Ухвала

від 30.03.2023 по справі 500/422/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа № 500/422/23

30 березня 2023 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого Баб`юка П.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали Державного професійно-технічного навчального закладу " Державний навчальний заклад "Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою" до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2023 року Державний професійно-технічний навчальний заклад "Державний навчальний заклад "Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою" /далі - позивач, заявник/ звернувся до суду з позовом до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області /далі - відповідач/, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області щодо усунення виявлених порушень №131907-14/74-2023 від 10.01.2023.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2023, визначено головуючого суддю у справі - Чепенюк О.В.

28.03.2023 до суду надійшла заява Державного професійно-технічного навчального закладу "Державний навчальний заклад "Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою" про відвід судді Чепенюк О.В. Заява обґрунтована тим що, у судовому засіданні по даній справі, суддя після дослідження доказів оголосила перерву та чітко вказала, відповідачу, які докази вони мають надати, а саме надати направлення № 218 від 08.11.2022 року та направлення № 222 від 21.11.2022 року, де зазначена дата « 09.11.2022 року». Також заявник стверджує, що суддя попросила представника Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області залишитися в залі судових засідань, що можуть підтвердити відеозаписи з камер спостереження, що розміщенні коридорі приміщення суду. 28.03.2023 на електронну адресу Державного професійно-технічного навчального закладу «Державний навчальний заклад «Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою», надійшли додаткові пояснення відповідача із запитуваними суддею документами. Крім того, заявник вказує, що в судовому засіданні 23.03.2023 представнику позивача було відмовлено у клопотанні про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитися з запереченнями відповідача на відповідь на відзив.

Вказані дії судді викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності розгляду справи, її зацікавленості у розгляді справи.

Ухвалою суду від 28.03.2023 заяву Державного професійно-технічного навчального закладу "Державний навчальний заклад "Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою" про відвід судді в адміністративній справі за позовом Державного професійно-технічного навчального закладу "Державний навчальний заклад "Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою" до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги передати на розгляд іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.

Відповідно до протоколу автоматизовнаого розподілу заяви про відвід від 28.03.2023, визначено головуючого суддю - Баб`юка П.М.

Вирішуючи подану заяву, суд зазначає наступне.

Згідно із статею 126 Конституції України, незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.

Відповідно до статей 8, 9 Конституції України, в Україні діє принцип верховенства права, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 5 КАС України наголошує на тому, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, у спосіб, який визначений законом.

Частини 1 та 2 статті 6 КАС України, передбачають, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Частини 1 та 2 статті 7 КАС України, унормовують, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Згідно із приписами статті 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Стаття 37 КАС України регламентує підстави відводу судді, коли він брав участь в розгляді даної справи в іншому складі суду та/або в судах інших інстанцій.

Згідно з частиною 3 статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 4 статті 36 КАС України закріплено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Посутнісній аналіз доводів поданої заяви свідчить, що підставою для відмову є незгода з процесуальними рішеннями судді Чепенюк О.В.

З цього приводу суд, звертає увагу заявника на наступне.

Приписи частини 4 статті 36 КАС України містять застережувальну норму, яка виключає можливість заявлення відводу судді з підстав незгоди із процесуальними рішеннями судді.

В основі даної норми закладено конституційний принцип "незалежності суддів", який забезпечує важливу роль судової гілки влади в механізмі захисту прав і свобод громадян та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого статтею 55 Основного Закону України. Будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права громадян на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить статті 55 Конституції України.

Незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу, права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової гілки влади.

Положення частини другої статті 126 Конституції України „вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється" треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв`язку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій, в тому числі заявлення завідомо необґрунтованого відводів, позаяк такі дії створюють перешкоди у виконанні суддями професійних обов`язків.

Коли законодавець формував Кодекс адміністративного судочинства України, в новій його редакції, то він потрубувався про те, що дане конституційне положення знайшло своє втілення в цьому Кодексі. Зокрема, в пункті 1 частини 2 статті 45 "Неприпустимість зловживання процесуальними права" КАС України, зазначано, що "З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: заявлення завідомо безпідставного відводу".

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 29.06.2022 у справі № 826/6860/16 вказав, що " згідно із Бангалорськими принципами поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради Організації Об`єднаних Націй від 27 липня 2006 року, на положення яких посилається скаржник, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим постановлення об`єктивного рішення у справі або у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб`єктивного і об`єктивного критеріїв. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об`єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, «правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться» (§§ 28-32 рішення у справі «Газета Україна-центр» проти України»). Подібний підхід висловлено і рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України», на яке посилається скаржник.

Таким чином, аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що підставами для відводу судді є існування суб`єктивного та/або об`єктивного критеріїв . Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких позивача не влаштовує".

Здійснюючи оцінку балансу ризиків між обставинами повідомленими заявником у заяві про відвід та дотриманням фундаментальних принципів здійснення правосуддя, суд виходить з того, що право на справедливий суд насамперед повинне забезпечуватись безсторонністю судді.

Суд висновує з того, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, для запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Однак, зазначене не свідчить про те, що учасники мають право на зловживання правом на відвід судді та свавільнно його заявляти. На переконання суду, кожен випадок відводу з підстав, які є "завідомо" безпідставними, повинен бути оцінений на наявність ознак зловживання процесуальними права. Надаючи інтерпретацію терміну "завідомо", суд виходить з того, що відвід є завідомо безпідставним, якщо він мотивований підставою, яка в силу прямої вказівки закону виключає можливість учасникам заявити такий відвід /частина 4 статті 36 КАС України/. При цьому, заявлення відмову з інших підстав /пункт 4 частнини 1 статті 36 КАС України/, не може вважатись завідомо безпідставним, позаяк це відповідає принципу диспозитвності, що дозволяє учасникам з певною /дозволеною законодавцем/ свобою розсуду подавати до суду заяви та клопотання з метою обґрунтування своєї позиції у справі, для досягнення успішного для себе правового результату.

Оскільки заявник, незважаючи на імперативне процесуальне застереження, що викладене в частині 4 статті 36 КАС України, заявив відвід з підстав "незгоди з процесуальними рішеннями судді", то суд знаходить вважати його "завідомо безпідставним", що має наслідком постановлення ухвали про відмови у його задоволенні.

Керуючись статтями 2, 5-7, 36-40, 241, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Державного професійно-технічного навчального закладу " Державний навчальний заклад "Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою" про відвід судді Чепенюк О.В. у справі № 500/422/23 за позовом Державного професійно-технічного навчального закладу "Державний навчальний заклад "Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою" до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено 30 березня 2023 року.

Головуючий суддя Баб`юк П.М.