Постанова

від 12.06.2023 по справі 923/760/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2023 року м. ОдесаСправа № 923/760/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.,

суддів: Поліщук Л.В., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання: Кратковський Р.О.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Декалюк Д.Е., посвідчення №073691 від 01.03.2023 року;

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача: Абовян К.С., на підставі ордеру №17 від 20.03.2023р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт"

на рішення Господарського суду Херсонської області від 29 жовтня 2021 року, суддя в І інстанції Соловйов К.В., повний текст якого складено10.01.2022 в м. Херсоні

у справі № 923/760/21

за позовом: прокурора - керівника Каховської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Асканія-Нова селищної ради та Біосферного заповідника "Асканія-Нова" ім.Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт"

про внесення змін до договору оренди землі,

головуючий суддя: Соловйов К.В.

місце прийняття рішення: Господарський суд Херсонської області

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 12.06.2023р. згідно ст. 233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року Керівник Каховської окружної прокуратури Херсонської області (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Асканія-Нова селищної ради та Біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України (далі - Заповідник «Асканія-Нова») до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» (далі - ТОВ «ЮТС-Агропродукт»), у якому просив внести зміни до договору оренди землі, укладеного між Асканія-Нова селищною радою та ТОВ «ЮТС-Агропродукт», право оренди за яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 18351443, шляхом викладення змісту пункту 8.1 договору у такій редакції: «На орендовану земельну ділянку встановлені наступні обмеження: - зміна цільового призначення земельної ділянки на весь строк дії договору; - організація території і сівозміни, обробіток ґрунту, внесення добрив та використання засобів захисту рослин наземним способом на полях, проведення лісомеліоративних, протипожежних, рекреаційних, санітарно-оздоровчих заходів здійснювати відповідно до законодавства за погодженням із адміністрацією Біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна. Також на земельну ділянку встановлено обмеження у вигляді заборон: - будівництва промислових та інших об`єктів; - розвитку господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу; - прокладання доріг і трубопроводів, розміщення нових населених пунктів, промислових підприємств і господарських об`єктів; - штучного зрошення полів ближче 1000 м від заповідної зони; - застосування мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин літальними апаратами; - мисливства та полювання, відстрілювання і відловлювання тварин; - влаштування місць для масового відпочинку населення; - випалювання стерні, бур`янів, інших видів господарської діяльності, які можуть спричинити негативний вплив на заповідну зону».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що земельна ділянка площею 234,3000 га, що передано в оренду ТОВ «ЮТС-Агропродукт» за договором, межує із заповідною зоною Заповідника «Асканія-Нова», знаходиться в межах буферної зони, проте обмеження щодо її використання, що передбачено чинним законодавством, у зазначеному договорі оренди землі відсутні. З огляду на положення Закону України «Про природно-заповідний фонд», Земельного кодексу України (далі - ЗК), Закону України «Про оренду землі», Положення про Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України, є необхідність у внесенні змін до зазначеного договору оренди землі в частині встановлення обмежень у використанні орендованої земельної ділянки.

Підстави звернення до господарського суду за захистом інтересів держави прокурор обґрунтовує тим, що уповноваженим органом - Асканія-Нова селищною радою не вжито жодних заходів до усунення порушень інтересів держави, у тому числі шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі, що вказує на усвідомлену пасивну поведінку цієї особи та є підставою для пред`явлення позову прокурором в інтересах держави в особі позивачів.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 29.10.2021 позов задоволено частково. Внесено зміни до договору від 07.12.2016 оренди землі, укладеного між Асканія-Нова селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт", в частині земельної ділянки з кадастровим номером 6525455300:13:012:0001, що знаходиться в буферній зоні Біосферного заповідника "Асканія-Нова" імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України, право оренди якої зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 18351443, виклавши пункт 8.1. даного договору у наступній редакції:

"На орендовану земельну ділянку встановлені наступні обмеження:

- зміна цільового призначення земельної ділянки на весь строк дії договору,

- організація території і сівозміни, обробіток ґрунту, внесення добрив та використання засобів захисту рослин наземним способом на полях, проведення лісомеліоративних, протипожежних, рекреаційних, санітарно-оздоровчих заходів здійснювати відповідно до законодавства за погодженням із адміністрацією Біосферного заповідника "Асканія-Нова" імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України.

Також на земельну ділянку встановлено обмеження у вигляді заборон:

- будівництво промислових та інших об`єктів,

- розвитку господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу,

- прокладання доріг і трубопроводів, розміщення нових населених пунктів, промислових підприємств і господарських об`єктів,

- штучного зрошення полів ближче 1000 м від заповідної зони,

- застосування мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин літальними апаратами,

- мисливства та полювання, відстрілювання і відловлювання тварин,

- влаштування місць для масового відпочинку населення,

- випалювання стерні, бур`янів, інших видів господарської діяльності, які можуть спричинити негативний вплив на заповідну зону".

Відмовлено в задоволенні позову в іншій частині.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" на користь Херсонської обласної прокуратури 2270 грн. компенсації по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «ЮТС-Агропродукт» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Скаржник вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, таким що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.

При цьому, скаржник зазначає, що матеріали справи не містять доказів знаходження земельної ділянки з кадастровим номером 6525455300:13:012:0001 в межах буферної зони, хоча суд першої інстанції визнав встановленою вказану обставину.

