Постанова

від 15.03.2023 по справі 923/760/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 923/760/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Сухового В.Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Томчук М.О.,

Асканія-Нова селищної ради Херсонської області - не з`явився,

Біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна

Національної академії аграрних наук України - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» - Абовян К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Херсонської обласної прокуратури

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 (у складі колегії суддів: Ярош А.І. (головуючий), Діброва Г.І., Принцевська Н.М.)

у справі № 923/760/21

за позовом Керівника Каховської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Асканія-Нова селищної ради та Біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт»

про внесення змін до договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року Керівник Каховської окружної прокуратури Херсонської області (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Асканія-Нова селищної ради та Біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України (далі - Заповідник «Асканія-Нова») до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» (далі - ТОВ «ЮТС-Агропродукт»), у якому просив внести зміни до договору оренди землі, укладеного між Асканія-Нова селищною радою та ТОВ «ЮТС-Агропродукт», право оренди за яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 18351443, шляхом викладення змісту пункту 8.1 договору у такій редакції: «На орендовану земельну ділянку встановлені наступні обмеження: - зміна цільового призначення земельної ділянки на весь строк дії договору; - організація території і сівозміни, обробіток ґрунту, внесення добрив та використання засобів захисту рослин наземним способом на полях, проведення лісомеліоративних, протипожежних, рекреаційних, санітарно-оздоровчих заходів здійснювати відповідно до законодавства за погодженням із адміністрацією Біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна. Також на земельну ділянку встановлено обмеження у вигляді заборон: - будівництва промислових та інших об`єктів; - розвитку господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу; - прокладання доріг і трубопроводів, розміщення нових населених пунктів, промислових підприємств і господарських об`єктів; - штучного зрошення полів ближче 1000 м від заповідної зони; - застосування мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин літальними апаратами; - мисливства та полювання, відстрілювання і відловлювання тварин; - влаштування місць для масового відпочинку населення; - випалювання стерні, бур`янів, інших видів господарської діяльності, які можуть спричинити негативний вплив на заповідну зону».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що земельна ділянка площею 234,3000 га, що передано в оренду ТОВ «ЮТС-Агропродукт» за договором, межує із заповідною зоною Заповідника «Асканія-Нова», знаходиться в межах буферної зони, проте обмеження щодо її використання, що передбачено чинним законодавством, у зазначеному договорі оренди землі відсутні. З огляду на положення Закону України «Про природно-заповідний фонд», Земельного кодексу України (далі - ЗК), Закону України «Про оренду землі», Положення про Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України, є необхідність у внесенні змін до зазначеного договору оренди землі в частині встановлення обмежень у використанні орендованої земельної ділянки.

Підстави звернення до господарського суду за захистом інтересів держави прокурор обґрунтовує тим, що уповноваженим органом - Асканія-Нова селищною радою не вжито жодних заходів до усунення порушень інтересів держави, у тому числі шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі, що вказує на усвідомлену пасивну поведінку цієї особи та є підставою для пред`явлення позову прокурором в інтересах держави в особі позивачів.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 29.10.2021 позов задоволено частково.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 рішення Господарського суду Херсонської області від 29.10.2021 скасовано; - позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Заповідника «Асканія-Нова» до ТОВ «ЮТС-Агропродукт» про внесення змін до договору оренди землі залишено без розгляду; - відмовлено в задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Асканія-Нова селищної ради до ТОВ «ЮТС-Агропродукт» про внесення змін до договору оренди землі.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у грудні 2022 року Заступник керівника Херсонської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2022, а рішення Господарського суду Херсонської області від 29.10.2021 залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.02.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 923/760/21 за касаційною скаргою Заступника керівника Херсонської обласної прокуратури з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК; призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.03.2023.

ТОВ «ЮТС-Агропродукт» у відзиві на касаційну скаргу зазначило про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

Асканія-Нова селищна рада, Заповідник «Асканія-Нова» в судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.

Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, розміщення відповідного повідомлення про розгляд у відкритому судовому засіданні 15.03.2023 касаційної скарги Заступника керівника Херсонської обласної прокуратури в справі № 923/760/21 на офіційному вебсайті Верховного Суду, наявність електронного варіанту ухвали Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 923/760/21 у Єдиному державному реєстрі судових рішень також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Офісу Генерального прокурора та ТОВ «ЮТС-Агропродукт», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що Заповідник «Асканія-Нова» створено відповідно до Указу Президента України від 26.11.1993 № 563 «Про біосферні заповідники України» і наказу Української академії аграрних наук від 24.05.1995 № 70 «Про приведення статусу Біосферного заповідника «Асканія-Нова» у відповідність з чинним законодавством України» на базі приватного з 1898 року заповідника Ф.Е. Фальц-Фейна та заснованого Декретами Ради Народних Комісарів УРСР від 01.04.1919 і 08.02.1921 Державного степового заповідника «Чаплі» та реорганізованого Постановою Президії Південного відділення ВАСГНІЛ від 13.04.1983 в Біосферний заповідник.

У грудні 1984 року VIII сесією координаційної ради ЮНЕСКО з програми «Людина і біосфера» ухвалено включення Біосферного заповідника до міжнародної мережі біосферних резерватів (Сертифікат ЮНЕСКО від 15.02.1985).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.1994 № 213 назву Біосферного заповідника визначено як Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна. Біосферний заповідник перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України та є природоохоронною, науково-дослідною установою міжнародного значення і входить до складу природно-заповідного фонду України.

Також судами установлено, що за Біосферним заповідником закріплені земельні ділянки, які надані йому на праві постійного користування землею, що посвідчується державним актом та витягами з державного земельного кадастру про земельні ділянки.

07.12.2016 між ГУ Держгеокадастру у Херсонській області (орендодавець) та ТОВ «Агротекс-Миколаїв» (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець за результатами земельних торгів передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 234,3000 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за межами населених пунктів на території Асканія-Нова селищної ради Чаплинського району Херсонської області. Кадастровий номер земельної ділянки 6525455300:13:012:0001 (пункт 1); договір укладено на 7 років (пункт 3.1); цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства (пункти 5.2, 5.3).

За змістом пункту 5.4 договору орендована земельна ділянка повинна використовуватися способами, що не суперечать екологічним вимогам, не допускати забруднення радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, захищати її від водної та вітрової ерозії, дотримуватися вимог законодавства про охорону довкілля. Господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.

У пункті 8.1 договору визначено, що на орендовану земельну ділянку встановлено наступні обмеження - зміна цільового призначення земельної ділянки на весь строк дії договору.

Відповідно до пункту 9.4.6 договору орендар зобов`язався: використовувати земельну ділянку відповідної до її цільового призначення та умов договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного, екологічного законодавства, законодавства про охорону довкілля, державних стандартів, норм і правил. Не допускати під час здійснення господарської діяльності забруднення земельної ділянки радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, захищаючи її від водної та вітрової ерозії.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору, у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку (пункт 12.1).

Державну реєстрацію права оренди земельної ділянки проведено 26.12.2016, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вчинено запис за № 18351443.

Зазначена земельна ділянка була передана орендодавцем у користування орендареві ТОВ «Агротекс-Миколаїв», що підтверджується відповідним актом приймання-передачі об`єкта оренди без реквізитів (номера акту та дати його складання).

У подальшому цю земельну ділянку було передано з державної до комунальної власності, проведено державну реєстрацію права комунальної власності Асканія-Нова селищної ради на земельну ділянку площею 234,3000 га з кадастровим номером 6525455300:13:012:0001, запис про реєстрацію права комунальної власності від 23.06.2018 № 26818842, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (за інформаційною довідкою № 256307226 з цього реєстру).

16.10.2020 між Асканія-Нова селищною радою та ТОВ «ЮТС-Агропродукт» укладено додаткову угоду до зазначеного договору оренди землі від 07.12.2016, за умовами якої до договору внесено зміни, а саме, визначено орендодавцем земельної ділянки за цим договором Асканія-Нова селищну раду та змінено орендаря, з визначенням ТОВ «ЮТС-Агропродукт» новим орендарем земельної ділянки за цим договором.

Каховською окружною прокуратурою Херсонської області при вивченні стану законності у сфері використання земель та опрацюванні інформації з Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було встановлено, зокрема, що зміст договору оренди земельної ділянки площею 234,3000 га з кадастровим номером 6525455300:13:012:0001, що укладений між Асканія-Нова селищною радою та ТОВ «ЮТС-Агропродукт», не відповідає вимогам чинного природоохоронного та земельного законодавства, у зв`язку із чим потребує внесення змін у частині встановлення обмежень у користуванні зазначеною земельною ділянкою.

