічного виробничого пакету #7"(26-35РРF) у кількості 12 штук.

Господарський суд першої інстанції врахував, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову ТОВ "Велсерв" зможе вільно розпоряджатись таким товаром, оскільки саме йому наразі належить право власності на такий товар на підставі договору поставки №020222/01 від 02.02.2022, а відтак даний товар може зникнути, зменшитись за кількістю тощо на момент набрання законної сили рішенням у даній справі (у разі задоволення позову), що у свою чергу нівелює ефективність захисту прав ТОВ "Контінентал Саплай Енд Сервісиз (Україна)" у обраний ним спосіб при зверненні із даним позовом.

Оскільки предметом даного спору є оспорення правочину з підстав його фраудаторності (вчинення боржником правочину з метою завдання шкоди кредитору), в той час як з віндикаційним позовом може звернутись виключно власник майна, яким позивач не є, суд дійшов висновку, що у разі відчуження спірного майна буде суттєво утрудненим захист порушеного права ТОВ "Контінентал Саплай Енд Сервісиз (Україна)" в межах поданого позову у даній справі.

Суд також врахував, що обраний заявником захід забезпечення позову є тимчасовими, на період вирішення спору по суті, з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.

Також обраний заявником захід забезпечення позову не перешкоджає господарській діяльності відповідача-2 та не порушує права інших осіб, а лише запроваджує тимчасові обмеження, існування яких дозволяє створити належні умови для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Арешт товару, право власності на яке було відчужене відповідачем-1 на користь відповідача-2 на підставі оспорюваного договору, відповідає процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, доведеності обставин щодо ймовірності ускладнення виконання рішення суду та ефективного захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в разі невжиття таких заходів, а тому відсутні підстави для задоволення касаційних скарг.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2023, ТОВ "Тріскел Енерджі Україна" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «Тріскел Енерджі Україна» зазначає, що господарський суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що позивач не заявив жодних позовних вимог конкретно щодо товару, який є предметом договору поставки №020222/01 від 02.02.2022, та помилково виніс ухвалу про забезпечення позову шляхом арешту вказаного товару.

Скаржник вважає, що накладення арешту на товар за договором поставки №020222 від 02.02.2022 не є співмірним із заявленими позивачем вимогами. Ціна оскаржуваного договору складає 2 071 920 грн, про що позивач зазначив у позовній заяві, а отже вона значно перевищує суму стягнення у виконавчому провадженні №68589965 у розмірі 810 042,00 грн, 3% річних в розмірі 551,30 грн, інфляційні втрати в розмірі 8 080,98 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 351,75 грн.

Апелянт також зазначає, що з системи онлайн аукціонів з продажу та здачі в оренду майна «Прозорро.Продаж» вбачається значна кількість тендерів на постачання машин устаткування для добувної промисловості та будівництва, де переможцями є ТОВ «Тріскел Енерджі Україна» і за результатами яких підприємство укладало та успішно виконувало відповідні угоди. На думку скаржника, укладення договору поставки №020222/01 від 02.02.2022 не свідчить про ухилення ТОВ «Тріскел Енерджі Україна» від звернення стягнення в рамках виконавчого провадження №68589965 та про фраудаторний характер даного правочину, а підтверджує його укладення в межах господарської діяльності підприємства відповідно до визначених в ЄДР видів економічної діяльності (КВЕД). Скаржник вважає, що це є підтвердженнями неспівмірності заходу забезпечення у вигляді арешту товару за договором поставки №020222/01 від 02.02.2022 в межах справи №910/719/23 за позовом ТОВ «Контінентал саплай енд сервісиз (Україна)» про визнання недійсним вказаного договору.

Резюмуючи доводи апеляційної скарги, ТОВ «Тріскел Енерджі Україна» вважає, що з огляду на зазначене оскаржувана ухвала про забезпечення позову шляхом накладення арешту на товар, що становить предмет договору поставки №020222/01 від 02.02.2022, підлягає скасування, оскільки даний захід забезпечення не є співмірним, не переслідує легітимну мету та фактично призводить до наслідків, що тотожні наслідкам задоволення позовних вимог в цілому.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2023 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Кропивна Л.В., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/719/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ТОВ "Тріскел Енерджі Україна" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 до надходження матеріалів справи №910/719/23.

22.02.2023 матеріали справи №910/719/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 поновлено ТОВ "Тріскел Енерджі Україна" пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Тріскел Енерджі Україна" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 у справі №910/719/23. Розгляд справи призначено на 22.03.2023. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Позиції учасників справи.