Крім того, скаржник вказує, що із норм чинного законодавства України вбачається, що із обмежень, які прокурор просить встановити у договорі оренди, можливе встановлення такого передбаченого законом обмеження як «заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки», однак таке обмеження було вже передбачене п.8.1. діючого договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6525455300:13:012:0001. Встановлення інших видів обмежень не передбачено Законом, як цього вимагає Земельний кодекс України. Більше того, судом першої інстанції не обґрунтовано, а прокурором не доведено необхідності встановлення кожного окремого виду обмежень (заборон) у даному договорі оренди землі.

Також скаржник зазначає, що встановлення судом першої інстанції обтяжень, зазначених в оскаржуваному рішенні, є необґрунтованим, таким, що не ґрунтується на законі, а тому незаконним. Судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права при встановленні обмежень за договором оренди землі, що є підставою для скасування судового рішення.

Також відповідач в апеляційній скарзі вказує, що чинним законодавством не передбачено можливості внесення змін до договору з будь-якої підстави. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 рішення Господарського суду Херсонської області від 29.10.2021 скасовано; - позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Заповідника «Асканія-Нова» до ТОВ «ЮТС-Агропродукт» про внесення змін до договору оренди землі залишено без розгляду; - відмовлено в задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Асканія-Нова селищної ради до ТОВ «ЮТС-Агропродукт» про внесення змін до договору оренди землі.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2023 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 у справі № 923/760/21 у частині відмови в задоволенні позовних вимог Керівника Каховської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Асканія-Нова селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» про внесення змін до договору оренди землі скасовано; справу № 923/760/21 у частині позовних вимог Керівника Каховської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Асканія-Нова селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» про внесення змін до договору оренди землі передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; у решті постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 у справі № 923/760/21 залишено без змін.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що апеляційним судом не було враховано положення законодавства та Положення про Біосферний заповідник «Асканія-Нова» щодо режиму буферної зони, не надав належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, у тому числі кадастровій документації щодо обліку територій та об`єктів природно-заповідного фонду, функціонального зонування території заповідника у сукупності з кадастровим планом спірної земельної ділянки, планом її розташування, схемою функціонального зонування території Заповідника «Асканія-Нова» та землекористування у межах селищної ради станом на 01.01.2021, погодженій спеціальною адміністрацією Заповідника «Асканія-Нова» та затвердженій головою Асканія-Нова селищної ради, проектом організації території та охорони природних комплексів Біосферного заповідника, що затверджено наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.01.2004 № 24.

Крім того, судом апеляційної інстанції не надано оцінки обставинам та наявним у матеріалах справи доказам, поданим прокурором і позивачами на підтвердження позовних вимог, стосовно масової загибелі червонокнижних птахів, які перебувають під особливою охороною держави, від неконтрольованої господарської діяльності при здійсненні сільськогосподарських робіт на земельних ділянках, розташованих в буферній зоні заповідника, а відтак, з огляду на наведені норми законодавства, не надано оцінки обставинам щодо необхідності встановлення певних умов, у тому числі щодо дотримання режиму охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду, встановлення обмежень щодо окремих видів господарської діяльності, що можуть спричинити негативні наслідки на заповідні екосистеми тощо.

Зазначена вище справа 10.04.2023 року отримана Південно-західним апеляційним господарським судом та передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Колоколова С.І. суддів: Разюк Г.П., Філінюка І.Г.

11.04.2023 суддя-учасник у справі Разюк Г.П. заявила самовідвід (подавши письмову заяву).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 заяву судді Разюк Г.П. про самовідвід у справі №923/760/21 задоволено; відведено суддю Разюк Г.П. від розгляду справи №923/760/21; справу №923/760/21 передано для визначення складу суду у порядку, встановленому статтею 32 ГПК України. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 12.04.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" на рішення Господарського суду Херсонської області від 29 жовтня 2021року, повний текст якого складено10.01.2022 у справі № 923/760/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Колоколов С.І. (головуючий суддя), судді Поліщук Л.В., Філінюка І.Г.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" на рішення Господарського суду Херсонської області від 29 жовтня 2021року, повний текст якого складено10.01.2022 у справі № 923/760/21; призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" до розгляду на 12 червня 2023 року об 11:30 год.

У відзиві на апеляційну скаргу Керівник Каховської окружної прокуратури Херсонської області просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника ТОВ "ЮТС-Агропродукт", а рішення Господарського суду Херсонської області від 29.10.2021 залишити без змін.

06.06.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Асканія-Нова селищної військової адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи без участі учасника судового процесу.

07.06.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ЮТС-АГРОПРОДУКТ" про участь в судовому засіданні, яке призначене на 12.06.2023 об 11:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку „EASYCON".

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2023 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ЮТС-АГРОПРОДУКТ" Абовян Катерини Сергіївни про проведення судового засідання, призначеного на 12.06.2023 об 11:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; судове засідання ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення „EASYCON".

У судовому засіданні в режимі відеоконференції 12.06.2023р. скаржник просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник прокурора заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених в відзиві на позовну заяву.

