Ухвала

від 22.03.2023 по справі 335/1602/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/1602/23 1-кс/335/839/2023

22 березня 2023 року м. Запоріжжя

Слідчий суддяОрджонікідзевського районногосуду м.Запоріжжя ОСОБА_1 ,за участюсекретаря судового засідання ОСОБА_2 ,прокурора ОСОБА_3 ,підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання слідчого слідчого управління ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Менжинське Нікопольського району Дніпропетровської області, громадянина України, який має середню технічну освіту, неодружений, який на утриманні неповнолітніх чи малолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

З наданих суду матеріалів вбачається, що в провадженні слідчого управління ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022082060001090 від 09.09.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч.3 ст.307 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин в особливо великому розмірі, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7 , а також невстановленими у ході досудового слідства особами, умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, в порушення вимог статей 7, 12, 17 Закону України від 15.02.1995 № 60/95-ВР «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», не пізніше 15 години 03 хвилини 19.03.2023 (більш точна дата та час у ході досудового розслідування не встановлені), незаконно придбав при невстановлених у ході досудового розслідування обставинах порошок білого кольору масою 54,2722 грама, який, згідно із висновком експерта від 20.03.2023 № СЕ-19/108-23/3815-НЗПРАП, містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), масою 43,3982 грама (в перерахунку на основу), що є особливо великим розміром, який у подальшому незаконно зберігав з метою збуту у побутовій кімнаті будівлі на території комплексу (реєстраційний номер майна: 409920) за адресою: АДРЕСА_2 , до моменту вилучення працівниками поліції під час проведення санкціонованого обшуку 19.03.2023, приблизно о 18 годині 30 хвилин.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.307 КК України, який кваліфікується як незаконне придбання, зберігання з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин в особливо великому розмірі за попередньою змовою групою осіб.

Вина ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме:протоколом обшуку від 19.03.2023, в ході якого проведення якого була виявлена та вилучена чисельна кількість ємностей з рідинами, обладнання для виготовлення психотропної речовини, кристалічні речовини, а також фасувальні матеріали,

-висновком експерта від 20.03.2023 № СЕ-19/108-23/3815-НЗПРАП, згідно із яким, наданий на дослідження порошок білого кольору містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), масою 43,3982 грама (в перерахунку на основу), що є особливо великим розміром;протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії візуальне спостереження за місцем від 22.02.2023, а саме за комплексу (реєстраційний номер майна: 409920) за адресою: АДРЕСА_2 , в ході проведення якої був встановлений факт перебування 02.02.2023 на вищевказаній території, у тому числі ОСОБА_7 та ОСОБА_4 ;протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_4 , де була вилучена речовина рослинного походження, електронні ваги, полімерна каністра та інше;протоколом обшуку гаражу № НОМЕР_1 , який розташований на території Обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив № 9 «Менжинський» (код ЄДРПОУ: 23362929) на земельній ділянці з кадастровим номером 1211600000:03:103:0012, за адресою: Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул. Чалого, де були виявлені та вилучені ємностей з рідинами, обладнання для виготовлення наркотичних засобів та психотропних речовин;протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , де проживає ОСОБА_7 , де були вилучені мобільний телефон, за допомогою якого здійснювався прийом замовлень на продаж психотропної речовини, речовина рослинного походження, пристрій для куріння, тощо;протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 20.03.2023; іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

20.03.2023 року о 02 годині 52 хвилини ОСОБА_4 затримано у порядку ст.208 КПК України.

20.03.2023 року ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307 КК України.

Таким чином, під час досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 вчинив злочин, який, згідно із ч.5 ст.12 КК України, віднесено до категорії особливо тяжких, за який передбачено безальтернативне покарання лише у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав:

-враховуючи тяжкість вчиненого злочину та усвідомлення ОСОБА_4 невідворотності покарання за його скоєння, неповнолітніх та малолітніх дітей на утриманні, факт реєстрації за межами Запорізької області, є ризик того, що підозрюваний буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами;

- ОСОБА_4 може знищити, спотворити або сховати речі, документи, які мають важливе значення для встановлення обставин кримінального провадження, а саме речі та предмети, що містять відомості про його злочинну діяльність, які зберігаються у місцях, які підлягають встановленню під час проведення досудового розслідування. Зокрема органом досудового розслідування встановлено, що збут особливо небезпечної психотропної речовини здійснювався за допомогою електронного листування у месенджерах, встановлених на мобільних пристроях, тим самим, останній може за допомогою комп`ютерної техніки дистанційно видалити інформацію, що містить докази його вини;