Підстави звернення до господарського суду за захистом інтересів держави прокурор обґрунтовує тим, що уповноваженим органом - Асканія-Нова селищною радою не вжито жодних заходів до усунення порушень інтересів держави, у тому числі щодо внесення відповідних змін до договору, ініціювання питання щодо реєстрації обмежень на використання земельних ділянок, у тому числі земельної ділянки, яка є об`єктом оренди за договором, укладеним між сторонами у справі, через їх розташування в буферній зоні Заповідника «Асканія-Нова». Зазначене вказує на усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого органу та є підставою для пред`явлення відповідного позову прокурором в інтересах держави.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково і дійшов висновку про те, що з огляду на положення Закону України «Про природно-заповідний фонд», Положення про Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 04.01.2021 № 1, встановлено необхідність у внесенні змін до договору оренди землі, укладеного між Асканія-Нова селищною радою та ТОВ «ЮТС-Агропродукт», щодо встановлення обмежень у використанні земельної ділянки сільськогосподарського призначення, саме в частині, що знаходиться в межах буферної зони заповідника, з метою запобігання негативному впливу на заповідну зону, у тому числі на представників тварин та птахів, що занесені до Червоної книги України.

Разом із тим, судом установлено, що позов пред`явлено прокурором як захід прокурорського реагування в інтересах держави в особі позивачів з підстав того, що уповноваженими органами не здійснюється захист законних інтересів держави у цій сфері, що призвело до порушення державних інтересів, масової загибелі птахів, що занесені до Червоної книги України, що викликало суспільний резонанс, та в подальшому може призвести до зникнення або значного зменшення популяції цих видів птахів та інших тварин.

Суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду скасував та відмовив у задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі Асканія-Нова селищної ради з тих мотивів, що прокурором не доведено наявність правових підстав для внесення відповідних змін до договору оренди землі. Позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Заповідника «Асканія-Нова» суд апеляційної інстанції залишив без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК, оскільки прокурором не доведено наявність підстав, передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», для представництва інтересів цієї юридичної особи у спірних правовідносинах у суді.

У поданій касаційній скарзі Заступник керівника Херсонської обласної прокуратури послався на те, що судом апеляційної інстанції, зокрема, не надано оцінки доводам прокурора щодо підстав для внесення змін до договору, не враховано положень екологічного законодавства, особливості порядку використання земельних ділянок природно-заповідного фонду. Зокрема, прокурор послався на те, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору неправильно застосовано положення статей 16, 40 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», статей 46-1, 111 ЗК, статті 651, 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 30 Закону України «Про оренду землі». Також, за твердженням прокурора, судом апеляційної інстанції не надано оцінки поданим прокурором доказам на підтвердження позовних вимог про внесення змін до договору з огляду на знаходження земельної ділянки у буферній зоні заповідника, що встановлена відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 29.12.1972 № 544, а також тому, що межі буферної зони винесені на офіційно затвердженій карті сучасного функціонального зонування території Біосферного заповідника, оприлюдненій в офіційному документі - Проєкті організації території та охорони природних комплексів Біосферного заповідника, що затверджено наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.01.2004 № 24; відомості з Публічної кадастрової карти також свідчать про розташування частини спірної земельної ділянки в буферній зоні Біосферного заповідника. При цьому прокурором зауважено, що судом апеляційної інстанції помилково зазначено про неможливість ідентифікації спірної земельної ділянки на картосхемі функціонального зонування території заповідника, оскільки перебування конкретних земельних ділянок у межах охоронної зони заповідника визначаються саме картосхемою функціонального зонування його території, затвердженою у встановленому порядку, яка не має містити кадастрові номери, та не враховано тих обставин, що обмеження у використанні земельної ділянки, частина якої знаходиться у межах охоронної зони заповідника, не потребує виділення в натурі (на місцевості) цієї частини земельної ділянки; розташування частини земельної ділянки в охоронній зоні заповідника не свідчить про те, що встановлені законодавством обмеження у її використанні, розповсюджуються тільки на певну її частину. На підтвердження підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, прокурор послався на постанови Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 923/570/21, від 08.09.2020 у справі № 920/418/19, від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 05.11.2020 у справі № 676/2334/18, від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17, від 08.09.2020 у справі № 920/418/19.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення у межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.

За змістом пункту 1 частини другої статті 11 ЦК підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 3, 93 ЗК, стаття 2 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до статті 93 ЗК право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Аналогічні за змістом положення закріплено і у статті 1 Закону України «Про оренду землі», за якою оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі відповідно до статті 13 зазначеного Закону - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 ЦК і за загальним правилом, викладеним у частині 1 цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом із тим договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (частина 2 статті 651).