Представники позивачів участі в судовому засіданні не приймали, хоча були належним чином сповіщені про час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як установлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, Заповідник «Асканія-Нова» створено відповідно до Указу Президента України від 26.11.1993 № 563 «Про біосферні заповідники України» і наказу Української академії аграрних наук від 24.05.1995 № 70 «Про приведення статусу Біосферного заповідника «Асканія-Нова» у відповідність з чинним законодавством України» на базі приватного з 1898 року заповідника Ф.Е. Фальц-Фейна та заснованого Декретами Ради Народних Комісарів УРСР від 01.04.1919 і 08.02.1921 Державного степового заповідника «Чаплі» та реорганізованого Постановою Президії Південного відділення ВАСГНІЛ від 13.04.1983 в Біосферний заповідник.

У грудні 1984 року VIII сесією координаційної ради ЮНЕСКО з програми «Людина і біосфера» ухвалено включення Біосферного заповідника до міжнародної мережі біосферних резерватів (Сертифікат ЮНЕСКО від 15.02.1985).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.1994 № 213 назву Біосферного заповідника визначено як Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна. Біосферний заповідник перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України та є природоохоронною, науково-дослідною установою міжнародного значення і входить до складу природно-заповідного фонду України.

Також судами установлено, що за Біосферним заповідником закріплені земельні ділянки, які надані йому на праві постійного користування землею, що посвідчується державним актом та витягами з державного земельного кадастру про земельні ділянки.

07.12.2016 між ГУ Держгеокадастру у Херсонській області (орендодавець) та ТОВ «Агротекс-Миколаїв» (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець за результатами земельних торгів передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 234,3000 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за межами населених пунктів на території Асканія-Нова селищної ради Чаплинського району Херсонської області. Кадастровий номер земельної ділянки 6525455300:13:012:0001 (пункт 1); договір укладено на 7 років (пункт 3.1); цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства (пункти 5.2, 5.3).

За змістом пункту 5.4 договору орендована земельна ділянка повинна використовуватися способами, що не суперечать екологічним вимогам, не допускати забруднення радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, захищати її від водної та вітрової ерозії, дотримуватися вимог законодавства про охорону довкілля. Господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.

У пункті 8.1 договору визначено, що на орендовану земельну ділянку встановлено наступні обмеження - зміна цільового призначення земельної ділянки на весь строк дії договору.

Відповідно до пункту 9.4.6 договору орендар зобов`язався: використовувати земельну ділянку відповідної до її цільового призначення та умов договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного, екологічного законодавства, законодавства про охорону довкілля, державних стандартів, норм і правил. Не допускати під час здійснення господарської діяльності забруднення земельної ділянки радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, захищаючи її від водної та вітрової ерозії.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору, у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку (пункт 12.1).

Державну реєстрацію права оренди земельної ділянки проведено 26.12.2016, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вчинено запис за № 18351443.

Зазначена земельна ділянка була передана орендодавцем у користування орендареві ТОВ «Агротекс-Миколаїв», що підтверджується відповідним актом приймання-передачі об`єкта оренди без реквізитів (номера акту та дати його складання).

У подальшому цю земельну ділянку було передано з державної до комунальної власності, проведено державну реєстрацію права комунальної власності Асканія-Нова селищної ради на земельну ділянку площею 234,3000 га з кадастровим номером 6525455300:13:012:0001, запис про реєстрацію права комунальної власності від 23.06.2018 № 26818842, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (за інформаційною довідкою № 256307226 з цього реєстру).

16.10.2020 між Асканія-Нова селищною радою та ТОВ «ЮТС-Агропродукт» укладено додаткову угоду до зазначеного договору оренди землі від 07.12.2016, за умовами якої до договору внесено зміни, а саме, визначено орендодавцем земельної ділянки за цим договором Асканія-Нова селищну раду та змінено орендаря, з визначенням ТОВ «ЮТС-Агропродукт» новим орендарем земельної ділянки за цим договором.

Каховською окружною прокуратурою Херсонської області при вивченні стану законності у сфері використання земель та опрацюванні інформації з Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було встановлено, зокрема, що зміст договору оренди земельної ділянки площею 234,3000 га з кадастровим номером 6525455300:13:012:0001, що укладений між Асканія-Нова селищною радою та ТОВ «ЮТС-Агропродукт», не відповідає вимогам чинного природоохоронного та земельного законодавства, у зв`язку із чим потребує внесення змін у частині встановлення обмежень у користуванні зазначеною земельною ділянкою.

Підстави звернення до господарського суду за захистом інтересів держави прокурор обґрунтовує тим, що уповноваженим органом - Асканія-Нова селищною радою не вжито жодних заходів до усунення порушень інтересів держави, у тому числі щодо внесення відповідних змін до договору, ініціювання питання щодо реєстрації обмежень на використання земельних ділянок, у тому числі земельної ділянки, яка є об`єктом оренди за договором, укладеним між сторонами у справі, через їх розташування в буферній зоні Заповідника «Асканія-Нова». Зазначене вказує на усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого органу та є підставою для пред`явлення відповідного позову прокурором в інтересах держави.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково і дійшов висновку про те, що з огляду на положення Закону України «Про природно-заповідний фонд», Положення про Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 04.01.2021 № 1, встановлено необхідність у внесенні змін до договору оренди землі, укладеного між Асканія-Нова селищною радою та ТОВ «ЮТС-Агропродукт», щодо встановлення обмежень у використанні земельної ділянки сільськогосподарського призначення, саме в частині, що знаходиться в межах буферної зони заповідника, з метою запобігання негативному впливу на заповідну зону, у тому числі на представників тварин та птахів, що занесені до Червоної книги України.