-з метою уникнення покарання ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, співучасників злочинної діяльності, особи яких також підлягають встановленню, у тому числі й шляхом погроз, умовлянь схилити їх до дачі неправдивих показів, що вплине на швидке, повне та неупереджене проведення досудового розслідування та на встановлення обставин, які згідно ст.91 КПК України підлягають доказуванню;

-крім того, беручи до уваги ту обставину, що ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, тим самим орган досудового розслідування приходить до висновку, що така його діяльність була його єдиним джерелом отримання прибутку, у зв`язку із чим ОСОБА_4 може продовжити свою злочинну діяльність, вчинити інші кримінальні правопорушення, тим самим завдати шкоду охоронюваним правам та інтересам суспільства.

Таким чином, орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_4 може переховатися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків та осіб, причетність яких до інкримінованого йому злочину підлягає перевірці, а тим самим перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів розслідування й суду, забезпечити виконання процесуальних рішень у провадженні.

Приймаючи до уваги наведені доводи, слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити на підставах, які викладені у клопотанні.

Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні проти клопотання заперечували, посилаючись на недоведеність ризиків, просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний час доби.

Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СУ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №12022082060001090 від 09.09.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч.3 ст.307 КК України.

20.03.2023 року о 02 годині 52 хвилини ОСОБА_4 затримано у порядку ст.208 КПК України.

20.03.2023 року ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Стороною обвинуваченняу клопотанніта доданихдокументах доведенонаявністьобґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Слідчим суддею в ході розгляду клопотання перевірені доводи про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, яка ґрунтується на фактичних даних, що містяться в матеріалах клопотання, а саме: протоколами проведення обшуків, протоколом затримання особи в порядку ст. 208 КПК України та матеріалами проведених НСРД.

Європейський суд з прав людини у рішенні „Мюррей проти Сполученого Королівства, зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати „обґрунтованим, залежить від усіх обставин справи, про що зазначено у рішенні «Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства».

Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію не винуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

У розумінніпрактики Європейськогосуду зправ людини,тяжкість обвинуваченняне єсамостійною підставоюдля утриманняособи підвартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі „Ілійков проти Болгарії Європейський суд з прав людини зазначив, що „суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , вагомість доказів щодо причетності ОСОБА_4 до вчинення особливо тяжкого злочину, за що передбачена відповідальність ч. 3 ст. 307 КК України, покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним дані про особу ОСОБА_4 , який на утриманні неповнолітніх чи малолітніх дітей не має, раніше не засуджений, не має сімейних зв`язків, неодружений, офіційно не працевлаштований, з урахуванням обставин підозри, слідчий суддя дійшов висновку, що існують високі ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КК України, про які зазначено у клопотанні слідчого та наведено слідчим та прокурором у судовому засіданні.

Слідчий суддя також враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до особливо тяжких злочинів, з урахуванням встановлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тих обставин, що суду не надано даних на підтвердження таких достатніх стримуючих факторів, які б переважали встановлений високий ступінь ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, знищення,спотворення або схову речей, документів, які мають важливе значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, відсутні підстави вважати, що застосування менш суворого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

При застосуванні запобіжного заходу судом враховано також вік підозрюваного, його стан здоров`я, дані про соціальні зв`язки та спосіб життя.

Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє увязнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, слідчим суддею не встановлено та стороною захисту не доведено.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів розслідування й суду, оскільки протягом розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, слідчий суддя вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу.

За викладених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

Згідно вимог ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієїстатті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Частина 4п.5ст.183КПК України передбачає чіткий перелік випадків, коли слідчий суддя має право не визначати розмір застави, зокрема щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Слідчий суддя враховує високий ступінь небезпеки злочину, а саме скоєння злочину в сфері незаконного обігу психотропних речовин, тому слідчий суддя вважає, що такі обставини дають підстави не визначати розмір застави підозрюваному.

Виходячи з вимог ст.115КПК України,строк діїзапобіжного заходувідносно підозрюваного ОСОБА_4 слід обчислювати з моменту його фактичного затримання з 20.03.2023 року, та у відповідності до ст. 197 КПК України, згідно з якою строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 до 18.05.2023 року включно.

Керуючись ст.ст.3, 9,22,177,178,183,193,376 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого слідчого управління ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 задовольнити.

Застосуватидо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,підозрюваного увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.3ст.307КК України,запобіжний західу виглядітримання підвартою строкомна 60днів до 18травня 2023року включно,який обчислюватиз 20березня 2023 року, без визначення розміру застави.

Визначити строк дії ухвали до 18травня 2023 року 02-52 години включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1