Отже, іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини 2 статті 651 ЦК є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин. Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 ЦК, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) для захисту права, та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони (подібні висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 справі № 920/418/19, на яку здійснено посилання в касаційній скарзі на підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК).

Водночас необхідно звернути увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні за змістом висновки наведено, зокрема, у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, на які здійснено посилання в касаційній скарзі на підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК).

За змістом частини 1 статті 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

У частині 2 статті 111 ЗК визначено, що законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути встановлені такі обмеження у використанні земель: а) умова розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків; б) заборона на провадження окремих видів діяльності; в) заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту; г) умова здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги; ґ) умова додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт; д) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку; е) обов`язок щодо утримання та збереження полезахисних лісових смуг.

Обмеження у використанні земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначено статтею 46-1 ЗК, за змістом якої землі територій та об`єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та положеннями про ці території, об`єкти (частина 1). Особливий режим охорони, відтворення і використання земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду поширюється на всі розташовані в межах таких територій та об`єктів землі та земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення (частина 2).

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначено Законом України «Про природно-заповідний фонд України».

Відповідно до частини 1 статті 3 зазначеного Закону до природно-заповідного фонду України належать, зокрема природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

За змістом статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду (частина 4); на використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором (частина 5).

Основні засоби збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду наведено у статті 8 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», відповідно до якої збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом: встановлення заповідного режиму; організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об`єктів; проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання; додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля; запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони; здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання; встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об`єктів; проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері; проведення інших заходів з метою збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

У статті 18 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що для біосферних заповідників установлюється диференційований режим охорони, відтворення та використання природних комплексів згідно з функціональним зонуванням, зокрема, заповідна зона - включає території, призначені для збереження і відновлення найбільш цінних природних та мінімально порушених антропогенними факторами природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу; її режим визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників; буферна зона - включає території, виділені з метою запобігання негативного впливу на заповідну зону господарської діяльності на прилеглих територіях; її режим визначається відповідно до вимог, встановлених для охоронних зон природних заповідників; зона антропогенних ландшафтів - включає території традиційного землекористування, лісокористування, водокористування, місць поселення, рекреації та інших видів господарської діяльності; в ній забороняється мисливство.

Основні вимоги щодо режиму охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлено у статті 40 цього Закону, за змістом якої режим охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначається з урахуванням характеру господарської діяльності на прилеглих територіях, на основі оцінки її впливу на довкілля (частина 1); в охоронних зонах не допускається будівництво промислових та інших об`єктів, мисливство, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території та об`єкти природно-заповідного фонду. Оцінка такого впливу здійснюється в порядку, встановленому законодавством України (частина 2); положення, що визначають режим кожної з охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду, затверджуються державними органами, які приймають рішення про їх виділення (частина 3); охоронні зони територій та об`єктів природно-заповідного фонду враховуються під час розробки проектно-планувальної та проектної документації (частина 4).

Як установлено судами попередніх інстанцій Заповідник «Асканія-Нова» на підставі Указу Президента України від 26.11.1993 № 563 «Про біосферні заповідники» включено до переліку біосферних заповідників в Україні; загальна площа 33307 га, у тому числі 11054 га заповідної зони.

Відповідно до пункту 1.13 Положення про Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 04.01.2021 № 1, загальна площа заповідника становить 33307 га (у тому числі заповідна зона 11054 га, буферна зона 6909 га, зона антропогенних ландшафтів 15344 га), складається з земель, наданих йому в постійне користування площею 11298,8 га, та земель інших землекористувачів площею 22008,2 га (зони буферна та антропогенних ландшафтів), на яких здійснюється діяльність згідно із Законом України «Про природно-заповідний фонд України».

У пункті 4.6 цього Положення зазначено, що використання буферної зони поза межами землекористування заповідника передбачає організацію території і сівозміни, обробіток ґрунту, внесення добрив наземним способом на полях, проведення лісомеліоративних, протипожежних, рекреаційних крім тих, що пов`язані безпосередньо з виконанням завдань заповідника, передбачених цим Положенням, та санітарно-оздоровчих заходів відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 4.7 Положення в буферній зоні забороняється будівництво промислових та інших об`єктів, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу, прокладання доріг і трубопроводів, розміщення нових населених пунктів, промислових підприємств і господарських об`єктів, штучне зрошення полів ближче 1000 м від заповідної зони, застосування мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин літальними апаратами, мисливство та полювання, відстрілювання і відловлювання тварин, влаштування місць для масового відпочинку населення, випалювання стерні, бур`янів, інших видів господарської діяльності, які можуть спричинити негативний вплив на заповідну зону.