Разом із тим, судом установлено, що позов пред`явлено прокурором як захід прокурорського реагування в інтересах держави в особі позивачів з підстав того, що уповноваженими органами не здійснюється захист законних інтересів держави у цій сфері, що призвело до порушення державних інтересів, масової загибелі птахів, що занесені до Червоної книги України, що викликало суспільний резонанс, та в подальшому може призвести до зникнення або значного зменшення популяції цих видів птахів та інших тварин.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, колегія суддів зазначає наступне.

Враховуючи, що позов у даній справі заявлено прокурором в інтересах держави в особі визначених ним позивачів, судова колегія вважає за необхідне надати оцінку висновкам місцевого господарського суду в частині обґрунтованості підстав представництва прокурором інтересів Біосферного заповідника "Асканія-Нова" імені Ф.Е.Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Частина перша статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац 3 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлює, що не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Відповідно до абзаців 1 - 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Одночасно згідно з положеннями частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Судова колегія звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 906/282/19, від 09.02.2021 у справі № 910/13730/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 зазначила таке:

"8.9. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон), який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

8.10. Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

8.11. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.»

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді прокурор зазначав, що компетентним суб`єктом щодо захисту інтересів держави є Асканія-Нова селищна рада, а також Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо захисту прав та охоронюваних законом своїх інтересів у судовому порядку, а отже наділено правом звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Крім того, Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування. Тоді як в силу приписів статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Крім того, судова колегія зауважує, що в даному випадку Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України не є стороною спірного Договору, а відтак у будь-якому випадку не може ініціювати питання внесення змін до договору.

Таким чином, безпідставним є визначення Біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведення прокурором підстав для захисту інтересів держави в особі Біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України у спірних правовідносинах, оскільки прокурором не дотримано вимог статті 23 Закону України Про прокуратуру.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Згідно п. 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, позовна заява Прокурора-керівника Каховської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Біосферного заповідника "Асканія-Нова" імені Ф.Е.Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" про внесення змін до договору оренди землі підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, а рішення суду першої інстанції в цій частині скасуванню.

Стосовно позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Асканія-Нова селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" про внесення змін до договору оренди землі, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає таке. За змістом пункту 1 частини другої статті 11 ЦК підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 3, 93 ЗК, стаття 2 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до статті 93 ЗК право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Аналогічні за змістом положення закріплено і у статті 1 Закону України «Про оренду землі», за якою оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі відповідно до статті 13 зазначеного Закону - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 ЦК і за загальним правилом, викладеним у частині 1 цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом із тим договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (частина 2 статті 651).

Отже, іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини 2 статті 651 ЦК є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин. Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 ЦК, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) для захисту права, та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони (подібні висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 справі № 920/418/19, на яку здійснено посилання в касаційній скарзі на підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК).

Водночас необхідно звернути увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні за змістом висновки наведено, зокрема, у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, на які здійснено посилання в касаційній скарзі на підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК).

За змістом частини 1 статті 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

У частині 2 статті 111 ЗК визначено, що законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути встановлені такі обмеження у використанні земель: а) умова розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків; б) заборона на провадження окремих видів діяльності; в) заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту; г) умова здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги; ґ) умова додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт; д) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку; е) обов`язок щодо утримання та збереження полезахисних лісових смуг.

Обмеження у використанні земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначено статтею 46-1 ЗК, за змістом якої землі територій та об`єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та положеннями про ці території, об`єкти (частина 1). Особливий режим охорони, відтворення і використання земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду поширюється на всі розташовані в межах таких територій та об`єктів землі та земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення (частина 2).

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначено Законом України «Про природно-заповідний фонд України».

Відповідно до частини 1 статті 3 зазначеного Закону до природно-заповідного фонду України належать, зокрема природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

За змістом статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду (частина 4); на використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором (частина 5).

Основні засоби збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду наведено у статті 8 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», відповідно до якої збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом: встановлення заповідного режиму; організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об`єктів; проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання; додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля; запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони; здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання; встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об`єктів; проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері; проведення інших заходів з метою збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

У статті 18 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що для біосферних заповідників установлюється диференційований режим охорони, відтворення та використання природних комплексів згідно з функціональним зонуванням, зокрема, заповідна зона - включає території, призначені для збереження і відновлення найбільш цінних природних та мінімально порушених антропогенними факторами природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу; її режим визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників; буферна зона - включає території, виділені з метою запобігання негативного впливу на заповідну зону господарської діяльності на прилеглих територіях; її режим визначається відповідно до вимог, встановлених для охоронних зон природних заповідників; зона антропогенних ландшафтів - включає території традиційного землекористування, лісокористування, водокористування, місць поселення, рекреації та інших видів господарської діяльності; в ній забороняється мисливство.

Основні вимоги щодо режиму охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлено у статті 40 цього Закону, за змістом якої режим охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначається з урахуванням характеру господарської діяльності на прилеглих територіях, на основі оцінки її впливу на довкілля (частина 1); в охоронних зонах не допускається будівництво промислових та інших об`єктів, мисливство, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території та об`єкти природно-заповідного фонду. Оцінка такого впливу здійснюється в порядку, встановленому законодавством України (частина 2); положення, що визначають режим кожної з охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду, затверджуються державними органами, які приймають рішення про їх виділення (частина 3); охоронні зони територій та об`єктів природно-заповідного фонду враховуються під час розробки проектно-планувальної та проектної документації (частина 4).