ТОВ "Контінентал Саплай Енд Сервісиз (Україна)" надало відзив на апеляційну скаргу, у якому наводить доводи на її спростування, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін як таку, що прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Позивач вважає, що ТОВ «Тріскел Енерджі Україна» створило обставини, спрямовані на ухилення від виконання рішення суду, що підтверджує наявність достатніх ризиків, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ТОВ "Контінентал Саплай Енд Сервісиз (Україна)" і вжиті судом заходи забезпечення позову є співмірними та пропорційними.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 ГПК України).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

У січні 2023 року ТОВ "Контінентал Саплай Енд Сервісиз (Україна)" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить визнати недійсним укладений між ТОВ "Тріскел Енерджі Україна" та ТОВ "Велсерв" договір поставки №020222/01 від 02.02.2022.

В обґрунтування заявлених вимог ТОВ "Контінентал Саплай Енд Сервісиз (Україна)" зазначає, що договір поставки №020222/01 від 02.02.2022 є фраудаторним та підлягає визнанню недійсним, оскільки його було укладено саме з метою ухилення від виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 у справі №910/16756/21 та на шкоду ТОВ "Контінентал Саплай Енд Сервісиз (Україна)" і АТ "Укргазвидобування".

Разом з позовною заявою ТОВ "Контінентал Саплай Енд Сервісиз (Україна)" подало заяву про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на товар за Договором поставки №020222/01 від 02.02.2022, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Підстави, визначені ТОВ "Контінентал Саплай Енд Сервісиз (Україна)" в обґрунтування поданої заяви, наведені вище за текстом цієї постанови.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За положеннями ст. ст. 136, 137 ГПК України заходи забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Так, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст. 55 Конституції України.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є запобігання можливому порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Цим забезпечується можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Тобто, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

При цьому у разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, у разі задоволення якої не вимагатиметься примусового виконання судового рішення, то має застосуватися та досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

У цьому висновку суд звертається до правової позиції, сформульованої Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

За змістом ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Позов, зокрема, забезпечується в тому числі забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

При цьому, зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

За ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Якщо позивач звертається до суд з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду від 29.03.2021 у справі №910/16800/20, від 16.03.2021 у справі №921/302/20, від 18.12.2018 у справі №912/1616/18 і від 26.09.2019 у справі №917/751/19.

Суд встановив, що предметом спору у справі №910/719/23 є немайнова вимога ТОВ "Контінентал Саплай Енд Сервісиз (Україна)" про захист його прав шляхом визнання недійсним договору поставки, укладеного ТОВ «Тріскел Енерджі Україна» як постачальником та ТОВ «Велсерв» як покупцем.

ТОВ "Контінентал Саплай Енд Сервісиз (Україна)" вважає, що у разі задоволення даного позову право власності на спірний товар належатиме ТОВ "Тріскел Енерджі Україна" та на нього може бути звернуто стягнення в межах виконавчого провадження №68589965 для задоволення вимог ТОВ "Контінентал Саплай Енд Сервісиз (Україна)" як стягувача за наказом Господарського суду міста Києва №910/16756/21 від 01.02.2022.

Апеляційний господарський суд не погоджується висновком господарського суду про наявність підстав для забезпечення позову та відзначає, що рішення суду на наслідками розгляду заявлених позивачем вимог (визнання недійсним договору поставки) цих вимог не підлягає примусовому виконанню; незабезпечення позову в обраний позивачем спосіб не ускладнить чи не унеможливить виконання рішення суду.

Жодних вимог щодо товару, на який оскаржуваною ухвалою накладено арешт, позивач не заявляв.

Відтак, захід забезпечення позову у вигляді арешту товару за цим договором не є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Щодо посилань місцевого господарського суду на постанову Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №910/19506/20 апеляційний господарський суд відзначає, що у справі №910/19506/20 позивач заявляв вимоги майнового характеру щодо товару, на який просив накласти арешт (про повернення товару), відтак застосування такої судової практики до правовідносин у цій справі не є релевантним.

За таких обставин оскаржувану ухвалу господарського суду належить скасувати та в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду у цій справі має бути скасована з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Контінентал Саплай Енд Сервісиз (Україна)" про забезпечення позову.

Судові витрати.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріскел Енерджі Україна" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 у справі №910/719/23 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 у справі №910/719/23 скасувати.

3. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Контінентал Саплай Енд Сервісиз (Україна)" про забезпечення позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Контінентал Саплай Енд Сервісиз (Україна)" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21, офіс 501; ідентифікаційний код 41453559) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріскел Енерджі Україна" (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 55; ідентифікаційний код 39414877) 2 481,00 грн за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6. Справу №910/719/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.03.2023.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді Л.В. Кропивна

В.А. Корсак