Постанова

від 22.03.2023 по справі 493/1793/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4728/23

Справа № 493/1793/22

Головуючий у першій інстанції Мясківська І.М.

Доповідач Пузанова Л. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Пузанової Л.В.,

суддів: Бездрабко В.О.,

Орловської Н.В.,

секретар Зєйналова А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , на ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 29 грудня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Подільської окружної прокуратури Одеської області про звільнення нерухомого майна з-під арешту,

встановив:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 , від імені якої діяла адвокат Ліпецька Вікторія Василівна, звернулася до Балтського районного суду Одеської області із позовною заявою до Подільської окружної прокуратури Одеської області про звільнення нерухомого майна з-під арешту.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що їй на праві власності належить домоволодіння, розташоване в АДРЕСА_1 .

Щодо неї було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого статтею 366 частина перша КК України та в межах цієї справи постановою старшого слідчого відділу ПМ ДПА в Одеській області від 21 05.2010 року накладено арешт на вказане вище домоволодіння.

Посилаючись на те, що постановою Балтського районного суду Одеської області від 27.12.2012 року (справа №1-75/11, провадження №1/1503/24/12) її звільнено від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого статтею 366 частина перша КК України та кримінальну справу закрито у зв`язку із закінченням строків давності, однак питання щодо звільнення домоволодіння з-під арешту ні судом, ні органом досудового розслідування не вирішено, позивачка просила суд звільнити з-під арешту належне їй домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , обтяжене на підставі постанови старшого слідчого відділу ПМ ДПА в Одеській області від 21.05.2010 року, та виключити із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про арешт домоволодіння, внесений реєстратором Одеської філії Державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України на підставі постанови слідчого від 21.05.2010року, реєстраційний номер обтяження 9864644.

Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 29 грудня 2022 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Подільської окружної прокуратури Одеської області про звільнення нерухомого майна з-під арешту відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Ліпецька Вікторія Василівна, просить ухвалу суд першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів скарги зазначила, що відмовляючи у відкритті провадження, суд не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах Великої Палати, зокрема у постанові від 15 травня 2019 року у справі №372/2904/17-ц, та не зважив на те, що відповідно до цих висновків вимоги про скасування арешту майна після закриття кримінального провадження розглядаються у порядку саме цивільного, а не кримінального судочинства.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені шляхом доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу (пункт 2 частини восьмої статті 128 ЦПК України), (а. с. 48-53).

Представник заявниці-адвокат Ліпецька В.В. звернулася до апеляційного суду із клопотанням (заявою) про розгляд справи за наявними матеріалами без її участі та участі ОСОБА_1 .

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, неявка до апеляційного суду сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд зробив висновок про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судове рішення мотивовано тим, що під час підготовки справи до відкриття провадження суддею встановлено, що подана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи, судом не зазначено.

Стаття 124Конституції України передбачає, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикції суду за вимогами про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами кримінального судочинства, та вказала на таке:

Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальнимкодексом України (далі - КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України1960року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц) або КПК України2012року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Якщо арешт накладений на майно особи, щодо якої за КПК України1960року була порушена кримінальна справа, але надалі постанову про порушення кримінальної справи за тим же процесуальним законом суд скасував, не вирішивши питання про зняття зазначеного арешту, спір про звільнення цього майна з-під арешту слід розглядати за правилами цивільного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 766/21865/17).

Якщо арешт накладений на майно особи під час досудового розслідування за правилами КПК України 1960 року, ця особа була засуджена, і вирок не виконаний, однак до її засудження інша особа на підставі судового рішення стала власником відповідного майна, то вирішення питання щодо зняття такого арешту здійснюється за правилами кримінального судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 569/4374/16-ц).

Якщо арешт накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, розпочатого в період дії КПК України 1960 року і такого, що триває, а кримінальне провадження не передане до суду на час набрання чинності КПК України 2012 року, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України2012року (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 335/12096/15-ц з урахуванням ухвали про виправлення описки від 3 липня 2018 року, від 17 жовтня 2018 року у справі № 461/233/17 та від 7 листопада 2018 року у справі № 296/8586/16-ц).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

30 червня 2020 року Велика Палата Верховного Суду у справі №727/2878/19 ухвалила постанову, в якій виклала узагальнений висновок щодо юрисдикції справ за заявами про звільнення майна з-під арешту, накладеного у кримінальному провадженні, відступивши від свого висновку, сформульованого в пункті 49 постанови від 15 травня 2019 року у справі №372/2904/17-ц, у частині того, що питання скасування арешту майна, накладеного за КПК України 2012року, після закриття слідчим кримінального провадження, слід вирішувати за правилами цивільного судочинства, та виснувала, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960року та незнятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012року та нескасованого після закриття слідчим кримінального провадження, за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна вирішує слідчий суддя в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу (пункти 51,52 постанови).

Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 порушено питання про звільнення майна з-під арешту, накладеного слідчим за правилами КПК України 1960року та незнятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, цей спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

Оскільки судом першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 наведені вище обставини справи, положення норм процесуального права та висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм не враховано, колегія суддів дійшла висновку, що постановлена судом ухвала підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду як це передбачено пунктом 4 частини першої статті 379 ЦПК України.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 260 ЦПК України щодо змісту ухвали суду, зокрема в ній фактично відсутня мотивувальна частина із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків про те, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, і закону, яким керувався суд постановляючи ухвалу.

В порушення приписів частини п`ятої статті 186 ЦПК України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті (заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства), суд не роз`яснив заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , задовольнити.

Ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 29 грудня 2022 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л. В. Пузанова

Судді: В. О. Бездрабко

Н. В. Орловська

Повний текст постанови складено 30 березня 2023 року

Суддя Л. В. Пузанова