Як установлено судом першої інстанції, Заповідник «Асканія-Нова» на підставі Указу Президента України від 26.11.1993 № 563 «Про біосферні заповідники» включено до переліку біосферних заповідників в Україні; загальна площа 33307 га, у тому числі 11054 га заповідної зони.

Відповідно до пункту 1.13 Положення про Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 04.01.2021 № 1, загальна площа заповідника становить 33307 га (у тому числі заповідна зона 11054 га, буферна зона 6909 га, зона антропогенних ландшафтів 15344 га), складається з земель, наданих йому в постійне користування площею 11298,8 га, та земель інших землекористувачів площею 22008,2 га (зони буферна та антропогенних ландшафтів), на яких здійснюється діяльність згідно із Законом України «Про природно-заповідний фонд України».

У пункті 4.6 цього Положення зазначено, що використання буферної зони поза межами землекористування заповідника передбачає організацію території і сівозміни, обробіток ґрунту, внесення добрив наземним способом на полях, проведення лісомеліоративних, протипожежних, рекреаційних крім тих, що пов`язані безпосередньо з виконанням завдань заповідника, передбачених цим Положенням, та санітарно-оздоровчих заходів відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 4.7 Положення в буферній зоні забороняється будівництво промислових та інших об`єктів, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу, прокладання доріг і трубопроводів, розміщення нових населених пунктів, промислових підприємств і господарських об`єктів, штучне зрошення полів ближче 1000 м від заповідної зони, застосування мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин літальними апаратами, мисливство та полювання, відстрілювання і відловлювання тварин, влаштування місць для масового відпочинку населення, випалювання стерні, бур`янів, інших видів господарської діяльності, які можуть спричинити негативний вплив на заповідну зону.

У пункті 4.17 Положення закріплено, що землекористувачі, території яких входять до буферної зони та зони антропогенних ландшафтів, здійснюють господарську діяльність з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища та вказаних вище обмежень.

Таким чином, буферна зона біосферного заповідника є охоронною зоною, у межах якої встановлюються певні обмеження для використання земель, зокрема, не допускається будівництво промислових та інших об`єктів, мисливство, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території та об`єкти природно-заповідного фонду. Буферна зона навколо природного ядра (заповідної зони) заповідника встановлена постановою Ради Міністрів УРСР №544 від 29.12.1972, а межі буферної зони заповідника винесені на офіційно затвердженій карті сучасного функціонального зонування території біосферного заповідника, оприлюдненій у офіційному документі - "Проекті організації території та охорони природних комплексів Біосферного заповідника "Асканія-Нова" ім.Ф.Е. Фальц-Фейна НААН" (затверджено наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.01.2004 № 24).

Як встановлено господарським судом, орендована відповідачем серед інших земельних ділянок, які розташовані поблизу заповідника (загалом шість земельних ділянок позначені бузковим кольором та номером 18, без зазначення кадастрових номерів цих ділянок, проте з зазначенням площі кожної з цих ділянок), земельна ділянка площею 234,3000га, з кадастровим номером 6525455300:13:012:0001 (що ідентифікована судом на даній картосхемі, саме, за відповідною площею земельної ділянки), межує з заповідною зоною заповідника (позивач-2) та, у своїй певній частині, знаходиться в межах буферної зони заповідника, що підтверджується узагальненою картосхемою функціонального зонування території заповідника та землекористування у межах селищної ради станом на 01.01.2021, погодженій спеціальною адміністрацією заповідника та затвердженій головою Асканія-Нова селищної ради (позивач-1) (а.с.115).

Відповідач цього не спростував та доказів іншого (тобто, місцезнаходження зазначеної земельної ділянки поза межами буферної зони заповідника) стосовно вказаної земельної ділянки площею 234,3000га, з кадастровим номером 6525455300:13:012:0001 не надав.

При цьому, інша частина цієї земельної ділянки, у відповідності до даних зазначеної картосхеми, перебуває поза межами буферної зони заповідника, а саме, - в зоні типового землекористування (антропогенних ландшафтів), що має інший правовий режим землекористування, ніж буферна зона заповідника. Так, за ч.1 ст.18 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" зона антропогенних ландшафтів - це території традиційного землекористування, лісокористування, водокористування, місця поселення, рекреації та інших видів господарської діяльності, в межах якої заборонено мисливство.

Тобто, буферна зона заповідника та зона антропогенних ландшафтів не є тотожними зонами, зокрема, в частині передбачених закон обмежень землекористування.

Колегія суддів не приймає до уваги та, відповідно, відхиляє доводи апелянта про те, що остання редакція Проекту організації території та охорони природних комплексів Біосферного заповідника "Асканія-Нова" ім.Ф.Е. Фальц-Фейна НААН перебуває на погодженні (через несприятливу епідеміологічну ситуацію з СOVID-19), тому, фактично, не може вважатись офіційним документом та прийматись до уваги у розгляді даного питання. Оскільки до моменту затвердження нового проекту організації території установа природно-заповідного фонду у своїй діяльності керується попереднім проектом організації, а також, оскільки на теперішній час у розпорядженні спеціальної адміністрації заповідника знаходяться офіційно затверджені "Положення про Біосферний заповідник «Асканія-Нова» ім.Ф.Е. Фальц-Фейна НААН" та кадастрова документація (картка первинного обліку територій та об`єктів природно-заповідного фонду України (за формою 1ДКПЗФ), з визначенням функціонального зонування території заповідника.