У пункті 4.17 Положення закріплено, що землекористувачі, території яких входять до буферної зони та зони антропогенних ландшафтів, здійснюють господарську діяльність з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища та вказаних вище обмежень.

Таким чином, буферна зона біосферного заповідника є охоронною зоною, у межах якої встановлюються певні обмеження для використання земель, зокрема, не допускається будівництво промислових та інших об`єктів, мисливство, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території та об`єкти природно-заповідного фонду.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Асканія-Нова селищної ради, зазначені положення законодавства та Положення про Біосферний заповідник «Асканія-Нова» щодо режиму буферної зони не врахував, обмежившись посиланням на те, що позивачем не доведено знаходження спірної земельної ділянки у буферній зоні заповідника, не надав належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, у тому числі кадастровій документації щодо обліку територій та об`єктів природно-заповідного фонду, функціонального зонування території заповідника у сукупності з кадастровим планом спірної земельної ділянки, планом її розташування, схемою функціонального зонування території Заповідника «Асканія-Нова» та землекористування у межах селищної ради станом на 01.01.2021, погодженій спеціальною адміністрацією Заповідника «Асканія-Нова» та затвердженій головою Асканія-Нова селищної ради, проєктом організації території та охорони природних комплексів Біосферного заповідника, що затверджено наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.01.2004 № 24.

Крім того, судом апеляційної інстанції не надано оцінки обставинам та наявним у матеріалах справи доказам, поданим на підтвердження позовних вимог, стосовно масової загибелі червонокнижних птахів, які перебувають під особливою охороною держави, від неконтрольованої господарської діяльності при здійсненні сільськогосподарських робіт на земельних ділянках, розташованих в буферній зоні заповідника, а відтак, з огляду на наведені норми законодавства, не надано оцінки обставинам щодо необхідності встановлення певних умов, у тому числі щодо дотримання режиму охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду, встановлення обмежень щодо окремих видів господарської діяльності, що можуть спричинити негативні наслідки на заповідні екосистеми тощо.

При цьому посилання суду апеляційної інстанцій на ту обставину, що внесення відповідних змін до договору було б можливо за наявності відповідної умови в договорі оренди, є помилковим, оскільки в пункті 12.1 зазначеного договору оренди землі передбачено можливість внесення змін до договору, у тому числі за рішенням суду.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку, що позивачем не доведено необхідність внесення змін до договору оренди землі та встановлення обмежень у використанні спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в межах буферної зони.

Відповідно до статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

У зв`язку з наведеним, постанова суду апеляційної інстанції у частині, що стосується вирішення позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Асканія-Нова селищної ради до ТОВ «ЮТС-Агропродукт» про внесення змін до договору оренди землі, зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, оскільки суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази та не встановив пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, отже, рішення суду апеляційної інстанції у цій частині не можна визнати законним і обґрунтованим.

Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК).

Водночас суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що ґрунтуються, у тому числі на висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, про залишення без розгляду позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Заповідника «Асканія-Нова» до ТОВ «ЮТС-Агропродукт» про внесення змін до договору оренди землі, оскільки прокурором не доведено наявність підстав, передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», для представництва інтересів цієї юридичної особи у спірних правовідносинах у суді.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржене судове рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що наведені вище обставини щодо дослідження та оцінки в сукупності доказів, які є в матеріалах справи, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК є підставою для скасування оскарженого судового рішення у частині вирішення позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Асканія-Нова селищної ради до ТОВ «ЮТС-Агропродукт» про внесення змін до договору оренди землі та передачі справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У решті постанову суду апеляційної інстанції необхідно залишити без змін.

За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника керівника Херсонської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 у справі № 923/760/21 у частині відмови в задоволенні позовних вимог Керівника Каховської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Асканія-Нова селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» про внесення змін до договору оренди землі скасувати.

3. Справу № 923/760/21 у частині позовних вимог Керівника Каховської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Асканія-Нова селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» про внесення змін до договору оренди землі передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

4. У решті постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 у справі № 923/760/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

В.Г. Суховий