За таких обставин посилання відповідача на відсутність проекту організації території та охорони природних комплексів Біосферного заповідника "Асканія-Нова" ім.Ф.Е. Фальц-Фейна НААН у матеріалах справи є обумовленою об`єктивними причинами (обставинами) - значним обсягом даного документу, а саме, - 675 стор. з додатками, а також тим, що у розпорядженні спеціальної адміністрації заповідника знаходиться єдиний офіційно затверджений екземпляр проекту.

Таким чином, у зв`язку з знаходженням частини орендованої відповідачем земельної ділянки 234,3000га, з кадастровим номером 6525455300:13:012:0001 у буферній охоронній зоні заповідника щодо такої земельної ділянки існують законодавчі обмеження у її використанні, а саме:

- певний порядок організація території і сівозміни, обробітку ґрунту, внесення добрив наземним способом на полях, проведення лісомеліоративних, протипожежних, рекреаційних та санітарно-оздоровчих заходів відповідно до законодавства,

- забороняється: будівництво промислових та інших об`єктів; розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу; прокладання доріг і трубопроводів, розміщення нових населених пунктів, промислових підприємств і господарських об`єктів; штучне зрошення полів ближче 1000 м від заповідної зони; застосування мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин літальними апаратами; мисливство та полювання, відстрілювання і відловлювання тварин; влаштування місць для масового відпочинку населення; випалювання стерні, бур`янів, інших видів господарської діяльності, які можуть спричинити негативний вплив на заповідну зону.

Проте, всупереч приписів, зокрема, ст.40 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", з урахуванням положень ст.111 Земельного кодексу України, та змісту п.4.5. - п. 4.7., п. 4.17 Положення про позивача-2 (заповідник), у договорі оренди землі, на умовах якого відповідач орендує вказану земельну ділянку, відсутні відповідні встановлені законом, з урахуванням зазначених законом та цим Положенням, обмеження у землекористуванні щодо земельної ділянки, яка, частково, знаходиться у буферній зоні заповідника.

Заперечення відповідача про те, що зміни у запропонованому прокурором обсязі до даного договору оренди землі в частині встановлення обмежень у землекористуванні земельною ділянкою - складовою (у своїй певній частині) буферної зони заповідника не передбачено (не встановлено) законом суперечать вищенаведеному висновку, який не спростовано доводами апелянта.

Поряд з цим, у відповідності до норм чинного законодавства та згідно з положеннями пункту 12.1 договору оренди землі, на умовах якого відповідач орендує земельну ділянку площею 234,3000га, з кадастровим номером 6525455300:13:012:0001, передбачена можливість внесення змін до договору, у тому числі за рішенням суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду,що обраний прокурором спосіб захисту порушених прав відповідає закону, зокрема, узгоджується з приписами ст.ст.13 та 30 Закону України "Про оренду землі", а також ст.188 Господарського кодексу України про заборону зміни господарських договорів в односторонньому порядку, якщо інше не передбачено законом або договором.

При цьому, відповідно до роз`яснень, які містяться в абз.4 п.2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов`язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу країни щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору. Крім того, постанова від 12.02.2019 Великої Палати Верховного Суду у справі №914/2649/17 містить у собі висновок про те, що правила, передбачені ч.ч.2-4 ст.188 Господарського кодексу України, є матеріально-правовими, а не процесуальними. Процедура, передбачена ними, не відноситься до випадків обов`язкового досудового врегулювання спору ч.3 ст.124 Конституції України та не спричиняє наслідків у вигляді повернення позовної заяви відповідно до приписів п.6 ч.5 ст.174 Господарського процесуального кодексу України.

За пунктом п.8.1. чинної редакції договору оренди землі, на умовах якого відповідач орендує земельну ділянку кадастровий номер 6525455300:13:012:0001, у чинній редакції даного договору, вже встановлена заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, яку, серед інших заборон та обмежень у землекористуванні зазначеною земельною ділянкою, прокурор просить суд, згідно з заявленим позовом, внести до даного договору. У зв`язку з чим суд зазначає, що внесення змін до даного договору оренди землі, в частині приведення передбаченого за умовами цього договору обсягу (переліку) обмежень у землекористуванні земельною ділянкою кадастровий номер 6525455300:13:012:0001 у відповідність до обсягу (переліку) таких обмежень стосовно землекористування земельною ділянкою з місцезнаходженням у буферній зоні заповідника, що встановлений нормами законодавства, з урахуванням змісту Положення, яким врегульовано діяльність заповідника (позивача-2), об`єктивно, можливо здійснити двома способами:

- шляхом доповнення (включення до) пункту 8.1. даного договору, усіх інших, окрім вже наявних за пунктом 8.1. даного договору (у чинній його редакції), встановлених нормами законодавства, з урахуванням змісту Положення, яким врегульовано діяльність заповідника (позивача-2),

- шляхом викладення пункту 8.1. даного договору у новій редакції, за якою передбачено усі встановлені нормами законодавства, з урахуванням змісту Положення, яким врегульовано діяльність заповідника (позивача-2), обмеження у землекористуванні земельною ділянкою з місцезнаходженням у буферній зоні заповідника.

З вказаних двох способів внесення змін до договору оренди землі з метою приведення його умов у відповідність до чинного законодавства прокурором обраний другий спосіб. Колегією суддів не встановлено неправомірності та/або необґрунтованості саме такого обраного прокурором способу приведення умов договору оренди землі у відповідність до вимог чинного законодавства. За висновком суду вказаний обраний прокурором спосіб захисту відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, а також, забезпечує поновлення порушеного права.

Щодо обґрунтованості підстав представництва прокурором інтересів Асканії-Нової селищної ради, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 131-1 Конституції України, закріплено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п.2 ч.1 ст.2 Закону).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rес (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам - учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. рішення від 15.01.2009 у справі "Менчинська проти Росії".

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абз.1 і 2 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абз.1-3 ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").

Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ГПК України (ст.53 ГПК України).

Системне тлумачення положень указаних норм дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;

2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 закріплено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора щодо захисту суспільно значущих інтересів там, де це справді потрібно таку правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Відповідно до ст.16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Відповідно до ст.66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про Червону книгу України" завданням законодавства про Червону книгу України є регулювання суспільних відносин у сфері охорони, використання та відтворення рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України, з метою попередження зникнення таких видів із природи, забезпечення збереження їх генофонду.

Статтею 3 вказаного Закону передбачено. Червона книга України є офіційним державним документом, який містить перелік рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів тваринного і рослинного світу та заходи щодо їх збереження і відтворення.

Червона книга України є основою для розроблення та реалізації програм (планів дій), спрямованих на охорону та відтворення рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, занесених до неї.

Об`єктами Червоної книги України є рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, види тваринного і рослинного світу, які постійно або тимчасово перебувають (зростають) у природних чи штучно створених умовах у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.

До Червоної книги України (рослинний світ) включаються рослини, гриби, водорості та непатогенні мікроорганізми, що не належать до тваринного світу.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про Червону книгу України" охорона та відтворення об`єктів Червоної книги України забезпечуються органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами, що є суб`єктами використання тваринного і рослинного світу, власниками об`єктів Червоної книги України, власниками та користувачами земельних ділянок, у межах яких перебувають рідкісні і такі, що знаходяться під загрозою зникнення, види тваринного і рослинного світу, занесені до Червоної книги України.

Охорона об`єктів Червоної книги України забезпечується шляхом, зокрема: пріоритетного створення заповідників, інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також екологічної мережі на територіях, де перебувають (зростають) об`єкти Червоної книги України, та на шляхах міграції рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного світу.

Таким чином, інтереси держави у даній справі полягають у забезпеченні екологічної мережі та належних умов життя та безпеки на територіях розповсюдження та проживання тварин, що занесені до Червоної книги України, та на шляхах міграції рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного світу, що є надбанням не тільки українського народу та і всього Європейського співтовариства.

Каховською окружною прокуратурою за результатами моніторингу ЗМІ та матеріалів кримінальних проваджень, зареєстрованих за ч.2 ст.239 КК України, фіксуються кричущі факти масової загибелі сірих журавлів та інших видів пернатих на території Каховського району з початку 2021.

Вказані факти є загальнодоступними та підтверджуються наступними публікаціями в інтернет-виданнях та телеканалах .

Окрім цього, питання щодо масової загибелі червонокнижних птахів упродовж 2021 року на території Каховського району, було предметом обговорення та рішень регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (протоколи додаються). Ймовірною причиною масової загибелі птахів є використання сільськогосподарськими підприємствами препаратів із діючою речовиною бродифакуму, що використовується для боротьби з гризунами.

Таким чином, необхідно прийти до обґрунтованого висновку про те, що масова загибель червонокнижних видів птахів на території Каховського району безпосередньо пов`язана із неконтрольованою сільськогосподарською діяльністю сільськогосподарських підприємств в межах буферної зони Біосферного заповідника "Асканія-Нова" імені Ф.Е. Фальц-Фейна без врахування обмежень у здійсненні господарської діяльності, що передбачені чинним законодавством.

Верховним Судом у рішенні № 924/1237/17 від 20.09.2018 зазначено, що аналіз ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: - якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження та у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, якийможе здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий-відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Так, відповідно до ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства.

Таким чином, Асканія-Нова селищною радою, з моменту оформлення права комунальної власності на земельну ділянку площею 234,3000 га з кадастровим номером 6525455300:13:012:0001 та продовження терміну дії договору оренди з ТОВ "ЮТС-Агропродукт", достовірно знаючи про наявність іншого землекористувача у вигляді біосферного заповідника і особливим режимом використання земель, маючи об`єктивну можливість встановити відсутність обмежень у використанні земельних ділянок сільськогосподарського призначення, не вжито заходів щодо їх встановлення та закріплення в умовах договору оренди землі з подальшою державною реєстрацією.

У даному випадку в діях власника земельних ділянок, прокурором вбачається бездіяльність щодо здійснення наданих законом повноважень щодо забезпечення додержання вимог земельного та екологічного законодавства при використанні земельних ділянок комунальної власності.

Прокурор направляв 13.04.2021 позивачеві-1 запит про надання інформації щодо вжиття позивачем-1 заходів до встановлення та реєстрації обмежень на використання земельних ділянок - складових буферної зони заповідника (позивач-2).

У відповідь на цей запит, листом від 14.04.2021 № 634/02-11 позивач-1 повідомив прокурору про те, що після реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки позивачем-1 не було ініційовано вирішення питання щодо реєстрації обмежень на використання вказаних земельних ділянок їхніми землекористувачами, у зв`язку з розташуванням цих ділянок в межах території буферної зони заповідника (позивач-2).

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається

Вказане свідчить про не здійснення захисту державних інтересів суб`єктом владних повноважень, а саме Асканія-Нова селищною радою.

Таким чином, керівник Каховської окружної прокуратури Херсонської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Асканія-Нова селищної ради з метою реалізації представницької функції прокуратури щодо захисту екологічної безпеки держави, охорони землі як національного багатства, та суспільних інтересів держави (порушення вимог законодавства), з підстав того, що уповноважені органи, не здійснюють належний захист законних інтересів держави у цій сфері, що призвело до загибелі червонокнижних птахів, що викликало суспільний резонанс та може призвести до зникнення або значного зменшення популяції вказаних видів тварин.

У рішенні Великої палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц зазначено, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом juranovitcuria ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Тобто виходячи, із повноважень уповноваженого органу можна дійти висновку чи здійснює даний орган захист інтересів держави з досліджуваних питань, засобами, наданими їм законодавством.

Разом з тим, суб`єкт владних повноважень з моменту повідомлення прокурора про порушення інтересів держави та до часу звернення прокурора з позовом, не дивлячись на те, що прокурором інформовано про наявні порушення вимог законодавства при укладенні договорів оренди землі та застосування заходів представницького характеру шляхом пред`явлення позову з указаних питань, не вжито належних заходів до усунення зазначених порушень, що призводить до порушення інтересів держави, необхідність захисту яких відповідно до положень ст.131-1 Конституції України покладено на прокуратуру.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Виключність у даному випадку, чому саме прокурор звертається до суду обґрунтовується тим, що позивачі, як суб`єкти владних повноважень, з моменту укладення договорів оренди землі та до часу звернення прокурора з позовом, не дивлячись на те, що прокурором інформовано про порушення та застосування заходів представницького характеру шляхом пред`явлення зазначених порушень, що призводить до порушення екологічних, суспільних інтересів держави, необхідність захисту яких відповідно до положень ст.131-1 Конституції України покладено на прокуратуру.

Отже, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор у даному випадку виконує субсидіарну роль, оскільки позивачами всупереч вимог закону не здійснено захисту таких інтересів.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ "ЮТС-Агропродукт" на рішення Господарського суду Херсонської області від 29.10.2021 по справі №923/760/21 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню, з прийняттям рішення про залишення без розгляду позовних вимог Прокурора-керівника Каховської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Біосферного заповідника "Асканія-Нова" імені Ф.Е.Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" про внесення змін до договору оренди землі, в іншій частині рішення Господарського суду Херсонської області від 29.10.2021 по справі №923/760/21 підлягає залишенню змін.

Керуючись ст. 129, п.2 ч.1. ст.226, 269, 270, 275, 277, 281-286 ГПК України, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду

постановила:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Херсонської області від 29.10.2021р. у справі №923/760/21 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

« 1.Позовні вимоги Прокурора-керівника Каховської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Біосферного заповідника "Асканія-Нова" імені Ф.Е.Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" про внесення змін до договору оренди землі залишити без розгляду.

2.Позовні вимоги Прокурора-керівника Каховської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Асканії-Нової селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" про внесення змін до договору оренди землі задовольнити частково.

3. Внести зміни до договору від 07.12.2016 оренди землі, укладеного між Асканія-Нова селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт", в частині земельної ділянки з кадастровим номером 6525455300:13:012:0001, що знаходиться в буферній зоні Біосферного заповідника "Асканія-Нова" імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України, право оренди якої зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 18351443, виклавши пункт 8.1. даного договору у наступній редакції:

"На орендовану земельну ділянку встановлені наступні обмеження:

- зміна цільового призначення земельної ділянки на весь строк дії договору,

- організація території і сівозміни, обробіток ґрунту, внесення добрив та використання засобів захисту рослин наземним способом на полях, проведення лісомеліоративних, протипожежних, рекреаційних, санітарно-оздоровчих заходів здійснювати відповідно до законодавства за погодженням із адміністрацією Біосферного заповідника "Асканія-Нова" імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України.

Також на земельну ділянку встановлено обмеження у вигляді заборон:

- будівництво промислових та інших об`єктів,

- розвитку господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу,

- прокладання доріг і трубопроводів, розміщення нових населених пунктів, промислових підприємств і господарських об`єктів,

- штучного зрошення полів ближче 1000 м від заповідної зони,

- застосування мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин літальними апаратами,

- мисливства та полювання, відстрілювання і відловлювання тварин,

- влаштування місць для масового відпочинку населення,

- випалювання стерні, бур`янів, інших видів господарської діяльності, які можуть спричинити негативний вплив на заповідну зону".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" (місцезнаходження: 74360, Херсонська обл., Бериславський район, селище Новорайськ, вул. Промислова, буд.3; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 41101589) на користь Херсонської обласної прокуратури (місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул.Михайлівська,33; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04851120) 2270 грн. компенсації по сплаті судового збору.».

В решті рішення Господарського суду Херсонської області від 29.10.2021р. у справі №923/760/21 залишити без змін.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням повних реквізитів сторін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено та підписано

„15" червня 2023 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя І.Г. Філінюк